Перший український король. 7 клас. Гісем

2. «Не гоже є держати отчину нашу крижевникам...»

У березні 1238 р. відбулась подія, яку одна частина істориків характеризують як велику перемогу князя Данила над німецькими хрестоносцями, що зупинила їх просування на схід, а інша — як незначний епізод прикордонної сутички, яку навіть битвою не можна назвати. У літописі цій події присвячено лише кілька речень. Для хроністів сусідніх держав ця подія пройшла майже непомітно. Спробуємо розібратися, що ж відбулося біля міста Дорогичин (Дорогочин) у ті далекі часи.

Місто Дорогичин було важливим торговельним центром Середньовіччя у Східній Європі. Його володар фактично контролював торговельні відносини Русі із Заходом. Про рівень розвитку торгівлі в місті свідчать археологічні знахідки. Так, на території міста було знайдено декілька тисяч свинцевих товарних пломб. Для порівняння, на території Новгорода, який був могутньою торговельною республікою, таких було знайдено лише 400. Також слід зазначити, що місто розташовувалося неподалік межі розселення ятвягів, які на той час здійснювали грабіжницькі набіги на сусідні руські й польські князівства.

Замкова гора в Добжині (Дорогичині) над Віслою. Місце резиденції Добжинського ордену

ДОКУМЕНТИ ТА ДЖЕРЕЛА

«Літопис Руський» про похід Данила і Василька на Дорогичин

«Коли ж настала весна, рушили вони удвох на Ятвягів. І прийшли вони до Берестія, [але] ріки наводнилися, і не змогли вони йти на Ятвягів. Данило сказав: “Не гоже є держати отчину нашу крижевникам-темпличам, тобто соломоничам”. І пішли вони на них із великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину їх Бруна схопили, і воїв захопили, і вернулися обидва у Володимир».

Свинцеві товарні пломби з Дорогичина

Конрад I Мазовецький

Достеменно невідомо, хто на той час володів містом, чи князь Данило, чи мазовецький князь Конрад. Проте «Жалувана грамота князя Конрада Мазовецького рицарям Добжинського ордену», датована 8 березня 1237 р., зазначає: «...жалуємо і даруємо магістру Б[руно] та братам його, з Ордену рицарів Христових, колишнього дому Добжинського, замок Дорогичин і всю територію, яка простирається від цього замку до міжріччя Бугу і Нуру аж до кордонів із Рутенією...».

Із цього документа стає зрозумілим, із рицарями якого ордену мав справу Данило. Це рицарі Добжинського ордену, а не «крижевники-темпличі, тобто соломоничі» (тамплієри), як зазначав руський літописець.

Рицар Добжинського ордену. Сучасна реконструкція

Добжинський орден був створений у середині 20-х рр. ХІІІ ст. прусським єпископом Христіаном, який висвятив 15 рицарів-братів на чолі з магістром Бруно. Офіційно Орден називався Milites Christi de Prussia або Milites Christi, fratres de Dobrin. Емблемою ордену була червона Віфлеємська зірка і меч, зображені на білих плащах. Статут Ордену добжинці взяли в тамплієрів. Більшість рицарів походили з міста Мекленбург. Перші рицарі спочатку належали до Ордену Мечоносців. Загалом Добжинський орден налічував 35 братів-рицарів та 165 зброєносців. Велику роль у становленні Ордену відіграли Конрад Мазовецький та плоцький єпископ Гюнтер. Рицарі Ордену мали захищати мазовецькі кордони від набігів балтських племен пруссів. Між мазовецьким князем і рицарями було укладено угоду, за якою половину земель, захоплених рицарями у пруссів, вони мали передавати князеві. У 1228 р. Папа Римський Григорій IX закріпив за Орденом отримані землі. У той самий час для боротьби з пруссами князь Конрад подібну угоду уклав із Тевтонським орденом. Тевтонці були більш успішними у війні з пруссами, і Папа Григорій IX ініціював об’єднання двох орденів. Однак проти цього виступили князь Конрад і магістр Бруно. Тоді було досягнуто компромісне рішення: землі Ордену в Пруссії віддати Конраду, а він замість цього надасть їм нові землі на кордоні з ятвягами. Скільки рицарів вирішило залишитися з Бруно, невідомо.

Однак, мабуть, Данила не влаштовувало таке сусідство. Коли навесні 1238 р. його похід на ятвягів виявився неможливим через значні розливи річок, Данило вирішив не розпускати військо, а завдати удару по рицарях, що намагалися закріпитися на землях, які він вважав своїми. Проте з’ясувалося, що завдати поразку рицарям можна було лише несподіваним ударом. Військо Данила не мало при собі облогової техніки.

Руський воїн XIII ст. Реконструкція М. Зубкова

Дорогичин. Вигляд Замкової гори, де розташовувалася фортеця

Бій руського дружинника із хрестоносцем. Сучасна реконструкція

На початку весни військо князя швидким маршем дійшло до Берестя і несподівано з’явилося під стінами Дорогичина.

Хрестоносці, бачачи нечисленність піхоти, яку князь направив як приманку, на чолі з магістром Бруно кинулися в навальний наступ, але були зупинені стіною списів... У цей самий час із боків і тилу на хрестоносців вдарили кіннота й решта піхоти Данила, які були в засідці. Удар важкоозброєної кінноти став для рицарів фатальним. Наголову розбиті й охоплені панікою хрестоносці кинулися втікати. Русичі на їх плечах увірвалися в Дорогичин. Усі вцілілі рицарі на чолі з магістром Бруно потрапили в полон, але згодом їх відпустили. Доля магістра Бруно залишилася невідомою.

ПОМІРКУЙТЕ

У чому полягає важливість події, що сталася під стінами Дорогичина?

ДОКУМЕНТИ ТА ДЖЕРЕЛА