Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 8 клас. Косенко

РОЗДІЛ VІІ. Україна у ХІХ (19) столітті

ТЕМА 1. Українські землі під владою Росії у першій половині ХІХ (19) століття. Устим Кармелюк

• У цьому розділі ви познайомитеся з життям наших предків у XIX (19) столітті в різних куточках України, які потрапили під владу інших держав - Російської та Австро-Угорської імперій. Дізнаєтеся про спроби боротьби українців з чужоземними режимами та подальшим знищенням всього українського цими імперіями.
• Сьогодні ви дізнаєтеся про складне життя українців під владою Росії та селянський рух на чолі з Устимом Кармелюком.

На початку XIX (19) століття переважна частина українських земель входила до складу Російської імперії. Лівобережна, Правобережна та Південна Україна і Слобожанщина були поділені на губернії. Ними керували губернатори, яких призначав російський цар. Як правило, губернаторами українських губерній призначалися російські чиновники.

Російська влада заборонила вживати слово «Україна». Лівобережні та центральні землі назвали Малоросією, Правобережну Україну - Південно-Західним краєм, а Південну Україну - Новоросією.

Українські землі у складі Російської імперії

Українська мова була заборонена для викладання у школах. Її було замінено на російську. Усі документи велися виключно російською мовою. Більшість українського панства, чиновників, духовенства, заможного міщанства перейшли на вживання російської мови.

У першій половині XIX (19) століття в Україні основним заняттям було сільське господарство. Переважна більшість українських земель перебувала у володінні поміщиків. Поміщицькі господарства існували за рахунок праці селян-кріпаків. Для збільшення власних прибутків поміщики збільшували панщину для кріпаків, що призводило до подальшого зубожіння українського селянства. Особливо важким було становище селян на Правобережній Україні. У багатьох селах цього краю панщина складалася з 5-6 днів на тиждень, а на Поділлі в деяких маєтках селяни працювали весь тиждень, не маючи вільного часу для власних потреб. Вони ставали повністю безправними. Пани могли продати кріпаків, обміняти, подарувати чи покарати.

Продаж кріпаків (картина Μ. Неверова)

У поміщицьких маєтках розвивалося тваринництво. Розводили коней, велику рогату худобу, овець. Українська вовна постачалася на місцеві та російські фабрики, а також вивозилася за кордон.

У цей період в Україні виникають перші цукроварні та збільшуються посіви цукрових буряків. До середини XIX (19) століття кількість цукрових заводів зросла до 200. Також почалося будівництво перших заводів і фабрик. На машинобудівних заводах розпочався випуск знарядь праці та перших парових двигунів.

Але багато поміщицьких господарств України були вкрай відсталими. Землю обробляли кріпаки застарілими знаряддями праці: плугами, косами і серпами. Зібраний урожай поміщики вивозили за кордон або продавали на ярмарках та місцевих базарах.

Важке життя селян-кріпаків змушувало їх протестувати. Вони відмовлялися ходити на панщину, виконувати різноманітні повинності, підпалювали маєтки, тікали від поміщиків тощо. Особливого розмаху набув селянський рух на Поділлі. Його очолив Устим Кармелюк. У селянських виступах брали участь близько 20 тисяч селян-бунтарів. Разом із своїми однодумцями-побратимами Устим Кармелюк нападав на панські маєтки, захоплював їхнє майно та худобу і роздавав бідним селянам. Кілька разів Кармелюка ловили, арештовували й засилали до Сибіру, але він звідти тікав і далі продовжував боротьбу проти панського гніту. Виступи селян під керівництвом Устима Кармелюка тривали майже чверть століття.

Устим Кармелюк (портрет В. Тропініна)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Малоросія - назва Центральної та Лівобережної України в російських офіційних документах.
• Поміщик - власник земель, на яких проживали селяни, господар кріпаків.

ІМЕНА

• Устим Кармелюк - очільник селянського руху на Правобережній Україні.

ЗАПИТАННЯ

1. Як росіяни назвали українські землі?

2. Кого призначали очільниками українських губерній?

3. Чому росіяни заборонили вживати слово «Україна»?

4. Які галузі господарства розвивалися в Україні в першій половині XIX (19) століття?

5. Що таке панщина?

6. Якою була панщина на Правобережній Україні?

7. Яку продукцію виготовляли на нових заводах і фабриках?

8. Як протестували селяни проти свого важкого становища?

9. Що вам відомо про Устима Кармелюка?

ЗАВДАННЯ

1. Користуючись картою, випишіть у зошит всі губернські центри України.

2. Складіть речення зі слів: символом, є, і, Кармелюк, нескореності, українського, Устим, свободи, духу.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Устим Кармелюк народився у кріпацькій родині на Поділлі. Коли йому виповнилося 17 років, його поміщик віддав на 25-річну службу в царську армію. Устим Кармелюк не хотів служити російському уряду, тому й втік. Його спіймали і засудили до 500 ударів батогами, після чого знову відправили до війська. На шляху до армії Устим Кармелюк втік і, повернувшись у рідний край, підняв селянське повстання проти поміщиків та російської влади.

Через три роки його впіймали та засудили до страти. Потім замінили це покарання на 10-річну каторгу в Сибір. Але по дорозі в заслання, Кармелюк втік, повернувся на Поділля і продовжив боротьбу. Через певний час його знову заарештували та посадили до в'язниці. Разом із іншими арештантами він здійснив чергову втечу, під час якої був поранений і знову схоплений. Щоб Кармелюк не втік, його прикували до кам'яного стовпа Кам'янець-Подільської фортеці.

Знаючи бунтівний характер Устима Кармелюка, російські чиновники покарали його 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і знову відправили до Сибіру. Наступних два роки Кармелюк був у в'язниці. Вже перебуваючи в Сибіру, він здійснив невдалу спробу втечі і був запроторений у набагато гірші умови. Тут, під час нічної бурі, Кармелюк виламав тюремні грати, зібрав сорочки всіх співкамерників і зв'язав їх у довге полотнище. Прив'язавши до кінця камінь, Кармелюк закинув цей «ланцюг» за огорожу в'язниці і разом із іншими бранцями втік.

Після цього Кармелюка знову арештували, але він розібрав стелю тюремної камери й втік. Його ще неодноразово арештовували, але він все ж тікав і боровся за краще життя українського селянства. Лише куля найманця зупинила Устима Кармелюка.

Пам'ятник Устиму Кармелюку (с. Летичів, Хмельниччина)