Історія України. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). Повторне видання. 7 клас. Косенко

§ 26. Поширення писемності. Літописи та інші твори літератури Київської держави

На минулому уроці історії ви дізналися про засновників слов’янської писемності. Пригадайте, як їх звали. Ким вони були? Як називалася слов’янська абетка? Чому вона мала таку назву? У якому році з’явилося слов’янське письмо? Чому азбука отримала таку назву?

Сьогодні ви дізнаєтеся про розвиток писемності на землях Київської держави.

Кирилиця швидко розповсюдилася територією Київської держави. Територія Русі була дуже великою, і тому князь розсилав гінців із письмовими наказами. Використовувало письмо духовенство — для проведення богослужінь та листування. Користувалися письмом і прості люди, про що свідчать залишки берестяних грамот, господарських предметів, зброї, цегли з написами.

Найчастіше писали на корі берези. На її внутрішній стороні загостреними металевими або кістяними писалами вишкрябували напис. Такі написи на березовій корі називалися берестяними грамотами.

На Русі в цей час почалося створення власних книг. Їх писали вручну на спеціально обробленій телячій або овечій шкірі, яка називалася пергамент. Книги оздоблювали сріблом і золотом, прикрашали дорогоцінним камінням. Книги створювали писці та переписувачі, які старанно виводили кожну літеру. Сторінки книг прикрашали малюнками, які називалися мініатюри. У той час писали гусячими перами, а чорнила виготовляли з кори дерев і квасного меду.

Берестяна грамота початку ХІІ (12) століття

Найбільшими центрами переписування книг у Русі були Київ, Чернігів, Галич, Переяслав. Створювали книги церковного та світського змісту. У першій половині ХІ (11) століття найбільш відомим твором стало «Слово про закон і благодать», автором якого був митрополит Іларіон. У другій половині ХІ (11) століття поширення набувають «Ізборники», у яких містилися матеріали релігійного, побутового та повчального змісту.

Похвалитися бібліотекою в ті часи могли тільки багаті люди — князі, бояри та вище духовенство.

У Київській державі з появою кирилиці поширюється літописання. Літопис — це письмовий твір, у якому за роками записували важливі події того часу. Літописання почалося в Києві ще за часів князя Володимира Великого. Як правило, літописи писали ченці. Літописання розповсюдилося і в інших містах.

Нестор-літописець (реконструкція С. Нікітіна)

Сторінка з літопису «Повість минулих літ»

Пізніше літописи почали об’єднувати в літописні зведення. Найбільш відомим літописним зведенням є «Повість минулих літ». Цей твір було укладено близько 1110 року в Києві ченцем Києво-Печерської лаври Нестором. У ньому висвітлюється історія східних слов’ян, правління давньоруських князів, розміщено перекази та легенди тих часів.

У Київській державі грамоти вчили в школах. У 988 році князь Володимир Великий заснував першу школу для навчання боярських дітей. Згодом такі ж школи відкривали й інші князі. Окремих приміщень для шкіл у той час не будували. Школи діяли при церквах та монастирях. У школах навчали читання, письма, співів, лічби. Роль підручників виконували церковні книги.

Онука Ярослава Мудрого, княжна Анна, заснувала в Києві при Андріївському монастирі першу школу для дівчат. Тут учениць навчали читання, письма, рукоділля, шиття та співів.

Дітей із простих родин навчали священники в місцевих церквах.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Берестяна грамота — письмовий запис на березовій корі.

Пергамент — спеціально оброблена теляча або овеча шкіра, на якій писали чорнилами.

Мініатюра — малюнок у давньоруській книзі.

Літопис — письмовий твір, у якому послідовно, за роками здійснювався запис важливих подій.

«Повість минулих літ» — найбільш відоме літописне зведення.

988 рік — дата заснування першої школи в Русі.

1110 рік — дата укладення «Повісті минулих літ».

ІМЕНА

Нестор-літописець — автор літописного зведення «Повість минулих літ».

ЗАПИТАННЯ

1. На чому писали прості люди?
2. Чим робили записи на берестяних грамотах?
3. Що таке пергамент?
4. Які міста стали центрами створення й переписування книг?
5. Що таке літопис?
6. У якому році було укладено «Повість минулих літ»?
7. Хто уклав «Повість минулих літ»?
8. Чого вчили в школах Київської держави?

ЗАВДАННЯ

1. Запишіть у зошит нові слова та їх значення.
2. Запишіть у зошит назви міст Русі, які були центрами переписування книг.
3. Визначте століття та його частину укладення літопису «Повість минулих літ».

ЦІКАВО ЗНАТИ

Найдавнішою вітчизняною книгою, яка збереглася до наших часів, вважається Реймське Євангеліє. Це церковнослов’янський пергаментний рукопис першої половини ХІ (11) століття, який зберігався в бібліотеці князя Ярослава Мудрого в Софійському соборі. Ця книга потрапила до Франції разом із донькою Ярослава Мудрого — Анною. Коли Анна Ярославівна виходила заміж за французького короля Генріха І, то під час шлюбної церемонії давала на Реймському Євангелії королівську присягу. Саме на цій книзі присягало на вірність країні не одне покоління французьких королів.

Сьогодні цей рукопис зберігається в одній із міських бібліотек французького міста Реймс.