Технології. Повторне видання. 8 клас. Терещук (2025)

2.2. Які засоби створення композиції використовує дизайнер

Композиція — невіддільна складова усього, що створює дизайнер у професійній діяльності: від одягу та інтер’єру до архітектурних споруд та техніки.

Композиція (від лат. compositio — «складання, поєднання, зв’язування, зіставлення») — створення цілого з окремих частин — фундаментальна категорія художньої творчості, суть якої полягає у наявності певних правил, за якими митці створюють художні твори.

Мал. 20. Приклади композиції

Досить часто дизайн називають процесом художнього конструювання виробу, розуміючи творчий задум дизайнера або майстра, втілений у художній образ, який далі за допомогою спеціальних прийомів перетворюється на конструкцію або композицію, що реалізується у виробі.

Провідним засобом художнього конструювання вважають композицію та пов’язані з нею правила і способи для її створення. Тож зазвичай розглядають засоби композиції або художнього конструювання, що під час проєктування різних об’єктів є тотожним процесом (див. мал. 21).

Мал. 21. Процес художнього конструювання виробу

Розрізняють такі види композицій:

Площинна композиція складається з елементів, які не виступають над площиною виробу (аплікація, інкрустація, мозаїка тощо), або поверхні аркуша, на якому виконують малюнок.

Об’ємно-фронтальна композиція передбачає компонування рельєфних деталей на одній площині (пласкій поверхні виробів, оздоблених об’ємним різьбленням, ліпленням тощо). Сутнісною ознакою цієї композиції є лише один фронтальний вигляд, із якого її сприймають (мал. 22, 23).

Мал. 22. Об'ємно-фронтальна композиція

Мал. 23. Приклад об'ємно-фронтальної композиції в художній обробці деревини

Об’ємно-просторова композиція виконана із взаємозалежних об’єктів, розміщених на різних рівнях і на різних площинах. Сутнісною ознакою цієї композиції є її сприйняття з різних — двох, трьох — боків. Її виразність залежить від кута зору, який визначає автор композиції під час її створення (мал. 24).

Мал. 24. Об'ємно-просторова композиція

Глибинно-просторова композиція пов’язана з простором, у якому вона розміщена (інтер’єри, парки, глибокі вітрини, сцена театральної вистави тощо). Може розглядатися з різних боків, залежно від творчого задуму автора композиції (мал. 25).

Мал. 25. Глибинно-просторова композиція в інтер'єрі

Провідними характеристиками композиції є їхня цілісність та гармонійність, яка виявляється у поєднанні кольорів, єдності форми і наповненні цієї форми тощо. Щоб досягнути цілісності композиції, використовують певні принципи її створення. Вкажемо основні з них.

Мал. 26. Приклади об'ємно-просторових композицій у скульптурі та архітектурі

Найбільш відомий принцип композиції, за допомогою якого досягається її цілісність, — це симетрія.

Цілісність композиції передбачає її об’єднання навколо одного елемента, яким зазвичай є вісь симетрії або площина симетрії, центр симетрії, які завжди будуть візуально об’єднувати навіть різні елементи в єдину композицію.

Мал. 27. Симетрична композиція

• Вкажіть елементи композиції, які виконують роль композиційного центру

Центр композиції

https://tinyurl.com/bukrek-edu-TECH-8-22-1

Важливим поняттям для композиції є поняття композиційного центру — елемент або частина композиції, яка привертає увагу через його спеціальне виділення (формою, розташуванням, кольором, розміром тощо).

Композиційний центр може збігатися з віссю симетрії або не збігатися і створювати відповідно асиметрію (мал. 28).

Асиметрична композиція підкреслює її динамічність, симетрична — статичність.

Мал. 28. Асиметрична композиція

• Зображення дерева у цьому творі — це композиційний центр. Поясніть, чому композиція асиметрична?

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Оберіть (знайдіть) в інтернеті приклад вдалої композиції у дизайні, архітектурі чи мистецтві, який надихає вас, для роботи над власним проєктом.

Підготуйте коротку презентацію, пояснюючи, чому ця композиція ефективна і як ви плануєте застосувати подібні принципи у своєму виробі.

Підпорядкування осі симетрії наочно простежується у живій природі: істотах, рослинах (мал. 30). Однак якщо уважно подивитися на фігуру людини, то побачимо, що окремі частини, як-от рука чи нога, не мають власної осі симетрії, а тулуб з усіма його частинами підпорядковується лише одній площині симетрії (мал. 29).

Мал. 29. Симетрія людського тіла

Мал. 30. Вісь симетрії у живій природі

Контраст — це художній або композиційний прийом, що базується на різкому протиставленні елементів (кольорів, форм, розмірів, текстур) для підсилення виразності та акцентування. Ті елементи, які треба виокремити із загальної сукупності, мають зазвичай іншу форму, розмір, контрастний колір чи фактуру.

Наступним засобом композиції, протилежним до контрасту, є нюанс — ледь помітний відтінок, відмінність або деталь, що надає композиції глибини та виразності.

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об’ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об’єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).

Як відображення закономірностей реального світу, ритм увійшов в усі види мистецтва, став одним із необхідних засобів організації художньої форми (мал. 31-34). У музиці, у танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.

Мал. 31. Використання ритму в декоративному мистецтві

Мал. 32. Використання ритму в дизайні комп'ютерної техніки

Мал. 33. Ритм об'ємно-фронтальної композиції на фасаді Контрактового будинку в Києві

Мал. 34. Ритм в інтер'єрі приміщення

Пропорційність як засіб художнього конструювання — це гармонійне співвідношення частин і цілого, що забезпечує естетичну збалансованість об’єкта. Вдало знайдене співвідношення конструктивних частин виробу залежить значною мірою від його композиційної цілісності. Провідним інструментом для пошуку таких пропорцій є золотий перетин.

Художники, дизайнери вважають, що секрет досконалості творів мистецтва, архітектури полягає у використанні тогочасними митцями пропорцій золотого перетину.

Згідно з цим правилом: у гармонійній пропорції менша частина відноситься до більшої, як більша — до всього цілого.

Мовою математики золотий перетин виглядає як пропорція: а : b = b : с, де:

а — менша частина; b — більша відносно меншого; с — ціле.

Графічно це можна зобразити так:

Отже, золотий перетин — це математичне співвідношення приблизно 1:1,618, яке трапляється в природі, мистецтві та дизайні. Воно створює баланс та естетичну гармонію в композиціях.

Усі пропорції конструктивних частин та архітектурних прикрас П’ятницької церкви у Чернігові (мал. 35), збудованої у XIII столітті, відповідають параметрам золотого перетину.

Мал. 35. П'ятницька церква у Чернігові

Золотий перетин також називають золотою пропорцією, або гармонійним розподілом. За допомогою золотого перетину візуально об’єкту надають краси. У стародавні часи художники використовували це правило. На відомому полотні Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» простежуються пропорції золотого перетину. На відміну від інших художніх творів, саме це зображення має найбільшу кількість фрагментів, де застосоване зазначене правило (мал. 36).

Мал. 36. «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі

Золотий перетин є природним проявом гармонії та досконалості у всьому, що нас оточує.

Від форми галактик у космосі і рослин та пташок у природі (мал. 37) — усе має досконалі пропорції, які здавна відчували митці й архітектори під час створення споруд і різноманітних речей (мал. 39).

Мал. 37. Приклади золотого перетину в природі

Проєктуючи власні вироби, варто орієнтуватися на це природне співвідношення — воно допоможе створити естетично привабливий та гармонійний дизайн.

Як на практиці скористатися правилом золотого перетину

Існує доволі простий і швидкий спосіб скористатися правилом золотого перетину. Цей спосіб — правило третин — можна назвати похідним від золотого перетину.

Правило третин ґрунтується на принципі гармонійного розподілу простору, який використовували ще античні митці та архітектори.

Суть правила третин зводиться до того, що зображення або площина, у якій буде виконане це зображення (композиція), можна поділити на дев’ять частин за допомогою двох горизонтальних і двох вертикальних ліній (мал. 38, б).

Мал. 38. Графічне зображення золотого перетину та правила третин: а — правило золотого перетину; б — правило третин; в — сумісність правила третин і золотого перетину

Мал. 39. Приклади золотого перетину у творчості людини

Це спрощує застосування золотого перетину в практиці і дає змогу творчо підійти до створення композиції: ключові її елементи можна розміщувати на лініях перетину або у протилежних чи суміжних клітинах, які утворюються від перетинів цих ліній (мал. 40). Це надає декору чи композиції більшого балансу й естетичної привабливості.

Мал. 40. Схеми композиційних рішень

У художньому конструюванні правило третин допомагає знайти цікаві композиційні рішення та правильно розмістити конструктивні або декоративні елементи, забезпечуючи гармонійний вигляд виробу.

Такий підхід належить до композиційного дизайну, який визначає розташування елементів у виробі для досягнення естетичної рівноваги. Коли правило третин використовується в оформленні предметів, графіці, фотографії чи архітектурі, його часто зараховують до принципів візуальної композиції або ергономічного дизайну (залежно від контексту застосування).

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Використовуючи цифрову камеру смартфона або фотоапарат, створіть світлину з дотриманням правила золотого перетину за таким алгоритмом:

Оберіть об'єкт для фотографування. Це може бути ескіз майбутнього виробу, його прототип, аналог виробу, що проєктують, або об'єкт живої чи неживої природи, технічний об'єкт, архітектурна споруда або її елементи тощо.

Увімкніть камеру смартфона/фотоапарата.

Оберіть в налаштуваннях камери «сітку» (iOS) або «лінії поділу» (Android).

Розташуйте ключовий елемент об'єкта на одній із точок перетину ліній або вздовж них, тобто об'єкт вашого знімання повинен займати приблизно ¹/₃ частину кадру (мал. 41).

Мал. 41. Приклади розташування об'єкта за правилом третин: а — схема розташування об'єкта; б — приклад фото з використанням правила третин

Створення колекції фотографій

Оберіть найвдаліші фото та підготуйте їх до презентації за такими критеріями:

композиція: чи є композиційний центр? Чи привертає увагу головний елемент композиції? Чи збалансовано розташовані елементи? Як сприймається форма виробу?
функціональність: чи зрозуміло, для чого призначений виріб? Чи виглядає його використання зручним? Чи добре видно всі важливі деталі?
естетика: чи гармонійні пропорції? Як поєднуються кольори та текстури? Чи створює виріб приємне візуальне враження?

Аналіз і вдосконалення проєктованого виробу

На основі аналізу фотографій визначте, які елементи потребують доопрацювання (форма, розміщення деталей, співвідношення частин тощо).

Запишіть ідеї для вдосконалення художньо-конструкторських рішень виробу.

Оформлення результатів

Усі результати (фото, висновки, пропозиції щодо покращення вашого дизайну) додайте до проєктної теки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

1. Створіть композицію із геометричних фігур, використовуючи принцип контрасту для підкреслення взаємодії форми, кольору та розміру.

Послідовність виконання роботи

• Оберіть набір простих геометричних фігур (коло, квадрат, трикутник, прямокутник).

• Використайте щонайменше 5 різних фігур у композиції.

• Створіть контраст за допомогою таких параметрів:

колір: використовуйте контрастні кольори для кожної фігури (наприклад, чорний і білий, червоний і зелений);
розмір: поєднуйте великі та малі фігури для створення динаміки в композиції;
форма: використайте різні форми для акцентування контрасту між ними.

• Розмістіть фігури на аркуші так, щоб вони створювали гармонійну композицію, підкреслюючи контраст.

2. Презентуйте створену композицію:

поясніть, як саме ви досягли контрасту у вашій роботі;
опишіть взаємодію кольорів, форм і розмірів у вашій композиції.

3. Взаємооцінювання: робота оцінюється за рівнем чіткості контрасту, гармонійністю розміщення фігур, креативністю підходу та охайністю виконання.

Мал. 42. Приклади композицій із геометричних фігур

Стилізація в дизайні

Стилізація — це художній прийом узагальнення та спрощення форм з акцентом виразності та символічності образу.

Вона використовується для перетворення природних форм на прості та гармонійні елементи, що легко адаптуються до дизайну.

У процесі стилізації змінюють пропорції, лінії, кольори чи деталі, спрощуючи їх і надаючи виразності.

У проєктуванні власного виробу стилізація допомагає створювати унікальні декоративні елементи, підкреслювати стиль і додавати виразності. Зокрема, стилізація біоформ, таких як рослини, тварини чи інші природні елементи, дає змогу використовувати їх у проєктуванні.

Стилізовані біоформи можна використовувати як візерунки, конструктивні деталі чи основну концепцію, адаптуючи їх до різних матеріалів і технік виконання.

Мал. 43. Приклад стилізації в дизайні

Ознайомся з прикладом стилізації біоформи

https://tinyurl.com/bukrek-edu-TECH-8-22-2

ПРАКТИЧНА РОБОТА

1. Створіть ритмічну композицію, використовуючи стилізовані об'єкти живої природи (рослини, тварини), щоб відтворити динаміку і повторюваність візуальних елементів.

Послідовність виконання роботи

• Виберіть одну або кілька біоформ (листя, квіти, тварини, хвилі тощо) і стилізуйте їх, спрощуючи або перетворюючи на абстрактні форми.

• Створіть ритмічний візерунок, повторюючи вибрані форми на аркуші в логічній послідовності (наприклад, по лінії чи по колу).

• Використовуйте такі принципи для створення ритму:

повторюваність: вибрані біоформи повинні повторюватися з рівними або змінними інтервалами;
чергування: можна чергувати форми за розміром, кольором або положенням для створення візуального ритму.

Продумайте колірну гаму для підсилення ритмічності композиції (монохромні, контрастні або гармонійні кольори).

2. Презентуйте створену композицію:

поясніть, яку біоформу ви обрали та як її стилізували.
опишіть, як ви організували ритм у композиції, які елементи акцентували.

3. Взаємооцінювання: роботу оцінюють за ритмічністю композиції, гармонійністю використаних біоформ, стилізацією елементів, креативністю підходу та охайністю виконання.