Основи правознавства. Повторне видання. З поглибленим вивченням основ правознавства. 9 клас. Святокум

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 12. Правопорядок і законність

ПОМІРКУЙТЕ! Чому право вважають соціальною цінністю?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: правопорядок, законність, правосвідомість.

1. Що таке правопорядок і як він забезпечується

Створення в суспільних відносинах за допомогою правових норм певного порядку є одним з найважливіших завдань державної влади.

Правопорядок — заснована на праві та законності організація правового життя, що відображає фактичний стан суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорядок можна охарактеризувати як порядок, що забезпечує стабільність суспільного життя. Роль правопорядку може бути розглянута з різних позицій, і насамперед із погляду на інтереси держави й особистості. Для держави ця роль полягає в тому, що вона, керуючи суспільством і використовуючи різні методи і засоби (економічні, політичні, ідеологічні, організаційні тощо), особливе місце відводить правовому регулюванню суспільних відносин. Так, держава видає правові норми та забезпечує їхнє загальне дотримання й виконання, тобто законність, і тим самим домагається правопорядку.

Із позицій особистості правопорядок виступає в першу чергу як засіб захисту її прав, свобод і законних інтересів. Він забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави та її органів, так і від протиправних дій інших осіб. Від стану правопорядку залежать ступінь свободи особи, реальність її прав і свобод, рівень демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси особистості стають пріоритетними для держави, ця сторона правопорядку також є найважливішою метою державної діяльності.

2. Що називають законністю

Дуже часто слово «законність» доводиться чути в різних контекстах із вуст посадовців, політиків, юристів, представників громадськості: «зміцнення законності», «порушення законності», «стан законності». Який зміст слід вкладати в це поняття?

Передусім законність розуміють як точне виконання чинного закону, оскільки закон тільки тоді має соціальну цінність, коли він виконується.

Законність — правовий режим точного виконання всіма суб'єктами права чинних законів, за якого забезпечуються права й виконуються обов'язки людиною, державою та громадянським суспільством.

Першою й найголовнішою вимогою законності є відповідність підзаконних нормативно-правових актів законам і Конституції, тобто забезпечення реалізації принципів верховенства закону і верховенства права.

Другою вимогою законності є добре продумана система правових демократичних законів та інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить уся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, державних і приватних підприємств. Закони мають бути чіткими, однозначними, доступними для всіх громадян і посадових осіб. Вони мають бути такими, щоб не можна було застосувати сумнозвісний афоризм: «Закон — як дишло: куди повернув, туди і вийшло» .

Третьою вимогою законності є чітке формулювання й закріплення компетенцій, функціональних прав і обов’язків усіх державних органів та їх посадових осіб, підприємців і організацій, політичних партій і громадських об’єднань, їх правового статусу.

Четвертою вимогою законності є демократизація форм державного і суспільного життя, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

П’ята вимога передбачає невідворотність юридичної відповідальності за вчинені правопорушення. Це означає, що правоохоронні й інші державні органи зобов’язані притягувати до юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень. Правоохоронні органи мають розкривати всі факти правопорушень. Закони повинні виконуватися всіма без винятку посадовими особами та громадянами.

Проблема ліквідації порушень законності має не тільки юридичний характер. Правопорушення породжуються тими об’єктивними умовами (економічними, політичними, соціальними), у яких перебуває суспільство на конкретному етапі розвитку. Очевидно, що для її вирішення мають бути усунені об’єктивні чинники, що створюють умови для вчинення правопорушень. Стабілізація економічних відносин, формування правової культури громадян, зміцнення соціальних зв’язків, розвиток демократії є необхідними передумовами й найважливішими шляхами зміцнення законності та правопорядку.

3. Як формується правосвідомість

Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості, яка виражає ставлення до права. Кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні.

Зауважимо, що кожна людина, яка живе в суспільстві, отримує інформацію про певну сторону правового життя. Потім вона починає її аналізувати. На підставі цього в неї виробляється певна оцінка того чи іншого правового явища. Залежно від оцінки правових явищ з’являється мотив поведінки. Людина вирішує, як їй діяти в тих чи інших умовах, пов’язаних із певним правовим явищем. Таким чином, у кожної людини формується правосвідомість.

Із наведеного механізму формування правосвідомості можна зробити висновок, що це явище складається з трьох елементів: правових знань (отримуються в результаті ознайомлення з правовою нормою), правових оцінок (зіставлення норми права із власними цінностями), правових установок (вольова спрямованість поведінки, готовність до певних дій). У реальному житті всі ці компоненти правосвідомості проявляються як ціле, вони чітко не структуровані та не відокремлюються одне від одного.

Правосвідомість

Правові знання

Правові оцінки

Правові установки

Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може сформуватися на основі логічних висновків чи бути емоційним, тобто виникнути на рівні почуттів та настроїв.

Правосвідомість — ідеї, уявлення, емоції і почуття, які виражають ставлення індивідів, групи, суспільства до чинного, колишнього та бажаного права, а також діяльності, пов'язаної з правом.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Поняття правосвідомості тісно пов'язане з поняттям правової культури.

Правова культура окремої особистості включає позитивну правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до права, упевненість у соціальній цінності права та правового регулювання, знання своїх прав і обов'язків та їх виконання.

Правова культура особи

Знання права

Уміння та навички застосовувати правові знання

Повага до права

Правомірна поведінка

Позитивна правосвідомість

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в парах. Сучасні українські юристи О. Бандурка та О. Скакун зазначали: «Культурною в правовому контексті не може вважатися особа, яка знає зміст законів, але використовує ці знання в протиправних цілях. Така особа, хоча й має певний рівень правосвідомості, позбавлена правової культури. Показником правової культури особи є її правова активність як вища форма правомірної поведінки. На відміну від держав Із тоталітарним режимом, де бажаною є людина конформістської* поведінки, а активної намагаються позбутися, у державах Із демократичним режимом потрібна особа активна, зацікавлена в реалізації правових норм І принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства».

Як автори пов'язують правосвідомість і правову культуру особи? Який показник високого рівня правової культури вони визначають? Чому? Чи погоджуєтесь ви з авторами? Обґрунтуйте свою позицію.

* Конформізм — пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці.

На формування правової свідомості та правової культури особистості найбільш ефективно впливає правова освіта.

Правова освіта покликана перш за все сприяти усвідомленому розумінню цінності прав і свобод людини, необхідності дотримуватись і поважати їх; вихованню принципової нетерпимості до будь-яких порушень прав і свобод, а також уміння відстоювати свої права за допомогою всіх законних засобів.

ВИСНОВКИ

• Результатом впливу права на суспільні відносини, підсумком його дії та реалізації конкретних правових норм є певний порядок у суспільних відносинах — правовий порядок. Умовою забезпечення правопорядку є законність.

• Законність і правопорядок є основою нормального життя суспільства, тому їх зміцнення — одне з головних завдань, що стоять перед суспільством, один з основних напрямків діяльності держави.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «правопорядок», «законність», «правосвідомість».

2. Назвіть вимоги законності. Яка з них, на вашу думку, відіграє найбільшу роль у забезпеченні законності та правопорядку?

3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

Поняття

Спільне

Відмінне

Законність

Правопорядок

4. Цікава ваша думка! Відомий британський письменник і громадський діяч Б. Шоу зазначав: «Рівність — це єдина й міцна основа для суспільного устрою, порядку, законності, добрих звичаїв і відбору на високі посади людей, які справді для них придатні». Як ви розумієте слова митця? Чи поділяєте ви його точку зору? Чому?