Підручник з Основ правознавства (Поглиблене вивчення). 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 28. Спадкування за законом і за заповітом

ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке правочин?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: спадкування, заповіт.

1. Що таке спадкування

Цивільне право регулює широкий перелік майнових відносин. Одним із їх видів є відносини спадкування.

Спадкування — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відносини спадкування регулює особлива підгалузь цивільного права — спадкове право.

Спадкове право — це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи чи день, із якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У цивільному праві існують два види спадкування — за законом та за заповітом.

2. Як відбувається спадкування за заповітом

Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є різновидом одностороннього правочину.

Законодавство встановлює низку вимог до заповіту. Так, право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом. За його відсутності заповіт може бути засвідчений і іншими особами, зокрема:

• уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (якщо в населеному пункті немає нотаріуса);

• головним лікарем, його заступником із медичної частини або черговим лікарем лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів (заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів);

• капітаном судна (заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України);

• начальником експедиції (заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції);

• командиром (начальником) військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу (заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї та члена сім’ї військовослужбовця);

• начальником установи виконання покарань (заповіт особи, яку утримують в установі виконання покарань);

• начальником слідчого ізолятора (заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі). Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб (незалежно від наявності в нього із цими особами сімейних, родинних відносин), а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому випадку ця особа не може отримати право на спадкування. Виняток становлять особи, які мають право на обов’язкову частку в заповіті. Це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які незалежно від змісту заповіту спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка у спадщині).

3. Як відбувається спадкування за законом

Спадкування за законом відбувається у випадку, якщо заповіт не був укладений або є недійсним. Спадкування за законом відбувається почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом отримує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

ЧЕРГИ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ

Перша черга	Діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки
Друга черга	Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері
Третя черга	Рідні дядько та тітка спадкодавця
Четверта черга	Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини
П'ята черга	Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення); утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї

Не мають права на спадкування за законом:

1) Особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

2) Особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування в них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

3) Батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

4) Батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

5) Одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

ЗАВДАННЯ. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Визначте, як має бути розподілена спадщина відповідно до закону.

Громадянин К. заповів своє майно синові, проте через порушення вимог щодо його форми заповіт було визнано недійсним. Після смерті К. про свої права на його спадщину заявив не тільки син, про якого йшлося в заповіті, а й два онуки — повнолітні діти доньки К., яка померла за два роки до смерті батька.

ВИСНОВКИ

• Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

• Існують два види спадкування — за заповітом та за законом.

• Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

• Спадкування за законом відбувається у випадку, якщо заповіт не був укладений або є недійсним. Спадкування за законом відбувається почергово.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «спадкування», «заповіт».

2. Виберіть правильний варіант відповіді. Відповідно до Цивільного кодексу України, до третьої черги спадкоємців за законом належать

А особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини

Б рідні дядько та тітка спадкодавця

В рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері

Г діти спадкодавця, той Із подружжя, який його пережив, та батьки

3. Назвіть та охарактеризуйте види спадкування, які існують у цивільному праві України.

4. Які вимоги законодавство висуває до заповіту?