Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Струкевич

Узагальнення до розділу IV «Відновлення незалежності України»

Загроза поразки в боротьбі із Заходом спонукала М. Горбачова шукати вихід зі стану стагнації. Політика «прискорення» , «перебудови» і «гласності» не дала бажаного результату. Водночас комуністичному режиму довелося ліквідовувати наслідки Чорнобильської катастрофи, викликаних нею посилення небезпечних соціально-економічних диспропорцій та швидкої політизації суспільних настроїв. Нестача ресурсів спонукала горбачовське керівництво розпочати в 1987 р. економічне реформування шляхом надання підприємствам самостійності, при одночасному збереженні деяких важелів командно-адміністративного управління. Уникаючи соціального вибуху, уряд задіяв інфляційні чинники. Це ж призвело до некерованості економіки.

В. Щербицький на чолі КПУ вперто стримував перетворення в УРСР, проте перебудовна демократизація привела до створення багатьох неформальних громадських організацій, перших політичних партій, Народного Руху України, який став головною опозиційною силою КПУ. Національно-патріотичні сили почали поступово відвойовувати в тоталітарного режиму публічний простір, позначаючи його національними символами.

Процес відновлення незалежності розпочався з духовного розкріпачення суспільства: повернення до загальнолюдських цінностей, норм та українських культурних традицій. На противагу офіціозній культурі розвивалася культура українського андеграунду. Символами відродження на рівні масової культури стали святкування 500-річчя українського козацтва, звернення до тем української історії, фестиваль «Червона рута». Поновили свій статус духовних провідників українства Українська греко-католицька церква, Українська автокефальна православна церква. Набираючи сил, національно-демократична політична течія під час виборів 1990 р. відвоювала в компартії 125 мандатів, створивши опозиційну Народну раду. Втрата державно-терористичних підвалин тоталітарного режиму, погіршення соціально-економічної ситуації, духовне й релігійне відродження, приклад сусідніх республік сформували потяг українського суспільства до суверенізації, що й привело до прийняття Декларації про державний суверенітет України 1991 р.

Реакційні сили спробували врятувати російський тоталітаризм та імперіалізм. Однак спроба державного перевороту їм не вдалася. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт незалежності України. 1 грудня це рішення підтримав український народ на референдумі. Україна стала рівноправним суб’єктом міжнародної політики.

Намагаючись зупинити рух України до незалежності, горбачовське керівництво спробувало перешкодити цьому, перетворивши Кримську область на територіальну автономію, знехтувавши національними правами кримських татар. Українські патріоти та кримські татари виступили проти імперських маніпуляцій Москви. Проте комуністична більшість Верховної Ради України вкотре продемонструвала непостійність.