Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 4. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

• Пригадайте, коли Російська імперія упровадила кріпацтво на українських землях. Чим відрізняються натуральне і ринкове господарство? Які процеси називаються «індустріальною революцією»?

1. КРИЗА КРІПОСНИЦЬКОЇ СИСТЕМИ

На початку XIX ст. Україна залишалася аграрною територією зі значним потенціалом у землеробстві й тваринництві. Проте сільське господарство перебувало в занепаді. Основною причиною було закріпачення селян, які не мали стимулу до продуктивної праці. Поміщицьке землеволодіння ma кріпацтво гальмували будь-які прогресивні зміни.

Склад селянства був неоднорідним.

Селянство в структурі населення Наддніпрянської України

До кінця XVIII ст. поміщики вели натуральне господарство й мало цікавилися ринком. Але згодом їхні потреби змінилися — зросли витрати на освіту, подорожі, предмети розкоші. Це змусило їх шукати прибуток. Проте більшість поміщиків не впроваджувала нові технології, а просто збільшувала посіви, зокрема в степах Півдня, без добрив і з примітивними знаряддями.

Щоб отримати більше продукції, поміщики посилювали тиск на селян: панщина подекуди сягала шести днів на тиждень. У маєтках з’являлися мануфактури, де працювали навіть жінки й діти. Поширилася урочна система, де завдання селянина на день часто потребувало кількаденної праці.

Схожим було становище державних селян. Із 1817 р. в Україні з’явилися військові поселення — особлива система організації війська в Росії, яка поєднувала військову службу з сільськогосподарською працею. Формально протягом тижня поселенці працювали три дні на державу, три — на себе. Але «уроки» були такі, що поселенці працювали на державу майже всі дні тижня. До середини XIX ст. в Україні існувало 25 округів таких поселень. Через неефективність у 1857 р. систему ліквідували.

Варто запам’ятати

Військові поселення — система організації війська в Російській імперії, що передбачала поєднання сільськогосподарської діяльності та несення військової служби.

Свідчать документи

Із записок військового урядовця Єгора фон Брадке

...У цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провадилося цілком екстенсивно і неправильно... Тут я знайшов цих колись дуже заможних селян у надзвичайних нестатках і злигоднях... Коли полки почали користуватися призначеними їм ділянками, ними оволоділо палке завзяття на користь казни і вони... віднімали у селянина кращі землі, провадили великі посіви без усякого поводження з трудовими силами і віддавали селянинові лише мізерну решту часу на його власне господарювання... Казенні величезні посіви потребували такої посиленої праці, що збирання на селянських ланах відкладалося до закінчення цих робіт, і селяни часто привозили на свої токи одну солому.

1. Як за свідченням автора змінилося становище селянства під російським пануванням?
2. Які ознаки неефективного господарювання у військових поселеннях називає автор?

Хоча поміщики й держава намагалися зберегти кріпацтво, в економіці визрівали ринкові відносини, які вже давно були основою господарства в Західній Європі. Багато поміщицьких маєтків через неефективність розорялися: чверть із них у середині століття опинилася в заставі, а частину землі викупили підприємливі купці чи селяни.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чому обрані більшістю поміщиків способи посилення визиску селянства, а також система державних військових поселень були безперспективними для розвитку економіки.

Водночас деякі поміщики намагалися перебудувати свої господарства під ринкові потреби, впроваджували нову техніку й агрономічні методи. В Україні зростало виробництво хліба на продаж, особливо на Півдні. Поступово формувалися райони сільськогосподарської спеціалізації.

Діємо: практичні завдання

1. Покажіть на карті на с. 43 райони сільськогосподарської спеціалізації.

2. Користуючись знаннями про природно-географічні умови України, поясніть, які чинники впливали на сільськогосподарську спеціалізацію регіонів.

Криза кріпацтва супроводжувалася зростанням безземелля серед селян — до середини XIX ст. близько чверті українських селянських родин були безземельними. Щоб поліпшити своє становище, селяни шукали додаткові заробітки. Частина йшла на цукроварні, в гончарні, шевські або ткацькі майстерні. Масовим явищем стали сезонні заробітки: навесні селяни (особливо з Полтавщини та Харківщини) вирушали на польові роботи в степові райони.

Чумаки (Крістіан Готфрід Гайнріх Гайслер, 1804 р.)

Варто запам’ятати

Чумацтво — промисел українців, що полягав у перевезенні солі, риби та інших товарів на великі відстані за допомогою возів, запряжених волами.

Свідчать документи

Микола Арандаренко «Записки про Полтавську губернію»

Ті, що займаються візникуванням солі з Криму і Бессарабії, а також риби з Криму і Дону, звуться тут чумаками. Великий зріст, фізична сила, мужні риси обличчя і довгий жмут волосся, закручений за вухо (малоросійською чуприна, або оселедець), рухи, які свідчать про міцність м’язів, поважна постава з виразом самосвідомості на обличчі, гордість — із мовчазною веселістю, одяг — надто широкі шаровари, нарозхрист свита і висока смушева шапка — становлять відмітні риси чумака...

Візникування своє чумаки провадять зазвичай валками (малоросійською фура), які складаються з кількох десятків возів (по-чумацьки паровиці). Валка, або фура, має свого отамана, який від імені цілої валки наймається для візникування, приймає заробітки і робить розкладку за участю кожному. Таке товариство зветься в них артіллю. Кожний чумак у своїй артілі підкоряється в суворому розумінні всім умовам і в разі відходження від них карається і навіть виганяється з артілі. Отаман розв’язує всі суперечки остаточно, він призначає кару, і вся артіль підкоряється йому безумовно.

...У дорозі ж чумак піддає себе всіляким злигодням: завжди тверезий, помірний у харчах, пшоняна каша із салом або галушки, шмат хліба із сіллю — оце все його харчування. У дорозі, не маючи у своєму розпорядженні грошей, чумак обмежений. До кінця візникування гроші всієї артілі зберігаються в отамана.

1. Поміркуйте, чому чумакування було популярним серед населення України у XIX ст? З якими сучасними професіями можна порівняти заняття чумакуванням?
2. Які факти про чумаків можна встановити за допомогою ілюстрації?

У селі з’являвся прошарок заможних селян. Вони вкладали гроші у землю, торгівлю, підприємства. Деякі викупили свою волю й згодом стали купцями або промисловцями. Так, із колишніх кріпаків вийшли підприємці Яхненки й Симиренки.

2. ПОЧАТОК ІНДУСТРІАЛЬНОЇ (ПРОМИСЛОВОЇ) РЕВОЛЮЦІЇ

Індустріальна революція в Наддніпрянській Україні розпочалася в 1830-х роках, коли стала стрімко зростати кількість підприємств. Якщо раніше промисловість базувалась на поміщицьких і державних мануфактурах, де працювали кріпаки, то тепер з’являлися фабрики, які належали купцям, заможним селянам і ремісникам. Вони використовували найману працю.

Варто запам’ятати

Індустріальна (промислова) революція — період переходу від аграрного суспільства до індустріального, що характеризується заміною ручної праці машинною, розвитком фабричного виробництва та формуванням нових соціальних груп підприємців та робітників.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак

Промислове виробництво в Україні в першій половині XIX ст. мало здебільшого сільський характер. Ця особливість випливала із галузевої структури української промисловості: головними промисловими галузями в Україні була харчова промисловість і переробка відходів тваринництва. Підприємства цих галузей розміщувалися ближче до розташування сировини, тобто у селах, а не в містах, і в них працювали кріпаки. Лише 27 % промислових підприємств у 1840-х роках були розташовані у містах.

1. Чим пояснює історик особливості української промисловості?
2. Які причини особливостей її розвитку ви можете додати до його думки?
3. Чому праця кріпаків програвала конкуренцію праці вільнонайманих робітників?

Провідною галуззю стала цукрова промисловість. До середини століття в Україні діяло вже 229 цукрових заводів, які виробляли 84 % всього цукру в Російській імперії. Саме цукрозаводчики стали першими великими українськими підприємцями: колишні кріпаки Яхненки та Симиренки на Черкащині, нащадки козаків Терещенки на Глухівщині та Харитоненки на Сумщині.

На Донбасі, найбільшому вугільному регіоні Європи після Сілезії, розвивалася кам’яновугільна промисловість. У 1823 р. у маєтку графа Воронцова умільці селяни-кріпаки збудували перший пароплав на Дніпрі «Бджілка». У 1835 р. виникла пароплавна компанія. З 1841 р. розпочалося виробництво сільськогосподарських машин, парових котлів і пресів. Проте значну частину машин все ще імпортували з-за кордону. Незважаючи на ці досягнення, індустріальну революцію гальмувала залежність від кріпосної праці, сезонність виробництва й урядові обмеження для інших галузей, зокрема текстильної та металургійної.

Свідчать документи

Із журналу Штабу корпусу гірничих інженерів про Луганський казенний ливарний завод (1836 р.)

На Луганському заводі не виробляється залізо. Різні залізні речі для Чорноморського флоту виготовляють на ньому із заліза, одержуваного з російських заводів. На початку 1835 р. зроблено там тільки спроби виковки металу, для яких улаштовано було відбиваючу піч і молот. Для дослідів використано єкатеринбурзького чавуну 6 пудів, чавунної крошки 318 пудів, вугілля 2350 пудів. Заліза одержано 44 пуди 12 фунтів... Із виробленого на Луганському заводі заліза доставлено було певну кількість до Санкт-Петербурга.

1. Як наведене джерело відображає особливості розвитку промисловості в Україні в першій половині XIX ст?
2. Поміркуйте, якими були наслідки такого становища для української економіки.

У першій половині XIX ст. поява промислових підприємств значно зміцнила міста України. Це призвело до трикратного зростання міського населення, частка якого досягла 11 % від загальної чисельності населення. Завдяки розбудові морських портів загальноімперського значення особливо швидко зростали південні міста Одеса, Миколаїв, Херсон. Населення Одеси, яка у 1817 р. була оголошена порто-франко, протягом першої половини XIX ст. зросло від кількох тисяч до більш як 100 тис. жителів.

Варто запам’ятати

Порто-франко — портова територія, на якій дозволяється безмитне ввезення, зберігання, переробка та реекспорт товарів, що сприяє розвитку торгівлі та економіки регіону.

Зростання міського населення України

1. Проаналізуйте діаграму. Які міста розвивалися найбільш динамічно? Чому?
2. Знайдіть дані про чисельність населення Одеси. Поясніть його динаміку.
3. Як у гербах українських міст відображено російське панування?

Економічний розвиток сприяв розширенню внутрішньої торгівлі, що переважно відбувалася через базари та ярмарки, а також зростання кількості крамниць. Україна поступово перетворювалася на ринок збуту товарів російської промисловості, тоді як її власний експорт складався майже виключно з сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (горілка, цукор). Найбільші ярмарки розташовувалися ближче до кордону з Росією та в Києві. У зовнішній торгівлі Російської імперії роль українських портів стрімко зростала: у 1850-х роках на Чорноморські та Азовські порти припадала третина російського експорту, з яких близько 90 % становили зернові, а також худоба, мед, цукор. Із початком промислового перевороту через українські порти дедалі частіше ввозили машини й обладнання.

Ярмарок у містечку Ічні (картина художника Василя Штернберга, перша половина XIX ст.)

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак про економічний розвиток України

Завдяки сплетінню сприятливих умов Південь України довший час вважався Ельдорадо, де можна легко і швидко доробитися великого маєтку... Наплив великих мас населення, не зв’язаних умовами кріпосницької системи й охоплених духом підприємництва, витворив особливу суспільну атмосферу на Півдні України, яку можна порівняти хіба що з американським Клондайком. Вільнолюбиві анархічні настрої на зразок тих, якими відзначалося запорозьке козацтво, продовжували жити серед мешканців чорноморських степів у XIX ст.

...Підросійська Україна з її великою територією і населенням, родючими землями і багатими покладами корисних копалин стала ідеальним тереном для швидкого економічного розвитку. Однак ці можливості не були використані. Більшість місцевого населення залишалася прикріпленою до землі... Це заважало формуванню ринку вільної робочої сили і стримувало індивідуальне підприємництво. Основна частина промислових підприємств належала поміщикам або ж державі, що майже унеможливлювало вільну ринкову конкуренцію.

1. Які сприятливі для економічного розвитку Наддніпрянської України чинники називає історик?
2. Які чинники обмежували можливості економічного зростання українських земель?

3. СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ

В умовах наступу кріпосництва та посилення визиску з боку держави і поміщиків українське селянство активно боролося за свої права.

Форми соціальних протестів

Діємо: практичні завдання

Опрацюйте матеріали рубрик «Думки істориків» та «Свідчать документи» та дайте відповіді на запитання.

1. Які форми боротьби селян за свої права в них згадуються?
2. Наскільки великими, на вашу думку, були шанси селян у «мирний спосіб» домогтися свого захисту? Як це могло впливати на настрої селянства?

Думки істориків

Український історик Євген Чернецький

Упродовж першої половини XIX ст. селянство підросійської України провело тисячі судових процесів проти своїх поміщиків, і чимало родин довели незаконність закріпачення й були звільнені (тоді не було проблеми з виконанням судового рішення). При цьому досить часто такі справи закінчувалися в найвищій апеляційній інстанції — Сенаті Російської імперії. Справи своїм кріпакам програвали навіть сенатори!

• Які історичні традиції українства відображені у судових процесах проти закріпачення?

Наймасштабнішими проявами активного протесту були повстання проти військових поселень. Найбільше з них спалахнуло у 1819 р. в місті Чугуїв на Харківщині. Жорстока розправа призвела до загибелі майже 80 осіб.

У 1818-1820-х роках селянський рух охопив Катеринославську губернію, де проти повсталих також застосовували масштабні військові сили, а винних відправляли до Сибіру або на каторгу.

Свідчать документи

З Указів царського уряду про покарання селян (уривки)

Для утримання кріпаків у покорі й доброму порядку поміщик має право використовувати домашні засоби виправлення і покарання на власний розсуд, але без каліцтва...

За провини проти володільця або його прав, кріпаки, за його проханням, піддаються поліцейському покаранню, з поверненням до попереднього житла або утриманню в упокорювальних і робітних домах на строк, самим володільцем визначений...

Заколотом проти властей, урядом встановлених, вважається і всяке заворушення селян або дворових людей проти своїх поміщиків, володільців або управляючих і проти волосних і громадських управлінь...

Кріпаки за подачу на поміщиків своїх заборонених законом скарг піддаються покаранню різками до п’ятдесяти ударів.

1. Спираючись на поданий документ, схарактеризуйте становище селянства наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
2. Зіставте становище селян доби Гетьманщини і наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. Які висновки можна зробити?

Особливого розмаху та гостроти набув селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармалюка (1787-1835 рр.). Тривалий час у народній уяві та науковій думці побутував образ Кармалюка як народного месника. Мовляв, будучи кріпаком, Кармалюк утік з армії, куди його віддав поміщик, і з 1813 р. очолив боротьбу, що тривала майже чверть століття. Його загони, які налічували до кількох тисяч осіб, здійснили понад сотню нападів на поміщиків, купців та урядовців. Хоча Кармалюка неодноразово арештовували й засилали, він знову й знову повертався до боротьби. Проте більш ретельне вивчення історичних джерел (матеріалів слідчих справ періоду діяльності У. Кармалюка) дозволяє зробити висновок, що постать ватажка істотно ідеалізована та міфологізована.

Думки істориків

Український історик Валерій Дячок про діяльність Устима Кармалюка (Карманюка)

Створений впродовж багатьох років ідеалізований образ У. Карманюка, на нашу думку, є далеким від реального подільського розбійника, який постає з автентичних і в значній мірі вірогідних документальних джерел та певної частини фольклору...

Серед жертв карманюківців в 1813-1822 рр. — переважно селяни (24 випадки, з яких 15 припадає на крадіжки, 6 — на розбійні напади і по одному — на підпал, вбивство та ґвалтування). Характерно, що на всі інші соціальні групи припадає лише 11 випадків активних дій...

За нашими підрахунками в період найвищого піднесення розбійницької діяльності, очолюваного У. Карманюком (1825-1835 рр.), мав місце 31 випадок активних дій щодо представників селянства (1 вбивство, 6 розбійних нападів, 24 крадіжки); міщан-торговців — 17 випадків (1 колективне вбивство, 13 розбійних нападів і грабунків, 3 крадіжки); представників шляхти, включаючи службову, чиншову, посесійну і поміщиків — 22 випадки (1 вбивство, 5 розбійних нападів, 16 крадіжок), а також 4 крадіжки, здійснені по відношенню до представників духовенства (римо-католицьке, греко-католицьке і православне).

Історичні подробиці

Портрет Кармалюка?

Однією з мистецьких загадок XIX ст. став портрет невідомого селянина, написаний видатним художником Василем Тропініним, який перебував на Поділлі в часи, коли Кармалюк був ув'язнений у Кам'янець-Подільській фортеці. Деякі дослідники припускають, що на цьому портреті зображено Устима Кармалюка. На користь цієї версії свідчить те, що чоловік на портреті зображений на тлі стіни, що нагадує тюремну, а його обличчя, хоч і не повністю відповідає офіційним описам Кармалюка, має певні спільні риси. Хоча підтвердити це остаточно неможливо, припущення додає картині особливого історичного звучання.

Українець середніх років (картина художника Василя Тропініна, 1820 р.)

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте історичну карту «Господарство українських земель у першій половині XIX ст.» та доповніть інформаційну таблицю.

Господарство українських земель у першій половині XIX ст.
Що дізнався(-лась) із параграфа	Що додатково дізнався(-лась) із карти

ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у першій половині XIX ст.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.»

• Можу пояснити поняття «військові поселення», «чумацтво», «індустріальна революція», «порто-франко».

• Можу визначити причини селянських рухів у першій половині XIX ст.

• Можу визначити, які факти свідчать про початок індустріальної революції в Наддніпрянщині.

• Можу за картою схарактеризувати господарський розвиток Наддніпрянської України.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Чому кріпосницька система заважала економічному розвиткові українських земель?

3. Якими були причини і наслідки чумацтва для українського суспільства?

4. За допомогою додаткових джерел з’ясуйте, у чому подібність і відмінність між боротьбою Устима Кармалюка і повстанням у Чугуєві?

5. В історичній пам'яті на постать У. Кармалюка існують протилежні погляди. До нього часто вживаються епітети «український Робін Гуд», «останній гайдамака», однак є й переконання, що Устим був швидше звичайним кримінальним злочинцем-грабіжником. Поміркуйте, чому різняться оцінки постаті У. Кармалюка. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, якими аргументами оперують прибічники кожної з версій ролі У. Кармалюка в історії.

6. Як ви вважаєте, чому у фольклорній традиції ватажків соціальних виступів часто героїзують? Наскільки це відповідає дійсності?

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

7. Уявіть, що ви є підприємцем / підприємницею початку XIX ст. на українських землях. Розробіть бізнес-план для створення нового підприємства, враховуючи особливості соціально-економічного розвитку регіону, наявність робочої сили (кріпацької чи найманої) та основні галузі, що розвивалися. Обґрунтуйте свій вибір галузі та регіону, а також потенційні виклики та можливості.

8. Створіть мініпроєкт «Мій рідний край у добу промислового перевороту»: дослідіть, які промислові або сільськогосподарські підприємства діяли у вашому регіоні в першій половині XIX ст. та як вони вплинули на життя місцевих жителів.

Зміст