Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)
§ 3. Україна в системі міжнародних відносин у першій половині XIX ст.
• Пригадайте, у чому полягала особливість українських земель як фронтиру? Чим, на вашу думку, українські землі могли зацікавити великі імперії?
1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1806-1812 рр.
Розділена між Російською та Австрійською імперіями у першій половині XIX ст. Україна не була суб’єктом (самостійним учасником) міжнародних відносин. Українські землі були об'єктом і полем протистояння великих держав. Після деякого затишшя на початку XIX ст. знову загострилися відносини між Російською та Османською імперіями. Росія продовжувала свою експансію далі за межі українських володінь: на Балкани (князівства Молдова та Волощина, Болгарія) до осередків Османської імперії: чорноморських проток (Босфор і Дарданелли). Володіння ними надавало контроль над османськими володіннями та вихід у Середземне море та на Близький Схід. Цьому опиралися як сама Османська імперія, так і провідні європейські держави: Франція, Британія, які дотримувалися «рівноваги» до експансії інших держав та відповідно, намагалися їх стримувати. У 1804 р. Російська імперія підтримала антиосманське повстання у Сербії, тим самим знову спровокувавши конфлікт з османами. У грудні 1806 р. Османська імперія оголосила Росії війну.
Османська імперія прагнула повернути собі втрачені позиції на Балканах і Північному Причорномор'ї. Натомість Російська імперія намагалася поширити свій вплив в напрямку проток Босфор і Дарданелли, захопивши території від Стамбула до Дунаю.
Поміркуймо!
Пригадайте, яку роль відігравали українські землі у війнах Російської імперії проти османів. Як ці війни позначалися на становищі українського населення?
Найближче до вогнища воєнних дій розташовувалася Наддніпрянщина, яка сповна відчула тягар чергової війни. Російський уряд проголосив набір рекрутів до ополчення, розпочалося вилучення з території Лівобережної України харчів, фуражу і худоби на потреби армії.
На боці Османської імперії у війну вступило Задунайське козацьке військо. Тим, хто погоджувався стати до лав російської армії, уряд надавав пільги та заохочував селитися на території Російської імперії. У 1807 р. із задунайців-перебіжчиків було створено Буджацьке козацьке військо. Війна була затяжною. Нарешті лише 16 травня 1812 р. було підписано Бухарестський мир.
Діємо: практичні завдання
Уявіть, що ви османський дипломат. Як би ви аргументували свої вимоги на переговорах у Бухаресті? Напишіть монолог або сцену перемовин.
Бухарестський мирний договір 1812 р.
• Учасники бойових дій отримали амністію.
• Середина річки Прут визначалась кордоном між обома імперіями.
• Молдовське і Волоське князівства поверталися Османській імперії.
• Росія отримала фортеці Ізмаїл, Кілія, Аккерман і Хотин.
• Росія отримала право торгового судноплавства по Дунаю і річці Прут.
• Росія отримала Бессарабію (частину Молдовського князівства) і частину Закавказзя.
• Османська імперія зобов’язувалась надати автономію Сербії.
Із приєднанням до Російської імперії Бессарабії до основного масиву етнічних українських земель долучилися густо заселені українцями Хотинщина, багатоетнічний південний Буджак. У 1818 р. Бессарабія отримала статус особливої області з обмеженою автономією, проте російська адміністрація поступово впроваджувала імперські порядки. У 1828 р. Бессарабська область була включена до складу Новоросійського генерал-губернаторства.
Історичні подробиці
Козацтво після ліквідації Запорозької Січі
До міждержавних воєн Російської та Османської імперій залучалося й українське козацтво. Після ліквідації Запорозької Січі в 1775 р. українське козацтво не зникло, а змінило свою форму. Частина козаків увійшла до складу імперських військових формувань Османської та Російської імперій і брала участь в освоєнні територій — Дунаю, Побужжя, Приазов’я, Кубані. Вони воювали в арміях Османської та Російської імперій і були залучені до колонізаційних процесів, засновували поселення, займалися землеробством, охороною кордонів і підтриманням порядку на нових землях.
Доля населення запорозьких вольностей в умовах установлення російського панування була різною. Значна частина населення, так званих посполитих, які жили переважно в Кодацькій і Самарській паланках Вольностей Запорозьких перетворилися на державних селян. Частина запорозької козацької старшини долучилася до російських урядовців, які становили місцеву колоніальну адміністрацію.
Задунайський козак (картина художника Сергія Васильківського, 1900 р.)
Кілька тисяч запорожців вирішили залишити Подніпров’я і переселилися у володіння Османської імперії за Дунай, де створили Задунайську Січ. Задунайські козаки служили султану, але зберігали відносну автономію. Вони брали участь у війнах проти Російської імперії, охороняли кордони, займалися рибальством і скотарством.
Їхнім осередком було село Катирлез в гирлі Дунаю, а згодом — територія поблизу Ісакчі (тепер Румунія). Згодом відносини з турками ускладнились, а після того, як частина козаків взяла участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. на боці Росії, Задунайську Січ було ліквідовано. Частину козаків, які повернулися до Росії, оселили в Приазов’ї. У 1832 р. тут було утворено Азовське козацьке військо, яке очолив Й. Гладкий. Головне завдання азовців полягало в охороні морського узбережжя, рибальстві, підтримці порядку. Азовські козаки збудували десятки селищ, розвивали господарство, підтримували козацькі традиції. Але і це військо згодом спіткала доля попередників. У 1866 р. його було остаточно розформовано, а козаків переселили на Кубань.
Напередодні підготовки до російсько-турецької війни 1787-1791 рр. було сформовано: Бузьке, Катеринославське, Чорноморське козацькі війська. Вони використовувалися в авангарді російської армії для штурму фортець Очаків, Хаджибей, Ізмаїл та ін. Після закінчення війни потреба у козаках відпала. Катеринославське і Чорноморське козацькі війська були розформовані. Довше проіснувало Бузьке військо, яке брало участь у російсько-турецьких і російсько-французьких війнах початку XIX ст. Розформоване воно було в 1817 р.
Козаки Чорноморського війська були переселені на правий берег р. Кубань (нині територія Російської Федерації). Головним завданням війська була охорона кордону з Османською імперією та участь у численних війнах Російської імперії. Чорноморці тривалий час зберігали риси устрою Запорозької Січі. Проте поступово втягувалися в імперську систему. У 1860 р. на базі чорноморських козаків утворилося Кубанське козацьке військо. Поступово до чорноморців підселили залишки ліквідованих катеринославських, бузьких та азовських козаків.
2. УКРАЇНА У ВІЙНІ З НАПОЛЕОНОМ
Українські землі стали одним із об'єктів зовнішньої політики й під час наполеонівських війн.
Досі існують міфи про особливу зацікавленість Наполеона в Україні. Здебільше вони засновані на роботі українського юриста Ілька Борщака «Наполеон і Україна» (1937 р.). Деякі публіцисти, спираючись на роботи І. Борщака, зображували Наполеона як «великого друга» та визволителя України, який нібито зачитувався історією козаків. Проте сучасні дослідження свідчать, що реальні наміри Наполеона були продиктовані виключно військовою потребою, а не прагненням дати свободу українському народові. Плани Наполеона щодо України обмежувалися логікою воєнних дій на теренах Російської імперії, зокрема на Волині та Поділлі. До його війська приєдналися лише окремі представники української шляхти.
Думки істориків
Вадим Ададауров, український історик
І. Борщак спробував довести..., що політика Франції стосовно народів колишньої Речі Посполитої... тяжіла до використання національного питання, аби послабити стратегічну суперницю — Росію шляхом створення низки «буферних держав» на схід від Польщі (прибалтійських, української, татарської). При цьому наголошувалося, що Наполеон як спадкоємець принципів Французької революції («Свобода, рівність, братерство») з великою симпатією ставився до всіх народів, які, за термінологією наполеонівської доби, прагнули «стати нацією», тобто здобути державне існування.
...Будучи не фаховим істориком, а аматором..., він... (Борщак) не публікував документи цілком, мовою ориґіналу, з наступним перекладом і коментарями. Через це творчу спадщину І. Борщака складно назвати науковою... У працях І. Борщака завжди присутній елемент фантазії, домислу.
Під час воєнної кампанії в Європі на західному кордоні Російської імперії Наполеон створив герцогство Варшавське. На території герцогства діяла Конституція, яка гарантувала населенню свободу та звільнення від кріпацтва. Це становило загрозу для російського самодержавства та підштовхувало Російську імперію до війни з Францією. Російські війська почали стягуватися до кордонів Варшавського герцогства і Наполеон звинуватив Росію у порушенні мирної угоди.
22 червня 1812 р. посол Франції вручив у Санкт-Петербурзі ноту про оголошення війни Росії. За два дні після того 450-тисячна «Велика армія» Наполеона вторглася до Російської імперії. Бонапарт не планував окупації або розчленування величезної за площею держави. Його головним завданням був розгром російської армії на заході країни та примушення Росії до підписання вигідного для Франції миру. Цей мир мав передбачати найважливіше для французького імператора — приєднання Росії до континентальної блокади Великої Британії.
Наполеонівський похід викликав різну реакцію українців. Деякі представники шляхти та інтелігенції вважали, що війна створить умови
для набуття Україною автономії, впровадження демократичних положень Кодексу Наполеона. Інші, навпаки, дотримувалися думки, що диктаторський стиль правління Бонапарта не принесе нічого доброго українському суспільству. Селяни сподівалися на скасування кріпацтва, а представники козацьких родин — на відродження козацтва.
Отже, війна Наполеона проти Росії відкривала певні можливості для українського національного відродження, проте тогочасне українське суспільство не було готовим використати їх.
Козак та унтер-офіцер Кінних полків Полтавської губернії, 1812-1815 рр. (малюнок XIX ст.)
Натомість російський імператор скористався військовою вправністю українських воїнів. Влітку 1812 р. для участі у війні проти Наполеона сформувалося 100-тисячне українське військо старшин і козаків. Причому до цієї кількості не входили військові у складі українських полків у російській армії, що існували раніше. Загалом військові підрозділи, набрані з українських земель, становили третину від 320-тисячної російської армії під командуванням М. Кутузова.
На добровільних засадах формувалося українське земське ополчення. Його загальна кількість становила близько 60 тис. осіб. Більшість ополченських полків було сформовано у Полтавській та Чернігівській губерніях, а козачі полки утворювалися на Правобережжі.
Історичні подробиці
В організації ополчення на Полтавщині брав участь, зокрема, Іван Котляревський, класик сучасної української літератури, автор знаменитої поеми «Енеїда». І. Котляревський формував, а потім очолив 5-й Полтавський полк.
Частина українських ополченців у складі російської армії утримувала позиції на північних кордонах України. Відзначилися українські козацькі формування з українців і у закордонному поході російської армії, зокрема, славнозвісній «Битві народів» у 1813 р. під Лейпцигом.
Однак царський уряд мав сумніви щодо благонадійності військових формувань українського земського ополчення. Після закінчення війни, відповідно до указу російського імператора, всі українські формування повернулися додому. Полтавські і Чернігівські ополченські полки були розформовані, і козаки знову стали кріпаками своїх поміщиків. Те ж сталося у 1816 р. і з 15-ма Лівобережними кінно-козацькими полками. Через кілька років козаків теж зрівняли в правах з селянами-кріпаками. Незадоволені цим, вони у 1820-1825 рр. масово переселялися на Кубань, і започаткували там Кубанське козаче військо. У складі російської армії залишилося лише кілька українських полків.
Поміркуймо!
Яке ставлення до українців продемонстрував російський уряд після завершення війни з Наполеоном? Якою була роль українців у перемозі Російської імперії над Наполеоном?
Внаслідок наполеонівських війн відбулося піднесення польського національно-визвольного руху. Серед української еліти перемога Російської імперії підсилила проросійські настрої та лояльність до імперії. З іншого боку, стало зрозуміло, що російська політична система потребує реформування. Російські солдати під час переможного походу Європою познайомилися з європейською демократичною політичною системою і побачили європейський рівень життя суспільства.
3. УКРАЇНА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1828-1829 рр.
Скориставшись послабленням Османської імперії, Росія в 1828 р. розв’язала нову російсько-турецьку війну під гаслом захисту православних, які перебували у підданстві османів. Воєнні дії відбувалися на Дунаї, Кавказі та західному узбережжі Чорного моря. Основний тягар війни знову ліг на плечі українського населення. До участі у воєнних діях було залучено Дунайське козацьке військо, створене у Південній Бессарабії.
Проте частина задунайських козаків на чолі з отаманом Йосипом Гладким перейшла на бік Російської імперії, послабивши позиції османів. Задунайці допомогли росіянам здійснити несподіваний успішний наступ через Дунай. Російська армія знову здобула перемогу та підійшла до Стамбула.
На перехід частини задунайців на бік Російської імперії османський уряд зреагував жорстко. Близько двох тисяч козаків разом із наказним гетьманом І. Баланом було вбито, зруйновано січові укріплення та інші споруди.
Старовинний козацький цвинтар на березі лиману Сасик, село Глибоке, Одеська область (фото Юрія Квача, 2014 р.)
Діємо: практичні завдання
Опрацюйте додатково біографію Йосипа Гладкого. Дайте оцінку діяльності кошового отамана як представник / представниця тогочасного суспільства та з сучасної точки зору.
За укладеним після війни Адріанопольським мирним договором Росія отримала частину Задунав’я та кавказьке узбережжя Чорного моря.
Отже, в результаті двох війн Росії і Османської імперії у першій половині XIX ст. всі етнічні українські землі відійшли від османів на користь Російської імперії.
ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Самооцінювання.
Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Україна в системі міжнародних відносин у першій половині XIX ст.».
• Можу назвати, які війни першої половини XIX ст. зачепили українські землі.
• Можу пояснити, як Російська імперія використовувала українців у своїх війнах.
• Можу схарактеризувати залученість українців до війни з Наполеоном.
• Можу визначити наслідки воєн першої половини XIX ст. для українських земель.
ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ
2. Обговоріть у групі, яку роль українські землі відігравали в міжнародних відносинах першої половини XIX ст. Чи були вони самостійним суб’єктом міжнародних відносин, а чи виступали об’єктом зазіхань інших держав? Доберіть історичні факти на підтвердження своєї позиції.
3. Поміркуйте, чому Російська імперія вдавалася до відновлення козацьких військ після зруйнування Запорозької Січі. Чи можливим було збереження українських козацьких військ в умовах Російської імперії?
ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО
4. Проведіть мінідослідження «Спадщина українських козаків поза межами України» (на основі інформації про історію Задунайської Січі та козаків, переселених на Кубань).
5. Уявіть себе представником української еліти часів наполеонівських війн. Підготуйтеся до дискусії в одному із дворянських зібрань «Війна з Наполеоном: на чий бік пристати». Підготуйтеся під час дискусії аргументовано відстоювати позицію прибічників Російської імперії або табору Наполеона.
6. Змоделюйте у класі епізод козацької ради на Задунайській Січі щодо обговорення питання повернення до Російської імперії. Аргументовано висловте позиції прибічників і противників ідеї переходу на бік Російської імперії.
