Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 33. Література і мистецтво у другій половині XIX — на початку XX ст.

• Пригадайте, якими були характерні риси розвитку літератури, театру і мистецтва в першій половині XIX ст. Якою була роль діячів / діячок культури в українському національному відродженні?

Читаємо й розуміємо

Продовжуйте працювати зі схемою «Умови розвитку культури» (с. 263). Працюючи з матеріалом підручника доберіть приклади із повсякденного та культурного життя українців, що ілюструють наведені положення схеми.

1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ

Епоха модернізації другої половини XIX — початку XX ст. дала цілу плеяду геніальних майстрів / майстринь літературного слова. У другій половині XIX ст. домінуючим напрямом у літературно-мистецьких процесах був реалізм. Водночас в українських творчих колах зберігався інтерес до притаманного романтизму зацікавлення долею та героїчним минулим українського народу.

Варто запам’ятати

Реалізм (від лат. realis — суттєвий, дійсний) — стиль і напрям у мистецтві, який ставив метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму.

Українські літературні діячі та діячки своїми талантами доклалися до висвітлення специфіки життя українського селянства в умовах спочатку панування кріпосницького ладу, а потім в суперечливих процесах модернізації пореформенних часів. До провідних тем належала також проблема національного визволення українського народу. Проблемі нерівноправного соціального становища були присвячені твори письменників-реалістів Марка Вовчка (Марії Вілінської), Панаса Мирного (Панас Рудченко). Колорит родинних взаємин в селянському середовищі яскраво висвітлено в повістях Івана Нечуя-Левицького. Однією з найвідоміших жінок-письменниць 1850-х років була Марко Вовчок. Її називали «українським Жорж Сандом», порівнюючи зі знаною французькою письменницею-феміністкою.

Поштова марка на честь Марка Вовчка (2008 р.)

Свідчать документи

Із спогадів Олени Пчілки про Панаса Мирного

Обставини хатнього життя в сім’ї Рудченків, як і в нашій, були суто українські. Я не пригадую, щоб мати Панасова, Тетяна Іванівна, говорила до дітей інакше, як по-українському, не через яку-небудь ідейну тенденцію, а просто через те, що і в панських повітових сім’ях, не дуже багатих, жилося простенько, можна сказати, серед народної течії української. Отже, діти виростали в близькім товаристві слуг, на лоні простого українського життя. Тим-то українське слово, українська пісня, українські звичаї оточали й П. Рудченка змалку. Часто заходили і в їх господу кобзарі, лірники; вони грали дітям «Чечітку», «Щиглика», а всім — пісень поважніших.

Особливе місце в українській літературі посіла Леся Українка (Лариса Косач) - авторка глибоко національних за колоритом поезій, чудово вписаних при цьому в європейський літературний контекст. Світове визнання Леся здобула як драматург. Одним з найкращих її творів стала драма-феєрія «Лісова пісня». Широко відомими стали переклади світової класики, зроблені поетесою.

Проблему тяжкого становища робітництва в умовах індустріальної революції піднімав у своїй творчості Іван Франко. Літературна майстерність, широта погляду, багатство жанрів, оригінальність світогляду забезпечили йому чільне місце не тільки в літературі, а і в історії політичної і філософської думки.

Не оминали своєю увагою письменники й проблему жіночої долі. Започаткована ще Т. Шевченком «жіноча тема» знайшла своє продовження в драматичній повісті «Повія» Панаса Мирного. Проблемі емансипації жінок присвячено твори Ольги Кобилянської «Царівна», «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»).

Леся Українка й Ольга Кобилянська були близькими подругами (фото 1901 р.)

Поширення європейських культурних впливів сприяло поширенню в українській літературі модернізму. Творцями українського модернізму вважали Михайла Коцюбинського і Василя Стефаника.

З молодого покоління на початку XX ст. яскраво відзначились письменник Володимир Винниченко і поет Олександр Олесь (Кандиба).

Поміркуймо!

Зверніть увагу, що досить часто українські літературні діячі / діячки послуговувалися псевдонімами. Якими обставинами це було зумовлено?

2. ТЕАТРАЛЬНЕ І МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО.

Особливу роль в українському національному відродженні відіграло театральне мистецтво, яке було однією із найпопулярніших розваг того часу. Великі й малі театральні колективи діяли в різних куточках України. Деякий час розвиток українського театру ускладнювався заборонами Емського указу, проте під тиском громадськості з 1881 р. заборону на використання української мови в театральних виставах було фактично знято на загальнодержавному рівні.

Становлення професійного українського театру відбувалося завдяки появі численних драматичних творів Михайла Старицького, Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого. Тематика творів була ілюстрацією героїчного минулого українського народу та повсякденного життя і турбот українців в епоху модернізації. Театральні вистави також ставили й за мотивами творів українських класиків літератури.

У 1882 р. постав так званий «театр корифеїв» у Єлисаветграді (нині м. Кропивницький Кіровоградської області). «Театр корифеїв» був першою професійною українською театральною трупою. Назва «корифеї» закріпилася за трупою завдяки книзі 1901 р., що називала провідних акторів «корифеями українського театру». Засновником «театру корифеїв» був Марко Кропивницький. Згодом його очолив Микола Садовський. З театром корифеїв також пов’язані імена Івана Карпенка-Карого, Михайла Старицького, Марії Заньковецької, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Ганни Затиркевич-Карпинської.

Особливістю «театру корифеїв» була спеціалізація на українській тематиці.

Театральна трупа Марка Кропивницького (фото другої половини 1880-х років)

У 1906 р. М. Садовський заснував професійний театр у Полтаві, а з 1907 р. він переїхав до Києва і тут заснував перший професійний театр.

Найяскравішими постатями музичного мистецтва були Семен Гулак-Артемовський і Микола Лисенко. С. Гулак-Артемовський після завершення успішної кар’єри оперного співка увійшов в історію як автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм». Власне й до цього українці творили опери, проте особливістю «Запорожця за Дунаєм» є те, що ця опера написана за мотивами української народної музичної творчості, на мотив української історії, на лібрето українською мовою. Опера мала великий успіх у глядачів, проте потрапила під заборону після польського повстання 1863 р. Вистави було відновлено лише в 1884 р. С. Гулаку-Артемовському вдалося створити колоритні образи з українського життя, які й досі захоплюють поціновувачів оперного мистецтва.

Афіша опери «Запорожець за Дунаєм» на 21 листопада 2025 р. в Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. М. В. Лисенка

«Гетьманом української музики» назвали Миколу Лисенка. Так оцінено було його ключову роль у створенні та розвитку національного музичного мистецтва, що включало заснування української класичної музики, обробку народних пісень, написання опер на українську тематику та заснування музичної освіти українською мовою. Він став символом національного музичного відродження, як той, хто поставив українську музику на рівень світової класики. М. Лисенко принципово дотримувався української тематики в творчості. До кращих його творів належать опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», музика на вірші Тараса Шевченка, духовний гімн України «Молитва за Україну».

Пам’ятник Миколі Лисенку в м. Києві (автори — Олександр Ковальов, Василь Гнєздилов, 2009 р.)

Думки істориків

Український історик культури Мирослав Симчишин

Значення мистецтва української музики Лисенка для українського народу таке саме, як Глінки для росіян, Шопена для поляків, Сметани для чехів чи Гріга для норвежців. Бо... крім Артемовського «Запорожця»... справді мистецької музики до Лисенка у нас не було.

Симон Петлюра про М. Лисенка

Кращим показником цінностей є те, що Лисенка любило українське суспільство і визнавало його творчість великим внеском до капіталу національного життя. Це вища нагорода, яку може заслужити творець мелодій, створювач музичних образів.

• Кого з українських письменників ви могли б порівняти з Миколою Лисенком за їх вклад в українську культуру? Свою відповідь обґрунтуйте.

Найвідомішою українською оперною співачкою стала Соломія Крушельницька. Завдяки таланту та наполегливій праці вона стала зіркою європейських оперних сцен. Співати поруч з нею вважали за честь провідні оперні співаки того часу Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін.

Соломія Крушельницька в українському вбранні (фото 1892 р.)

Свідчать документи

Із оцінки С. Крушельницької керівництвом Львівської консерваторії Галицького музичного товариства

Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постанова, словом всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучість.

3. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО Й АРХІТЕКТУРА

Подібно до інших галузей культури образотворче мистецтво розвивалося переважно в руслі реалізму, а з кінця XIX ст. художники почали працювати в стилі модерну.

Варто запам’ятати

Модернізм — загальна назва сукупності мистецьких течій другої половини XIX — початку XX ст., які характеризувалися рішучим розривом із традиційними стилями (реалізмом і класицизмом), пошуком нових, незвичних форм і засобів вираження, а також наголосом на індивідуальному баченні світу митцем.

Значним осередком навчання українських художників була Київська рисувальна школа (1875-1901 рр.), заснована видатним художником Миколою Мурашком. У школі панувала атмосфера вільного творчого пошуку. Таїнств художнього мистецтва в різний час молодь навчали Микола Мурашко, Микола Пимоненко, Харитон Платонов, Іван Селезньов. Школа існувала за рахунок меценатської підтримки українського підприємця Івана Терещенка, а також міських субсидій та пожертв значних українських митців Іллі Рєпіна, Миколи Ґе, Яна Станіславського.

Діємо: практичні завдання

1. Ознайомтеся з полотнами видатних українських художників другої половини XIX — початку XX ст. Спробуйте визначити самостійно картини в стилі реалізму і в стилі модернізму.
2. Схарактеризуйте тематику творів. Поміркуйте, чи можна використати ці картини як історичні джерела для вивчення епохи. Придумайте назву колекції.

Козаки в степу (художник — Сергій Васильківський, 1890 р.)

Святочне ворожіння (художник — Микола Пимоненко, 1888 р.)

Вечір в Україні (художник — Архип Куїнджі, 1878 р.)

Портрет Лесі Українки (художник — Іван Труш, 1900 р.)

Український краєвид (художник — Микола Мурашко, 1896 р.)

Дівчина в червоному капелюсі (1902-1903 рр.)

Пам’яткою скульптурного мистецтва доби є споруджений у 1888 р. пам’ятник Богдану Хмельницькому авторства Михайла Микешина. І сьогодні він є одним із візуальних символів Києва.

Встановлення пам’ятника Богдану Хмельницькому (фото 1888 р.)

Міські простори забудовувалися величними культовими та громадськими спорудами. Архітектурні пам’ятки тієї доби відображають взаємодію європейських та українських, як давніших, так і новаторських, мистецьких стилів. І у наш час окрасами українських міст є будівлі з елементами неовізантійського та мавританського стилів, стилів бароко, неоренесансу, неоготики, модернізму, українського модерну.

Діємо: практичні завдання

1. Розгляньте архітектурні пам’ятки другої половини XIX — початку XX ст. Визначте, користуючись додатковими джерелами інформації, у якому мистецькому стилі вони споруджені. Знайдіть на будівлях характерні елементи стилю мистецтва.
2. Який із мистецьких стилів, на вашу думку, пов’язаний із українським національним відродженням?

Володимирський собор у Києві (архітектор — Олександр Беретті та ін.)

Будинок з химерами в Києві (архітектор — Владислав Городецький)

Оперний театр в Одесі (архітектори — Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер)

Будинок Полтавського губернського земства (архітектор — Василь Кричевський)

Будинок страхового товариства «Дністер» у Львові (фото 1905 р., архітектори — Іван Левинський, Тадей Обмінський)

Львівський оперний театр (архітектор — Зиґмунт Ґорґолевський)

Караїмська кенаса у Києві (архітектор — Владислав Городецький)

Загалом культурні здобутки населення України доби модернізації вражають багатоманіттям і досконалістю. Відстоюючи національні права українського народу, збагачуючись культурними впливами інших народів діячі / діячки того часу змогли створити неповторні шедеври літератури і мистецтва, актуальність яких зберігається й до наших днів.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Література і мистецтво в другій половині XIX — на початку XX ст.»

• Можу пояснити поняття «реалізм», «український модерн».

• Можу визначити досягнення в розвитку літератури і театру.

• Можу схарактеризувати внесок провідних діячів у розвиток літератури і мистецтва.

• Можу розпізнати художньо-стильові особливості пам’яток українського мистецтва.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Поміркуйте, що вплинуло на потужний вибух інтересу українських діячів / діячок культури до народних мотивів у творчості.

3. Які факти свідчать про тісні взаємні впливи української та європейської культур у період модернізації?

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

4. Проведіть мінідослідження «Українські культурні діячі / діячки в українському суспільному русі другої половини XIX — початку XX ст». У ході дослідження дізнайтеся, яким був внесок діячів / діячок культури в боротьбу за права українського народу.

5. Уявіть себе представником / представницею туристичної фірми. Розробіть маршрут подорожі «Культурні перлини України». Запропонуйте в маршруті пам’ятки, про які не згадано в підручнику.

6. За допомогою інформації з інтернету порівняйте епізод із діяльності Київської рисувальної школи з сучасними фото художніх навчальних закладів. Чи змінилися підходи до навчання образотворчому мистецтву за століття? Чому?