Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

Розділ 7. Повсякденне життя та культура України в середині XIX — на початку XX ст.

§ 32. Вплив процесів модернізації на суспільне життя в Україні

• Пригадайте, які історичні умови впливали на розвиток української культури в першій половині XIX ст. Назвіть найбільш значущі, на вашу думку, культурні досягнення першої половини XIX ст. в українських землях.

Читаємо й розуміємо

Ознайомтеся із схемою «Умови розвитку культури». Працюючи з матеріалом підручника, доберіть приклади із повсякденного та культурного життя українців, що ілюструють наведені положення схеми.

1. МОДЕРНІЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ

Протягом другої половини XIX — початку XX ст. під впливом модернізаційних процесів істотно змінювалися умови життя та суспільні відносини.

Найбільше модернізувалися великі міста. З’явилися цілі вулиці, забудовані багатоповерховими житловими будинками та спорудами громадського призначення: театрами, банками, лікарнями, бібліотеками. Вулиці стали освітлювати електричними ліхтарями. У багатьох містах було побудовано водогін, закладалися міські парки і бульвари. Щоправда все це здебільшого визначало життя заможних соціальних груп.

Бідним і необлаштованим був побут звичайних містян (робітників, ремісників). Вони селилися переважно на околицях міста. Для робітників промислових підприємств будувалися бараки — великі будівлі, де люди жили в спільному приміщенні. Спали на нарах. У бараках панувала антисанітарія. Ті ж, хто прагнув відокремитися, мусили самостійно будувати собі хати-мазанки чи землянки, щоб налагодити окремий побут.

Майже не зазнав змін побут селянства. Хіба що на межі століть почали відокремлювати кухню, а заможніші селяни будували житла із цегли, покриваючи черепицею.

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте історичні візуальні джерела, представлені в параграфі. Яку інформацію з них можна дізнатися? Зробіть висновки про відмінність рівня життя селянства і містян на початку XX ст.

Група селян. Село Городець, Луцького повіту, Волинь (тепер Сарненський район Рівненської області), 1910 р. (автор фото — В. Сахаров)

Київський фунікулер у 1905 р. (автор фото — Д. Марков)

Вулиця Хрещак у м. Києві (листівка початку XX ст.)

Поштова марка на честь 100-річчя першого польоту дирижабля над Києвом (дизайн Т. Нестерова, 2011 р.)

На межі століть у містах з’явилися сучасні види транспорту та засоби зв’язку. В Києві в 1892 р. рушив перший у Російській імперії електричний трамвай. Трохи пізніше він з’явився у Львові та Катеринославі. В Одесі в 1891 р. побачили перший в країні автомобіль, а в 1882 р. у місті був встановлений телефонний зв’язок.

Історичні подробиці

Перші автомобілі з’явилися на теренах України наприкінці XIX ст, зокрема у Львові — влітку 1897 р. Автомобіль належав власникові нафтових свердловин на Прикарпатті Казімєжу Одживольському.

Поява новинки викликала чималий резонанс у Львові. Міський магістрат організував спеціальне випробування автомобілів, щоб перевірити їхню безпечність для містян. Очевидно, учасники першого «тест-драйву» були задоволені експериментом, тому що міська рада видала спеціальний дозвіл на використання автомобілів у місті.

Щоправда не обійшлося й без критики. Газета «Кур’єр Львівський» повідомила про тест-драйв першого у Львові авто досить саркастично: «Трясеться, як баба в лихоманці, сопе, як слон-астматик, бекає, як недорізаний баран. Може, колись і буде хліб із цього борошна, але наразі це просто забавна цяцька».

Перший автомобіль у Львові марки «Benz-Victoria» (джерело: https://photo-lviv.in.ua)

Звісно, що поява нового учасника руху вимагала змін у міському просторі, оскільки вже в 1899 р. на вулиці Гетьманській жертвою наїзду став пішохід. До речі, покарання за таку ДТП було значним: власник авто, що наїхав свого часу на селянина Ілька Хом’яка, заплатив потерпілому 400 корон (приблизно ціна 2 корів).

Тож на початку XX ст. у Львові було впроваджено перші дорожні знаки: «Перші знаки були у вигляді горизонтальних прямокутників: шахівниця, що нагадувала щербату бруківку, попереджала про нерівну дорогу, а перекинута літера “П” зі злегка розведеними ніжками на чорному тлі вказувала на близькість канави».

2. РОЗВИТОК ОСВІТИ

У галузі освіти на всіх теренах України перетиналися впливи імперської влади, модернізації та інтересів національного відродження.

Імперські освітні реформи в Росії мали на меті виховати лояльних до влади громадян та розширити засвоєння населенням необхідних для розвитку економіки професій. Тож за освітньою реформою 1864 р. у початкових народних училищах навчалися за єдиною державною програмою. Школами в Наддніпрянській Україні, окрім держави, опікувалася й громадськість: земства, церква, приватні особи. Проте рівень грамотності населення був низьким: у 1897 р. лише 20 % українців, старші 10 років, уміли читати. Як правило, освіта для дітей із бідних сімей була недоступною, оскільки діти часто змалечку працювали спільно з сім’єю, щоб заробити на життя.

На відміну від підросійської України в західноукраїнських землях початкова освіта була обов’язковою для дітей віком від 6 до 14 років.

Професію учні могли здобути навчаючись в реальних училищах, учительських семінаріях та інших закладах. Вищу освіту здобували в університетах. На кінець XIX ст. на українських землях діяли давні класичні університети у Львові, Києві, Харкові. У 1865 р. було засновано університет в Одесі, а в 1875 р. — університет в Чернівцях. Модернізація покликала потребу заснування технічних, медичних вищих навчальних закладів: Львівського політехнічного інституту, Академії ветеринарної медицини у Львові, Політехнічного університету у Києві.

Чернівецький університет на поштовій марці України (дизайн О. Калмиков, 2015 р.)

Доступ до вищої освіти був обмеженим для представників нижчих станів, які не мали можливості оплачувати навчання. Обмежувалися й права на освіту жінок, які однак активно боролися за право навчатися.

Українці також були обмежені в праві на навчання рідною мовою. У Російській імперії єдиною дозволеною мовою навчання і спілкування в закладах освіти була виключно російська. У підвладних Австро-Угорській імперії землях навчання велося польською або німецькою мовами.

Поміркуймо!

Пригадайте з попередньо вивченого матеріалу, до яких заходів вдавалися діячі українського національного руху, щоб забезпечити право українців на навчання рідною мовою. Якою була реакція влади?

Думки істориків

Український історик Дмитро Дорошенко

Зі страху перед українським сепаратизмом він (російський уряд) умисне держав український народ у темряві й культурному занепаді, не даючи йому школи на рідній мові... Він насилав на Україну хмари своїх вчителів, урядовців, священників умисне задля русифікації. Наслідок урядової системи... був той, що в порівнянні з великоруськими губерніями відсоток грамотних в Україні, що в XVII—XVIII ст. славилася своїм шкільництвом, був значно нижчий.

• Яку мету переслідував російський уряд, чинячи перепони розвитку освіти в Україні?

3. НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

У другій половині XIX — на початку XX ст. українські вчені провадили плідні дослідження в різних галузях. Дослідженнями в галузі медицини уславилися Ілля Мечников та Микола Гамалія. Спільно в 1886 р. вони в Одесі відкрили першу бактеріологічну станцію в Російській імперії. Їхні дослідження відіграли важливу роль у боротьбі з хворобами. В історію І. Мечников увійшов як перший українець лауреат Нобелівської премії за відкриття явища фагоцитозу. М. Гамалія досліджував вакцинацію як ефективний засіб запобігання інфекційним захворюванням.

Важливий винахід було здійснено Іваном Пулюєм. Йому вдалося здійснити перші в історії рентгенівські знімки. Це важливе відкриття й досі є вирішальним у діагностуванні травм людини. Щоправда, скористатися славою першовідкривача цього винаходу вчений не зміг, оскільки у патентуванні його випередив Вільгельм Рентген.

І. Пулюй відзначився також і як діяч національного відродження - відома його робота спільно з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким над перекладом українською мовою Євангелія.

Рентгенівський знімок руки доньки І. Пулюя (1896 р., джерело Білецький В.С.)

Діємо: практичні завдання

Прочитайте уривок із газети «Південний край» та визначте, про який винахід у ньому йдеться. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації, якою була роль українців у винайденні одного з найпопулярніших видів мистецтва сучасності.

У закритому літньому театрі комерційного саду показується в цей час сінематограф (жива фотографія), який привертає порівняно багато публіки. Картини, які відтворює сінематограф, досить великих розмірів і виходять дуже гарними, а деякі з них прямо-таки створюють ілюзію, ніби перед глядачами не дійсність, а картини. Особливо нам сподобались картини, які зображають «Англійських боксерів» і «Пожежу в Лондоні»... Гарні також «Міст через Темзу», по якому вперед і назад рухаються пішоходи та екіпажі, «Танець серпантин» та ін.

Намагання ствердити національні права українського народу сприяли активним українознавчим дослідженням. Ґрунтовні історичні дослідження провадили М. Костомаров, В. Антонович. Відомим дослідником історії українського козацтва став Д. Яворницький.

Д. Яворницький в образі запорожця (фото 2 половини 1880-х рр.)

Важливу роль у вивченні та збереженні відомостей про життя українців відіграли етнографічні дослідження Федора Вовка. Активно провадилися археологічні дослідження. Саме на кінець XIX — початок XX ст. припадає відкриття Вікентієм Хвойкою та жваве зацікавлення наукової спільноти старожитностями трипільської культури.

Активним громадським діячем був мовознавець Борис Грінченко. За дорученням київської громади він упорядкував і видав 4-томний «Словник української мови», до якого увійшло 70 000 українських слів з літературних творів і фольклорної спадщини. Помічницею вченого у цій справі була його дружина Марія Загірна (Грінченко), українська письменниця й перекладачка.

Марія Загірна (Грінченко) виконувала технічну роботу з укладання «Словника української мови».

Наукові українознавчі дослідження другої половини XIX — початку XX ст. мали важливе значення для обґрунтування національних прав українського народу.

4. РУХ ЗА ЕМАНСИПАЦІЮ ЖІНОК

Модернізація суспільних відносин протягом XIX — початку XX ст. сприяла розгортанню руху жінок за емансипацію: звільнення жінок від дискримінації в суспільних відносинах і зрівняння їх у правах із чоловіками.

Найвідомішою сферою боротьби за права жінок була боротьба за право на освіту. Здобуття освіти давало можливість жінкам вчителювати. Із початку 1860-х років у Києві жінкам дозволяли відвідувати окремі університетські лекції як вільним слухачкам. Повноцінну вищу освіту вони могли здобути на Вищих жіночих курсах, які діяли в Києві у 1878-1889 рр. і випустили понад тисячу слухачок.

Поступово для дівчат відкрилися й двері середніх навчальних закладів. Існували також приватні заклади освіти: інститути шляхетних дівчат та пансіони.

Поміркуймо!

Чому жінки активно прагнули здобути освіту? Як здобуття освіти могло вплинути на зміну статусу жінок у суспільстві? Чи всі представниці жіночої статі могли задовольнити своє прагнення до навчання? Поясніть, чому.

Активні діячки жіночого руху об’єднувалися для спільної діяльності. У 1840 р. у Харкові виникла перша жіноча організація — Товариство допомоги вищій жіночій освіті. У 1884 р. у м. Станіслав з ініціативи Наталії Кобринської було засноване «Товариство руських женщин». Феміністки обох частин України об’єднували свої зусилля. Так, у 1887 р. Наталія Кобринська спільно з Оленою Пчілкою видали альманах українок «Перший вінок».

Наталія Кобринська

Жінка в історії: «Біля витоків жіночого руху»

Перша сторінка альманаху «Перший вінок», 1887 р.

• Поміркуйте, чим була зумовлена необхідність заснування товариств на захист прав жінок і жіночих організацій наприкінці XIX — на початку XX ст. Чи існували в цей період жіночі феміністичні організації у Західній Європі?

Діємо: практичні завдання

Проведіть мінідослідження біографій представлених на фото діячок. Визначте їхню роль у суспільному русі.

Христина Алчевська (фото 1913 р.)

Софія Русова (фото XIX ст.)

Софія Окуневська-Морачевська (фото XIX ст.)

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Вплив процесів модернізації на суспільне життя в Україні».

• Можу назвати прояви модернізації повсякденного життя на українських теренах.

• Можу проаналізувати зміни в освітній сфері.

• Можу назвати головні напрямки наукових досліджень українських вчених.

• Можу визначити зміни в доступі жінок до освіти.

2. Назвіть, як історичні умови, подані в схемі на с. 261, вплинули на повсякденне життя, розвиток освіти і науки в другій половині XIX — на початку XX ст.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

3. Проаналізуйте розвиток руху за емансипацію жінок. Чому його активістками були переважно жінки із заможних родин? Як ви думаєте, чи вплинув рух за емансипацію на початку XX ст. на становище жінок в цілому?

4. Поясніть, чому імперська влада не була зацікавлена у розвитку освіти національними мовами, зокрема українською?

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

5. Попри значну увагу Національного банку України та Укрпошти до вшанування пам’яті визначних українок / українців, значна частина діячів / діячок не увічнені в їхніх проєктах — монетах і марках. Виконайте творчий проєкт «Ескіз поштової марки на честь видатного культурного діяча / діячки». За основу ескізу візьміть ідею розкриття ролі особистості у розвитку української культури.

6. Підготуйте віртуальну виставку «Побут жителів України в мистецтві», «Фотографія — джерело для вивчення історії України другої половини XIX — початку XX ст». Доберіть необхідні візуальні джерела та підготуйте коментарі до них.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1865 р. відкриття університету в Одесі

1875 р. відкриття університету в Чернівцях