Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 30. Наддніпрянська Україна у 1907-1914 рр.

• Які утиски української мови та культури існували в Російській імперії у XIX ст? Які події їх скасували?

1. ПОСИЛЕННЯ ТИСКУ З БОКУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ НА УКРАЇНСЬКИЙ РУХ

Попри тимчасові поступки під час революції 1905-1907 рр., російська політика переслідування народів, що прагнули зберегти свою ідентичність, залишалася незмінною. Особливо це стосувалося українців. Коли стало очевидно, що багаторічна політика російщення не дала бажаних результатів, а український рух перейшов до чітких політичних вимог, антиукраїнська політика лише посилилася. Уряд Столипіна проводив агресивну політику російщення, спрямовану на знищення національного різноманіття та перетворення імперії на унітарну російську державу. Російські ідеологи активно зображували український національний рух як штучний і безпідставний. Яскравим прикладом цього є таємний лист полтавського губернатора до царя, в якому він заперечував саме існування українського народу та наполягав на призначенні на посади вчителів, службовців, священників виключно великоросів.

Уряд відмінив викладання українською мовою в школах, де його ввели під час революції, а також скасував дозвіл 1906 р. на використання української мови для пояснень на уроках. Учням знижували оцінки не за знання з предметів, а за помилки в російській мові. Учителям заборонили розмовляти українською навіть поза школою. Під заборону використання в школі потрапили українські пісні, вірші й навіть мелодії.

Історичні подробиці

Чорносотенці в Україні

На початку XX ст. значного впливу в Російській імперії набували так звані чорносотенці — ультраправі організації, що виступали за непорушність самодержавства, панування православ’я та російської національності, а також пропагували відвертий антисемітизм та українофобію. В Україні чорносотенний рух був особливо активним, адже розглядав українське національне відродження як прояв «мазепинства» та «сепаратизму», що загрожував єдності імперії.

Нагрудний значок Союзу російського народу (1907 р.)

Чорносотенці організовували погроми, зокрема єврейські, влаштовували демонстрації та мітинги під монархічними гаслами, закликаючи до розправи над «бунтівниками» та «інородцями». Їхня діяльність була спрямована на придушення будь-яких проявів національно-культурного та політичного життя українців, поширення міфів про «єдиний російський народ» та перешкоджання використанню української мови. Чорносотенні організації, такі як «Союз русского народа» та «Союз Михаила Архангела», мали свої відділення в багатьох містах Наддніпрянщини, користуючись підтримкою частини місцевої адміністрації та духовенства.

1. Які причини зростання російського шовінізму?
2. Які російські фейки поширювали російські шовіністи? Які з цих фейків поширює сучасна Росія?
3. Як значок відображає ідею чорносотенства?

Діалектологічна карта російської мови (фрагмент; Російська імператорська академія наук, 1914 р.)

Свідчать документи

Циркуляр П. Столипіна губернаторам від 20 січня 1910 р.

З виданням Височайше затверджених 4 березня 1906 р. Тимчасових правил про товариства і спілки серед інородців елементів, що населяють Росію, став спостерігатися особливий рух до культурно-просвітницького розвитку вузької національно-політичної самосвідомості та утворення з цією метою цілої низки товариств, під найрізноманітнішими назвами, що мають на меті об’єднання інородців елементів на ґрунті їхніх винятково національних інтересів.

Переслідуючи вищезгадану мету, такі товариства, безсумнівно, ведуть до поглиблення початків національного відчудження і ворожнечі, і тому повинні бути визнані такими, що загрожують громадському спокою і безпеці, як це і роз’яснив Урядовий Сенат у цілій низці рішень (укази від 18 червня 1908 р. №9120 у справі українського товариства «Просвіта», від 4 вересня 1909 р. за №8397 у справі польського товариства «Освята» тощо).

Визнаю заснування подібних товариств, на підставі п. 1 ст. 6 закону 4 березня 1906 р., неприпустимим і вважаю обов’язком вказати Вашій Високоповажності, що під час обговорення клопотань про реєстрацію будь-яких інородних товариств, зокрема й українських та єврейських, незалежно від цілей, які вони мають на меті, місцевим урядовцям у справах про товариства слід в кожному окремому випадку докладно зупинятися на питанні про те, чи не має таке товариство вищевказаних завдань і в ствердному випадку неухильно відмовляти в реєстрації їхніх статутів...

Разом з цим, Вам належить у даний час ретельно ознайомитися з діяльністю вже існуючих інородних товариств і в належних випадках порушити встановленим порядком питання про їх закриття.

1. Якими підставами керувалися російські урядовці, обмежуючи національні товариства?
2. Чому факт зарахування українців до «інородців» М. Грушевський пропонував записати «золотими літерами»?
3. Які народи потрапили в циркуляр? Чому саме вони згадані в документі?
4. У чому суперечність інформації карти та циркуляру?

Українська преса також зазнала утисків з боку влади. Уже в 1907 р. з 18 українських періодичних видань залишилося лише дев’ять, а згодом їх стало ще менше. Навіть ті, що продовжували виходити, не можна було офіційно передплачувати. Чорносотенці виявляли передплатників, повідомляли про них адміністрацію, яка карала — звільняла з роботи або кидала до в’язниці. Царська влада активно перешкоджала і розвитку українського театру: майже всі п’єси забороняли до постановки стандартною формулою «До вистави не дозволено!», а театральні афіші українською мовою заборонялося навіть друкувати.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чому царські урядовці вдалися до переслідувань тих форм національного руху, які працювали з громадськістю.

Думки істориків

Австрійський історик Андреас Каппелер

Становище українців у соціально-політичній системі Російської держави... було неоднозначним. Царський уряд і російське суспільство вважало їх хохлами, малоросами або мазепинцями. Українські селяни, які продовжували жити в традиційному україномовному світі, залишалися доброзичливими, беззлобними і навіть колоритними в своїх танцях і піснях, але у цілому некультурними, дурнуватими хохлами. Українці, що стали на шлях соціального сходження і певної інтеграції в російське суспільство, малороси, вважалися, не дивлячись на деякі мовні відмінності, частиною російського народу. Нечисленні українці, які хотіли розвивати власну самобутню культуру й до того ж створювали національні об’єднання і партії (мазепинці), наштовхувалися на нерозуміння в російському суспільстві: чому вони хочуть відділитися від великої російської культури і нації, надаючи перевагу провінційній селянській культурі?

• На які особливості ставлення до українців з боку російського суспільства вказує автор?

Свідчать документи

З публікації в «Двуглавом Орле», березень 1914 р.

Минуло вже близько двох тижнів від дня зрадницької демонстрації жидо-мазепинців, а Руські люди все ще не заспокоюються, все ще хвилюються. Та й є чого.

У Києві, Матері Городів Руських, зграя негідників, відщепенців насмілилася зухвало вигукнути: «Геть Росію, хай живе Австрія!».

Ось до чого дочекався Київ, ось якої ганьби доводиться йому зазнавати: на його святих горах, увінчаних золотими хрестами, звила собі гніздо державна зрада.

Ще задовго до так званого «шевченківського» ювілею Російські патріотичні спілки вказували Уряду на істинне значення і сенс «шевченківського» ювілею і пов’язаних з ним демонстрацій.

Вища адміністрація Краю, в особі генерал-ад’ютанта Трепова, і Петербург, прислухавшись до прохань патріотичних спілок, категорично заборонили мазепинські демонстрації та вшанування жидомасонських ідей, приурочених до особистості «великого» поета, і цим запобігли багатьом подіям бридким, багатьом подіям обтяжливим...

1. Яку подію заборонено вшановувати українцям? Як про це сказано в документі?
2. У чому їх звинувачено? Які ярлики на них начеплено? Чому?
3. Чи видно з уривку джерела, чи вдалася шовіністам заборона?

2. ПРОЯВИ КСЕНОФОБІЇ. «СПРАВА БЕЙЛІСА»

• Згадайте, що таке «смуга осілості»? Як проявлявся імперський антисемітизм у ХІХ ст.?

В умовах політичної нестабільності, зростання революційних настроїв і соціальної напруженості влада дедалі частіше вдавалася до політики ксенофобії.

У Російській імперії антисемітизм був не просто суспільним явищем, а частиною державної політики. Євреї мали обмежені права на проживання, освіту, заняття певними професіями, службу в армії. Навіть вступ до вищих навчальних закладів був для євреїв лімітований жорсткими квотами.

Варто запам’ятати

Ксенофобія — ворожість, страх або ненависть до «чужих» — представників інших націй, рас, релігій чи культур.

Антисемітизм — форма ксенофобії, яка полягає в упередженому, дискримінаційному ставленні до євреїв.

«Смуга осілості» в царській Росії з відсотками єврейського населення в губерніях, 1905 р.

На початку XX ст. антиєврейські настрої набули особливо загрозливого характеру. Часто влада або поліція не лише не зупиняла масові насильства, а й таємно підтримувала їх. Найжахливішими стали єврейські погроми — масові напади на єврейські громади, супроводжувані вбивствами, пограбуваннями, знищенням майна. Один із найкривавіших відбувся в 1903 р. в Кишиневі. Після поразки революції 1905-1907 рр. антисемітські виступи з новою силою охопили Одесу, Катеринослав, Київ та інші міста України.

Припиніть жорстоке гноблення євреїв (США, хромолітографія, 1904 р.)

На цій гравюрі, що з’явилася після погрому 1903 р. в Кишиневі, «російський єврей» несе на спині великий клунок із написом «Гноблення»; із клунка гирі з написами «нетерпимість», «дискримінація», «вбивство», «обман», «переслідування» і «пограбування». На задньому плані, праворуч, горить єврейська громада, а у верхньому лівому куті президент Теодор Рузвельт звертається до імператора Росії Миколи II: «Тепер, коли у вас мир зовні, чому б не відновити чесний і тривалий мир у ваших кордонах?»

Історичні подробиці

«У революції винні євреї»

Особливу роль у поширенні антисемітизму відігравали чорносотенні організації, які стверджували, що євреї нібито винні в революційних заворушеннях і є загрозою для єдності імперії. Вони закликали до «захисту православної Росії» від «єврейської змови». У пресі поширювали фальшиві документи, як-от так звані «Протоколи сіонських мудреців» — вигаданий текст, що начебто доводив існування глобальної єврейської змови.

Поміркуймо!

1. Чому євреї стали одним із головних об’єктів переслідування російськими шовіністами?
2. Які факти викриває американська карикатура?
3. Чи була єврейська міграція з Росії тим наслідком, який очікували російські шовіністи?

Одним із найганебніших проявів державного антисемітизму та ксенофобії в Російській імперії стала так звана «Справа Бейліса». У 1911 р. в Києві було знайдено понівечене тіло 13-річного хлопчика. В організації вбивства було безпідставно звинувачено єврея Менделя Бейліса, наголошуючи, що вбивство нібито мало «ритуальний» характер. Це було свідоме поширення давнього антисемітського міфу про використання євреями в своїх обрядах християнської крові. З 1911 по 1913 рік влада докладала величезних зусиль, щоб сфабрикувати докази та довести вину невинної людини, розгорнувши масштабну антисемітську кампанію у пресі.

Проте, незважаючи на тиск уряду, прокурорську фальсифікацію та свідчення проплачених свідків, справа викликала широкий міжнародний резонанс. На захист Бейліса виступили видатні діячі науки, культури, політики з усього світу, а також прогресивні кола української інтелігенції, правники та громадські діячі. Вони викривали брехню, фальсифікації та абсурдність звинувачень. Зрештою, присяжні засідателі, переважно селяни, які, незважаючи на тиск, керувалися здоровим глуздом, за всіма пунктами обвинувачення визнали Менделя Бейліса невинним.

Бейліс у суді (фото, 1913 р.), Бейліс цареві: «Ваша Величність знає, хто вбивця!» (карикатура, 1913 р.)

Поміркуймо!

1. Які факти про Російську імперію продемонструвала «Справа Бейліса»?
2. Поміркуйте, чому саме інтелігенція виступила на захист М. Бейліса.

3. СТАН УКРАЇНСЬКОГО РУХУ В 1907-1914 рр.

Читаємо й розуміємо

Доберіть із навчального тексту історичні факти, що свідчать про піднесення національної свідомості українців у 1907-1914 рр. Визначте роль Товариства українських поступовців в українському русі. Які факти його історії свідчать про тяглість традицій українського національного відродження протягом XIX — початку XX ст.?

Попри утиски, національна свідомість українців не слабшала, а навпаки — зростала. Яскравим свідченням цього став масовий похорон композитора й патріота Миколи Лисенка восени 1912 р. У траурній процесії взяли участь понад сто тисяч людей з усіх українських земель, зокрема з Галичини й Буковини. Це була перша масштабна демонстрація єдності українців і протесту проти імперської політики. Попри заборону публічного вшанування 100-ліття народження Т. Шевченка, в кількох містах українським активістам вдалося провести святкування.

Роменське російсько-українське музично-драматичне товариство під час святкування сторічного ювілею з дня народження Тараса Шевченка (фото, 1914 р.)

Свідчать документи

З листівки київських студентів

Товариші! Свято столітнього народження Великого Співця демократії подвійно пригніченої соціально і національно мусить перетворитися в велику політичну демонстрацію. Ті самі, хто катували поета-мужика, а разом з ними і всі народи «од Молдованина до Фінна», заборонили свята страдника.

Ми, українські студенти, соціал-демократи, звертаємось до революційної інтелігенції та студентства всіх народів з закликом підтримати наш протест у формі одноденного політичного страйку по всіх вищих школах м. Києва...

Із щоденника Євгена Чикаленка

Та й кого тягнути до суду за сепаратизм до Австрії, коли більшість арештованих демонстрантів — кавказці!

Кажуть, що при списуванні протоколів з арештованих демонстрантів, кавказці, а власне грузини, наче змовились називати себе українцями.

— Та який же ви українець? — питає їх на допиті поліцейський пристав. — Ви ж грузин, видно по вас.

— Пиши українець. Ти «Кавказ» Шевченка читал? Його написал українець, і я теж хочу бути українцем!

1. Які факти можна встановити за фото?
2. Кому належить авторство листівки? До чого вона закликає?
3. Про яку підтримку українців свідчить Є. Чикаленко?

Після поразки революції 1905-1907 рр. українські партії втратили легальні можливості для діяльності. У цих умовах постало питання про нову форму об’єднання українських політичних і громадських сил. У 1908 р. у Києві було створено Товариство українських поступовців (ТУП) — нелегальну міжпартійну організацію, що об’єднала представників різних політичних напрямів: колишніх членів Української демократично-радикальної партії (УДРП), Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), а також діячів з ліберальними та автономістськими поглядами. До його складу входили такі видатні особистості, як М. Грушевський, Є. Чикаленко та ін. Організація діяла в Києві, Полтаві, Харкові, Чернігові, Катеринославі та інших містах.

Основною метою ТУП був захист українських національних, культурних та політичних прав у межах Російської імперії. Члени товариства виступали за автономію України, розвиток української мови, шкільництва, преси, науки і культури. Товариство дотримувалося легальних методів боротьби і орієнтувалося на співпрацю з іншими національними рухами та ліберальними силами імперії.

Депутати від українських губерній в IV Державній Думі

ТУП координувало діяльність «Просвіт», українських клубів і культурно-освітніх об’єднань. Неофіційними друкованими органами товариства вважалися щоденна газета «Рада» та журнал «Украинская жизнь». У 1911-1914 рр. його ідеї активно просувалися на загальноросійських з’їздах земців і вчителів. ТУП налагодило контакти з опозиційними діячами в III і IV Державних думах.

Під час виборів до III Державної думи Українська демократично-радикальна партія (УДРП) обрала курс на співпрацю з російською партією конституційних демократів — кадетами. Хоча УДРП не провела своїх депутатів, вона впливала на українську групу в Думі, що складалася переважно з селян і священників. У березні 1908 р. ця група подала законопроєкт про викладання українською мовою в початкових школах у регіонах із «малоруським» населенням, однак його було відхилено. Ідею викладання та судочинства українською мовою підтримував у виступах історик і кадет Іван Лучицький.

У ІV Думі (1912 р.) тема України звучала активніше, частково завдяки домовленості між ТУП і кадетами: поступовці закликали голосувати за кадетів, а ті зобов’язалися підтримувати українські культурні вимоги. Питання автономії не порушували, бо кадети його не підтримували. Проте завдяки цій співпраці українську мову в школах захищали навіть деякі російські депутати.

Поміркуймо!

1. Розгляньте карикатуру. Як вона пояснює чому представники українських партій не були обрані до Державної думи?
2. Розгляньте діаграму. Який відсоток депутатів мали українські губернії в Думі? Який відсоток мали проукраїнські депутати? Чому більшість депутатів українських губерній не позиціонували себе як українці?

Вибори до IІІ Державної думи (карикатура, 1907 р.)

Відсутність поступок з боку влади спонукали молодь радикалізувати свої погляди.

Свідчать документи

З доповіді мелітопольця Дмитра Донцова на студентському з’їзді 1913 р. у Львові

Актуальним є не гасло самостійності — мріяли ж колись наші українці про самостійну Україну в злуці з Росією, актуальним, більш реальним, більш конкретним і скоріше здійсненним є гасло відірвання від Росії — політичний сепаратизм.

З промови лідера російської партії кадетів Павла Мілюкова

Тепер, коли українці починають голосно говорити, як це робить Донцов і товариші, що всяка надія на Росію є утопія та що лишається шукати рятунку тільки в сепаратизмі, я кажу вам: «Бійтеся його!... Донцови будуть числитися не одиницями і не десятками, а сотнями, тисячами, мільйонами!»

1. Які погляди відображав Д. Донцов? Чим вони відрізняються від програми ТУП?
2. Які побоювання висловлює російський депутат? Чи справдилися вони?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Наддніпрянська Україна в 1907-1914 рр.»

• Можу назвати прояви посилення імперських утисків в Наддніпрянщині.

• Можу пояснити поняття «ксенофобія», «антисемітизм», «шовінізм».

• Можу визначити прогресивну роль громадськості у справі Бейліса.

• Можу схарактеризувати стан українського руху в 1907-1914 рр.

2. Назвіть три основні форми імперських утисків українського національного руху в 1907-1914 рр. і поясніть, як кожна з них впливала на українське суспільство.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

3. Чи можна вважати поширення антиукраїнських і антиєврейських настроїв частиною однієї імперської політики? Обґрунтуйте відповідь прикладами з тексту.

4. Чому саме похорон Миколи Лисенка перетворився на масову акцію протесту? Яке значення мала ця подія для українського руху?

5. Обговоріть у малих робочих групах (дві-чотири особи) особливості політичного та національно-культурного українського руху у 1907-1914 рр. За результатами роботи спільно укладіть мапу думок.

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

6. Уявіть себе журналістом / журналісткою, присутнім на засіданні по «Справі Бейліса». Зробіть коротку статтю до журналу за результатами розгляду справи.

7. Уявіть, що ви — член ТУП у Києві напередодні Першої світової війни (1914 р.). Розробіть стислий (на сторінку) план просвітницької кампанії, спрямованої на підвищення національної свідомості українців та протидію політиці російщення, зважаючи на обмеження та можливості того часу.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1908 р. створення Товариства українських поступовців

1911-1913 рр. «Справа Бейліса»