Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 29. Аграрна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну

• Пригадайте, у чому полягала суть селянської реформи 1861 р. Якими були її позитивні наслідки і суперечності?

1. СТОЛИПІНСЬКА РЕАКЦІЯ

Після розпуску II Державної думи в Російській імперії запанувала політична реакція — політика придушення антисамодержавних сил. Очолив придушення народних виступів та боротьбу проти здобутої в ході революції обмеженої демократії російський політичний діяч Петро Столипін. Він обіймав посаду голови ради міністрів з 1906 р. до 1911 р. Йому був властивий абсолютно щирий російський монархізм, шовінізм та імперіалізм, зневага до підкорених царизмом народів (їх називали «інородцями»).

Однак, як вправний адміністратор, він плекав плани військових та економічних реформ. Метою реформ було привести Російську імперію до «процвітання за двадцять років» без зміни монархічного режиму. Також П. Столипін прагнув зміцнити та модернізувати армію в умовах назрівання війни з великими світовими державами.

Дієвим інструментом зміцнення імперії П. Столипін уважав переслідування і обмеження можливостей для діяльності опозиційних демократичних та національних сил. Тому його урядування супроводжувалося політичними репресіями (переслідуваннями) щодо опозиціонерів.

Думки істориків

Дмитро Дорошенко, український історик

В його (Столипіна) очах увесь український рух був частиною, і то, з найбільш небезпечних, загального революційного руху, і тому він невпинно боровся з ним, закриваючи українські видання, забороняючи українські товариства й арештовуючи українських діячів.

Володимир Вернадський, український учений

Боротьба із прагненням інородців до національного самовизначення зробилася одним із гасел столипінського управління, — і до числа цих «інородців» урядом визначено та свідомо включаються українці. [...] У низці циркулярів по відомству міністерства внутрішніх справ Столипін оголошує боротьбу з українством державним завданням, що лежить на Росії з XVII ст.

• Які факти наводять діячі на підтвердження антиукраїнського характеру столипінської реакції в Наддніпрянщині?

2. СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА

Читаємо й розуміємо

Опрацюйте навчальний текст і визначте, як вплинула столипінська аграрна реформа на українське селянство.

На початку XX ст. Росія накопичувала ресурси для подальшої експансії, однак відчувалася її слабкість порівняно з провідними світовими державами. Вони на той час були високо індустріалізованими, а їхня промисловість живилася високоефективним сільським господарством. Натомість у російському селі мешкало 93 млн людей (як кілька європейських країн), і воно давало 50 % прибутків держави, але працювало у ньому 75 % робочої сили. Врожайність основних хлібів у центральних російських губерніях становила 1/4 від показників Німеччини, Великої Британії та 1/3 від підросійських Остзейських губерній (сучасні Естонія та Латвія). При тому поміщицькі господарства були продуктивнішими, і просто поділити їх поміж селянами означало зруйнувати ефективні господарства. Але селянське невдоволення малоземеллям і безземеллям становило постійну загрозу соціальних протестів і бунтів. Подолати ці проблеми уряд П. Столипіна прагнув започаткувавши нову аграрну реформу.

Головним гальмом модернізації сільського господарства П. Столипін вважав селянську громаду (усе населення села, що мало спільну земельну власність). Селянство сплачувало податки державі не з індивідуального господарства, а спільно від усієї общини. Тобто, коли треба було сплачувати, не дивилися, чи хазяйновитий господар чи голота, усі мали здати гроші, не зважаючи на продуктивність господарства. В Україні такі громади були поширені переважно на таврійських степових землях, де осаджувати нові терени треба було спільними зусиллями.

Громада повністю контролювала життя селянства. Покинути її з власної волі селянин не міг. Особливістю землекористування в громаді було те, що землі і угіддя періодично перерозподілялися між членами громади. Задум полягав у тому, щоб забезпечити рівні умови господарювання: кожне господарство час від часу отримувало можливість господарювати на кращих землях. Проте ці перерозподіли гальмували впровадження селянами передових технологій господарювання, оскільки вони не хотіли вкладатися в землю, яка наступного року могла перейти до іншого господаря. На зруйнування цих порядків і були спрямовані зусилля столипінської аграрної реформи.

За «Наказом про селянське землекористування і землеволодіння» (9 листопада 1906 р.) селяни отримали право вільного виходу із селянської громади й отримання землі у приватну власність. Ці новації були закріплені законом від 14 червня 1910 р.

У ході аграрної реформи селяни отримали право виходити з громади й створювати індивідуальні господарства — хутори або відруби, які мали функціонувати як фермерські. Реалізовуючи право вільного виходу з громади, вони отримували земельні наділи без викупної плати та могли оформити їх у приватну власність. Між селянами також розподілялися вільні казенні землі. За потреби селянин міг також орендувати чи купити землю у поміщиків, користуючись кредитами Селянського поземельного банку.

З огляду на різні умови і традиції в імперії, реформа мала свої локальні особистості. В Україні її темпи були набагато швидшими, аніж у центральній Росії, хоча малоземелля також зростало. В Україні було засновано більше 400 тисяч хуторів із приватною власністю на землю. Кредити «Селянського банку» дозволяли викупити землю у поміщика. Розвиток кооперативного руху із початку століття створював гарні стартові можливості для фермерів, зокрема, з колективним використанням передової сільськогосподарської техніки.

• Зіставте динаміку заснування індивідуальних господарств у різних районах Російської імперії. Де ці темпи були вищими? Що, на вашу думку, могло впливати на цю динаміку? Опрацюйте матеріал рубрики «Думки істориків» та порівняйте свої міркування з міркуваннями історика.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак

Українські селяни, на відміну від російських, майже не знали общинної форми землеволодіння. Община була надзвичайно слабкою в Україні; тут панувало спадкове індивідуальне землеволодіння. Це спричинювало сильні власницькі настрої серед селянства. У 1865 р. 96,5 % селянських господарств на Правобережній Україні, 82,1 % на Полтавщині і 68 % в українських районах Чернігівщини були приватними і передавалися спадково. На противагу цьому у великоросійських губерніях загальнопоширеним було общинне землеволодіння. У тих же регіонах, де його запровадила російська адміністрація зверху... — на Слобожанщині і в Південній Україні — ця форма землеволодіння не прижилася. Столипінська реформа мала найбільший вплив в Україні, бо вона відповідала старим традиційним формам землеволодіння.

3. МІГРАЦІЇ СЕЛЯНСТВА В УМОВАХ СТОЛИПІНСЬКОЇ РЕФОРМИ

Поміркуймо!

Визначте переваги і ризики столипінської реформи для селянства. Чи всі селяни, на вашу думку, змогли скористатися з реформи для зміцнення свого становища?

Плодами аграрної реформи змогли скористатися не всі селяни. Більш заможні, підприємливіші господарі дійсно змогли заснувати міцні господарства. Слабкі малоземельні господарства часто зовсім банкрутіли і селяни спродували землю за безцінь. Це призводило до загострення соціальної напруги в селі та невдоволення селянства урядом.

Щоб послабити соціальні конфлікти в самій «європейській Росії», уряд заохочував переселення селян у східні райони імперії: Казахстан, південний Сибір, північний Кавказ, Далекий Схід. Так планувалося виштовхнувши на схід надлишок населення в «європейських» районах імперії. Водночас, за задумом російських шовіністів, це мало б посилити «російську расову присутність у краях диких інородців».

Освоєння земельних ділянок переселенцями (фото початку XX ст.)

• Розгляньте фото. Про які умови праці переселенців можна зробити висновки?

Протягом 1906-1912 років в азійські губернії Російської імперії переїхало близько 1 млн українських селян, переважно з Чернігівщини, Полтавщини та Харківщини. Чверть з них повернулася, не пристосувавшись до нових умов.

Сама хвиля сільської міграції розпочалася ще у 1880-х роках, але лише будівництво стратегічних залізниць (Ташкентської та Далекосхідної) дозволило здійснювати масове переселення. Це створило українські «клини» — місця масового розселення українців: «Сірий» (Казахстан) та «Зелений» (Далекий Схід)».

На певний час околиці Омська, Кургану, Шимкента (Казахстан) чи Хабаровська (Приамур’я) стали районами масового українського розселення, де в окремих селах українці становили більшість. Водночас важливо зазначити, що ці території не були «історичними українськими землями»: під час імперської колонізації відбувалося витіснення місцевого населення, яке проживало там століттями. Українська колонізація у цьому контексті стала частиною ширшої російської імперської експансії. Проте відірвані від батьківщини українці в цих регіонах швидко русифікувалися, втрачаючи власну ідентичність. Уже за кілька десятиліть совєтські переписи фіксували лише незначні групи тих, хто зберіг українську самоідентифікацію. Саме їх і називають «українською східною діаспорою».

Поміркуймо!

На основі вивченого матеріалу розтлумачте думку політика: про які зусилля він мовив? Які із них були прогресивними, на вашу думку, а які — ні? Як ви зрозуміли, кому / чому він намагався допомогти «протриматися»?

Попри цілком логічні наміри, реформа Столипіна не була завершеною, бо Перша світова війна 1914 р. та майбутня чергова революція її перервала. «Двадцять років» Столипіну історія не надала. Позитивні результати, звісно були: у 1913 р. в імперії зібрали найбільший врожай зернових. Частка України в загальноімперському експорті зерна сягнула 25 %.

Сам П. Столипін врешті став жертвою тієї суспільної системи, яку так енергійно хотів порятувати. Проти реформи виступили противники будь-яких реформ, зокрема в оточенні царя, проти виступали малоземельні селяни, бо кредитами підтримували вже заможних хазяїв, а екстремісти-революціонери натомість не хотіли, щоб проблеми села взагалі були розв’язані. Їм була потрібна революція. У 1911 р. П. Столипін був застрелений у Києві «анархо-комуністом» Дмитром Багровим, який одночасно був агентом царської охранки (спецслужби, завданням якої була боротьба з ворогами самодержавства).

Діємо: практичні завдання

Визначте за картою регіони розселення українців на сході Російської імперії. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, чи існували / існують в межах «сірого» і «зеленого» клинів осередки українського життя протягом XX — початку XXI ст.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Аграрна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну».

• Можу визначити причини аграрної реформи П. Столипіна.

• Можу описати особливості реформи в українських землях.

• Можу пояснити, як реформа вплинула на українців.

• Можу показати на карті регіони української колонізації внаслідок столипінської реформи.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Обговоріть у класі результати і наслідки аграрної реформи. Чи вдалося П. Столипіну досягти поставлених цілей та вирішити аграрну проблему в Російській імперії? Проаналізуйте цитату П. Столипіна: «Народи інколи забувають про свої національні коріння, але такі народи гинуть, вони перетворюються у багно, в якому проростають та міцнішають інші, сильніші народи». Як ця цитата відображає шовіністичні погляди діяча?

3. Чи могли репресії проти національних рухів підросійських народів сприяти стабільності імперської держави?

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

4. Розгляньте обкладинку видання 1909 р. Запропонуйте план інформації, яка, на вашу думку, мала бути вміщена в ній. Які події були причиною появи подібних видань в Російській імперії?