Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 28. Український національний рух в умовах революції 1905-1907 рр.

• Пригадайте основні проблеми розвитку Російської та Австро-Угорської імперій на початку XX ст. Які обставини загострювали політичну ситуацію в Україні сильніше, ніж в інших регіонах обох імперій?

1. ПОДІЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905-1907 рр. В УКРАЇНІ

Читаємо й розуміємо

1. Опрацюйте навчальний текст і визначте причини російської революції 1905-1907 рр. На основі цієї інформації сформулюйте цілі учасників революції. Виокремте цілі українського національного руху.

2. Визначте подію, яка стала приводом до розгортання революційної боротьби.

У 1905-1907 рр. Російська імперія стала ареною демократичної революції. Не погоджуючись на проведення вкрай необхідних соціально-економічних і політичних реформ, царський режим зробив цю революцію неминучою. При цьому майже все, що піднімало на революцію населення Росії, підштовхувало на виступ проти влади й українців.

Як і в Росії, в українських губерніях економічний розвиток не супроводжувався поліпшенням життя більшості населення. Малоземелля і безземелля, необхідність працювати на кабальних умовах на поміщиків збурювали проти влади селянство чорноземних українських губерній навіть більше, ніж малородючих губерній Росії.

Низька заробітна плата, недосконале фабрично-заводське законодавство, яке не захищало робітників від свавілля власників підприємств, спричинили гостре їхнє незадоволення в усіх регіонах імперії. Зростав вплив західноєвропейського робітничого руху.

Робітники-українці, які працювали здебільшого на малокваліфікованих роботах у відсталих галузях промисловості, прагнули до змін на краще не менше робітників-росіян, що були зосереджені в кам’яновугільній, металургійній та інших галузях промисловості й одержували дещо більшу заробітну плату.

Збереження в Російській імперії необмеженої влади царя, відсутність політичних свобод обурювали не лише українців, а й представників інших національних спільнот імперії.

Вимога прийняти конституцію об’єднувала навіть ті соціальні групи, які в усьому іншому були антагоністами — буржуазію і робітників.

Але в цій революції в українців та інших пригноблених народів імперії були і свої специфічні, національні інтереси. Українці, домагаючись задоволення своїх соціально-економічних інтересів, висували ще й національні вимоги. Перелік цих вимог був досить довгий: від забезпечення вільного розвитку української мови до відновлення у тій чи іншій формі Української держави.

Невдоволення самодержавством загострила невдала для імперії російсько-японська війна 1904-1905 рр.

Російська революція розпочалась у столиці імперії Петербурзі у неділю 9 січня 1905 р. У цей день було розстріляно велику демонстрацію робітників, що йшли до царських палат з петицією-проханням поліпшити умови життя. В історію ця подія увійшла під назвою «Кривава неділя». Розстріл остаточно розвіяв віру народу в «доброго царя». Події негайно перекинулися в українські губернії. У червні 1905 р. підняв повстання флагман Чорноморського флоту панцерник «Потьомкін», у багатонаціональному екіпажі якого переважали українці. Це був перший великий виступ на флоті й у збройних силах Російської імперії в цілому.

Свідчатьдокументи

Постанова селянських зборів Сумського повіту Харківської губернії

Ми, селяни Сумського повіту Харківської губернії, що зібралися 29 травня 1905 р. в кількості близько 5 тис. чоловік, одноголосно ухвалили: теперішній самодержавний лад не може покінчити з тяжким і безвихідним становищем народу. Тому ми вимагаємо:

1. Негайного скликання Надзвичайних зборів, обраних загальною, рівною і таємною подачею голосів. Установчі збори негайно ж повинні вирішити питання: продовжувати війну чи ні, яким чином вирішити земельне питання...

2. Негайного звільнення всіх осіб, що постраждали через політичні і релігійні переконання

3. Свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків...

А поки всі наші основні вимоги будуть задоволені, ми відмовляємось виконувати всі державні повинності, а саме: платити податки, податі, не поставляти новобранців та інше, оскільки ці повинності накладені на нас без нашої волі.

• Які основні вимоги селян? Про що свідчить відсутність в документі національних вимог?

Діємо: практичні завдання

За допомогою карти визначте форми революційної боротьби в 1905-1907 рр. Назвіть центри антисамодержавних виступів.

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ РУХ І ПОДІЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905-1907 рр.

Восени 1905 р. революційний рух в імперії швидко став більш радикальним. На ігнорування владою економічних вимог робітників і селян ті відповіли висуненням політичних. Загальний політичний страйк, який у жовтні розпочався в центрі Росії, швидко поширився в Україну та паралізував її життя. Не маючи іншого виходу, царизм пішов на поступки. 17 жовтня 1905 р. було опубліковано царський Маніфест, який «дарував» народу політичні права й свободи й обіцяв скликання законодавчого органу — Державної думи.

Свідчать документи

З маніфесту про вдосконалення державного ладу від 17 жовтня 1905 р.

На обов’язок уряду покладаємо Ми виконання неухильної Нашої волі:

1. Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах чинної недоторканості особистості, свободи совісті, слова, зборів і союзів.

2. Не зупиняючи призначених виборів до Державної думи, залучити тепер до участі в Думі... ті верстви населення, які зараз зовсім позбавлені виборчих прав...

3. Установити як непорушне правило, щоб жодний закон не міг набути чинності без схвалення Державної думи і щоб виборним від народу забезпечена була можливість дійсної участі в нагляді за закономірністю дій поставленої від Нас влади.

Закликаємо всіх вірних синів Росії... допомогти припиненню цієї нечуваної смути та разом із Нами докласти всіх зусиль до відновлення спокою і миру на рідній землі.

1. Визначте головні ідеї документа: які зміни в суспільно-політичному устрої він започаткував. Чи можна назвати ці зміни революційними?
2. Розгляньте Маніфест з точки зору основних груп суспільства російської імперії: кого він задовольнив, а чиїх вимог не вирішував. Чи міг з Маніфесту скористатися український національний рух?
3. Спрогнозуйте вплив Маніфесту на настрої революційних сил та розвиток революційних подій.

Маніфест 17 жовтня призвів до розколу революційного табору. Частину населення, головним чином заможні, ліберально налаштовані верстви населення імперії, ці поступки задовольнили. Вони створили політичні партії — Конституційних демократів (кадетів), «Союз 17 октября» («октябристів») — і були готові до співробітництва з владою в подальшому реформуванні, сподіваючись на демократичну еволюцію держави.

Але заспокоїлися далеко не всі. Невдоволені спробами обмежити самодержавство, найбільш реакційні прибічники старого ладу — «чорносотенці» — швидко організувалися й створили кілька політичних партій, найвпливовішою серед яких був «Союз русского народа». У багатьох містах чорносотенці організували єврейські погроми, що супроводжувалися масовими насильствами над євреями, яких звинувачували у ворожому ставленні до царя і до християн взагалі.

Варто запам’ятати

Чорносотенці — члени крайньоправих, монархічних і шовіністичних організацій у Російській імперії на початку XX ст, які виступали за непорушність самодержавства, закликали до російського націоналізму й організовували єврейські погроми.

Селянство сприйняло Маніфест як дозвіл на захоплення поміщицьких земель. Більшовики, анархісти, частина меншовиків і есерів, радикальна інтелігенція скористалися оголошенням політичних свобод для організації масового повстання з метою захопити політичну владу. У листопаді-грудні 1905 р. такі повстання охопили багато міст в імперії, у тому числі і в Україні.

Як і влітку, восени 1905 р. особливу революційну активність проявили військові. Найпотужнішим було повстання на головній базі Чорноморського флоту в Севастополі. Зокрема, повстання на крейсері «Очаков», до якого приєдналися 12 бойових кораблів. 18 листопада у Києві розпочався виступ трьох рот саперної бригади чисельністю до 800 осіб на чолі з поручиком Борисом Жаданівським. Загалом у виступах солдатів та матросів 1905 р. на території України брали участь приблизно 15 тис. військових. Але всі виступи було придушено, а їхніх організаторів і активних учасників засуджено, причому чимало їх було страчено.

З кінця 1905 р. революційний рух пішов на спад. Однак боротьба (страйки, селянські заворушення), поступово затухаючи, продовжувалась весь 1906 і першу половину 1907 р.

2. УКРАЇНСЬКИЙ РУХ В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЇ. УКРАЇНЦІ В ДЕРЖАВНИХ ДУМАХ

У 1905 р. національний рух в Україні був ще малопомітним, якщо порівняти його з масовими соціально-політичними рухами, якими керували загальноросійські партії.

Читаємо й розуміємо

Опрацюйте матеріали рубрики "Думки істориків" - з'ясуйте, що заважало консолідації та результативності українського руху в умовах революції 1905-1907 рр.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак

Проголошення Жовтневого маніфесту викликало велике піднесення й збудило надії на лібералізацію політичної системи. Українські діячі через свою нечисленність і організаційну роздробленість виявилися не готовими скористатися з політичних змін. Подібна ситуація склалася і в національних рухах поляків, євреїв, латвійців, литовців та естонців. Докорінна відмінність між ними й українськими політиками, однак, у тому, що інші партійні поділи були просто результатом розходження політичних ліній. В українському ж випадку найбільшим антагонізмом було національне питання, а саме — чи взагалі потрібна окрема українська політика й українські партії. Ці дискусії паралізували український національний рух, і тому він не справляв політичного впливу на розвиток революційних подій 1905 р. Українські політики попросту не могли змагатися з краще розвинутими і чисельнішими російськими політичними партіями, що мали міцні позиції у великих містах — головних осередках революційного неспокою.

Український історик Іван Лисяк-Рудницький

Український національний рух страждав не лише від російського уряду, а й від ворожості російського суспільства. Якщо говорити про рівень простолюду, то... «хохол» і «кацап» ніколи не вважали, що належать до одного народу. Але освічене російське суспільство абсолютно поділяло офіційну доктрину триєдиної російської народності. У цьому сенсі ліберальний і навіть революційний російський інтелігент мало чим відрізнявся від царського бюрократа.

У цих умовах українські партії вагалися: чи йти їм у революцію у складі відповідних російських партій спільним фронтом, сподіваючись, що після перемоги будуть задоволені національні вимоги українців, чи домагатися своєї мети під знаменами власних партій. Така невизначеність послаблювала їхній вплив на населення, яке у своїй більшості орієнтувалося на соціально-економічні (ліквідація поміщицького землеволодіння, поліпшення життя всіх верств трудового населення) і загальнополітичні (ліквідація самодержавства і демократизація) гасла.

Поміркуймо!

Уявіть себе діячем / діячкою українського руху в умовах революції 1905-1907 рр. Запропонуйте перелік заходів, які варто вжити для розгортання українського руху до загальноукраїнських масштабів.

Після оголошення 17 жовтня 1905 р. в Росії політичних свобод і скасування основних національно-культурних обмежень (насамперед Емського указу) все ж розпочався швидкий розвиток українського національного життя. Наприкінці 1905 р. УРП та УДП об’єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).

Свідчать документи

З програми Української демократично-радикальної партії

2. Кожна національність, із яких тепер складається Росія, мусить мати автономію на своїй території... Реформована держава мусить бути федерацією таких національних одиниць.

5. Усіма справами на території України має порядкувати Українська Виборна Народна Рада (Сойм)...

6. Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію.

14. Мова в урядових, освітніх та інших інституціях уживається українська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови.

• Проаналізуйте основні програмні положення УДРП. Дайте їм власну оцінку.

Часткова демократизація унаслідок проголошення Маніфесту 17 жовтня стала поштовхом для створення української преси. У листопаді 1905 р. почала виходити перша українська газета Наддніпрянщини «Хлібороб». На початку 1906 р. — щоденна газета «Громадська думка», пізніше перейменована в «Раду».

Історичні подробиці

Спонсором газети «Хлібороб» була українська громада м. Лубни. Її наклад становив 5 тис. примірників. Над випусками працювали Микола і Володимир Шемети. Загалом світ побачили 5 номерів газети. Потім газету заборонила імперська цензура.

1. Чому, на вашу думку, було важливо засновувати українські періодичні видання?
2. На основі інформації про долю газети визначте, чи можливим було вирішення питання національних прав українського народу в Російській імперії.

Перший номер газети «Хлібороб»

В умовах революції в Наддніпрянській Україні було започатковано мережу товариств «Просвіта». Перший осередок «Просвіти» запрацював в Одесі 30 жовтня 1905 р. Він мав власну бібліотеку, створив окремий фонд для видання книжок. На середину 1907 р. в Україні вже діяло 35 осередків «Просвіти».

Із впровадженням Державної думи українці отримали змогу винести українське питання в площину відкритої дискусії на рівні державних органів Російської імперії. Щоправда, Державні Думи виявилися неефективними для реформування імперії, оскільки були залежними від царя.

У І Державну думу, яка почала працювати у квітні 1906 р., від України увійшло 102 депутати, серед яких переважали селяни та представники міської інтелігенції. 45 депутатів-українців створили свою власну парламентську громаду. Головою її був адвокат і громадський діяч із Чернігова Ілля Шраг (1847-1919 рр.).

Постать в історії

Ілля Шраг (фото 1906 р.)

Ілля Шраг (1847-1919 рр.) походив із родини німецького лікаря, вихідця з Саксонії, що служив у маєтку родини Лизогубів. Здобув юридичну освіту. З молодих років провадив активну громадську діяльність. Був земським діячем, одним із лідерів чернігівської «Громади». Виступав за впровадження української мови у початковій школі. Протягом 1905-1906 рр. був заступником голови Союзу автономістів. У 1906 р. від Чернігівщини обраний до І Державної Думи, де очолив українську громаду, став одним із авторів законопроєкту про автономію України. Один із засновників чернігівської «Просвіти». У 1908 р. був серед засновників Товариства українських поступовців.

В основу програми цієї парламентської групи було покладено три найбільш гострі для українського суспільства проблеми: земельна, освітня і питання автономії. Громада почала видавати свій власний журнал «Український вісник», що мав служити трибуною для всієї Росії й тому друкувався російською мовою. Українська парламентська громада була найчисленнішою серед неросійських груп у Думі. Вона відігравала провідну роль у Союзі автономістів, який об’єднував парламентські групи неросійських народів. Так само, як і українці, вони стояли за перетворення Російської імперії у федеративну державу. Українські депутати підготували окрему декларацію у справі української автономії. Але оприлюднити її з парламентської трибуни не встигли, бо за день до запланованого виступу цар розпустив Думу і видав наказ про вибори нової.

У січні 1907 р. відбулися вибори до II Думи. Понад половину всіх депутатів з України становили селяни. Знову почало діяти українське парламентське об’єднання. Воно називалося Трудовою громадою. У Громаді було 47 членів, які домагалися автономії України, місцевого самоврядування, української мови в школі, суді й церкві. Громада вимагала також створення кафедр української мови, літератури й історії в університетах і в учительських семінаріях. У II Думі українські депутати ще гостріше ставили питання автономії. Вони вимагали, щоб Україна мала автономію у складі Російської імперії зі своїм власним урядом. Громада видавала часопис «Рідна Справа — Думські вісті», що виходив двічі на тиждень. У «Рідній Справі» друкували промови членів Української трудової громади. II Дума виявилася ще радикальнішою, ніж І Дума, і тому протрималася також недовго, лише 103 дні. З червня 1907 р. її було розпущено. Ця подія увійшла в історію як «Третьочервневий переворот». Це означало завершення Першої російської революції. Почалася реакція, і революційні партії, зокрема й українські, змушені були йти в підпілля.

Свідчать документи

З програми Української трудової громади в II Державній думі, 1907 р.

...Тепер, коли Російська імперія зробилася конституційною державою... ми не тільки не бачимо в законодавчій діяльності правительства якоїсь переміни поглядів на права невеликоруських народів, а й в газетах, близьких до уряду, чуємо старі обвинувачення в політичнім сепаратизмі... Між тим політичне одділення од Росії кого-небудь з її безправних народів — так само й України — ми признаємо за неможливе і необачне... Таке одділення порушить загальну політичну рівновагу Європи, що воно може викликати іноземне втручання і закінчитись новим поневоленням народів, що шукають волі... Народи, що складають сучасну Росію, за сотні літ спільного життя дуже багато внесли в загальнодержавний культурний і матеріальний капітал — і не можуть зректись від нього...

Один тільки є вихід з цього становища. По нашому глибокому переконанню — це рішуча і конечна переробка державного урядування на національну і територіальну автономію всіх країн Російської імперії, котрих людність повинна одержати права самовиразу і самоврядування...

Щодо економічних справ, то на першу чергу ми ставимо здобуття народові землі, которою користувалися б тільки ті, що прикладатимуть до неї свою працю...

1. Чому діяльність Трудової громади несхвально сприймалася в урядових колах Російської імперії?
2. Чи була в тогочасній Україні політична сила, яка б вимагала державної незалежності України?

• За допомогою додаткових джерел інформації, з’ясуйте, хто є головними героями карикатури. За допомогою яких образів автор карикатури зображує царизм та події революції?

Карикатура «Царизм топить у крові революцію» (з французького журналу 1908 р.)

Поміркуймо!

Чому, на вашу думку, Маніфест 17 жовтня не став радикальним засобом для розв’язання існуючих в імперії проблем?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Український національний рух в умовах революції 1905-1907 рр.»

• Можу визначити причини революції 1905-1907 рр. з точки зору українців.

• Можу назвати факти революційної боротьби на українських землях.

• Можу пояснити, як події революції вплинули на український рух.

• Можу назвати цілі українського руху в умовах революції.

2. Установіть хронологічну послідовність подій російської революції 1905-1907 рр. в Наддніпрянській Україні. Запропонуйте власний варіант вправи.

Діяльність української громади в І Державній Думі

Заснування газети «Хлібороб»

Маніфест 17 жовтня

Заснування першого осередку «Просвіта» в Одесі

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

3. Обговоріть у класі обставини проголошення Маніфесту 17 жовтня. Як ви вважаєте, це був вимушений крок Миколи II чи прояв політичної волі до подальшої модернізації держави? Наведіть аргументи на користь своєї позиції, користуючись текстом параграфа.

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

4. Уявіть, що Національний банк України оголосив конкурс макетів пам’ятних монет «Український рух у роки революції 1905-1907 рр.». Поміркуйте, які сюжети ви використали б для таких монет. Розробіть дизайн пам’ятної монети на означену тему.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1905 р. заснування газети «Хлібороб», створення першого осередку «Просвіти» в Наддніпрянській Україні