Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

Розділ 6. Розвиток українських земель на початку XX ст.

§ 26. Особливості соціально-економічного розвитку

• Пригадайте особливості економічного розвитку України у другій половині XIX ст. Що в економіці України свідчило про її однобічний розвиток?

1. ІНДУСТРІАЛЬНА МОДЕРНІЗАЦІЯ

На початку XX ст. світ стрімко модернізувався. У Західній Європі та США завершувався процес індустріалізації, більшість населення мешкала в містах, а промисловість активно впроваджувала новітні технології: з’явився конвеєр, розпочалася епоха автомобілів і літаків, швидко поширювалися телефонний зв’язок і радіо. У науці відбувалися кардинальні зміни — була сформульована теорія відносності, розроблена планетарна модель атома, відкрито рентгенівське випромінювання.

Одночасно зростала модернізація свідомості — дедалі більше громадян та громадянок вимагали рівності прав і можливостей. Під загрозою революцій уряди змушені були проводити реформи.

Поміркуймо!

Роздивіться мем. Подумайте, чому модернізація в Наддніпрянській Україні не давала позитивних результатів.

Чим модернізаційні процеси в Україні відрізнялися від модернізації у країнах Західної Європи? Яка основна ідея запропонованого мему?

Варто запам’ятати

Індустріальна модернізація — це якісна зміна структури господарства шляхом розбудови великої машинної індустрії та появи нових галузей промисловості.

На початку XX ст. Наддніпрянська Україна ще зберігала риси аграрно-ремісничого суспільства й перебувала в процесі переходу до індустріальної економіки. Російська імперія, до складу якої вона входила, істотно відставала від індустріальних західних країн, де модерне суспільство формувалося поступово й комплексно. Основна маса населення імперії мешкала в селах і залишалася малограмотною. Водночас правлячі кола країни усвідомлювали, що збереження імперії залежить від військової могутності, а та — від важкої промисловості.

Поміркуймо!

Проаналізуйте таблицю. Що свідчить про наздоганяючу модель російської модернізації? Як це впливало на українців?

Критерій порівняння	Західна (класична) модель модернізації	Російська (наздоганяюча) модель модернізації
Політична система	Переважно парламентаризм або ліберальна монархія	Абсолютизм, самодержавство
Час початку	Кінець XVIII — початок XIX ст. (Велика Британія)	Друга половина XIX ст. (активний етап з 1880-х)
Цілі	Підвищення добробуту, конкурентоспроможності, розвиток прав і свобод	Зміцнення імперії, військово-промисловий потенціал, без зміни системи
Рушійні сили	Приватна ініціатива, вільне підприємництво	Держава з активною роллю міністерств і чиновництва
Темпи розвитку	Поступові, органічні, із тривалими періодами змін	Прискорені, ривками, часто штучно стимульовані державою
Джерела капіталу	Приватні інвестори, банки, біржі, колоніальна експлуатація	Державні інвестиції, іноземні позики та інвестиції
Соціальна база	Сформований середній клас, підприємці, технічна еліта	Дворянство, чиновництво, частково іноземні фахівці
Рівень урбанізації	Високий рівень урбанізації	Низький рівень урбанізації, домінування сільського населення
Рівень грамотності населення	Високий, зростаючий	Низький, значна частина населення неписьменна
Роль с/г	Зменшення значення сільського господарства, механізація	Переважання аграрного сектору, відсталість сільського господарства
Соціальні наслідки	Формування потужного середнього класу, зростання урбанізації, соціальні протести, профспілковий рух	Швидке формування робітничого класу, збереження значної частки селянства, загострення соціальних суперечностей, слабкість середнього класу

Вказані раніше особливості вплинули і на становище Наддніпрянської України, яка виконувала роль вугільно-металургійної основи імперії і посідала одне з провідних місць у світі за рівнем концентрації промислового виробництва: 44 % усіх робітників були зайняті на великих підприємствах, де працювало понад 500 осіб.

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте статистичну діаграму та дайте відповіді на запитання.

• 1. Які галузі і чому переважали в структурі промислового виробництва Наддніпрянської України?
• 2. Якою, на вашу думку, мала бути оптимальна структура промислового виробництва?

Бажання правлячої верхівки Російської імперії здійснювати вибіркову модернізацію — впроваджуючи прогресивні, європейські зміни лише в окремих сферах, водночас зберігаючи традиційні, а подекуди й відверто реакційні порядки — призвело до посилення внутрішніх суперечностей у суспільстві.

Думки істориків

Українські історики Станіслав Кульчицький та Лариса Якубова

Парадокс соціального життя Донбасу полягав у тому, що гігантськими стрибками рухалися в промислову еру лише густонаселені міста. Промисловий переворот, електрифікація та телефонізація міст..., театри і друкарні, міські сади та приватні гімназії міст дисонували з патріархальністю та архаїкою сільської місцевості, де покрівлі лишалися на загал солом’яними, посуд — глиняним, ворота і двері спиралися на дерев’яні завіси, а щорічний виїзд на ярмарок був найважливішою культурною подією.

• На які контрасти в соціально-економічному розвитку вказує історик? Що заважало їх подоланню?

Загальний вигляд заводу акціонерного товариства Ельворті в Єлисаветграді (реклама, початок XX ст.)

Промисловість Західної України на початку XX ст. залишалася на перехідному етапі між ремісничим і фабричним виробництвом. Існувало приблизно сто дрібних фабрично-заводських підприємств із загальною чисельністю працівників 62-63 тис. осіб, зайнятих у нафтодобувній, солеварній, лісовій, шкіряній галузях тощо. Ще близько 240 тис. працювали в кустарному секторі — швейному, взуттєвому, килимарному, цегельному, скляному, бетонному виробництві — здебільшого у дрібних майстернях або вдома.

Поміркуймо!

Як діаграма характеризує розвиток промисловості в західноукраїнських землях? Чи сприяла така структура промисловості, коли переважали дрібні і кустарні підприємства, модернізації промислового виробництва, упровадженню технічних інновацій?

На зламі XIX і XX ст. у Галичині розпочався новий етап розвитку нафтової промисловості. Малопродуктивні шахтні криниці остаточно зникли, їх замінили свердловини, глибина яких сягала понад 1000 м. Відбулися істотні зміни в технічному оснащенні, що призвело до зростання обсягів видобування. На території українського Прикарпаття добували близько 5 % світового видобутку нафти. За рівнем нафтовидобування Галичина посідала третє місце у світі, поступаючись лише Російській імперії та США.

Нафтова галузь Галичини перебувала майже повністю під контролем іноземного капіталу. Іноземних інвесторів приваблювали доступна робоча сила та багаті поклади нафти. Лише близько 12 % ринку контролював місцевий бізнес. Водночас нафтопереробка здійснювалася переважно за межами регіону, як і збут продукції, а отже — основні прибутки осідали поза Галичиною. Провідні інженерні, технічні й управлінські посади обіймали здебільшого іноземці. Українське населення працювало переважно на важких, низькооплачуваних допоміжних роботах.

Панорама нафтових розробок у Східниці (фото, початок XX ст.)

Історичні подробиці

Повість «Борислав сміється»

Іван Франко художньо змалював життя галичан у центрі нафтовидобування — Бориславі. Цей твір став одним із перших в українській літературі, де поєдналися соціальна критика й опис промислової дійсності. Франко показав тяжкі умови праці, бідність, безправ’я робітників та жорстокий визиск з боку іноземних власників нафтових підприємств. Через образи страйкарів і їхню боротьбу за гідність він підкреслив силу солідарності й прагнення людей до справедливості.

• Прочитайте в е-додатку уривок з повісті І. Франка «Борислав сміється» — прокоментуйте інформацію про становище українського робітництва. Який вихід із становища ви запропонували б тогочасним робітникам?

Другою за значенням галуззю була деревообробна промисловість. Галичина посідала важливе місце на європейському ринку як один з провідних експортерів лісу.

Поміркуймо!

• 1. Поміркуйте чому, промисловість Західної України розвивалася нерівномірно.
• 2. Чому, на вашу думку, нафтова промисловість контролювалася іноземним капіталом?
• 3. Чому головний центр нафтової галузі Борислав часто називали “галицьким пеклом”?
• 4. Подумайте, чому сьогодні нафтодобувна промисловість західних регіонів України занепадає. Яка політика імперського уряду призвела до виснаження родовищ нафти?
• 5. Як фото символізує дві провідні галузі промисловості Галичини?

2. МОНОПОЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ

Економічний розвиток у ринкових умовах має циклічний характер: періоди промислового зростання змінюються спадом, за яким може наставати фаза застою (депресії), а далі — новий підйом. Наприкінці XIX ст. розпочалася світова економічна криза, яка особливо загострилася в 1900-1903 рр. В Україні вона вдарила по найрозвиненіших галузях промисловості — насамперед металургії та видобуванні кам’яного вугілля. Значно впали ціни на чавун, залізо, металеві вироби та вугілля. Частково криза торкнулася і харчової галузі, зокрема цукрової промисловості.

Кризові явища супроводжувалися поглинанням слабших підприємств більш потужними, що спричинило зростання великих виробничих об’єднань. В Україні процес концентрації (об’єднання) виробництва набув масштабів, які подекуди перевершували західноєвропейські. Власниками великих підприємств здебільшого були групи інвесторів, об’єднані в акціонерні товариства. У таких компаніях капітал поділявся на паї (акції), а прибуток розподілявся між акціонерами залежно від кількості їхніх акцій. Саме ці товариства стали основою для виникнення монополій.

Варто запам’ятати

Монополія — контроль особи, групи осіб чи держави над виробництвом, торгівлею чи послугами, значно обмежуючи конкуренцію на ринку.

Поміркуймо!

Поміркуйте, хто отримував найбільше вигоди зі створення монополій.

На початку XX ст. найпоширенішим типом монополістичних об’єднань були синдикати — домовленості між власниками підприємств про спільний збут продукції через єдину збутову мережу. Ще наприкінці XIX ст. було створено цукровий синдикат. У 1902 р. з’явився синдикат металургійних підприємств «Продамет», а в 1903 — синдикат «Продаруд», який займався реалізацією руди. Синдикат «Продвугілля» контролював 75 % усього видобутку вугілля в Донбасі.

Свідчать документи

Угода між металургійними заводами України про розподіл між ними замовлення на рейки (1900 р.)

1900 року лютого 15 дня ми, ніжчепідписані товариства — Новоросійське, Брянське, Південно-Російське Дніпровське, Бельгійське і Донецьке, уклали між собою угоду з метою розподілу між заводами, що беруть участь пропорційно їхній виробничій спроможності, усіх замовлень рейок як для казенних, так і для приватних парових доріг.

1. Розподілу між заводами підлягають усі одержані до 1 січня 1900 р. для казенних і приватних залізниць замовлення... при цьому участь кожного з товариств, які домовилися, визначається...: Новоросійському товариству 29,5 %, Брянському — 25, Південно-Російському Дніпровському — 18, Бельгійському — 15,5, Донецькому товариству — 12.

2. Мета цієї угоди полягає у тому, щоб кожне товариство, яке в ній бере участь, одержувало замовлення відповідно встановленого п.1 розподілу...

• 1. Проаналізуйте текст угоди — які вигоди для учасників вона несла.
• 2. Для кого з учасників угода вона була найбільш вигідною? Що впливало на ці вигоди?

ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ наприкінці XIX — на початку XX ст.

Поміркуймо!

• 1. За картою визначте, в яких регіонах на українських землях на початку XX ст. існували промислові монополії. Укажіть райони розміщення іноземного капіталу.
• 2. Розгляньте наслідки утворення монополій на схемі нижче. Чи є серед них позитивні? Для кого?

При цьому Україна залишалася аграрно-сировинним придатком центральних районів Російської імперії. У 1913 р. майже 50 % усієї промислової продукції, виробленої на її території, припадало на гірничу, вугільну, металургійну та харчову галузі.

Світова економічна криза початку XX ст. зачепила й західноукраїнські землі, насамперед нафтодобувну галузь. Зниження обсягів виробництва спричинило злиття дрібних підприємств у великі монополістичні об’єднання. У 1912 р. низка іноземних компаній створила потужний концерн який узяв під контроль 78 % видобутку і переробки нафти, а також 86 % нафтосховищ і транспортної інфраструктури.

Думки істориків

Український історик Ярослав Грицак

Позитивні наслідки індустріалізації для України могли б бути більшими, якби цьому не перешкоджала політика імперського уряду. Україна не була колонією Росії у точному розумінні цього слова, оскільки за багатьма економічними показниками українські губернії випереджали центральні російські землі. З іншого боку, Росія розглядала українські землі як частину «исконно русской» метрополії. Тому вона прагнула якнайшвидше асимілювати місцеве населення та зінтегрувати його політично. Таке ставлення Росії до України не відповідає загальній схемі відносин між метрополією і колонією.

• 1. Зіставте особливості монополізації у Наддніпрянській та Західній Україні.
• 2. Спираючись на додаткові джерела інформації, аргументовано підтвердьте або спростуйте думку історика. Проведіть дискусію на тему: «Чи була Україна XIX — початку XX ст. колонією?»

Утворення монополій сприяло зростанню страйкового руху. Великі підприємства прагнули максимального прибутку, часто нехтуючи умовами праці робітників: зарплати залишалися низькими, робочий день — тривалим, а безпека на виробництві — незадовільною. Через відсутність конкуренції робітники втрачали можливість змінити місце праці на краще. У таких умовах єдиним засобом боротьби за поліпшення життя був страйк. Страйковий рух охоплював дедалі більше галузей і регіонів, об’єднуючи робітників у спільній боротьбі за свої права.

Варто запам’ятати

Страйк — організоване масове припинення роботи чи інша протидія нормальному перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог.

Поміркуймо!

• 1. Як страйк міг спонукати підприємців піти на поступки робітникам?
• 2. Які чинники могли звести страйк робітників нанівець?

3. РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА КООПЕРАТИВНИЙ РУХ

• Опишіть стан сільського господарства України у другій половні XIX ст.

Попри зростання промисловості, типовими жителями України на початку XX ст. були селяни. У сільському господарстві працювало понад 80 % населення. Землеробство було відсталим, з переважанням ручної праці та низькою продуктивністю. Доходи селян залишалися мізерними, більшість — неписьменні. Господарство мало натуральний характер: одяг шили з полотна, яке ткали вдома, реманент і знаряддя праці виготовляли самостійно або в межах села. Селяни переважно користувалися тим, що виробляли самі.

Розвиток села гальмувала система великого поміщицького землеволодіння. Через малоземелля мільйони селянських родин опинялися на межі зубожіння або втрачали землю. Багато хто змушений був найматися до поміщиків чи орендувати землю, не дбаючи про її родючість.

Деякі поміщики змогли реформувати свої маєтки й зробити їх продуктивними. Частина селян теж пристосувалася до ринкових умов: скуповували поміщицькі землі; застосовували вільнонайману працю; упроваджували техніку та добрива. Процес модернізації проявився і в зростанні регіональної спеціалізації окремих районів.

Варто запам’ятати

Регіональна спеціалізація — зосередження в окремому регіоні виробництва певних видів продукції або розвитку окремих галузей господарства, зумовлене природними, економічними чи історичними умовами.

Регіональна спеціалізація України на початку XX ст.

Регіон	Промисловість	Сільське господарство
Лівобережжя	Цукрова, олійна, легка (текстильна), лісова, машинобудівна	Буряківництво, зернові, тваринництво, льон, коноплі, тютюн
Правобережжя	Цукрова, спиртова, харчова (борошномельна), млинарство, ткацтво	Цукрові буряки, зернові, тваринництво
Південь України	Вугільна, залізорудна, металургійна, харчова, машинобудівна, суднобудівна	Зернове господарство, вівчарство, садівництво, виноградарство
Галичина	Нафтова, деревообробна, соляна, дрібна промисловість	Зернове господарство, картопля, жито, льон, тваринництво
Буковина	Лісопильна, харчова	Зернові, тваринництво
Закарпаття	Лісопильна, соляна	Виноградарство, садівництво, тваринництво, землеробство

Діємо: практичні завдання

Співвіднесіть інформацію таблиці та історичної карти на с. 212. З вивченого раніше матеріалу та на основі знань про природно-географічні умови України поясніть причини регіональної спеціалізації.

Прояви модернізації сільського господарства в Україні на початку XX ст.

Основою сільського господарства України на початку XX ст. було вирощування зернових, зокрема озимої пшениці. Українські землі забезпечували понад 75 % усього врожаю цієї культури в межах Російської імперії. Україна залишалася важливим постачальником хліба для Європи через порти Чорного й Азовського морів — «житницею Європи».

У Західній Україні модернізація сільського господарства, яке становило близько 70 % регіональної економіки, була слабкою. Більшість землі належала поміщикам — здебільшого неукраїнцям. Лише близько 10 % селян змогли адаптуватися до ринкових умов. Решта жила в злиднях: важка праця по 17-18 год., низька оплата, мізерні наділи. Селянське господарство занепадало й переживало глибоку кризу.

Порятунком селян від злиднів була трудова міграція та долучення до кооперативного руху. На початку XX ст. в Наддніпрянській Україні діяли сотні кооперативів, які сприяли організації збуту продукції та наданню доступного кредиту, обмежуючи вплив посередників. У 1914 р. тут існувало близько 3 тис. спілок — це був найвищий показник у Російській імперії. Для координації їхньої діяльності в Києві та Вінниці створили Союзи споживчої кооперації. Водночас царська влада вбачала в кооперативному русі загрозу єдності імперії й перешкоджала його розвитку.

У Західній Україні кооперативи часто створювали просвітяни, які формували осередки українського національного життя. На початку XX ст. з’явилися об’єднання «Союз молочарських спілок», «Союз для збуту худоби» та ін. У 1904 р. постав «Ревізійний союз українських кооперативів», що координував увесь кооперативний рух.

Реклама сівалки Ельворті (папір, акварель, початок XX ст.)

Поміркуймо!

• 1. Поясніть прояви модернізації сільського господарства.
• 2. Як ілюстрація відображає контраст традиційного і модерного суспільства?
• 3. Чому модернізація в західноукраїнських землях була слабкою?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Особливості соціально-економічного розвитку».

• Можу пояснити поняття «монополія», «страйк», «регіональна спеціалізація».

• Можу порівняти модернізацію в Україні із моделлю Західної Європи.

• Можу визначити причини і наслідки монополізації.

• Можу визначити прогресивні явища та проблеми в розвитку аграрної сфери.

2. Які чинники зумовили монополізацію промисловості в Наддніпрянській Україні на початку XX ст? Як це позначилося на структурі виробництва?

3. Поясніть поняття «регіональна спеціалізація». Які галузі переважали в промисловості й сільському господарстві різних регіонів України?

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

4. На думку австрійського історика А. Каппелера, модернізація України послаблювала український рух, оскільки більший доступ до її реалізації мали ті верстви суспільства, серед яких етнічні українці становили меншість. Чи погоджуєтесь ви з цією думкою? Який вплив справила модернізація на творення української нації?

5. Чому модернізація в Україні, на відміну від Західної Європи, не привела до формування потужного середнього класу? Обговоріть соціальні наслідки такого розвитку.

6. Кооперативний рух: модель поліпшення соціально-економічного становища селянства чи форма спротиву імперській політиці?

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

7. Створіть ілюстровану схему, що відображає причинно-наслідкові зв’язки між індустріальною модернізацією, монополізацією, регіональною спеціалізацією промисловості та сільського господарства, міграційними процесами. Дайте цій схемі заголовок.

8. Запропонуйте гіпотетичні шляхи, якими Україна могла б досягти більш збалансованого та незалежного соціально-економічного розвитку на початку XX ст, зважаючи на її географічне положення та ресурси.