Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)

§ 19. Суспільні рухи в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.

• 1. Які національні рухи діяли на теренах України в першій половині XIX ст? 2. Якими були цілі російських декабристів, польського визвольного руху, українського національного відродження? Що було спільного й відмінного в їхній позиції щодо долі українського народу?

1. ПОЛЬСЬКЕ СІЧНЕВЕ ПОВСТАННЯ

Читаємо й розуміємо

Започаткуйте в зошиті укладання систематизованої таблиці «Суспільні рухи в українських землях у другій половині XIX ст». За підсумками роботи зіставте український, польський, російський, єврейський і кримськотатарський суспільні рухи.

Національна течія	Представники (організації, течії, діячі)	Цілі діяльності	Форми діяльності

У другій половині продовжилася боротьба поляків проти влади Російської імперії. Протягом січня 1863 р. — травня 1864 рр. тривало визвольне Січневе повстання 1863-1864 рр.

Піднімаючись на боротьбу, польська та полонізована шляхта колишньої Речі Посполитої висунула пропагандистське гасло «За нашу і Вашу свободу». Цей хід мав на меті зацікавити селянство України, Білорусі і Литви у підтримці повстанців. Проте масової підтримки серед українців повстання не дістало.

Унаслідок каральних заходів проти учасників повстання та співчуваючих їм на Правобережній Україні значно скоротилося польське шляхетське землеволодіння. Натомість посилилися позиції російського дворянства. Царський уряд засилав повстанців у Сибір. Конфісковані у них землі передавалися російським дворянам. Економічна влада поляків в краю падала, а з цим знизився і їхній політичний вплив.

Польське Січневе повстання остаточно розмежувало польський і українській національні рухи. Польська суспільна думка орієнтувала польське населення на відновлення Речі Посполитої в історичних кордонах 1772 р. (т. зв «Історична Польща»). Інтереси українського, білоруського і литовського населення в цьому проєкті не враховувалися.

Водночас повстання за відновлення польської державності у 1863-1864 рр. мало для українців позитивний вплив. Воно активізувало український рух, бо ставило на порядок денний українську відповідь на зазіхання сусідніх польської і російської національних ідей на українські землі.

Поміркуймо!

Поясніть, чому визвольний рух поляків не знаходив підтримки серед українців.

2. КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Поразка Росії у Східній (Кримській) війні 1853-1856 рр. знову погіршила становище кримськотатарського народу.

Унаслідок станом на 1850 р. кримські татари становили 79 % населення Криму, а на 1864 р. — 50 % , а частка росіян та українців за цей час зросла з 13 % до 29 %. Були створені умови для російщення півострова. Навіть у Сімферопольській татарській учительській школі, відкритій 1872 р., майбутні педагоги навчалися російською мовою. За таких обставин набуло актуальності питання збереження національної ідентичності та національного відродження кримських татар, які залишалися під російським пануванням.

Людиною, завдяки якій кримськотатарський народ не лише не втратив своєї національної пам’яті під російським пануванням, а й зміг стати на шлях перетворення на модерну націю, був Ісмаїл Гаспринський. Головним методом боротьби за збереження національної ідентичності кримців діяч обрав просвітництво й удосконалення методики вивчення кримськотатарської мови. Головним засобом поширення своїх ідей він обрав пресу.

• Подумайте, яку ідею вкладав Ісмаїл Гаспринський у доктрину пантюркізму, спираючись на його слова: «Єдність в мові, думках і справах».

Свідчать документи

Ісмаїл Гаспринський (1851-1914 рр.)

Газета — мова народу. Газети можуть бути захисником народу. Вони можуть бути путівником у торгівлі та у всіх видах вдосконалення. Можуть бути світлом для розуму і думок народу. Коротше, без газет і без книг народ схожий на сліпу і німу людину.

І. Гаспринський. Лист до газети «Зия-и Кавказия», 1879 р.

• Чому Ісмаїл Гаспринський надавав великого значення видавничій справі?

10 (22) квітня 1883 р. побачив світ перший номер двомовної газети «Терджиман», яку Гаспринський видавав у власній типографії і яка була основною платформою для поширення його ідей і популяризації нового методу навчання мови — джадидизму. Класична програма мектебів (мусульманських початкових шкіл) передбачала вивчення мови через запам’ятовування складів. Новий метод (араб. «усул-і джадид») орієнтувався на заучування звуків, завдяки чому процес навчання пришвидшувався з шести років до двох. Решту часу учні приділяли «світським» предметам, що підвищувало їхню адаптованість до життя в Російській імперії.

Гаспринський вперше застосував цей метод у 1883 р., а наступного року відкрив у Бахчисараї власний «новометодний» мектеб (школу). Він не першим серед російських мусульман застосував джадидизм, але саме завдяки його газеті новий метод набув широкої популярності. У 1887 р. Гаспринський видав власний підручник звукового методу.

Постать в історії

Соратницею І. Гаспринського була його дружина Зухра Гаспринська. Вона виступила спонсоркою видання «Терджиман». Брала активну участь у підготовці номерів газети та їх друкуванні. Гаяз Ісхакі згадував про події 1883 р.: «Коли почали випускати «Терджиман», Ісмаїл-бей разом із Зухрою-ханум по черзі вручну крутили допотопну друкарську машину. Надрукувавши, самі складали (фальцювали) газету, самі надписували адреси, наклеювали марки, відносили на пошту. Відіславши номер адресатам, двоє друзів-однодумців починали готувати матеріали для наступного числа. Ісмаїл-бей писав, Зухра-ханум правила текст, намагаючись зробити його зрозумілішим, додавала слова, виправляла, перекладала татарською мовою...»

Родина Гаспринських. Зліва направо: Зухра-ханум, Ісмаїл-бей, Фатма з Ріфатом і Шефікою. 1890 р. (джерело фото: ISMAIL BEY)GASPIRALI)

Окрім просвітництва за новим методом, джадидизм передбачав зміцнення зв’язків між тюрко-мусульманськими народами Росії та створення єдиної тюркської літературної мови, емансипацію мусульманок, масове відкриття громадських, кооперативних і благодійних товариств.

На початку XX ст. І. Гаспринський започаткував жіночий журнал, дитячий журнал, гумористичний збірник та ще одну газету. На цей момент «Терджиман» був найстаршим (а іноді — і єдиним) мусульманським виданням світу, а отримували його 50 тис. передплатників від Єгипту до Китаю.

Окремий внесок зробив І. Гаспринський і у кримськотатарську культуру — його перу належить понад 20 художніх творів.

Постать в історії

Справу батьків продовжила донька Шефіка Гаспринська. Поділяючи просвітницькі ідеї батька, вона редагувала перший мусульманський жіночий журнал «Алем-і Нісван», стояла біля витоків поширення ідей емансипації, поширення прав жінок в Криму.

Шефіка Гаспринська з дітьми (фото 1900 р.)

• Розгляньте фото як історичне джерело. Які ознаки емансипації історичної діячки ви можете відзначити на фото?

На самому початку XX ст. завершилося формування модерної кримськотатарської нації — окрім газет, народ отримав повноцінні політичні структури. У 1905 р. Гаспринський та його однодумці створили мусульманську ліберальну організацію «Іттіфак ель муслімін» («Союз мусульман»). Риторика «Терждиману» стала гострішою, поряд з культурними висувалися також політичні вимоги.

У 1908 р. в Стамбулі молодими студентами на чолі з Номаном Челебіджіханом і Джафером Сейдаметом були засновані легальне Учнівське товариство та таємне товариство «Ветан» («Батьківщина») народно-соціалістичної спрямованості. Вони виступали за національне відродження кримських татар (а згодом — за автономію і навіть незалежність) і перерозподіл землі. Учасники друкували брошури й листівки і нелегально переправляли їх до Криму.

Поміркуймо!

Окресліть характерні риси кримськотатарського національного відродження. Чому, на вашу думку газета «Терджиман» змогла проіснувати порівняно довго?

3. ЄВРЕЙСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ

У 1880-х роках в Російській імперії до того поміркована урядова політика щодо євреїв стала відверто антисемітською. Було впроваджено заборони на професії та посади - у державній службі, міському управлінні, адвокатурі, армії, проживання у селах, встановлено відсоткову норму 5-10 % у навчальних закладах, обмежено права у торгівлі та оренді, підвищено оподаткування. Головною «ознакою» єврея вважалося юдейське віросповідання. Уникнути дискримінації можна було прийнявши християнство.

У цих умовах лідери єврейського громадського життя дискутували два шляхи розвитку єврейства в імперії: збереження традиційного укладу життя або долученая євреїв до суспільства та культури країни проживання, що на практиці вело до асиміляції. Прибічники ідеї збереження національної ідентичності і перетворення євреїв на модерну націю заснували рух сіонізму.

Варто запам’ятати

Сіонізм — єврейський націоналізм, рух європейських євреїв кінця XIX ст. за створення єврейської держави.

Сіонізм, як і інші національні рухи модерних часів розпочинався з культурництва — спроби перетворити мову юдейського богослужіння іврит на засіб спілкування та літературну мову. У Східній Європі культурне життя єврейських громад спиралося на мову ідиш — розмовну мову більшості європейських євреїв. На ідиш видавали книжки та газети, він став мовою світських єврейських шкіл.

У 1897 р. було створено Всесвітню сіоністську організацію на чолі з Теодором Герцлем, а програмою політичного сіонізму стала його книжка «Єврейська держава». Проте в середовищі сіоністів тривали дискусії між релігійними та світськими сіоністами, які чисельно переважали. Існували також соціалістичне крило, яке створило партію «Поалей Ціон» («Робітники Сіону») та крило радикальних націоналістів, які гуртувалися навколо уродженця Одеси Володимира Жаботинського.

Володимир Жаботинський на грошовій купюрі 100 шекелів (власник авторських прав на зображення Банк Ізраїлю)

Наприкінці XIX ст. сіоністські гуртки виникли у Києві, Харкові, Одесі, їхні представники брали участь у І Сіоністському конгресі у Базелі. Однак уже у 1903 р. сіоністська діяльність в Російській імперії була заборонена.

Багато українських євреїв зазнали впливу марксизму та стали членами робітничих і революційних організацій. У 1897 р. була заснована перша єврейська політична партія — Бунд («Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі й Росії»). Але ідеї сіонізму приваблювали не всіх євреїв. Не меншої ваги серед єврейської молоді набув революційний соціалізм — комунізм, який заперечував всі форми націоналізму, зокрема і сіонізм. Саме його прибічники входили до революційних партій своїх країн, особливо багато їх було в Російській імперії, де прояви антисемітизму та гноблення євреїв були найсильнішими.

4. ЗАРОДЖЕННЯ РОБІТНИЧОГО І СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХІВ

Поява і чисельне зростання нової соціальної групи — промислових робітників — призвело до появи робітничого руху. Пролетарії не мали жодної власності та були найбільш бідною та безправною частиною суспільства. Будь-яке регулювання трудових відносин державою, вже звичне для країн Західної Європи, у Російській імперії було відсутнє. Тривалість робочого дня та розмір заробітної плати встановлювали підприємці, часто зловживаючи своєю владою. Робітникам залишалося самостійно боротися за свої права. А в умовах колективної роботи на великих підприємствах зорганізуватися для такої боротьби їм було легше, ніж розпорошеним по окремих господарствах селянам.

Першою формою протесту промислових робітників стали страйки. В другій половині XIX ст. вони здебільшого виникали стихійно, а їхні учасники висували суто економічні вимоги: збільшення заробітної плати, обмеження робочого часу тощо. Підприємці за допомогою поліції їх легко придушували.

Частина робітників під керівництвом радикальної інтелігенції почала об’єднуватись. У 1875 р. в Одесі створили першу в Російській імперії робітничу організацію — «Південноросійський союз робітників», але за кілька місяців він був розігнаний поліцією.

Значний вплив на робітничий рух справляли соціал-демократи, які пропагували ідеї соціалізму та бачили у пролетаріаті головну рушійну силу майбутньої революції. У Наддніпрянщині соціал-демократичні гуртки виникли в Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі, Полтаві.

Таким чином, суспільна модернізація призвела до виникнення нових соціальних груп та ускладнення форм соціального протесту.

• Скористайтеся е-додатком та з’ясуйте, як на розвиток опозиційних рухів в Україні впливав російський опозиційний рух.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання.

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Суспільні рухи в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.»

• Можу назвати опозиційні течії, що діяли на теренах України в 2-й половині XIX ст.

• Можу співставити цілі опозиційних течій суспільного руху.

• Можу пояснити причини активізації робітничого руху.

• Можу схарактеризувати діяльність І. Гаспринського.

ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. За матеріалами параграфа прокоментуйте та доповніть інфографіку. Об’єднайтеся в мінігрупи та розробіть власні варіанти інфографіки про особливості інших суспільних рухів другої половини XIX ст.

ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО

3. У першому номері «Терджиману» (від 10.04.1883 р.) І. Гаспринський писав: «Випускаючи нашу газету, ми хочемо заявити нашим читачам, що «Терджиман» намагатиметься передусім, з одного боку — давати потрібні та корисні для культурного життя знання, а з іншого — знайомити російське суспільство з нашими національними потребами. Чи буде «Терджиман» відповідати тим вимогам, які він собі ставить, чи ні, хай вирішить майбутнє, тому що зрозуміло: я сам не можу винести вироку.» Поміркуйте, чи виконала, на вашу думку, газета свою місію. У чому це виявлялося?