Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)
Розділ 3. Повсякденне життя та культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.
§ 12. Повсякденне життя населення України
• Пригадайте, яку сферу життя суспільства позначають словосполученням «повсякденне життя». Які риси притаманні так званим традиційним суспільствам?
1. ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
Більшість населення українських земель мешкала в сільській місцевості, натомість рівень урбанізації був достатньо невисоким. Це зумовлювалося передусім тим, що економіка мала аграрний характер, а її основна робоча сила — селяни. Повільний характер процесів модернізації призвів до того, що українське суспільство в першій половині XIX ст. значною мірою залишалося традиційним.
Риси традиційного суспільства
Читаємо й розуміємо
Працюючи з текстом параграфа, доберіть історичні факти, що ілюструють положення схеми.
Основними заняттями українців, як і в давні часи, залишалися землеробство і скотарство. У землеробстві традиційно застосовувалася трипільна система. Головним знаряддям праці був важкий плуг, який називали «малоросійським». Збирали врожай за допомогою коси і серпа. Особливості організації землеробства залежали від природно-кліматичних умов регіону. Все життя селян залежало від циклу сільськогосподарських робіт.
У селянських господарствах залежно від їхнього достатку тримали корів, коней, кіз, овець, свиней, домашню птицю. Особливе значення мало утримання волів — вони були головною тягловою силою.
Велике значення мало городництво і садівництво. На городах з’явилися нові культури: соняшник, кукурудза, томати, баклажани, перець. Особливе місце на українських городах посіла картопля. Все це істотно вплинуло на зміни у раціоні харчування.
Значну роль у господарстві відігравало бджільництво. На півночі помітне місце у господарстві зберігало мисливство, на півдні — рибальство. Допоміжну роль відігравали ремесла і торгівля.
Реконструкція батьківської хати Т. Шевченка в Національному історико-культурному заповіднику Батьківщина Тараса Шевченка (с. Шевченкове, Черкаська область)
Сільські хати зводили в усіх регіонах за майже однаковою структурою (світлиця, сіни, комора). Водночас будівельні матеріали використовували різні, залежно від природних умов регіону та рівня заможності родини. У багатих на дерево регіонах (Захід, Полісся) часто будували хати-зруби. На Слобожанщині, Середньому Подніпров’ї, Півдні часто будували глинобитні хати. Внутрішня будова селянських хат була подібною в різних регіонах. Центральним елементом хати була піч, яка слугувала для приготування їжі та опалення хати. Домашнє начиння і меблі селяни зазвичай виготовляли самотужки.
Діємо: практичні завдання
Проведіть мінідослідження візуального джерела та складіть опис інтер’єру селянської хати у XIX ст.
Інтер’єр селянської хати у Київському та Васильківському повітах (малюнок Домініка П’єра Де ля Фліза, 1854 р.)
Окрасою сільських краєвидів були пишні поміщицькі маєтки із палацами, парками. Для їх будівництва часто запрошували закордонних архітекторів, які зводили споруди в модних європейських архітектурних стилях.
Палац Тарновських у с. Качанівка на Чернігівщині (фото lugrich.info)
2. РОЗВИТОК МІСЬКОГО ЖИТТЯ
Міське життя мало свою специфіку, адже статус населених пунктів був різним: міста і містечка; приватні та державні міста; повітові та губернські центри. Рівень урбанізації українських земель був невисоким: у 1812 р. — 4-5 %, а у 1850 р. — 10 %. Досить часто невеликі міста, навіть повітові центри, а також містечка являли собою село, але у значно більших масштабах і з наявністю органів влади, закладів освіти та активною торгівлею. Інфраструктура ще не набула притаманних містам рис. Водогін і каналізація швидше були винятком із правил, аніж звичним форматом комфорту. Але нечисельні великі міста — Харків, Одеса, Київ, Львів — у цей час все ж зазнавали змін. Центральні вулиці вимощували бруківкою й освітлювали ліхтарями. З’явилися кількаповерхові цегляні будинки, облаштовані меблями, килимами, дзеркалами, картинами. Водночас більшість міських будинків були одноповерховими і дерев’яними і нагадували селянські хати.
Думки істориків
Українська історикиня В. Шандра про зміни у становищі міст
Для більшості не губернських міст притаманною була бідність архітектури, незважаючи на те, що там спорудження здійснювалося за планами, схваленими у центрі. Причина ховалася не лише у браку коштів, а й тому, що влада міст повинна була отримувати дозвіл від центру навіть на будівництво незначних споруд, їх виправлення чи добудову, не кажучи вже про спорудження мостів, бруківок. [...] Більшість міст збудували помешкання для міських органів влади, які за різними оцінками вважалися найкращими міськими будовами. Здебільшого думи розміщувалися для зручності населення в одних приміщеннях з магістратом, сирітським чи словесним судами. [...] Магістрати на Лівобережній Україні проіснували до 1866 р., коли розпочалася їх ліквідація на основі правил від 13 квітня ті з них, які займалися судочинством передавали свої справи судовим органам, а хто господарськими — думам. У разі, коли ті не засуджувалися, то господарські справи переходили спрощеному громадському управлінню».
• Визначте в уривку фрагменти, які вказують на централізацію управління містами. Як, на вашу думку, це впливало на розвиток міст і стан громадянської свідомості містян?
Діємо: практичні завдання
Розгляньте зображення Львова в першій половині XIX от. Яку інформацію про місто та його мешканців воно дозволяє дізнатися?
Вид на площу Адама Міцкевича у Львові (фрагмент літографії Авґуста Ґатона, 1847 р.)
3. ТРАДИЦІЙНІ РИСИ В ПОБУТІ УКРАЇНЦІВ
Одяг селян залишався традиційним, а містяни та заможні верстви населення намагалися наслідувати зразки європейської моди. Проте вплив романтизму і початок українського національного відродження зумовили звернення частини еліти до народних традицій і в одязі популярності набули елементи народного вбрання.
Харчування українців різнилося залежно від ступеня заможності. Переважали варені й тушковані страви. Повсякденними стравами були борщ (який з появою картоплі набув сучасного смаку), куліш, каші, галушки, вареники, картопля. М’яса споживали небагато, селяни його готували переважно в неділю і на свята, часто його замінювало сало. Із напоїв поширені були узвари із свіжих і сушених фруктів, домашнє пиво, різні наливки й настоянки. У меню заможних людей з’явився чай, а на західноукраїнських землях — кава.
Населення українських земель відзначалося набожністю, про що свідчать дані про повсякчасне звертання до священника. Водночас зберігалися й численні залишки язичницьких повір’їв і звичаїв. Етнограф Домінік П’єр Де ля Фліз засвідчив, що хвороби селяни найчастіше вважали наслідком чаклунства «пристріту» і більше довіряли в їх лікуванні знахарям та іншим «шарлатанам». Тривалу відсутність дощів пояснювали наявністю відьми в селі і вірили, що викликати дощ можна, виливаючи воду на могилу потопельника. Загалом життя селянства було насичене численними ритуалами, переважно пов’язаними з сільськогосподарським циклом.
Діємо: практичні завдання
Розгляньте малюнок та визначте, яку інформацію про життя українського селянства зафіксував дослідник П’єр Де ля Фліз.
Танці та розваги селян Київського і Васильківського повітів (малюнок Домініка П’єра Де ля Фліза, 1854 р.)
4. ШЛЮБ І РОДИННІ ВІДНОСИНИ. СТАНОВИЩЕ ЖІНОК І ДІТЕЙ
Українська сільська родина в першій половині XIX ст. зберігала традиційний патріархальний характер. Переважали великі родини (від 12 до 30 і більше осіб). Вони складалися з різних поколінь, які жили разом і вели спільне господарство. Найдовше такі родини зберігалися на Поліссі та в Закарпатті. Родинні відносини регулювали давні звичаї, якими закріплювалася провідна роль старшого чоловіка і підлеглість жінки. Жінки вели хатнє господарство, виховували дітей, працювали на городах. Основними годувальниками були чоловіки. Але водночас традиція заперечувала пригноблення жінки, вона мала право на майно, батьківський спадок і право голосу в родинних справах.
У XIX ст. сім’я відігравала важливу роль у вихованні дітей у суспільстві, і батьки намагалися передати їм традиційні цінності та знання залежно від того, до якої соціальної верстви, етнічної групи чи релігійної конфесії вони належали.
Становище дітей залежало від майнового та соціального становища родини. Діти з селянських родин та бідних міщанських родин змалку залучалися до праці спільно з батьками. Можливості для освіти та розвитку у них були обмежені. Бідність, хвороби та відсутність належного харчування та медичного обслуговування, і як наслідок висока смертність були серйозною проблемою для дитячого населення України.
За певних сприятливих умов лише окремим вдавалося набути якихось знань, навчитися читати і писати. Приклад Тараса Шевченка можна назвати, швидше, винятком із правил.
Селянська родина (художник Т.Г. Шевченко, 1843 р.)
Натомість діти з заможніших родин мали більше можливостей для навчання та культурного розвитку. Вони мали доступ до освіти, часто навчались у приватних пансіонах, монастирських школах або вдома з гувернерами-вчителями. У них було більше можливостей для розваг, ігор та участі у культурних заходах, таких як бали та концерти, які часто відбувалися в родинних маєтках. Освіта в широкому розумінні для заможних верств населення була більше орієнтована на хлопчиків, натомість дівчат переважно навчали у приватних пансіонах або вдома.
Історичні подробиці
Для уявлення про дитячу моду кінця XVIII — першої половини XIX ст. скористайтеся дитячим портретом Гаврила Родзянка, написаним Т. Шевченком у 1840 р. Розгляньте картину та висловіть припущення, що могло вплинути на такий вибір вбрання для хлопчика. Порівняйте свою гіпотезу з інформацією відеоролика. Визначте, чи слушними були ваші припущення.
Автори відео — Юлія Чуприна, Марія Литвинова, Національний музей Тараса Шевченка. Тривалість: 04 хв 26 с
https://surl.li/kgtsco
Портрет Гаврила Родзянка (художник — Т.Г. Шевченко, 1840 р.)
ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Самооцінювання.
Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Повсякденне життя населення України».
• Можу назвати факти, які підтверджують традиційних характер повсякдення селян.
• Можу визначити відмінності в способі життя нижчих верств суспільства і аристократії.
• Можу пояснити, як змінювалися міста в першій половині XIX ст.
• Можу описати становище жінок і дітей.
II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ
2. Визначте, про які особливості соціальної, етнічної, професійної структури населення міст України йдеться в цитаті з праці Й. Петровського-Штерна: «Міщанство утворювало окремий стан (сословие), який відрізнявся від інших — спадкового й особистого дворянства, духівництва, чиновників і селян. На ці групи припадало приблизно 50 % християнського населення містечок. Натомість до міщан зараховували дрібних торговців, орендарів, корчмарів, посередників і ремісників (різників і пекарів, шевців і кравців, бондарів і кожум’як, ковалів і кушнірів) — іншими словами, третій стан у первинному значені цього слова. Непропорційно високий відсоток євреїв серед представників міських станів годі заперечити. У містечках Київської губернії міщанство складалося з євреїв на 93 %, у Подільській — 94 %, Волинській — 92 %, а серед купців — 96,95 % і 99 % відповідно»
III. МИСЛЮ ТВОРЧО
3. Уявіть себе громадським діячем / громадською діячкою першої половини XIX ст. Права яких груп населення ви взялися б захищати? Наскільки успішною була би ваша діяльність? Які чинники, на вашу думку, сприяли б або стали на заваді досягненню мети?
4. За допомогою матеріалів досліджень Домініка Де ля Фліза складіть розповідь-сторітелінг «Один день із життя українського селянина».
5. За допомогою місцевих музеїв або інтернету проведіть мініекскурсію «Пам’ятки традиційного побуту моєї малої батьківщини».
