Історія України. Повторне видання. 9 клас. Щупак (2026)
§ 10. Початок українського національного відродження у західноукраїнських землях
• Які реформи Марії-Терезії та Йосифа II могли сприяти українському національному відродженню?
1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПОЧАТОК ВІДРОДЖЕННЯ
Кінець XVIII — початок XIX ст. характеризується початком українського національного відродження на західноукраїнських землях. Його передумови були як зовнішні, так і внутрішні.
Думки істориків
Український історик Ярослав Грицак
Цікаво, що своєю політикою Габсбурги започаткували ідею створення мультикультурної держави... Але ця габсбурзька ідея означала, що в імперії мало існувати багато культур, які були б більш-менш рівні. У Галичині ця модель не могла зреалізуватися, бо польський націоналізм був тут дуже сильним і не хотів визнавати рівних прав за іншими...
Однак полякам було тяжко засимілювати галицьких русинів. Їх було надто багато — вони становили половину населення провінції та більшість у східній частині... До того ж вони надто відрізнялися від поляків і релігією, і соціально.
Боротьба поляків за свою незалежність стала прикладом для національних будителів Центральної і Східної Європи. Вони прикидували польський приклад на себе, стверджуючи, що їхні народи також мають свою мову, культуру і власну «душу», яка так само блукає у пошуках власного «тіла» — національної держави... Вони сприйняли модель польського націоналізму, але справедливо вирішили пристосувати її для побудови модерної України...
- 1. Наведіть факти, які підтверджують подані у схемі тези.
- 2. Яке значення для творення українського національного руху в XIX ст. мав польський національний рух?
Внаслідок реформ австрійських імператорів зросла кількість українців, які здобували освіту й починали усвідомлювати потребу осмислення історичного минулого, сучасного й майбутнього свого народу. Проте, боротьба проти революційної Франції спонукала імператора Франца II здійснити контрреформи: контроль над початковими школами було передано церкві, Руський інститут при Львівському університеті закрито, скасовано обов’язкову початкову освіту. Проте ідея просвітництва та поширення освіти рідною мовою зберегли популярність у суспільстві. Рушієм національного пробудження стали греко-католицькі священики.
Важливою відмінністю греко-католицьких священників від католицьких було право на одруження. Унаслідок цього греко-католицьке духовенство перетворювалося на спадкову спільноту, де сини часто продовжували батьківську справу. Водночас священники греко-католицької церкви зберігали тісний зв’язок із народними масами, оскільки часто створювали сім’ї з дрібною шляхтою або звичайними селянами. Саме з цього середовища вийшли люди, що стали захисниками права українців на навчання рідною мовою в рідній школі.
Першим організованим осередком українського культурного пробудження стало місто Перемишль (нині — Пшемисль, Польща). За сприяння єпископа Михайла Левицького тут сформувалася спільнота активних греко-католицьких священників, які вважали своїм обов’язком сприяти культурному розвитку українського народу через мову, освіту і релігійне служіння.
Історичні подробиці
Іван Могильницький став першим греко-католицьким священиком у Галичині, який почав виголошувати проповіді живою народною мовою. Він виступав за розвиток української літературної мови на основі розмовної. У 1821 р., коли влада виступила проти використання «руської мови» в офіційних документах, Могильницький подав до імператора меморіал, у якому доводив, що українська мова є окремою слов’янською мовою, а не діалектом польської чи російської. Він уклав і видав кілька підручників, зокрема «Буквар славено-руського язика» (1816-1827 рр.) та «Граматику язика словено-руського» (1823 р.). У передмові до граматики першим серед галицьких мовознавців аргументовано обґрунтував самостійність української мови, її історичну традицію, відмінність від церковнослов’янської, польської та російської, а також необхідність розвитку літератури на народній основі.
З ініціативи Йосипа Левицького та зусиллями Івана Могильницького у 1816 р. в Перемишлі було створене перше освітнє товариство галицьких греко-католицьких священиків. У Статуті зазначалося, що діяльність Товариства полягатиме у виданні книжок народною мовою та водночас у її вдосконаленні. Основними напрямами майбутніх публікацій мали стати: утвердження християнських цінностей, підтримка доброчинності, розвиток господарських знань, гігієни, правознавства, а також наукові праці з історії церкви для підвищення рівня освіти духовенства. Члени товариства сприяли прийняттю імператором рішення 1818 р. про дозвіл української мови у початковій школі.
Михайло Левицький (портрет роботи Азолія Рейхана, XIX ст.)
Видання «Буквар славено-руського язика» (1816 р.)
Іван Могильницький (портрет роботи невідомого автора)
Завдяки роботі членів товариства протягом 15 років у регіоні було відкрито майже 400 початкових шкіл, у яких викладали рідною мовою. Одним із помітних досягнень стало видання перших українських граматик, які заклали підґрунтя для подальшого розвитку літературної мови.
Поміркуймо!
- 1. Чи можна Івана Могильницького назвати просвітником? Свою думку обґрунтуйте.
- 2. Яке значення мало створення освітнього товариства галицьких греко-католицьких священиків?
- 3. Чому, на вашу думку, українські просвітники дбали про освіту рідною мовою саме дітей?
У 1820-1830-ті роки довкола перемиського єпископа Івана Снігурського склався гурток письменників та вчених — Йосип Левицький (філолог), Й. Лозанський (етнограф), Анатоль Добрянський (історик), Іван Лаврінський (філолог), які заклали фундамент культурного відродження на західноукраїнських землях.
З 1830-х років центр українського національного відродження поступово перемістився з Перемишля до Львова. Це було пов’язано зі збільшенням кількості української інтелігенції в столиці краю та її зростаючим впливом.
2. «БУДИТЕЛІ» ЗАКАРПАТТЯ
• Пригадайте, кого в Європі називали «будителями»? З якими процесами пов’язане це поняття?
Зачинателем національного відродження на Закарпатті вважають мукачівського греко-католицького єпископа Андрія Бачинського. Він активно підтримував розвиток освіти рідною мовою, сприяв відкриттю шкіл та готував священників, які мали б проповідувати українською. Його діяльність стала підґрунтям для подальших зусиль «будителів» краю.
Свідчать документи
Із звіту інспектора «угроруських шкіл» Д. Поповича 1806 р.
Переважна більшість відвіданих шкіл була в порядку і процвітала. Учителі були освічені, розмовляли різними мовами — руською (давньоукраїнською), угорською, латинською і німецькою, закінчили по 6-8 класів гімназії.
- 1. Про що свідчить інспектор?
- 2. Чому в 1806 р. Харківський університет запросив на вакантні посади викладачів дев’ять осіб із Закарпаття?
Варто запам’ятати
«Будителі» Закарпаття — діячі українського національного відродження на Закарпатті у XIX ст., які докладали зусиль для збереження мови, культури та національної ідентичності місцевих українців.
Священник із Закарпаття, а згодом відомий учений-славіст, Михайло Лучкай надрукував першу в Австрії «Граматику слов’яно-руську» (1830 р.), яка допомагала українцям у захисті від латинізації, мадяризації та покатоличення.
Андрій Бачинський (робота невідомого автора, 1859 р.)
Видання «Граматики слов’яно-руської мови» (1820 р.)
Олександр Духнович (робота невідомого автора, до 1861 р.)
На межі століть чернець Мукачівського монастиря Іоанникій Базилович опублікував першу наукову працю з історії Закарпаття — «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича». Згодом М. Лучкай створив фундаментальну шеститомну «Історію карпатських русинів» та першу в західноукраїнських землях друковану порівняльну «Граматику слов’яно-руської мови».
Серед найвизначніших представників будительства варто виокремити Олександра Духновича (1803-1865 рр.). Він був священником, поетом, педагогом та істориком. Його знаменитий вірш «Я русин бил, єсмь і буду» став справжнім гімном для закарпатських українців, виражаючи їхню національну приналежність. Духнович вірив, що саме через освіту та збереження рідної мови можна вберегти народ від асиміляції. Переконаність Духновича, що обабіч Карпат живе один й той самий народ, була прогресивним явищем. Проте його погляди, що закарпатці та галичани, є частиною спільного «русского» народу, були помилковими.
Свідчать документи
ВРУЧАНІЄ
(уривок)
Я Русин бил, єсмь, и буду,
Я родився Русином,
Честний мій рід не забуду,
Останусь его сином;
Русин бил мій отець, мати,
Руськая вся родина́,
Русини сестри і бра́ти
І широка дружина́;
Великий мій рід і главний
Миру єсть современний,
Духом і силою славний,
Всім народам приємний.
Я світ узрів під Бескидом,
Первий воздух руський ссав
І кормився руським хлібом,
Росин мене колисав.
Олександр Духнович
Історичні подробиці
Язичіє — це штучна мішана мова, яку в XIX ст. вживали деякі закарпатські й галицькі автори та церковні діячі. Вона поєднувала елементи церковнослов’янської, російської, польської та місцевих українських говірок і вважалася «високою» мовою для писемного вжитку. Оскільки російська мова постала на основі церковно-слов’янської, у прибічників язичія складалося переконання, що ця мова є знаряддям духовного єднання зі східнослов’янським світом, зокрема з Росією. Водночас язичіє було малозрозумілим для звичайного народу, тому згодом її витіснила народна українська мова, яку підтримували представники національного відродження.
- 1. Якщо українське культурне відродження в Галичині конкурувало з польськими культурними впливами, то з якими впливами конкурувало відродження у Закарпатті?
- 2. Прочитайте вірш О. Духновича. Чому він складний для сприйняття?
- 3. Чому деякі релігійні діячі вважали, що мова русинів має творитися на основі церковно-слов’янської мови?
3. «РУСЬКА ТРІЙЦЯ»
• Чому термін «руський» є синонімом «український»?
У 1833-1837 рр. у Львові діяло як напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання «Руська трійця». Його заснували випускники Львівської греко-католицької семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Метою гуртка стало піднесення національної свідомості в регіоні, відкидання «язичія» та перетворення народної мови на літературну, що відкрило б селянству доступ до знань, упровадження української мови у громадське життя. «Трійчани» записували народні пісні й перекази, слова і вислови, вживані простими людьми; у церквах виголошували проповіді українською мовою. І. Вагилевич навіть агітував селян підніматися на боротьбу проти національного та соціального гноблення.
Історичні подробиці
Жодного прижиттєвого зображення М. Шашкевича немає. Тому всі відомі портрети Шашкевича є художніми реконструкціями. Найбільш відомим вважається схожим портретом є той, що був створений художником Миколою Івасюком, який скористався схожістю сина Володимира Шашкевича та врахував описи сучасників історичного діяча.
Маркіян Шашкевич (портрет роботи Миколи Івасюка, кінець XІX ст.)
У 1834 р. члени гуртка підготували до друку історико-літературну збірку «Зоря», до якої увійшли біографія Б. Хмельницького, оповідання і народні пісні, присвячені Козацькій революції другої половини XVII ст., вірш про Северина Наливайка, оповідання про опришків. Волелюбне спрямування збірки визначило її долю: поліція і цензура заборонили друкувати матеріали.
Варто запам’ятати
Альманах — періодичне або одноразове книжкове видання, яке містить добірку літературних, наукових, публіцистичних або мистецьких творів різних авторів.
Нову спробу донести до читача свої погляди і почуття члени «Руської трійці» здійснили 1837 р., видавши в Будапешті літературно-науковий альманах «Русалка Дністровая». В альманасі були зібрані народні пісні, думи, перекази й історичні документи, які висвітлювали героїчне минуле, повсякденне життя, заняття та культуру українців. Ці тексти разом із публіцистичними статтями оспівували визвольну боротьбу українського народу, прославляли національних героїв і наголошували на необхідності об’єднання всіх українських земель. Цим самим висловлювався протест проти польської асиміляторської політики урядовців Галичини і прагнення до єдності західноукраїнських земель з усією Україною.
Проте, влада арештувала весь тираж збірки, що залишився, а видавців було притягнено до відповідальності. Після заборони «Русалки Дністрової» спільна діяльність «Руської трійці» припинилася.
Титульна сторінка альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.)
Свідчать документи
Із передмови М. Шашкевича до видання «Русалки Дністрової»
Судило нам ся посліднім бути. Бо коли другі слов’яни вершка ся дохаплюють і єстли не вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем, нам на долині в густій студеній мраці гибіти. Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі і бурі, тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся здрімало; однако ж язик і хороша душа руська була серед слов’янщини, як чиста сльоза дівоча в долоні серафима.
Зволила добра доля появитися і у нас збіркам народних наших пісень і іншим хорошим і ціловажним ділам; є то нам як зарання по довгих тьмавих ночах, як радість на лиці нещасного, коли лучча надія перемчить скрізь серце его; суть то здорові, повносильні рістки, о котрих нам цілою душею дбати, огрівати, плекати і зрощати, док під крилом часу і добрих владнувателів хорошою і кріпкою засіяють величею.
Не журися, Русалочко з-над Дністра, щось неприбрана, в наряді, який від природи і простодушного і добросердного народу твойого приймилась, стаєш перед твоїми сестрицями. Вони добрі, вибачать ти, приймуть тя і прикрасять.
Сказати нам дещо о правописі сей книжочки. Хочемо зачинати, проте знати нам конче, яке теперішньому язикові істинноє лице; задля того держалисмо ся правила: «Пиши, як чуєш, а читай, як видиш». Із сего огляда приймилисмо сербськоє ц (вицу, wydzu) і волоськоє ў (aў, au Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: співаў, spiwaυ; душеў, dusευ), а є завсіда в силі je або ье употребляєм (моє, moje; земле, zemle; загородє, zahorode, zahorodie).
Поклонися, Русалко наша, низько всечесному сподареві Николі Верещинському, що тобі звелів родитися, і всім, що тя пристроїли піснями народними і стариною, іменно: трудолюбивому Мирославові Ількевичові, потом Православові Кавбкові, Івану Білінському, Маркеллу Кульчицькому, Мінчакевичу і іншим; честь їй най буде і слава, а в руських дітях найусердніша подяка!
- 1. Почитайте три сторінки альманаху. Які факти можна встановити на їх основі?
- 2. Про що свідчила публікація в альманасі творів інших слов’янських авторів, перекладів сербських народних пісень?
- 3. Чому влада наказала конфіскувати збірку? Чому альманах і його видавці зазнали переслідувань місцевих церковних властей?
Думки істориків
Український письменник Іван Франко про значення «Русалки Дністрової»
«Русалка Дністровая», хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній висказані, — була свого часу явищем наскрізь революційним... «Русалка Дністровая» обговорювала предмети зовсім світські, зовсім не обтяті тісним церковним світоглядом..., ба навіть у письмі і правопису відбігла від старої традиції... Супроти гнітючого... абсолютизму, нівелюючого всі народності, вказує «Русалка» зараз на вступі далекий ясний образ всеслов’янської федерації... «Русалка», вказуючи виразно єдність малоруського народу на Україні і в Галичині..., підносить протест проти розполовинення одного народу між дві держави... Чи ж се не протест — увести в літературу бесіду і пісні того народу, котрий між освіченими панами вважається худобою, а не чоловіком?
• У чому І. Франко бачив значення видання «Русалки Дністрової» для творення української нації?
Поміркуймо!
- 1. Чому погляди та дії «трійчан» були революційними?
- 2. Що символізує пам’ятник «Руській трійці»?
Пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську (скульптор — В. Довбенюк, 2013 р.)
ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Самооцінювання.
Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Початок українського національного відродження у західноукраїнських землях».
• Можу назвати чинники, які сприяли початку українського національного відродження в західноукраїнських землях.
• Можу пояснити, чому саме греко-католицьке духовенство стало рушієм національного відродження.
• Можу схарактеризувати діяльність лідерів українського відродження.
• Можу обґрунтувати історичне значення діяльності «Руської трійці».
ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ
2. Як політика Габсбургів і національні рухи в Європі вплинули на розвиток українського національного руху в західноукраїнських землях? Порівняйте з подібними процесами в інших частинах Європи.
3. Зіставте мету, методи та форми діяльності «Руської трійці» та культурно-просвітницьких осередків у Наддніпрянській Україні того часу.
4. Чому саме греко-католицьке духовенство стало основою національного руху в Галичині та Закарпатті? Які були подібності й відмінності з православним духовенством у Наддніпрянщині?
ІІІ. МИСЛЮ ТВОРЧО
5. Уявіть, що ви видаєте сучасну «Русалку Дністровую». Які теми та твори ви до неї включили б для сприяння духовному та культурному відродженню сьогодні?
6. Дослідіть біографії учасників «Руської трійці». У чому полягав трагізм їхніх доль?
7. У Львові з 1987 р. діє музей «Русалки Дністрової». За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся історію створення музею. Проведіть для однокласників / однокласниць віртуальну (уявну) екскурсію музеєм.
ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:
1816 р. створення освітнього товариства галицьких греко-католицьких священиків
1833-1837 рр. діяльність «Руської трійці»
1837 р. видання «Русалки Дністрової»
