Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Щупак (2024)

§ 30. Період «розрядки» в міжнародній політиці

1. ПЕРЕДУМОВИ «РОЗРЯДКИ»

Терміни і поняття

Розрядка — історичний період зменшення міжнародної напруженості, ослаблення військового й політичного протистояння та нормалізація відносин між західним блоком держав, НАТО на чолі з США та комуністичним блоком, ОВД на чолі з СССР. Розрядка охоплює період з кінця 1960-х до кінця 1970-х років, його кульмінацією стала Міжнародна Гельсінська конференція у 1975 р. Розрядка фактично перервалася у 1979 / 1980 рр., коли СССР здійснив агресію проти Афганістану.

Основні передумови розрядки були такі:

досягнення військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СССР і США — усвідомлення громадськістю і керівниками провідних держав катастрофічності будь-якого ядерного конфлікту;
негативний вплив гонки озброєнь на економіку СССР та інших країн світу, посилення антивоєнного руху в США та інших державах, великі людські втрати й моральна криза під час війни у В’єтнамі;
поглиблення взаємозалежності й взаємозв’язку країн світу, неможливість наодинці розв’язати екологічні, енергетичні та інші глобальні проблеми.

Особливе занепокоєння пересічних громадян і політичних лідерів викликала загроза ядерної війни, на порозі якої людство опинялося під час міжнародних криз і конфліктів у 1950—1960-х роках.

• Пригадайте політичні кризи, під час яких країни, що мали ядерну зброю, погрожували застосувати її за певних умов.

1 червня 1968 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Відтоді ДНЯЗ підписали 190 країн. Унікальність договору полягає в тому, що немає жодної іншої міжнародної угоди, яка ґрунтується на домовленостях між неядерними і ядерними державами; до останніх офіційно належать Велика Британія, Китай, СССР (після його розпаду — Росія), Франція і США. Сьогодні не є учасниками ДНЯЗ Ізраїль, Індія, Пакистан та КНДР.

КНДР здійснила найпотужніше у своїй історії випробування ядерної бомби. MIND UA, 04.09.2017 р.

Поступово відбувалися зміни в зовнішній політиці СССР. Совєтський Союз та його союзники помітно скоротили кількість заяв про близький неминучий крах капіталізму і знизили їхню агресивну тональність. А в січні 1965 р. Політичний консультативний комітет країн-учасниць Варшавського договору звернувся до всіх європейських країн із пропозицією скликати загальноєвропейську нараду для обговорення заходів колективної безпеки в Європі.

Новий канцлер ФРН В. Брандт запропонував відмовитися від «холодної війни» і налагодити нормальні відносини з країнами Європи, насамперед із СССР і Польщею. У 1970 р. укладено договір між ФPH та СССР про визнання повоєнних кордонів і подібні договори з Польщею та Чехословаччиною. Пом’якшенню політичного клімату в Європі сприяло також встановлення міждержавних відносин ФPH з НДР. У вересні 1971 р. вдалося підписати чотиристоронню угоду щодо Західного Берліна.

Істотному поліпшенню міжнародної обстановки сприяли совєтсько-американські домовленості з обмеження гонки озброєнь:

• Договір щодо протиракетної оборони (ПРО) і Договір щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ), 1972 р.;

• Конвенція про заборону бактеріологічної зброї та її знищення (1972 р.);

• Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї (1974 р.) та ін.

Ці угоди та поступові зміни в політичному мисленні лідерів провідних держав сприяли міжнародній розрядці і стали важливими чинниками, що передували організації епохальної події — Загальноєвропейської конференції з безпеки і співробітництва в Європі.

2. ГЕЛЬСІНСЬКА МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ

Підготовка до конференції розпочалася восени 1972 р. за ініціативи Фінляндії. Складність перших підготовчих зустрічей у Гельсінкі пояснювалась участю в них країн-членів Варшавського договору, НАТО та нейтральних держав.

1 серпня 1975 р. у фінській столиці зібралися представники 33 країн Європи (Албанія не брала участі в нараді), а також США і Канади. На урочистому відкритті Гельсінської конференції виступили президент Фінляндії У. Кекконен, генеральний секретар ООН К. Вальдхайм, голови держав чи урядів усіх держав-учасниць саміту. Цього ж дня був підписаний Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінський акт). У цьому документі зафіксовано десять основоположних принципів міждержавних відносин.

Свідчать документи

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1.08.1975 р.). Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах (фрагменти)

1. Суверенна рівність, повага прав, притаманних суверенітету.
2. Незастосування сили або погрози силою.
3. Непорушність кордонів.
4. Територіальна цілісність держав.
5. Мирне врегулювання суперечок.
6. Невтручання у внутрішні справи (держави також відмовилися від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній чи іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалення режиму іншої держави-учасниці).
7. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.
8. Рівноправ’я та право народів розпоряджатися своєю долею.
9. Співробітництво між державами.
10. Сумлінне виконання зобов’язань за міжнародним правом.

• Як ви думаєте, які пункти Заключного акта вважали центральними західні держави, а які — СССР та його союзники?

Унаслідок підписання керівництвом Совєтського Союзу Заключного акта 12 травня 1976 р. у Москві було створено дисидентську організацію — Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у СССР. Через півроку, 9 листопада 1976 р., письменник М. Руденко на прес-конференції, що відбулася на квартирі О. Гінзбурґа в Москві, зробив заяву про створення Української гельсінської групи.

• Пригадайте, хто увійшов до складу УГГ у 1976 р. За яких обставин УГГ змушена була припинити свою діяльність у 1980 р.?

Гельсінська нарада стала переломною подією періоду розрядки у м. Гельсінкі були закладені основи важливих сучасних європейських структур. Так, здійснювати контроль за дотриманням положень Гельсінського акта була покликана Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). З 1995 р. назва була змінена на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), що використовується сьогодні.

З 1990-х років у структурі ОБСЄ були створені постійно діючі інституції:

Парламентська асамблея;
Форум із питань безпеки (збирається щотижня у Відні);
Бюро з демократичних інститутів і прав людини;
Бюро у справах національних меншин.

• Як ви думаєте, чому місію ОБСЄ критикують в Україні? Чи сприяє об’єктивності моніторингової групи ОБСЄ робота у її складі російських громадян?

Слово історика

Наталя Слобожаніна, Український інститут національної пам'яті

ОБСЄ виконує функцію посередника у справі запобігання кризам та їхнього врегулювання. Наразі протистояння між Росією та Україною на Донбасі продемонструвало неефективність міжнародної системи безпеки... Міжнародні безпекові інституції потребують модернізації, перегляду методів діяльності, системи реагування та взаємодії. За час свого існування вони стали занадто забюрократизованими. До того члени моніторингових місій ОБСЄ не завжди дотримуються принципів об’єктивності та неупередженості у своїй діяльності.

У липні 2024 р. Росія призупинила участь у Парламентській асамблеї ОБСЄ.

Факти мають значення. СММ ОБСЄ Reklamaster, 30.03.2017 р.

3. «НОВЕ ПОЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ»

3.1. Ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років

У другій половині 1970-х років намітилося різке загострення міжнародних відносин.

Усупереч політиці розрядки СССР і Куба розгорнули експансію на Африканському континенті, підтримуючи ліві сили в Анголі, Мозамбіку, Ефіопії, Сомалі, Південному Ємені.

Історичний анекдот

Совєтська доктрина: Ми в боротьбі за мир каменя на камені не залишимо!

З іншого боку, 1978 р. став «фазою старту» для нових військових програм США; посилювалася «гонка озброєнь».

Введення совєтських військ до Афганістану означало остаточний зрив політики розрядки.

Апогею напруженості совєтсько-американська конфронтація досягла під час першого терміну (1981—1985 рр.) перебування при владі 40-го президента США Р. Рейгана. Зокрема, 23 березня 1983 р. Р. Рейган зробив заяву про розроблення в США програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), більш відомої за назвою «зоряні війни». Президент США оголосив СССР «імперією зла» та закликав до «хрестового походу» проти комунізму.

Трагічним виявом військово-політичної напруженості стало знищення 1 вересня 1983 р. совєтськими засобами протиповітряної оборони над о. Сахалін південно корейського літака, у результаті чого загинули 296 пасажирів.

3.2. Перехід від конфронтації до ідеї співробітництва в міжнародних відносинах. «Нове політичне мислення»

Рішучий крок до діалогу зробили новий лідер Совєтського Союзу Михайло Горбачов і його однодумці — ідеолог «перебудови» О. Яковлєв і міністр закордонних справ СССР Е. Шеварднадзе. Розпочата в СССР «перебудова» дала змогу прийти до вироблення «нового політичного мислення».

Терміни і поняття

Нове політичне мислення, запропоноване М. Горбачовим та його однодумцями, — система ідей і підходів у розв’язанні міжнародних проблем на основі загальнолюдських цінностей, політики взаємних компромісів та об’єднання зусиль у розв’язанні глобальних проблем людства та його виживання.

Основні принципи «нового політичного мислення»:

пріоритет загальнолюдських цінностей, визнання загальнолюдських норм моралі як основи політики;
усвідомлення всеосяжного характеру проблем міжнародної безпеки;
розуміння мирного співіснування країн з різним соціально-політичним устроєм не як форми класової боротьби, а як політики взаємних компромісів;
усвідомлення необхідності спільних зусиль для розв’язання глобальних проблем людства та його виживання в «ядерно-космічну добу».

М. Горбачов оголосив про припинення з квітня 1985 р. розгортання ракет середньої дальності (СС-20) у країнах Східної Європи і в Європейській частині СССР та про введення із серпня 1985 р. одностороннього мораторію на ядерні випробування, що діяв півтора року.

19—21 листопада 1985 р. у м. Женеві (Швейцарія) відбулася перша за роки совєтської «перебудови» совєтсько-американська зустріч на вищому рівні між президентом США Р. Рейганом і совєтським лідером М. Горбачовим. За результатами переговорів було досягнуто принципової згоди про значне скорочення стратегічних наступальних озброєнь.

Момент консультацій М. Горбачова і Р. Рейгана у Женеві. Фото Keystone

• Як за цим фото можна схарактеризувати «Дух Женеви» як символ «перебудови» міжнародних відносин?

У жовтні 1986 р. відбулася нова совєтсько-американська зустріч у м. Рейк’явіку (Ісландія). У 1987 р. у Вашингтоні М. Горбачові Р. Рейган підписали Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Він став першою угодою, що передбачала значне скорочення ядерних арсеналів за суворого взаємного контролю.

3.3. Завершення епохи «холодної війни» наприкінці XX ст.

Завершення епохи «холодної війни» відбулося наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Цьому сприяли остаточне виведення совєтських військ з Афганістану; руйнування Берлінської стіни — символу «залізної завіси»; антитоталітарні революції в країнах Східної Європи; ряд найважливіших совєтсько-американських угод та ін.

У лютому 1989 р. відбулися совєтсько-американські переговори про контроль над ядерним і звичайним озброєнням, а також про перспективи об’єднання Східної та Західної Німеччини.

Під час зустрічі М. Горбачова з Дж. Бушем на Мальті в грудні 1989 р. було заявлено, що СССР і США перестали розглядати один одного як потенційних супротивників. Ця заява означала закінчення епохи «холодної війни».

1 липня 1991 р. учасники Організації Варшавського договору підписали протокол про припинення діяльності цієї організації.

30—31 липня 1991 р. М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві Договір про обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), відповідно до якого передбачалося взаємне (на 30-40 %) зменшення ядерних арсеналів. Уперше роззброювання найбільших держав світу досягло таких масштабів.

Унаслідок завершення «холодної війни» наприкінці XX ст. зменшилася загроза виникнення третьої світової війни, знизилися витрати на гонку озброєнь. СССР зазнав поразки в «холодній війні», що було однією з передумов розпаду СССР і соціалістичної системи у світі.

3.4. Розпад двополюсної (біполярної) системи

Водночас із закінченням «холодної війни» на зламі 1990-х років надбанням історії стала біполярна система світового порядку, коли довгі роки США і СССР вели боротьбу за лідерство буквально в усіх сферах. Після розпаду в 1991 р. Совєтського Союзу єдиною на той час наддержавою у світі залишилися Сполучені Штати.

Проте на зламі XX—XXI ст. поряд із США дедалі більшу роль у світовій економіці та політиці почали відігравати Свропейський Союз, а також Японія, Китай та деякі інші країни. Частка США у світовій економіці скорочується. На початку XXI ст. частка ЄС у світовій економіці зрівнялася з часткою США.

Терміни і поняття

Багатополярний світ — сучасна система міжнародних відносин, у якій істотний вплив на важливі політичні, військові, економічні й інші питання у світі здійснюють кілька провідних держав та їхніх союзів.

4. ВІЙНИ, КОНФЛІКТИ наприкінці XX — у першій чверті XXI ст.

Наприкінці XX — у першій чверті XXI ст. на Близькому та Середньому Сході, а також у Південній Азії та ряді регіонів Африки значно загострилися міжнародні відносини, що було пов’язано з боротьбою недемократичних режимів за територію та ресурси, зокрема — за участі великих держав, а також із міжнаціональними та міжрелігійними суперечностями тощо. Часом це загострення переростало в широкомасштабні збройні конфлікти.

4.1. Війна між Іраком та Іраном (1980—1988 рр.)

У вересні 1980 р. різко загострилися відносини між Іраком та Іраном. Іракська армія розпочала наступ на півдні Ірану. Причинами іракського вторгнення були:

невдоволення впливом режиму Хомейні на іракських шиїтів;
підтримка Іраном боротьби іракських курдів проти багдадського режиму;
багаторічні територіальні суперечки та ін.

Терміни і поняття

Шиїзм — другий за значенням і кількістю послідовників (після сунізму) напрям в ісламі. Із XVI ст. шиїзм став державною релігією Персії (Ірану). В Іраку та майже в усіх інших арабських державах більшість вірян сповідують іслам сунітського тлумачення.

Сподівання іракського лідера С. Хусейна на швидку перемогу над ослабленим ісламською революцією Іраном не виправдалися.

У серпні 1988 р. завдяки зусиллям ООН було досягнуто домовленості про початок мирних переговорів між Іраном і Іраком. Невдовзі Ірак вивів свої війська з іранської території, у 1990 р. були відновлені дипломатичні відносини між країнами.

4.2. Війна в Перській затоці 1991 р.

На початку серпня 1990 р. іракські війська вторглися на територію Кувейту. Приводом для цього послужили територіальні домагання іракського режиму на чолі з диктатором С. Хусейном до сусідньої держави, що має найбагатші родовища нафти. Згодом Багдад оголосив про «об’єднання повністю і назавжди» Кувейту з Іраком і перетворення його на свою 19-ту провінцію.

Іракська техніка, знищена військами коаліції, та розбиті транспортні засоби

15 січня 1991 р. скінчилася «пауза доброї волі», надана Іраку РБ ООН для евакуації військ із Кувейту. У ніч проти 17 січня війська багатонаціональних сил, що складалися з контингенту здебільшого США, Великої Британії, Франції, ряду арабських держав, на підставі винесеного РБ ООН рішення про використання «всіх необхідних засобів для відновлення миру і безпеки в цьому регіоні», розпочали воєнні дії проти Іраку. Операція дістала назву «Буря в пустелі».

Наприкінці лютого 1991 р. Ірак капітулював і відповідно до ультиматуму РБ ООН вивів свої війська з Кувейту.

4.3. Конфлікт між Індією і Пакистаном

Нова ескалація конфлікту на індо-пакистанському кордоні розпочалася у 1999 р., коли пакистанські найманці та регулярні війська вторглися в індійський штат Джамму і Кашмір, унаслідок чого в прикордонних районах розгорнулися бойові дії між індійцями й пакистанцями. 13 грудня 2001 р. терористи влаштували криваву бійню в індійському парламенті, унаслідок якої загинули 13 осіб, зокрема п’ять нападників. Індійська влада обвинуватила в теракті Пакистан. Дві країни, які мали ядерну зброю та чисельність населення на той час близько 1,2 млрд осіб, опинилися на межі війни.

4.4. Війна між Ефіопією й Еритреєю

У грудні 1994 р. була ухвалена Конституція Ефіопії. Усім суб’єктам федерації надавалися автономні права аж до відокремлення. На референдумі, що відбувся в Еритреї у квітні 1998 р., 99,8 % його учасників проголосували за створення незалежної держави. Суверенітет Еритреї визнала Ефіопія, однак кордон між двома країнами не був чітко визначений.

У травні 1998 р. еритрейські війська вторглися у спірні райони і завоювали їх. Незважаючи на зусилля ООН і Організації африканської єдності, у 2000 р. бойові дії відновилися. Війська Ефіопії розгромили супротивника і наблизилися до столиці Еритреї. Лише під тиском провідних держав у червні 2000 р. Ефіопія й Еритрея уклали угоду про припинення воєнних дій. У війні загинули і були поранені понад 370 тис. еритрейців і близько 350 тис. жителів Ефіопії.

4.5. Війна в Іраку в 2003 р.

На початку 1998 р. конфлікт між США й Іраком спалахнув з новою силою. За звітами інспекторів ООН, Ірак не виконував вимоги ООН щодо знищення хімічної та біологічної зброї. Після закінчення терміну ультиматуму, пред’явленого С. Хусейну президентом Бушем-молодшим, 20 березня 2003 р. збройні сили США та їхні союзники розпочали бойові дії. Після ракетно-бомбових ударів стартувала сухопутна операція військ антиіракської коаліції. На початку травня 2003 р. столиця Іраку вже перебувала під повним контролем американських військ. Іракська армія була розгромлена.

Однак сьогодні обстановка в Іраку лишається складною та практично неконтрольованою. Систематично надходять повідомлення про збройні зіткнення представників різних військово-політичних сил, про терористичні акти.

4.6. Міжнародні кризи у 2020-х роках

Постійним центром міжнародної напруги в останні десятиліття залишається КНДР. Диктаторський режим у цій країні є унікальним за рівнем абсолютної влади диктатора, безправ’я та злиднів голодуючого населення, войовничої зовнішньої політики. КНДР нарощує постачання Росії зброї, яка залишилася в Північній Кореї від часів її воєнного союзу із СССР. Своїми головними ворогами КНДР вважає США, Південну Корею та їхніх партнерів. Наприкінці 2023 р. північнокорейський диктатор Кім Чен Ин наказав своїй армії, промисловості з виробництва боєприпасів і сектору ядерної зброї пришвидшити підготовку до війни.

4.7. НАТО у 1990-х — на початку 2000-х років

У перші десятиліття свого існування НАТО робило акцент на забезпечення безпеки країн, що входили до нього. Особливе місце в стратегії Альянсу посідала боротьба з поширенням комунізму.

Проте на початку 1990-х років, в умовах закінчення «холодної війни», пріоритетами НАТО стали зміцнення миру, безпеки і співробітництва в Європі, боротьба проти тероризму, захист демократії і прав людини, розширення НАТО на Схід. Наприкінці 1990-х років розпочалися переговори про шляхи врегулювання криз в євроатлантичному регіоні. Водночас ініціативи Альянсу з врегулювання кризи в Косово, що були розпочаті в 1999 р. і вилилися в бомбардування території Союзної Республіки Югославія, не були санкціоновані Радою Безпеки ООН.

Загрози безпеці європейських країн спонукають їх долучатися до НАТО. Альянс розглядає можливість вступу до нього Македонії, Боснії і Герцеговини, Грузії та України. У 2019 р. уперше за декілька десятиліть було прийнято нову військову стратегію НАТО через ядерну загрозу з боку Росії і нові виклики на сході й півдні Альянсу.

• Як ви думаєте, чому Фінляндія і Швеція, які багато десятиріч зберігали статус нейтральних країн, навесні 2022 р. подали заявки на вступ до НАТО?

Розширення НАТО

Дата	Держави-члени НАТО
1949 р.	Держави-засновники НАТО — Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Франція (у 1966 р. Франція вийшла з військової структури НАТО)
1952 р.	Греція, Туреччина
1955 р.	Федеративна Республіка Німеччина
1982 р.	Іспанія
1999 р.	Польща, Угорщина, Чехія
2004 р.	Болгарія, Литва, Латвія, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія
2009 р.	Албанія, Хорватія
2017 р.	Чорногорія
2020 р.	Північна Македонія.
2023 р.	Фінляндія
2024 р.	Швеція

4.8. НАТО й Україна

Україна намагається стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу вже тривалий час — з 1994 р., коли наша країна була членом програми Альянсу «Партнерство заради миру». У 2005 р. розпочався прискорений діалог про членство нашої країни в Альянсі.

• Які сучасні цілі та завдання НАТО визначає її керівництво?

Однак з приходом до влади уряду Віктора Януковича цей процес призупинили. Його відновили в 2014 р. У 2017 р. парламент України ухвалив закон, який відновлює курс країни на членство в НАТО як стратегічну мету зовнішньої політики і політики безпеки. 21 лютого 2019 р. набув чинності закон про зміни до Конституції України щодо закріплення курсу України на вступ до ЄС і НАТО.

Розширюючи співпрацю з Альянсом, Україна була учасницею операцій з підтримання миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині, Косово, а також відрядила інструкторів до складу навчальної місії НАТО в Афганістані (до 2021 р.). Україна брала участь в антитерористичній місії НАТО у Середземному морі, долучалася до операції НАТО із боротьби з піратством.

Миротворці. У горах Сванетії. Військове телебачення України, 30.05.2019 р.

• Дізнайтеся, які посади обіймають згадані політики. Висловіть своє ставлення до наведених заяв.

Після лютого 2022 р., початку повномасштабної війни Росії проти України, НАТО рішуче засудило агресію і вимагає від РФ припинення війни. Блок НАТО в цілому й окремі держави-члени Альянсу надають Україні безпрецедентну за масштабами й різнопланову допомогу.

На саміті НАТО у Вільнюсі у 2023 р. було підтверджено, що Україна стане членом НАТО. При цьому було вирішено, що на шляху України до євроатлантичної інтеграції більше немає потреби у Плані дій щодо членства в Альянсі. НАТО зможе запросити Україну вступити до Альянсу, коли держави-члени погодяться з цим і будуть виконані певні умови. Очевидно, що до закінчення війни РФ проти України є мало шансів на вступ нашої країни до Альянсу, який занепокоєний можливістю втягування у війну, що може перерости у світову.

Свідчать документи

Заяви політиків на засіданні Ради Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Брюссель, Бельгія, 29 листопада 2023 р.

Дмитро Кулеба. «Неможливо збільшити виробничі потужності нашої оборонки до необхідного рівня, не вирішивши питання створення цілісної системи оборонних індустрій євроатлантичного простору».

Єнс Столтенберг. «...20 держав НАТО погодилися сформувати коаліцію протиповітряної оборони України».

Ентоні Блінкен. «Країни НАТО майже з першого дня забезпечували, щоб Україна мала те, що необхідно не тільки для захисту від російської агресії, а для повернення захопленої Росією територію. І це зобов’язання зберігається».

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

І. Систематизуємо нову інформацію

1. Назвіть основні передумови завершення «холодної війни» та розрядки міжнародної напруги.
2. Схарактеризуйте особливості Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
3. Опишіть зміни, що відбулися у зовнішній політиці СССР, США, ФРН та інших держав у 1970-х роках.
4. Розкрийте основний зміст Заключного акта Наради з безпеки й співробітництва в Європі у 1975 р. (Гельсінський акт).
5. У чому полягає історичне значення Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1975 р. для Європи і для України?
6. Чим було зумовлено ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років?
7. Схарактеризуйте основні принципи «нового політичного мислення» у міжнародних відносинах.
8. Які наслідки та значення мало завершення «холодної війни» для країн світу, і зокрема для СССР?
9. Що ви знаєте про міжнародні конфлікти наприкінці XX — на початку XXI ст.?
10. Поясніть значення понять: розрядка, нове політичне мислення, багатополярний світ.
11. Покажіть на карті країни та регіони, де відбувалися міжнародні конфлікти наприкінці XX — на початку XXI ст.
12. Сформулюйте особливості сучасної стратегії НАТО.

ІІ. Обговорюємо в групі

1. У чому полягали відмінності у ставленні СССР і західних держав до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі в 1975 р.? Чи став Гельсінський акт документом, що об’єднував Європу?
2. У чому виявилася криза однополюсної моделі міжнародних відносин у світі?
3. Дайте характеристику діяльності ОБСЄ на сучасному етапі, визначте її проблеми та перспективи.
4. Організуйте дебати на тему: «Сучасний світ: загострення регіональних конфліктів чи початок Третьої світової війни?».

ІІІ. Мислимо творчо й самостійно

1. Знайдіть інформацію про причини неучасті Албанії в Гельсінській нараді з безпеки та співробітництва 1975 р. і включення до складу цього європейського форуму США та Канади.
2. Які ви бачите переваги та недоліки багатополюсної моделі міжнародних відносин?
3. Схарактеризуйте основні причини воєн, міждержавних конфліктів, міжнародних криз у сучасному світі.
4. Наприкінці 2023 р. Президент України В. Зеленський заявив, що «...Нам потрібен ключ до рішення про Альянс для України. І цей ключ потрібно шукати не лише у високих політичних кабінетах. Треба переконувати суспільства - так, як ми змогли зробити на самому початку війни щодо об’єднання навколо України. Переконувати... серця людей. Вони тиснуть на своїх лідерів. Суспільства реально вирішують». Чи згодні ви з думкою Президента? Як прості українці, українська молодь можуть сприяти посиленню підтримки України з боку країн НАТО?

ВАЖЛИВІ ДАТИ

1975 р. — Гельсінська конференція, прийняття Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі

1985-1991 рр. — американсько-совєтські угоди про обмеження гонки озброєнь