Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Щупак (2024)

Розділ 2. Держави Північної Америки та Західної Європи

Шановні учні й учениці, після вивчення матеріалу цього розділу ви здобудете певні знання та навички, і кожен з вас буде

РОЗУМІТИ:

поняття: «брекзит», «економічне диво», «маккартизм», «науково-технічна революція», «неоконсерватизм», «неолібералізм», «рейганоміка», «соціальне ринкове господарство», «тетчеризм»;
основні тенденції розвитку політичних систем країн Заходу в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.;
причини утвердження США як провідної держави «вільного світу»;
значення об’єднання Німеччини й утворення Європейського Союзу;
внесок української діаспори в науково-технічну революцію.

УМІТИ:

встановлювати послідовність і синхронність подій, пов’язаних з утвердженням у Західній Європі ліберальної демократії та соціальної ринкової економіки;
використовувати карту як джерело інформації про процеси економічної інтеграції Західної Європи;
схарактеризувати шведську соціальну модель, процеси зміцнення демократії та формування соціального ринкового господарства на Заході в другій половині ХХ — у першій чверті ХХІ ст.; етнонаціональні проблеми Заходу та оцінити шанси на їх розв’язання в найближчому майбутньому;
визначати особливості «економічного дива» у ФРН та Італії;
визначати причини та наслідки руху афроамериканців за громадянські права, боротьби за права конфесійних, мовних і сексуальних меншин у країнах Заходу;
визначати причини та ознаки кризових явищ у ЄС, розробити стратегію їх подолання;
визначати роль США та ЄС у сучасних міжнародних відносинах;
висловлювати обґрунтовані судження про громадсько-політичну діяльність Ангели Меркель, Бориса Джонсона, Джозефа Байдена, Джона Кеннеді, Конрада Аденауера, Маргарет Тетчер, Мартіна Лютера Кінґа, П’єра Трюдо, Рональда Рейгана, Франсуа Міттерана, Шарля де Голля.

§ 3. Постіндустріальне (інформаційне) суспільство

1. КОНЦЕПЦІЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО (ІНФОРМАЦІЙНОГО) СУСПІЛЬСТВА

Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років у розвинених країнах Заходу відбулися якісні соціально-економічні зміни, що знаменували перехід від індустріального суспільства до постіндустріального. Його найважливішою ознакою є широке використання інформації в різних сферах суспільних відносин. Утіленням цієї тенденції стала всесвітня комп’ютерна мережа «Інтернет». Ознакою такого суспільства є й урбанізація, завдяки якій у 2010 р. вперше в людській історії кількість мешканців міст на планеті перевищила кількість жителів сіл. На початку ХХІ ст. масштабно почали використовувати роботів, а також суперпотужні комп’ютери.

• Пригадайте, що таке індустріальна революція («промисловий переворот»). Які суспільно-політичні та соціальні явища були характерні для суспільства індустріальної доби?

Попри різні оцінки постіндустріального суспільства, науковці визначають такі його риси:

домінування сфери послуг над сферою матеріального виробництва;
інформація та знання є основними чинниками економічного зростання;
творчість стає універсальною робочою діяльністю.

Слово вченого

Деніел Белл, американський соціолог і публіцист

Постіндустріальне суспільство засноване на послугах, тому воно є грою між людьми. Головне значення мають уже не мускульна сила і не енергія, а інформація. Основною дійовою особою стає професіонал. Постіндустріальне суспільство визначається якістю життя, вимірюється послугами — охороною здоров’я, відпочинком і культурою.

• Які характеристики постіндустріального суспільства ви вважаєте найважливішими?

Терміни і поняття

Постіндустріальне суспільство — якісно новий етап суспільного розвитку, наступний за індустріальним суспільством. Провідна роль у ньому належить науці, освіті, розвитку й ефективному використанню нових технологій; більшість населення працює не в промисловості та сільському господарстві, а у сфері послуг.

2. ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ НА ЗАХОДІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: РОЗШИРЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Поширення демократії у другій половині XX ст. було головним напрямом політичного розвитку країн Західної Європи і Північної Америки.

Якщо до війни головним критерієм демократії були вибори і конституція, то після 1945 р. — не лише вони, а й реальне виконання проголошених прав і свобод. Показовим стало ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Загальної декларації прав людини. ООН згодом прийняла понад 80 інших документів у цій царині.

• Пригадайте основний зміст Міжнародних пактів про права людини, прийнятих ООН у 1966 р.

Основні права людини були зафіксовані також у Заключному акті Наради з питань безпеки і співробітництва, підписаному 1975 р. в Гельсінкі всіма європейськими країнами (крім Албанії), США і Канадою. Уперше дотримання прав людини було покладене в основу європейської безпеки (на цій основі створено Організацію з безпеки і співробітництва у Європі — ОБСЄ) і це навіть визнали далекі від демократії країни соціалістичного табору.

У більшості країн Заходу після Другої світової війни відбувалося становлення правової держави — тип держави, для якої характерні верховенство закону, поділ влади і правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.

Назагал, упродовж другої половини XX — початку XXI ст. перелік основних прав і свобод людини істотно розширився. Якщо відразу після війни новим виглядало декларування прав людини на працю, охорону здоров’я, освіту, відпочинок, соціальну допомогу, то, починаючи з 1970-х років, дедалі активніше заговорили про право людини на нормальне екологічне середовище для проживання. Згодом феміністичний рух досяг закріплення різноманітних прав жінок у низці міжнародних документів.

Подробиці

Зважаючи на вимоги феміністок, права людини почали називати англійською мовою не rights of man, бо man — це також і чоловік, а human rights (або human beings з англ. — людські істоти).

З розвитком нових інформаційних технологій і створенням різних електронних баз даних актуальним стало питання про право на вільний доступ до інформації, а конференція ООН у справах людини у 1993 р. визнала неодмінним правом людини право на розвиток.

Після Другої світової війни намітилась тенденція до прискіпливішого контролю за дотриманням прав і свобод людини. Окрім судового контролю, почали створювати спеціальні контрольні органи, покликані стежити за дотриманням основних прав і свобод. До них у багатьох країнах світу, зокрема, належить спеціальний уповноважений у справах людини — омбудсмен (із швед. ombudsman — представник).

Справжня катастрофа в дотриманні прав людини відбулася внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, порушення російськими загарбниками норм і звичаїв війни, атаки збройних сил РФ проти мирного населення, воєнні злочини на тимчасово окупованій території. Символами геноциду проти України й українського народу стали Буча, Бородянка, Маріуполь, Ізюм та інші українські міста і селища. Одним із злочинів РФ є депортація і примусове переміщення українських дітей. Тому Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт як президента країни-агресора Володимира Путіна, так і російської «уповноваженої з прав дитини» Марії Львової-Бєлової, яка несе особисту відповідальність за депортацію та незаконне переміщення українських дітей.

• Як ви думаєте, що має на меті Російська Федерація, викрадаючи українських дітей? Як можна схарактеризувати цей злочин?

Слово політика

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 8 травня 2023 р.: «Викрадення українських дітей — це геноцид».

Проаналізувавши кожен випадок викрадення дітей, яких вдалося повернути, можна визначити п’ять сценаріїв, які використовує країна-агресор:

примусово переміщують дітей, батьки яких вбиті на тимчасово окупованих територіях;
дітей вилучають з родин, позбавляючи батьків батьківських прав за «законами» окупаційної влади;
батьків розлучають з дітьми під час фільтрації;
створюють непридатні для життя умови та як наслідок надають пропозицію передати дітей на «оздоровлення» під примусом;
вивозять дітей-вихованців закладів цілодобового перебування в повному або частковому складі.

Що доводиться пережити українським дітям, яких депортують? Можна тільки уявляти й дізнатися зі свідчень тих, хто повернувся додому. Ці діти розповідають про психологічний тиск і неналежні умови перебування. Зокрема, деяким дітям погрожували відправити їх в інтернати, говорили, що від них відмовилися батьки, що деяких українських міст вже зовсім не існує і що винна у цій війні Україна, а не Росія... РФ цілеспрямовано здійснює «перевиховання» українських дітей.

У серпні 2023 р. Україна повернула чергову групу депортованих Росією дітей; з 11 юних українців / українок найменшій дитині — 2 роки, найстаршій — 16 (фото — Херсонська ОВА)

Різке погіршення становища із дотриманням прав і свобод людини у 2020-х роках пов’язане і з загостренням воєнних конфліктів (Близький Схід, Кавказ), атаками терористичних організацій (ХАМАС, Хезболла тощо), репресіями щодо населення власної країни з боку авторитарних, диктаторських режимів (Іран, КНДР, РФ та ін.). Людство має консолідувати свої зусилля для відповіді на критичні виклики, які постали.

3. ПАДІННЯ АВТОРИТАРНИХ РЕЖИМІВ У ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ в 1970-х роках

3.1. Португалія

З 1932 р. в Португалії існувала профашистська диктатура, яку очолював Антоніу де Олівейра Салазар.

Подробиці

Диктатор намагався реалізувати ідею «корпоративної держави» за італійським зразком Беніто Муссоліні. Салазару вдалося на певний період поліпшити фінансово-економічну ситуацію в країні. Під час громадянської війни в Іспанії Португалія підтримувала Франсіско Франко, але не вступала у союз із Німеччиною й Італією. У зовнішній політиці Салазар далекоглядно дотримувався проанглійського курсу. Під час Другої світової війни Португалія заявила про свій нейтралітет, хоча у 1943 р. надала бази союзному флоту на Азорських островах.

• Пригадайте результати Громадянської війни в Іспанії в 1936—1939 рр.

Корупція, порушення демократії, колоніальні війни в Африці спричинили кризу режиму Салазара. У 1968 р. старий диктатор отримав травму, після тривалої хвороби помер у 1970 р.

Режим припинив існування 25 квітня 1974 р. Переворот, який захоплено зустріла більшість населення, дістав назву Революція гвоздик. За легендою, продавчиня універмагу в Лісабоні Селеста Сейруш опустила гвоздику в дуло рушниці солдата, якого вона зустріла.

«Революція гвоздик» у Португалії, 1974 р.

День в історії. Революція гвоздик. 24 канал, 24.04.2015 р.

Основу перших післяреволюційних урядів (1974—1975 рр.) становив блок керівників Руху збройних сил і комуністів. У програмній заяві Рада національного порятунку висунула демократичні завдання, зокрема:

повна дефашизація й утвердження демократичних порядків;
негайна деколонізація африканських володінь Португалії;
проведення аграрної реформи;
ухвалення нової конституції;
поліпшення умов життя трудящих.

Першими перетвореннями нової влади були націоналізація найбільших підприємств і банків, введення робітничого контролю.

У ході політичної боротьби, що розгорнулася, до влади приходили сили різної орієнтації. У 1980—1990-ті роки при владі перебували уряди Соціалістичної та Соціал-демократичної партій. Тоді впровадили заходи із зміцнення демократичного ладу і входження Португалії до європейських економічних і політичних організацій і структур.

Фактично двопартійна система соціалістів і соціал-демократів існує в Португалії і в 2020-х роках. Країна має добрі показники економічного розвитку, сприяє ствердженню демократії у світі, надає військову та іншу допомогу Україні.

3.2. Греція

У Греції в 1967 р., після тривалої політичної кризи, військові здійснили переворот. Влада була зосереджена в руках тріумвірату — Г. Пападопулоса, С. Паттакоса, Н. Макарезоса. Перший із них згодом став одноосібним правителем Греції.

«Чорні полковники»: Стиліанос Паттакос, Георгіос Пападопулос, Ніколаос Макарезос

Режим «чорних полковників» установив військову диктатуру.

1. Було придушено опозицію. Дійшло навіть до створення в країні концентраційних таборів.

2. Усі роки перебування при владі хунти проходили під гаслами боротьби з комунізмом. Греція була з усіх боків оточена країнами соціалістичного табору. І, за твердженням уряду, комунізм міг «увірватися в голови греків».

3. Був розпущений парламент і всі політичні партії країни.

4. «Чорні полковники» створювали ідеологію греко-християнського духу, протиставляючи її комуністам, які боролися з релігією. Хунта будувала суспільство, спираючись на християнські ідеали, маючи на меті створення «великого грецького народу».

«Чорні полковники». 24 канал, 13.03.2018 р.

З 1972 р. Г. Пападопулос почав проводити політику поступової лібералізації, обмежив роль армії. За підсумками референдуму 1 червня 1973 р. він ліквідував монархію, а 19 серпня став президентом Греції. Проте криза в країні посилювалася.

17 листопада 1973 р. спалахнуло повстання студентів Афінського політехнічного університету, у ході якого тисячі молодих людей виступили проти диктатури «чорних полковників». Протест молоді придушили, але він започаткував крах військового режиму в Греції.

У листопаді того ж року Г. Пападопулоса усунув від влади генерал Дімітріос Іоаннідіс, який відновив воєнний стан і призначив на пост президента генерала Федона Гізікіса.

Важливе місце в історії Південної Європи займає ситуація навколо острова Кіпр, на який претендують Греція та сусідня Туреччина. 15 липня 1974 р. за підтримки грецької хунти президента Кіпру архієпископа Макаріоса відсторонили від влади, а контроль над островом перейшов до групи радикалів, очолюваних Нікосом Самсоном, який виступав за приєднання Кіпру до Греції. Однак 23 липня 1974 р. Туреччина під приводом захисту турків-кіпріотів вторглася на острів і окупувала третину його території.

Подробиці

З 1974 р. острів Кіпр розділений на дві частини: 60 % контролює влада Республіки Кіпр (переважно населена греками), іншу частину — Турецька Республіка Північного Кіпру (населена турками). ТРПК визнана тільки Туреччиною, ООН вважає цю територію окупованою Туреччиною. Столиця Кіпру — м. Нікосія, розділене між Кіпром і невизнаною ТРПК. Обидві частини Нікосії виконують роль столиці для своїх держав. Попри окупацію частини території, Республіка Кіпр у 2004 р. стала членом ЄС.

Це остаточно підірвало довіру до режиму «чорних полковників», і того ж дня президент Гізікіс розпустив уряд військових. Влада перейшла до цивільного уряду на чолі з К. Караманлісом. Було відновлено політичні й громадянські свободи.

Після референдуму 8 грудня 1974 р., коли Греція була проголошена президентською республікою, главою держави Греції став лауреат Нобелівської премії миру Міхаїл Стасінопулос.

Уряди правої партії Нова демократія і Загальногрецького соціалістичного руху — ПАСОК сприяли демократизації країни, включенню її в процеси європейської інтеграції.

З 2009 р. в Греції наростали економічні й політичні проблеми. Внаслідок глобальної фінансової кризи 2018 р. країна опинилася на межі банкрутства і навіть виходу з евро зони. Подолати кризу Греція змогла у 2022—2023 рр.

3.3. Іспанія

В Іспанії після смерті в 1975 р. Ф. Франко главою держави став король Хуан Карлос І. За його схвалення розпочався поступовий перехід від авторитарного режиму до демократичного. Уряд відновив демократичні свободи, ліквідував заборону на діяльність політичних партій. Влада зуміла укласти угоди з найвпливовішими, зокрема опозиційними, лівими партіями. У грудні 1978 р. на референдумі ухвалили конституцію. У результаті парламентських виборів 1982 р. до влади прийшла Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП). Партія прагнула до соціальної стабільності, досягнення згоди між різними верствами іспанського суспільства. У 1982 р. Іспанія вступила до НАТО, у 1986 р. — до ЄС.

Долина полеглих — меморіальний комплекс неподалік Мадрида, створений диктатором Ф. Франко з метою поховання полеглих з обох сторін під час Громадянської війни в Іспанії. Після смерті диктатора його також поховали в долині

Політика соціалістів завершила процес мирного переходу від диктатури до демократичного суспільства в Іспанії. У 2014 р. Хуан Карлос І відмовився від престолу на користь сина; відтоді королем став Феліпе VI. У перші десятиліття XXI ст. панівне становище в політичному житті країни утримують соціалісти. В Іспанії продовжує існувати проблема сепаратизму; зокрема, частина населення Каталонії вимагає незалежності для свого регіону.

4. УТВЕРДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Певним випробуванням для розвитку демократії у другій половині XX — на початку XXI ст. у Західній Європі й Америці було зростання ролі держави в повсякденному житті. Тож запорукою збереження демократії стало утвердження громадянського суспільства.

Терміни і поняття

Громадянське суспільство — система неурядових інституцій та сукупності відносин в економічній, соціальній, культурній та інших сферах, які сприяють суспільному розвиткові на противагу (або ж доповнення) виконавчим структурам держави.

Громадянському суспільству притаманні три особливості:

1) наявність багатьох дієвих неурядових організацій;

2) незалежність створених громадянами асоціацій від державної влади;

3) почуття громадянської відповідальності у поєднанні з цивілізованою поведінкою та активною громадянською позицією.

Певний вплив на формування громадянського суспільства на Заході мало розчарування в діяльності політичних партій та посилення суспільної ролі засобів масової інформації. Нерідко звучали твердження, що політика стала заручником вузькостанових, корпоративних потреб, а політичні партії не захищають інтересів громадян. Громадські організації стали ефективним виразником групових інтересів, спричинивши кризу партій і партійної системи в багатьох країнах.

Подробиці

Громадські організації часто називають англійською Nongovernmental organization (неурядові організації), скорочено — NGO.

Громадянське суспільство відводить визначальну роль людині, трактуючи її як найвищу цінність та визнаючи людську вищість над державою і суспільством.

Самоорганізація громадян покликана розв’язати наболілі проблеми, оминаючи державні інституції. Якщо в англо-саксонському світі (передусім США) вважали, що громадянське суспільство і держава взаємодоповнюють одне одного і не ворогують, то в деяких країнах громадянське суспільство розуміли як джерело противаги державі, якій притаманне втручання в життя людини. Проте громадянське суспільство здатне істотно допомагати державі.

У другій половині XX ст. є чимало прикладів того, як громадянське суспільство змушувало визнавати свої помилки та навіть злочини і державні інституції, що діяли всупереч праву і моралі, і політиків, задіяних у неморальних діях. Можна пригадати реакцію громадськості США на Вотергейтську справу, у результаті якої американський президент Р. Ніксон (1969—1974 рр.) був змушений піти у відставку.

Сучасна Україна прагне до утвердження європейських ліберальних цінностей, яскравим виявом чого була Революція Гідності та становлення в Україні громадянського суспільства. У відповідь на повномасштабну російську агресію в Україні величезного розмаху набув волонтерський рух, активність суспільства в обговоренні та вирішенні нагальних проблем, від яких залежить існування держави.

Таким чином, зміцнення демократії та утвердження громадянського суспільства були визначальними моментами історії Західної Європи й Америки другої половини XX — перших десятиліть XXІ ст.

Проблеми. Пошуки. Проєкти

Поміркуйте, чи сформоване в сучасній Україні громадянське суспільство. Спробуйте визначити, яка роль громадянського суспільства в державі: противага державі чи партнерство? Доберіть факти на підтримку своєї позиції.

5. ТЕНДЕНЦІЇ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ

Період після Другої світової війни був часом розквіту політичних партій. У боротьбі за голоси виборців у країнах Західної Європи й Америки політичні партії прагнуть врахувати загальнонаціональні потреби, а не вузькоспецифічні певного соціального прошарку, як це було наприкінці XIX — на початку XX ст.

Водночас зростання впливу політичних партій має низку негативних наслідків. Тривале перебування при владі призводить до зрощування партій і державних структур, що породжує корупцію.

Своєрідною реакцією на засилля партій була поява у 1970-х роках масових демократичних рухів, екологічних (зелених), пацифістських, феміністичних, антиглобалістських і тощо.

Після падіння комуністичної системи в Центральній і Східній Європі нові держави проголосили демократичний шлях розвитку.

Чимало політичних партій регіону, зокрема й України, дедалі більше використовують популістські гасла, декларуючи «прості рішення» складних соціально-економічних проблем. Партії часто формуються не на основі певної ідеології, а навколо політичного лідера, що особливо характерно для сучасної України. Відповідно певні політичні рішення партій та окремих політиків часто зумовлені не державними, а корпоративними, миттєвими інтересами та супроводжуються політичною корупцією. Партії часто пов’язані з економічними інтересами великих фінансово-економічних груп.

• Наведіть приклади тимчасового успіху популістських сил у Європі й Америці в перших десятиліттях XXІ ст.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

І. Систематизуємо нову інформацію

1. Визначте основні ознаки та риси постіндустріального суспільства.
2. Назвіть найважливіші міжнародні документи, прийняті в другій половині XX — на початку XXI ст., що захищають права людини.
3. Розкрийте особливості диктаторського режиму Салазара в Португалії та передумови його падіння.
4. Які були особливості політичного розвитку Греції в 1960-1970-х роках?
5. Як відбувався процес демократизації в Іспанії після смерті Ф. Франко?
6. Назвіть основні особливості громадянського суспільства.
7. Схарактеризуйте основні тенденції розвитку партійних систем у другій половині XX — на початку XXI ст.
8. Покажіть на карті, у яких країнах Європи в 1970-х роках унаслідок демократичних революцій були ліквідовані диктаторські режими.
9. Поясніть терміни і поняття: постіндустріальне суспільство, громадянське суспільство.

ІІ. Обговорюємо в групі

1. Схарактеризуйте основні етапи розширення прав людини після Другої світової війни.
2. Спробуйте визначити спільні риси та особливості демократизації в Португалії, Греції, Іспанії.

ІІІ. Мислимо творчо й самостійно

1. Які країни світу можна віднести до тих, де існує індустріальне або аграрно-індустріальне суспільство, а які — до тих, де сформовано постіндустріальне суспільство? Як ви думаєте, чи є сучасне українське суспільство постіндустріальним?
2. Чи є, на вашу думку, перспективи в політичних партій у постіндустріальному суспільстві?
3. Як ви вважаєте, чому Міжнародний кримінальний суд у Гаазі особливу увагу приділив депортації й переміщенню українських дітей Російською Федерацією?

ВАЖЛИВІ ДАТИ

25 квітня 1974 р. — «революція гвоздик» у Португалії

1974 р. — падіння диктатури «чорних полковників» у Греції

1978 р. — референдум в Іспанії та ухвалення конституції, що проголосила Іспанію соціально-правовою державою