Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Щупак (2024)

§ 2. Початок «холодної війни»

1. СОВЄТСЬКА ОКУПАЦІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

В окупованих Совєтською армією країнах Центральної та Південно-Східної Європи насаджувалися просовєтські тоталітарні режими, повністю залежні від СССР. Західні держави на чолі із США намагалися протидіяти встановленню комуністичного тоталітаризму в країнах, де були розміщені совєтські війська. Західні демократії також були занепокоєні зростанням впливу підконтрольних Москві комуністичних партій в інших країнах Європи (Італії, Франції тощо). Проте совєтське керівництво дедалі більше посилювало свій контроль над ситуацією в країнах Центральної та Південно-Східної Європи, спираючись на совєтські війська та прокомуністичні сили.

Центральна Європа після Другої світової війни. З книги: Historical Atlas of Central Europe / compiled by Paul Robert Magocsi. University of Toronto Press, 2018.

• Назвіть і покажіть на карті країни Європи, які перебували під повним контролем СССР, і країни, у яких посилювалася роль комуністичних партій.

2. ДОКТРИНА Г. ТРУМЕНА

12 квітня 1945 р., після раптової смерті президента США Ф. Рузвельта, згідно з Конституцією країни віцепрезидент Гаррі Трумен склав присягу і став господарем Білого Дому. Невдовзі новийлідер наймогутнішої країни світу ухвалив страшне, жорстоке, «гідне прокльонів рішення скинути атомну бомбу на Хіросіму і Нагасакі — так він сам казав, — аби зберегти життя 500 тисячам своїх солдатів».

Після завершення Другої світової війни Г. Трумен своїм головним завданням вважав зупинення совєтської експансії в Європі та світі. На боротьбу зі зростанням впливу комунізму у світі, зокрема в Туреччині та Греції, була спрямована «доктрина Трумена», з якою президент США виступив у березні 1947 р. на об’єднаному засіданні обох палат Конгресу США. Цей виступ американського лідера заклав основи політики «стримування комунізму».

3. МЕМОРАНДУМ ДЖ. КЕННАНА

У 1946 р. американський дипломат та історик, радник Посольства США у Москві Джордж Кеннан мав надати коротку інформацію на запит Міністерства фінансів США. Замість цього Дж. Кеннан 22 лютого 1946 р. надіслав детальний документ — знамениту «Довгу телеграму», яка викликала потрясіння у Вашингтоні. Її терміново представили президентові США Г. Трумену. Саме цей текст був в основі американської «доктрини стримування комунізму».

Свідчать документи

Дж. Кеннан про світогляд совєтських (російських) політиків і їхні характерні риси (за роботою Андрія Моренчука)

1. Сприйняття навколишнього світу суто як ворожого середовища.

2. Такий, що базується на лицемірстві, неадекватний.

3. Орієнтація на цілковиту всеохопну експансію.

4. Використовуються найрізноманітніші засоби на офіційному та неофіційному рівнях для підриву внутрішньої стабільності західних країн... через:

комуністичні партії західних країн;
профспілкові, молодіжні, жіночі й інші організації;
міжнародні організації;
російську православну церкву;
нацьковування західних держав одна на одну;
використання антизахідних настроїв серед народів Азії й Африки;
підрив традиційних основ західного суспільства.

«Доктрина стримування» передбачала оборону всього західного світу від комуністичної експансії.

Проблеми. Пошуки. Проєкти

Поміркуйте, чи є висновки Дж. Кеннана актуальними для розуміння витоків сучасної зовнішньої політики Російської Федерації.

4. ПРОМОВА В. ЧЕРЧИЛЛЯ У ФУЛТОНІ

Доленосним для світу став виступ Вінстона Черчилля 5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі (США, штат Міссурі, м. Фултон). Британський політик уже не був на той момент прем’єр-міністром і перебував у США з неофіційним візитом. В. Черчилль закликав протистояти комунізму, який більшість політиків західних країн і пересічні громадяни вважали загрозою миру й демократії.

Промова В. Черчилля була остаточним свідченням початку політики «холодної війни».

Промова В. Черчилля у Фултоні

• Зробіть припущення, хто з вищих посадових осіб США стоїть поруч із В. Черчиллем та із захопленням дивиться на нього. Прокоментуйте сюжет світлини.

Фрагмент історичної промови Вінстона Черчилля. IDEA LIST.media

• Зверніть увагу на використання політиком образу «залізної завіси», за якою опинилися тоді підконтрольні Совєтському Союзу країни Центрально-Східної Європи. Чи є сьогодні країни, які перебувають за подібною «залізною завісою»?

Терміни і поняття

«Холодна війна» — протистояння між «західним світом» на чолі зі США та «комуністичним табором країн» на чолі з СССР, боротьба за вирішальний вплив у світі. «Холодна війна» супроводжувалась гонкою озброєнь, створенням протиборчих військово-політичних блоків, ідеологічною війною, широким застосуванням дій спецслужб і розвідки тощо.

Фактично політика «холодної війни» означала балансування на межі «гарячої» війни — впритул до початку бойових дій, застосування ядерної зброї та втягнення всіх країн до нової світової катастрофи.

5. «ПЛАН МАРШАЛЛА»

Західна Європа після Другої світової війни була в руїнах. Лідери західноєвропейських країн усвідомлювали, що післявоєнна розруха та економічна криза можуть призвести до активізації робітничого руху та лівих партій. Це за підтримки СССР несло небезпеку Заходу.

Крім цього, і в США розуміли, що без їхньої допомоги Західна Європа буде неспроможною протистояти Совєтському Союзу та його союзникам у військовому відношенні. За таких умов допомога некомуністичним країнам Європи у відновленні зруйнованої економіки могла прийти тільки зі Сполучених Штатів.

5 червня 1947 р. державний секретар США Джордж Маршалл у виступі в Гарвардському університеті запропонував від імені США «План Маршалла», або програму відродження Європи.

«План Маршалла» передбачав:

надання допомоги європейським державам за умови використання її для зростання виробництва і фінансової стабілізації;
співробітництво з європейськими країнами у зниженні торговельних бар’єрів і насамперед створення сприятливих умов для імпорту ними американських товарів (європейські країни були зобов’язані на отриману фінансову допомогу закуповувати переважно американські товари);
заохочення державних і приватних американських інвестицій.

Цей план був схвалений в липні 1947 р. на міжнародній конференції в Парижі. У його реалізації погодилися брати участь 16 європейських держав (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція). Пізніше до них долучилася Федеративна Республіка Німеччина (ФРН). Ці країни створили Організацію європейського економічного співробітництва (OЄEC).

Протягом 1948 р. країни ОЄEC уклали із США двосторонні угоди про умови одержання допомоги за «планом Маршалла». В обмін на американські постачання продовольчих і промислових товарів, сировини, устаткування вони зобов’язувалися:

надавати уряду США інформацію про стан своєї економіки;
не допускати продажу стратегічних товарів СССР;
заохочувати приватне підприємництво;
відмовитися від політики націоналізації в промисловості;
вивести комуністів зі складу урядів.

Реалізація «плану Маршалла» розпочалася з квітня 1948 р. Загальна сума асигнувань за «планом Маршалла» становила понад 13 млрд дол. США. Найбільшу за масштабами американську допомогу одержали ФРН, Велика Британія, Франція, Італія.

Ініціатори плану запросили взяти участь у ньому СССР і країни Східної Європи, що вже входили до сфери впливу Москви. Чехословаччина, Польща та інші країни дуже хотіли одержати американську допомогу й інвестиції, але в Москві сказали різке «ні», і вони змушені були підкоритися совєтському диктату.

Різні світи — різні образи

• Розгляньте дві політичні карикатури й визначте їхні головні сенси, що протистояли в ідеологічній боротьбі.

6. ПОДІЛ НІМЕЧЧИНИ

6.1. Стан країни після закінчення війни

Поразка Німеччини у Другій світовій війні призвела до руйнації її економіки й гуманітарної катастрофи; за авантюру нацистів країна заплатила життям понад 13 млн осіб. Німеччина перестала існувати як незалежна держава, вона була окупована союзними військами. Влада належала Контрольній Раді, що складалася з чотирьох головнокомандувачів окупаційних військ провідних держав антигітлерівської коаліції — СССР, США, Великої Британії та Франції.

• Пригадайте зміст програми «чотирьох Д» у повоєнній Німеччині.

На Потсдамській конференції була досягнута домовленість, що Німеччина повинна стати єдиною і суверенною державою. Проте розколота на окупаційні зони Німеччина виявилася заручницею протиріч між державами колишньої антигітлерівської коаліції.

У грудні 1946 р. Велика Британія і США уклали угоду про об’єднання своїх зон окупації. Так виникла так звана Бізонія (тобто «дві зони»).

У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, і Бізонія трансформувалася в Тризонію, яка долучилася до «плану Маршалла». У 1948 р. на Лондонській нараді за участі представників США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу було вирішено скликати в Тризонії Установчі збори для організації нової влади. Але це відбулося без участі СССР, і його представники на знак протесту вийшли зі складу Союзної контрольної комісії.

6.2. Утворення ФРН

У західній окупаційній зоні була проведена грошова реформа. Замість рейхсмарки, що повністю знецінилася, у 1948 р. ввели нову грошову одиницю — західнонімецьку марку. Ця реформа стабілізувала західнонімецьку економіку, зупинила інфляцію.

Розпочалося відновлення і створення нових партій. За ініціативи К. Аденауера протестанти і католики об’єдналися в єдину політичну партію — Християнсько-демократичний союз (ХДС) із Християнсько-соціальним союзом (ХСС) — партією, популярною в Баварії (південно-східній частині Німеччини). Помітну роль відігравала ліберальна Вільна демократична партія (ВДП); впливовою залишалася Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), що дистанціювалась від комуністичного впливу.

8 травня 1949 р. німецький парламент ухвалив Основний Закон (конституцію) нової західнонімецької держави, що був затверджений окупаційною владою. На карті Європи з’явилася нова держава — Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) зі столицею в м. Бонні. Конституція закріпила основні громадянські й політичні свободи і проголосила ФРН демократичною федеративною державою.

У серпні 1949 р. на виборах у Бундестаг переміг блок ХДС/ХСС. К. Аденауера обрали федеральним канцлером.

6.3. Утворення НДР

Москва підтримувала в Німеччині прокомуністичні політичні сили. У совєтській окупаційній зоні 7 жовтня 1949 р. Народна рада, обрана Німецьким народним конгресом, проголосила створення Німецької Демократичної Республіки (НДР). Прем’єр-міністром тимчасового уряду НДР став соціал-демократ О. Гротеволь, а президентом був обраний комуніст В. Пік.

Як і вся Німеччина, на чотири зони був розділений і Берлін. Його східна частина (совєтська зона окупації) стала столицею НДР, а західна (окупаційні зони США, Великої Британії та Франції) — самокерованою територією, економічно і політично пов’язаною із ФРН. Розкол Німеччини став реальністю. Пізніше його символом стала Берлінська стіна, яка розділила Німеччину, Європу та долі людей.

7. УТВОРЕННЯ ПРОТИБОРЧИХ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ БЛОКІВ: ЗАКРІПЛЕННЯ БІПОЛЯРНОСТІ СВІТУ

7.1. Утворення НАТО

4 квітня 1949 р. десять європейських (Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія і Франція) і дві північноамериканські держави (Канада і США) у столиці США Вашингтоні підписали договір про створення військово-політичного союзу — НАТО (Організація Північноатлантичного договору).

• Пригадайте визначення поняття «військово-політичний блок».

Кожна з держав приєдналась до НАТО добровільно після завершення публічного обговорення і відповідної парламентської процедури. Договір поважає індивідуальні права всіх держав — членів Альянсу, а також їхні міжнародні зобов’язання згідно зі Статутом ООН.

Головними цілями НАТО були проголошені: забезпечення безпеки всіх її держав-членів, захист демократичних принципів і свобод, протидія комуністичній експансії, сприяння розвитку мирних і дружних відносин між усіма державами. Фактично НАТО створили для протистояння СССР і комуністичній загрозі в Європі та світі.

День в історії. 66 років тому було утворено НАТО. 24 канал, 03.04.2015 р.

7.2. Утворення Організації Варшавського договору (ОВД)

14 травня 1955 р. країни, де були встановлені комуністичні режими, — Албанія (у 1968 р. вийшла з блоку), Болгарія, Угорщина, НДР (вийшла з блоку після приєднання до ФРН 3 жовтня 1990 р.), Польща, Румунія, СССР, Чехословаччина — підписали Варшавський договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, що став основою Організації Варшавського договору (або Варшавського блоку).

Цілями Варшавського договору проголошувалися забезпечення безпеки держав-учасниць Договору і підтримка миру в Європі. Натомість дійсною метою Організації Варшавського договору було укріплення впливу СССР у Європі та протистояння блоку НАТО.

У зв’язку з руйнуванням комуністичних режимів 1 липня 1991 р. Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СССР і Чехословаччина підписали у Празі протокол про припинення дії Варшавського договору.

7.3. Утворення інших військово-політичних блоків

Військово-політичні блоки під егідою США і Великої Британії були утворені і в Азії: АНЗЮС (із 1951 р.), СЕНТО (існував у 1955—1959 рр.), СЕАТО (1955-1977 рр.), АНЗЮК (1971-1975 рр.). Отже, СССР з усіх боків був оточений військовими блоками.

• Використовуючи інтернет, з’ясуйте, які країни входили або входять до цих блоків. Складіть відповідні таблиці.

8. КОРЕЙСЬКА ВІЙНА 1950—1953 рр.

У 1945 р. Корея тимчасово, як тоді передбачалося, була розділена по 38-й паралелі. Північні райони окупували совєтські війська, південні — американські. У червні 1950 р. північнокорейські війська перейшли 38-му паралель і вторглися в Південну Корею. Добре підготовлена й озброєна Совєтським Союзом північнокорейська армія через кілька тижнів після початку бойових дій вже контролювала 90 % території Півдня країни.

Однак Рада Безпеки ООН уже в липні 1950 р. прийняла резолюцію, що засуджувала агресію Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) і дала згоду на введення військ ООН для її відсічі.

У липні 1950 р. командувачем військ ООН, основну силу яких становили збройні сили США, призначили генерала Д. Макартура. 15 вересня 1950 р. війська ООН висадили потужний десант на півдні Корейського півострова і відразу розпочали витісняти війська КНДР.

У жовтні 1950 р. війська Макартура зайняли м. Пхеньян і вийшли до кордону КНР. Тоді на допомогу північно корейцям прийшли так звані китайські «добровольці» — регулярні частини збройних сил КНР, а також совєтські військові спеціалісти.

У листопаді 1950 р. президент Трумен заявив, що США готові використовувати в Кореї атомну зброю. Уперше виникла загроза переростання локального конфлікту у світову ядерну війну. Союзники США по НАТО виступили проти застосування атомної зброї. Президент Трумен відступив.

У 1951 р. фронт стабілізувався. Улітку 1951 р. розпочалися переговори, що завершилися підписанням у 1953 р. перемир’я. Цей документ зафіксував розкол Кореї та існування на Корейському півострові двох держав — Республіки Корея на півдні і КНДР на півночі.

9. КАРИБСЬКА КРИЗА 1962 р. І ЗАГРОЗА ЯДЕРНОЇ КАТАСТРОФИ

Терміни і поняття

Карибська криза (у США використовують термін «Кубинська ракетна криза») — найнебезпечніша криза часів совєтсько-американського протистояння у роки «холодної війни», що поставила світ на межу термоядерної війни. Безпосередньою причиною кризи було таємне розміщення на Кубі совєтських ракет з ядерними боєголовками.

Передумови Карибської кризи формувалися після перемоги в 1959 р. революції на Кубі та приходу до влади Ф. Кастро, який згодом проголосив курс на побудову соціалізму і союз із СССР. Американсько-кубинські відносини різко загострилися. У 1960 р. США встановили економічну блокаду Куби, а в січні 1961 р. розірвали з нею дипломатичні відносини. У квітні того самого року відбулася невдала висадка десанту збройних формувань кубинських емігрантів із США на територію Куби (на Плая-Хірон).

За цих умов Ф. Кастро звернувся по допомогу до СССР. Совєтське керівництво, з огляду на те, що Куба розташована поблизу узбережжя США (90 км), вирішило таємно розмістити на ньому ракети середнього радіуса дії та носії ядерної зброї — бомбардувальники Іл-28.

Наявність ракет встановили розвідувальні органи США за допомогою аерофотозйомки. Але совєтське керівництво рішуче заперечувало цей факт. Це ще більше стурбувало Сполучені Штати, які вперше зіткнулися з потенційною загрозою завдання ядерного удару по своїй території з баз поряд зі своїми кордонами.

Президент США Дж. Кеннеді оголосив про введення з 22 жовтня 1962 р. воєнно-морської блокади Куби і спрямував до її берегів 183 бойові кораблі американських ВМС. Усі совєтські кораблі, що прямували до Куби, підлягали огляду. Совєтський уряд у заяві від 23 жовтня характеризував дії США як морську блокаду і «безпрецедентні агресивні дії». Слідом за цим були приведені до бойової готовності війська США в Європі, збройні сили Варшавського договору.

Карибська криза. Карикатури

• Визначте зміст карикатур та місце їх походження: з комуністичного чи західного блоку країн.

Подробиці

Уранці 24 жовтня два совєтських судна наблизилися до лінії блокади в 500 милях від Куби, під прикриттям підводного човна. Назустріч ішов авіаносець «Ессекс» з протичовновими гвинтокрилами на борту. Американським військовим було віддано наказ у разі необхідності атакувати совєтський підводний човен глибинними бомбами зі слабкими зарядами, щоб змусити його сплисти на поверхню. Але М. Хрущов не хотів ризикувати і наказав совєтським суднам зупинитися на лінії блокади...

Криза протистояння тривала з 22 до 28 жовтня 1962 р. Загроза ядерної катастрофи в ці дні була реальною, як ніколи раніше.

Подробиці

Ф. Кастро вважав, що американці планують бомбити совєтські бази на Кубі, і через посла СССР на Кубі Алексєєва пропонував М. Хрущову завдати попереджального ядерного удару по США. Кастро сказав, що кубинський народ готовий принести себе в жертву справі перемоги над американським імперіалізмом. Хрущов на це відповів, що у «товариша Фіделя Кастро» здали нерви і що переговори з американцями йдуть успішно.

Долю Карибської кризи вирішила таємна дипломатія США та СССР. 28 жовтня відбулася таємна зустріч між братом американського президента, генпрокурором Робертом Кеннеді та совєтським послом Анатолієм Добриніним. Сторони домовилися врегулювати конфлікт політичними методами. СССР погодився вивезти ракети з Куби в обмін на зняття Сполученими Штатами блокади острова і надання Кубі гарантій безпеки. Світ було врятовано.

Чим закінчилася Карибська криза. 24 канал, 29.10.2015 р.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

І. Систематизуємо нову інформацію

1. Чого прагнули СССР та західні країни в Центральній та Південно-Східній Європі?
2. Визначте основні ідеї Меморандуму Дж. Кеннана.
3. У чому полягало значення промови В. Черчилля у Фултоні?
4. Якою була мета «доктрини Г. Трумена»? Коли її прийняли?
5. У чому сутність та основні заходи «плану Маршалла»?
6. Назвіть етапи поділу Німеччини після Другої світової війни.
7. Які військово-політичні блоки утворились після Другої світової війни?
8. Поясніть терміни і поняття: «холодна війна», альянс.
9. Покажіть на карті країни-члени НАТО та Варшавського договору.

ІІ. Обговорюємо в групі

1. Визначте основні причини «холодної війни».
2. Які були міжнародні наслідки Корейської війни та Карибської кризи?
3. Організуйте диспут на тему «Спроби подолання міжнародних криз наприкінці 1940-х — на початку 1960-х рр.: історичні уроки».

ІІІ. Мислимо творчо й самостійно

1. Якими могли бути наслідки приєднання до «плану Маршалла» європейських країн, що перебували під контролем СССР?
2. Розробіть проєкт «„Корейський варіант” припинення війни та його важкі наслідки для майбутнього».

ВАЖЛИВІ ДАТИ

1946 р. — промова В. Черчилля у м. Фултоні

1947 р. — проголошення «плану Маршалла»

1949 р. — утворення НАТО

1950-1953 рр. — війна в Кореї

14 травня 1955 р. — підписання Варшавського договору

1962 р. — Карибська криза