Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Щупак (2024)

§ 18. Країни Центрально-Східної Європи в першій чверті ХХІ ст., їхня роль у сучасних міжнародних відносинах

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

До країн Центрально-Східної Європи історики відносять:

країни Балтії — Естонія, Латвія, Литва;
Балканські країни — Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Косово, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія (про Грецію й Туреччину, які теж належать до Балканського регіону, варто писати окремий історичний огляд);
Вишеградська четвірка (або V4) — Польща, Словаччина, Угорщина й Чехія;
колишні совєтські республіки — Білорусь, Молдова й Україна.

Історичні подробиці

Вишеградська група була створена в лютому 1991 р. у складі Польщі, Угорщини й Чехословаччини. Після розділу Чехословаччини з 1993 р. для позначення союзу чотирьох країн почали вживати символ «V4». Ця група визначила своїми основними цілями вступ до Європейського Союзу та НАТО. Після досягнення своєї мети країни V4 прагнуть координувати свої дії в межах європейських і євроатлантичних структур.

Країни Вишеградської групи — члени ЄС

Усі країни Центрально-Східної Європи (окрім Білорусі, де править проросійський режим О. Лукашенка) намагаються йти шляхом євроінтеграції. Значна частина згаданих країн вже стали членами ЄЄ і НАТО.

До особливостей розвитку регіону в першій чверті XXI ст. можна віднести таке:

різні темпи європейської інтеграції країн регіону; так, Болгарія і Румунія лише у 2024 р. отримали «частковий шенген», тобто вільне пересування громадян авіаційним і морським транспортом;
певне зростання впливу популістських сил, яким не вдалося прийти до влади в Чехії, але перемогли на виборах у Словаччині у 2023 р.; посилення «особливої позиції» Угорщини за прем’єрства Віктора Орбана щодо спільної європейської політики;
невдоволення певними соціально-економічними правилами ЄС, невизначені умови роботи для українських перевізників зумовлюють протести, блокування автошляхів тощо водіями вантажівок у Польщі; фермерами в Польщі, Румунії, Словаччині та ін.;
зміцнення зовнішньополітичної взаємодії Польщі та країн Балтії, які є найбільш послідовними в консолідації зусиль європейських країн у протистоянні російській агресії проти України та інші.

2. ПОЛЬЩА

У 2004 р. Польща стала членом ЄС. Вступ країни в Євросоюз спричинив зростання цін, але дав позитивні наслідки. У 2018 р. темпи зростання польської економіки були одними з найвищих у Європі. На парламентських виборах у 2005 р. перемогла консервативна партія «Право і Справедливість» (ПіС). Прем’єр-міністром Польщі став її представник К. Марцинкевич. Після його відставки в липні 2006 р. коаліційний уряд очолив лідер ПіС Ярослав Качинський. На президентських виборах у жовтні 2005 р. перемогу здобув кандидат від партії «Право і Справедливість» Лех Качинський (брат-близнюк Я. Качинського). Л. Качинський намагався удосконалити систему соціального забезпечення, боротися з корупцією, виступав за посилення в Польщі впливу Католицької церкви.

10 квітня 2010 р. в авіакатастрофі під Смоленськом загинув президент Л. Качинський і велика частина польської політичної та військової еліти — загалом 96 осіб. Президент мав виголосити промову на польському військовому цвинтарі у с. Катинь (Смоленська область, Росія) під час жалобних заходів, приурочених до 70-ї річниці катинської трагедії. Загибель відомих громадських діячів стала для Польщі шоком; цю подію назвали «Другою Катинською трагедією». У 2015 р. новим президентом Польщі став представник ПіС Анджей Дуда.

Тривалий період партія «Право і справедливість» на чолі з Л. Качинським повністю контролювала політику Польщі. Уряд Польщі у 2017—2023 рр. очолював Матеуш Моравецький. ПіС ухвалила низку контроверсійних для країни рішень, серед яких — жорсткіше законодавство щодо абортів, визнання верховенства польського права над європейським. Шкоду позиціям правлячої партії завдав також корупційний скандал із видачею польських шенгенських віз зацікавленим особам з Азії та Африки. Польська католицька церква посилила свій і до того великий вплив на життя суспільства.

На парламентських виборах у 2023 р. попри більшість голосів, які отримала ПіС, фактичну перемогу здобула опозиція — блок «Громадянська коаліція» на чолі з Дональдом Туском та його політичні союзники. Туск став главою польського уряду. З грудня 2023 р. було замінено керівників суспільно-правових мовників і звільнено журналістів, які виступали в ролі пропагандистів колишньої правлячої партії «Право і справедливість». Уряд Д. Туска прагне поліпшити відносини з Європейським Союзом.

Польсько-українські відносини мають стратегічне значення для обох країн. Польща першою з держав світу визнала незалежність України та встановила з нею дипломатичні відносини, активно сприяє європейській інтеграції України. У 2012 р. в Україні та Польщі успішно відбувся чемпіонат Європи з футболу.

Періодично відносини між Польщею та Україною ускладнюються через різне розуміння деяких питань історії, вияви деструктивного націоналізму в обох країнах. Проте партнерство країн зумовлено спільною історичною спадщиною, взаємною симпатією народів і необхідністю протистояти агресії Росії проти України та Європи.

Польський народ надав прихисток найбільшій у 2022 р. хвилі українських біженців — близько мільйону осіб. У країні розгорнувся потужний волонтерський рух. Польща стала найважливішим партнером у військовій підтримці свого українського сусіда.

Після кількох років російсько-української війни польське суспільство, продовжуючи підтримку українців, стало виявляти певні прояви занепокоєння щодо «ціни» перебуванням значної кількості українців в республіці та пільг, які отримав в ЄС український бізнес. Суперечки навколо питання експорту українських сільськогосподарських продуктів, міжнародних вантажних перевезень призвели до тривалих блокад прикордонних пунктів для українських вантажоперевізників. Ускладнення польсько-українських відносин намагалися посилити проросійські політичні сили в Польщі, насамперед партія «Конфедерація свободи та незалежності». Безумовно, труднощі в польсько-українських відносинах будуть подолані, бо вони мають величезне стратегічне значення для України та всієї Європи.

3. КРАЇНИ БАЛТІЇ

Після здобуття незалежності в 1991 р. Естонія, Латвія, Литва дотримувалися твердого курсу на євроінтеграцію. З 2004 р. країни стали членами ЄС і НАТО.

Історичний досвід визначає усвідомлення народами Балтії критичної небезпеки з боку імперськи налаштованої Росії. Тому від початку російської агресії проти України у 2014 р. і особливо після розгортання повномасштабної війни з 2022 р. Естонія, Латвія, Литва є найбільш послідовними в наданні всебічної допомоги Україні. На кінець 2023 р. ці країни виділяють на підтримку України найбільший обсяг своїх ресурсів щодо власного бюджету — понад 1 % валового внутрішнього продукту. Сюди входить гуманітарна допомога — машини швидкої допомоги, електрогенератори, тимчасові мости, намети для сімей і термінали Starlink для супутникового зв’язку. Країни Балтії постачають також максимально можливі обсяги воєнної техніки і спорядження, проводять навчання українських воїнів.

Слово політика

Із виступу Президента України Володимира Зеленського на зустрічі з представниками ЗМІ під час візиту до Литовської республіки в січні 2024 р.

«... Ми разом і не втрачаємо нашої єдності. Кожен прояв підтримки України — це також, зрештою, підтримка Литви, і Естонії, і Латвії, і Польщі, і кожної з держав, яка є й буде незалежною попри будь-які амбіції Росії... Шо ближче кордон Росії, то очевидніше, що Україна має бути в Альянсі»..

• Прокоментуйте слова президента нашої країни.

4. БІЛОРУСЬ

Білорусь є єдиною країною Центрально-Східної Європи, де в XXI ст. зберігається авторитарний режим. Диктатор Олександр Лукашенко обіймає посаду президента незмінно з 1994 р. В руслі проросійської політики О. Лукашенка в 1996 р. було проголошено «Союзну державу Росії і Білорусі». Попри відсутність повної інтеграції та формальність багатьох «союзних структур», органи держбезпеки Білорусі та її армія, а також ЗМІ перебувають під контролем Кремля.

Опозиційний рух проти режиму Лукашенка набрав силу в 2020 р., проте диктатору вдалося придушити протести. Восени 2020 р. українська влада не визнала О. Лукашенка легітимним президентом Білорусі. Ще у 2021 р. лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська закликала створити міжнародний трибунал «для розслідування воєнних злочинів, скоєних Олександром Лукашенком».

Під час повномасштабної війни Росії проти України білоруська влада стала найближчим союзником РФ у розгортанні агресії. Білорусь надає свої аеродроми, воєнні бази для збройних сил РФ. Очевидно, доля режиму О. Лукашенка залежить як від ситуації в Росії, так і від енергії білоруського опозиційного руху та можливостей силових структур диктаторської влади.

5. МОЛДОВА

Молдова в перші роки своєї незалежності мала складнощі у виборі своєї геополітичної орієнтації — на Європейський Союз, або на Росію. У Молдові багато як прибічників інтеграції з ЄС та Румунією, так і прибічників союзу з РФ. Придністров’я — промислово розвинута частина Молдови — не контролюється урядом країни та фактично окуповане російськими військами. Найактивнішою проросійською політичною силою в Молдові є партія ШОР, її діяльність наразі заборонена. Лідер партії ШОР — олігарх і проросійський політик Ілан Шор — перебуває під санкціями США через його зв’язки з російським урядом та організацію громадських заворушень, спрямованих на підрив незалежності та демократії в Молдові.

Молдова, як і Україна, має підписану угоду про асоціацію з ЄС.

Проєвропейська президентка Молдови (з 2020 р.) Мая Санду докладає чималих зусиль для допомоги Україні в протистоянні російській агресії. Молдова надає Україні гуманітарну допомогу, прийняла велику кількість українських біженців.

6. УГОРЩИНА

У 1999 р. Угорщина стала членом НАТО, у 2004-му — членом Європейського Союзу. У країні тривали позитивні зміни в економіці. Прем’єром Угорщини з травня 2010 р. є Віктор Орбан (обіймав цю посаду і в 1998—2002 рр.), лідер правої партії «ФІДЕС». Керівництво країни піддається критиці з боку ЄС через антиміграційну політику, контроль над ЗМІ та судовою системою, корупцію у владі тощо. Відверте небажання угорської влади засудити російську повномасштабну агресію проти України з 2022 р., постійне блокування багатьох консолідованих рішень ЄС призвели до кризи у відносинах Угорщини та Євросоюзу.

Віктор Орбан на саміті лідерів ЄС у Брюсселі 26-27 жовтня 2023 р. (скрін відеозапису). На думку угорської журналістки, авторки відео, більшість учасників саміту під час спілкування в кулуарах ігнорували очільника угорського уряду через його зв'язки з Володимиром Путіним (Тетяна Козюк, Новини LIVE, 27 жовтня 2023 р.)

Українсько-угорські відносини розвиваються з 1991 р., коли Угорщина визнала незалежність України. Активізувалася співпраця в металургії, машинобудуванні, енергетиці, аграрному секторі. Країни взаємодіють у ліквідації наслідків повеней на Закарпатті та на сході Угорщини. Для 130-тисячного угорського населення, яке живе в Закарпатській області України, створені всі умови щодо збереження національних традицій. Угорщина вкладає кошти в розвиток культури й освіти українських угорців, а також в інфраструктуру Закарпаття загалом. Але з 2017 р. угорсько-українські відносини погіршилися.

Історичні подробиці

Угорщина, зокрема, вимагає від Києва внести зміни до закону про освіту, яким визначено, що мовою освітнього процесу в навчальних закладах є державна мова - українська. Цей закон, на думку Будапешта, обмежує інтереси угорської національної меншини на Закарпатті. Зі свого боку, Україна протестує щодо активізації надання громадянства Угорщини представникам угорської меншини на території України.

Від початку повномасштабної війни Росії проти України Угорщина, як і інші країни Європи, надала велику допомогу в облаштуванні українських біженців. Водночас угорський лідер В. Орбан неодноразово заявляв, що «Україна не готова вести переговори з амбіціями вступити до Євросоюзу»; і що «Україна не зможе перемогти Росію на фронті». У 2023 р. В. Орбан намагався заблокувати рішення ЄС про початок переговорів щодо вступу України до Євросоюзу. Очевидно, що складнощі угорсько-українських відносин шкодять обом країнам. Ці відносини мають перспективи якісного поліпшення.

7. ЧЕХІЯ

У 1999 р. Чехія стала членом НАТО, у 2004 р. — членом ЄС. Зміна урядів не завадила стабільному розвиткові країни. У 2003—2013 рр. президентом Чехії був Вацлав Клаус. З 2013 р. главою держави став Мілош Земан, відомий своїми лівими та проросійськими висловлюваннями. На виборах 2018 р. він знову переміг, його каденція на посаді президента загалом тривала 10 років.

Під час президентських перегонів 2023 р. переконливу перемогу здобув Петр Павел, генерал у відставці, який виступає за посилення зв’язків Чехії з НАТО і ЄС. Прем’єр-міністром країни від 2021 р. є Петр Фіала, лідер Громадянської демократичної партії.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чехія надала прихисток для понад 500 тис. українців, передала ЗСУ більш як 60 танків, близько 20 самохідних артилерійських установок та гелікоптери Мі-24. На території країни пройшли підготовку близько 4000 українських солдатів. На початку 2024 р. П. Павел ініціював пошук і постачання сотень тисяч снарядів для ЗСУ.

8. СЛОВАЧЧИНА

У 1990-ті роки у Словаччині здійснювався болісний перехід від централізовано-планової економіки до ринкової. У 2004 р. країна стала членом НАТО та ЄС.

У березні 2019 р. на президентських виборах уперше в історії країни перемогу здобула жінка — Зузана Чапутова, яка займає проєвропейську позицію та виступає за допомогу Україні. Натомість на парламентських виборах у жовтні 2023 р. перемогла проросійська й антиукраїнська партія Smer-SD Роберта Фіцо, колишнього члена компартії (у 1986—1989 рр.). Утім Фіцо не може проводити антиєвропейську політику за зразком угорського прем’єра Орбана, бо не має монобільшості в парламенті.

Між Словаччиною й Україною розвивається співробітництво в нафтопереробній промисловості, металургії, будівництві, енергетиці, переробці лісу.

Після початку повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 р. Словаччина надавала воєнну допомогу нашій країні обсягом 10 % свого оборонного бюджету. Країна допомагає українським біженцям. Проте після перемоги проросійської партії Р. Фіцо словацький уряд ухвалив рішення припинити передачу військової допомоги Україні, хоча не проти продажу зброї Україні.

9. БОЛГАРІЯ

Особливістю політичного життя Болгарії на початку XXI ст. стала участь у ній болгарського царя Симеона II, який прожив понад пів століття за кордоном. У 2001 р. він створив політичний блок «Національний рух Симеон II» і здобув перемогу на парламентських виборах, обійнявши у свої 64 роки посаду прем’єр-міністра. На президентських виборах 2001 р. болгарські виборці віддали перевагу лідеру БСП Георгію Пирванову. У Болгарії тоді склалася унікальна ситуація: на чолі держави перебував соціаліст із колишніх комуністів, а уряд очолював цар-реформатор.

Історичні подробиці

Симеон II (1937 р.н.) — останній слов’янський і православний монарх, який носив титул «цар» у 1943-1946 рр.

Наприкінці березня 2004 р. Болгарія одночасно з шістьма державами стала членом НАТО. З 1 січня 2007 р. країна увійшла до ЄС.

На парламентських виборах 2009 р. більшість місць виборола нова партія «ГЕРБ», очолювана Бойко Борисовим. Намагаючись зберегти традиційно гарні відносини з Росією, Болгарія водночас прагне посилювати європейську інтеграцію. Б. Борисов (колишній член Болгарської комуністичної партії) залишався на чолі уряду три каденції: у 2009-2013 рр., 2014-2017 рр., 2017-2021 рр.

Президентом Болгарії у 2017-2021 рр. і після виборів 2021 р. є Румен Радев, колишній комуніст, відомий своїми гаслами боротьби проти корупції та проросійськими заявами. Утім, за Конституцією країни, повноваження президента обмежені; найбільший вплив має прем’єр-міністр.

Росія намагається посилити свій вплив на Болгарію. Після 2022 р. це супроводжується шпигунством і спробою впливати на Болгарську православну церкву. У Болгарії з невстановлених причин вибухають склади зі зброєю; російські спецслужби навіть здійснили спробу фізичної ліквідації відомого болгарського торговця зброєю.

Болгарію й Україну завжди пов’язували тісні відносини. Активізували взаємодію з болгарськими колегами українські металурги, хіміки, машинобудівники, транспортники.

Болгари компактно живуть в Одеській і Запорізькій областях, мають можливості для розвитку національної культури й зміцнення зв’язків зі своєю історичною батьківщиною.

На початку повномасштабної війни в 2022 р., за умов «снарядного голоду» ЗСУ, Болгарія таємно поставила до третини боєприпасів, критично необхідних українській армії. Країна також покривала до 40 % потреб України в дизельному пальному.

Болгарія надає тимчасовий захист для біженців з України.

10. ІНШІ БАЛКАНСЬКІ КРАЇНИ — ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

У 2004 р. РУМУНІЯ стала членом НАТО, у 2007 р. — членом ЄС.

За президентства Траяна Бесеску (2004—2014 рр.) Румунія жорстко протистояла політиці РФ, особливо спробі Росії розділити Молдову та створити сепаратистську квазідержаву — Придністровську Республіку. Рішення румунського уряду про розміщення на території країни елементів американської системи ПРО посилило суперечності Бухареста з Москвою.

Після приходу до влади Клауса Йоганніса (президент країни з 2014 р.) Румунія зміцнила партнерські відносини з державами — членами ЄС. Тісну співпрацю налагоджено з Італією та Францією. Румунія виступає за розширення ЄС і НАТО, зокрема підтримує євроінтеграцію Молдови, Чорногорії та України.

Розвиток українсько-румунських відносин набув позитивної динаміки після того, як Міжнародний суд ООН у лютому 2009 р. виніс рішення, яке встановлювало морські кордони між державами та визначало виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі. Обидві країни висловили задоволення рішенням суду.

Після нападу Росії на Україну в 2022 р. Румунія однією з перших у Європі відкрила свої кордони для українських біженців та почала постачати Україні летальну зброю.

У 2008 р. парламент проголосив незалежність РЕСПУБЛІКИ КОСОВО. Країна не стала членом ООН, проте її незалежність визнали понад 100 країн світу, серед них США, Німеччина, Франція, Польща. Натомість Греція, Іспанія, Румунія, Словаччина, а також Сербія і Росія та деякі інші країни не готові визнати Косово. Україна займає позицію вичікування, не ухвалюючи рішення щодо Косова.

У 2016 р. було підписано угоду про асоціацію між Косово і ЄС; країна подала заявку на вступ до Європейського Союзу. Ключовою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики Косово є відносини між албанською більшістю населення (албанці становлять близько 92 %) і сербською меншістю, яку підтримують Сербія і Росія. Сербія виступає проти суверенітету Косово і все ще вважає її частиною своєї території. Косово, як і Сербія, прагне інтеграції з ЄС.

Попри традиційно близькі відносини СЕРБІЇ з Росією, у 2014 р. Сербія і НАТО узгодили план індивідуального партнерства. У 2017 р. президентом Сербії став Александр Вучич, орієнтований на тісну співпрацю з Росією, зокрема й військову.

Найгостріші суперечки Сербія має із сусіднім Косово, не визнаючи його незалежності. Наприкінці 2023 р. А. Вучич звинуватив Косово в «жорстоких етнічних чистках за підтримки частини міжнародної спільноти».

У грудні 2023 р. партія А. Вучича перемогла на позачергових парламентських виборах. Попри історичну орієнтацію на Росію, уряд Сербії засудив повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

1 липня 2013 р. відбулося приєднання ХОРВАТІЇ до ЄС. Після виборів 2015 р. на посаді главу держави соціал-демократа Іво Йосиповича змінила Колінда Грабар-Кітарович, яка представляла правоцентристську Хорватську демократичну співдружність (ХДС).

На виборах 2020 р. президентом став Зоран Миланович, який очолював уряд Хорватії у 2011—2016 рр., коли країна стала членом Європейського Союзу.

Главою уряду Хорватії з 2016 р. є Андрей Пленкович (партія ХДС). Попри суперечності з позицією президента країни З. Міловановича, повноваження якого досить обмежені, А. Пленкович і його уряд рішуче підтримує Україну в боротьбі проти російської агресії.

СЛОВЕНІЯ є маленькою країною з населенням 2,1 млн осіб, проте має найвищий показник ВВП на душу населення серед балканських країн. Досягненню успіхів країни сприяють політична стабільність, демократизація суспільства, ефективні реформи, наявність висококваліфікованої робочої сили. У 2004 р. Словенія стала членом НАТО та ЄС.

Словенія є надійним партнером країн-сусідів по ЄС. Після початку повномасштабної війни Росії проти України Словенія надала Україні велику допомогу. Вартість переданої зброї є одним із найвищих показників у Європі поряд із країнами Балтії.

Шлях євроінтеграції для БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ (БіГ) розпочався у 2003 р. На початку 2016 р. країна подала запит на членство в ЄС. Європейська комісія сформувала 14 вимог для євроінтеграції Боснії і Герцеговини, серед яких — верховенство права, демократії, основних прав і свобод, функціонування державних інституцій, реформи державного управління (яке в БіГ складне внаслідок спроб вирішення міжетнічних конфліктів у минулому). Важливо відзначити, що БіГ не впоралася із «домашнім завданням», та попри це Брюссель схвалив кандидатський статус для цієї балканської країни.

Слово журналістки

Ірина Джамич, 20 грудня 2022 р..

«Євросоюз іде на ризик, зваживши очевидно, що менш небезпечно поглинути Балкани з їхніми проблемами та замороженими конфліктами, аніж дати можливість Росії використати ці проблеми й підірвати легкозаймистий регіон».

• Поясніть думку журналістки.

У лютому 2001 р. косовські албанські бойовики перетнули кордон з МАКЕДОНІЄЮ. Одночасно бойові дії розпочали місцеві албанські збройні формування. У країні було впроваджено воєнний стан. За участі НАТО і ЄС у серпні 2001 р. між македонською владою і місцевими албанськими збройними формуваннями було укладено перемир’я. На референдумі у 2004 р. громадяни країни висловилися за надання албанському населенню рівних політичних прав і підтримку міжнаціонального миру.

У 2019 р., прагнучи досягти цілей євроінтеграції, після тривалих суперечок із Грецією Македонія змінила свою назву на «ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ». З 2020 р. Північна Македонія стала членом НАТО.

Північна Македонія, як і абсолютна більшість інших балканських держав, підтримує Україну в протистоянні російській агресії. Яскравим прикладом цього є надання Україні військової допомоги обсягом 16 % оборонного бюджету Північної Македонії.

Проблеми. Пошуки. Проєкти

Розробіть фотоколаж, інфографіку «Політичні лідери світу — друзі України».

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

І. Систематизуємо нову інформацію

1. Покажіть на карті сучасні кордони країн Центрально-Східної Європи.
2. Назвіть країни, які входять до Вишеградської групи (V4).
3. Назвіть сучасні балканські країни.
4. Якими були особливості політики Польщі за уряду ПіС?
5. Схарактеризуйте відмінності у внутрішній політиці країн - колишніх республік СССР.
6. Які країни Центрально-Східної Європи надають найбільшу допомогу Україні для відсічі російської агресії?

ІІ. Обговорюємо в групі

1. Чому в сучасній Польщі часто згадують слова Юзефа Пілсудського про те, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі? Як ви розумієте ці слова сьогодні?
2. Зважаючи на демократичні зміни політичних лідерів країн Центрально-Східної Європи, складіть стислу інформаційну довідку про лідерів двох-трьох країн регіону (на ваш вибір), обраних у 2024 р., за планом: ім’я; роки перебування на вищій посаді; партійна належність; головні напрями дій у внутрішній та зовнішній політиці; політика щодо України.

ІІІ. Мислимо творчо й самостійно

1. Які причини того, що в Європі саме Польща і країни Балтії є найбільш послідовними партнерами в наданні допомоги Україні в протистоянні російській агресії?
2. Які країни Центрально-Східної Європи перебувають під найбільшим впливом Росії і які це має історичні передумови?
3. Які історичні передумови дискусії, що точилася у ХХ—ХХІ ст. між Грецією й Македонією щодо назви країни «Македонія»?

ВАЖЛИВІ ДАТИ

Грудень 2023 р. — прихід до влади в Польщі блоку «Громадянська коаліція» на чолі з Дональдом Туском