Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

Додаток

РОБОТА ІЗ ДЖЕРЕЛАМИ

РОЗДІЛ 1. ЄВРОПА В ЧАСИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН

Прочитайте уривок із книги французького історика Ернеста Лавісса «Наполеон. Батько Європейського союзу». Які причини поразки великої армії описує дослідник? Чому він порівнює Наполеона зі шведським королем Карлом XII?

Ернест Лавісс

Наполеон. Батько Європейського союзу

(уривок)

Наполеон почав непокоїтися: двічі поспіль його спіткала невдача [з командувачами двома російськими арміями] — з Багратіоном і з Барклаєм. Він зрозумів, якою буде тактика росіян, раніше, ніж самі росіяни остаточно схилилися до неї: відходити вглиб імперії, залишаючи за собою пустелю. Мародерство, що викликало жорстокі розправи з боку роздратованих селян, дезертирство, хвороби, відсталі — усе це призводило до величезних втрат у великій армії. Від Німану до Двіни вона втратила близько ста п’ятдесяти тисяч осіб, здебільшого солдатів іноземних контингентів. Кавалерія [маршала] Мюрата з 22 000 зменшилася до 14 000 осіб; корпус [маршала] Нея — з 36 000 до 22 000; баварці Євгенія, яких спіткала епідемія, — з 27 000 до 13 000; італійська дивізія Піно, виснажена переходом у 600 миль, здійсненим за 3-4 місяці, з 11 000 спустилася до 5000; навіть молода імператорська гвардія в одній зі своїх дивізій втратила 4000 осіб із 7000; лише стара гвардія все стійко витримувала. Щоб підняти мужність, пробудити військову честь, повернути відсталих, а може, й дезертирів, необхідно було здобути якусь значну перемогу. Був момент, коли імператор міг на це сподіватися.

Битва під Смоленськом. Барклай і Багратіон прибули під Смоленськ. Вони скликали тут військову раду, у якій взяли участь великий князь Костянтин і багато генералів обох російських армій. Як завжди, Барклай висловився за відступ, Багратіон — за бій. Щоб задовольнити Багратіона, російські військові здійснили напад на передові позиції Мюрата й Нея, але йти вглиб не наважилися.

Зі свого боку, велика армія також почала наступ. 14 серпня біля Красного Мюрат зіткнувся із силами Багратіона й завдав їм втрати в 1000-1200 осіб. Французи ледь не захопили зненацька і Смоленськ, але Багратіон і Барклай поспішили на захист цього міста. Тут Наполеону здалося, що нарешті настала та сама битва, якої він шукав. Вона тривала два дні (17 і 18 серпня 1812 року). Барклай знову відступив, змушуючи Багратіона слідувати за ним, залишивши французам охоплений полум’ям Смоленськ. Французи втратили 6-7 тисяч осіб, росіяни — від 12 до 13 тисяч. На думку Наполеона, попри перемогу, ці дії не дали бажаного результату, оскільки йому не вдалося оточити й знищити жодну з двох російських армій. Зате його польські солдати раділи з приводу взяття цієї фортеці, яка в XVI і XVII століттях витримала стільки облог.

Переслідуючи росіян, Ней наздогнав біля Валутина корпус Тучкова, одного з помічників Барклая. Цей бій, «один із найкривавіших боїв століття» (Тьєр), коштував кожній із ворожих армій життя 7000-8000 військових (тут загинув генерал Гюден [учень Наполеона]), не досягнувши жодного результату, якого прагнув Наполеон. І все ж Наполеон став володарем Двіни й Дніпра, тобто двох річок, які колись були східним кордоном не власне Польщі, а об’єднаної Польсько-Литовської держави. Якби вистачило розважливості зупинитися на їхніх берегах, обмежившись укріпленням фортець, що панували над ними, — хто знає, якого б перебігу набула всесвітня історія. Польща була б відновлена повністю зі всіма своїми литовськими й руськими володіннями; Росія — зведена до кордонів часів Івана Грозного. Але Наполеон прагнув блискучого успіху, який би устрашив тремтячу Німеччину, Європу, саму Францію; прагнув якогось великого бою, урочистого заняття столиці. Як колись Карла XII, його тягнуло, вело вглиб російської держави.

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВИ ЄВРОПИ ТА США: ПОЛІТИЧНЕ Й СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ, ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА (1815-1870 РР.)

1. Прочитайте уривки з історичного джерела й опишіть становище дітей і жіноцтва на виробництві. Чи можна вважати ці закони проявом гуманізму, чи це був вимушений крок держави задля збереження працездатності майбутніх поколінь? Чому? Порівняйте ці норми із сучасним трудовим законодавством України щодо праці неповнолітніх і висловіть думку, чи вважали б ви себе вільними, якби жили за нормами 1848 р.

Акт, що регулює працю дітей і підлітків на фабриках Сполученого Королівства від 29 серпня 1833 р.

Установлюється, що з 1 січня 1834 р. жодній особі, молодшій 18 років, не буде дозволено працювати вночі у проміжку між 8 год 30 хв вечора і 5 год 30 хв ранку на будь-якій текстильній фабриці, розташованій у будь-якій частині Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії.

Жодна особа, що не досягла 18 років, не буде працювати на такій фабриці понад 12 год на день або понад 69 год на тиждень.

З 1 січня 1834 р. буде протизаконним використовувати на будь-якій текстильній фабриці, окрім підприємств із виробництва шовку, дитину, якій не виповнилося 9 років. Передбачається, що на шовкових фабриках дітям віком до 13 років буде дозволено працювати 10 год на день.

Акт, що обмежує години праці підлітків і жінок на фабриках від 8 червня 1847 р.

З першого липня 1847 р. жодна особа, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці понад 11 год на день або понад 63 год на тиждень.

З 1 травня 1848 р. жодна особа, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці понад 10 год на день або понад 58 год на тиждень. Обмеження, що встановлюються цим актом стосовно праці осіб, які не досягли 18 років, будуть поширюватись і на жінок, старших 18 років.

2. Прочитайте уривок із нарису Діонео (псевдонім Ісаака Шиловського) «Англійські силуети» (1905). Поміркуйте, як змінилося життя жіноцтва у зв’язку з промисловою революцією. Про що свідчить поділ робітниць фабрик на певні групи? Як ви вважаєте, на боці якої групи симпатії автора? Аргументуйте свою думку.

Діонео

Англійські силуети

(уривок)

Зазирніть увечері до Майл-Енду, де скупчилися цукеркові й тютюнові фабрики із жіночим робітничим населенням. Тротуарами цілими десятками, тримаючи одна одну під руку, крокують розпатлані дівчата. На їхніх капелюшках гойдаються величезні пучки різнокольорового страусиного пір’я, переважно яскраво-червоного або ж зеленого кольорів.

Дівчата голосно і пронизливо регочуть. Інші співають пісеньку, що підслухали у дешевому мюзик-холі.

По суботах більшість цих дівчат йде під руку з молодими хлопцями в ізсунутих на потилицю капелюшках, з намотаними на шию кольоровими фулярами. Ці дівчата — типові фабричні робітниці, дочки докерів, каменярів. <...> З 13 років — вони на фабриці. З 14 — вони абсолютно незалежні, оскільки платять своїм матерям за стіл і квартиру, але лише 5-6 шилінгів на тиждень...

Більшість із них швидко забуває ті невеликі знання, які отримала, навчаючись у початковій школі, що її зобов’язані відвідувати до 12 років. Якщо деякі зберегли любов до читання, то ця потреба задовольняється грубими та дешевими книжками «жахів» ...

За ними йде прошарок фабричних дівчат, які суттєво відрізняються від щойно описаних. Вони належать до середніх класів. Це дочки клерків, які допомагають сім’ям, та їхні симпатії на боці середніх класів...

І третя категорія — жінки-робітниці. Це найбільш працелюбна частина працюючих жінок. Їхня робота на фабриці — наслідок нещасного сімейного життя. Ніколи порядний англійський робітник не дозволить своїй дружині працювати на фабриці, навіть якщо він отримує не більше 18 шилінгів на тиждень. Ті 10 шилінгів, які вона може принести, не покривають негараздів у господарстві, спричинених відсутністю матері й господині. Йдуть на фабрику лише ті, у кого чоловік — гіркий п’яниця або ж злочинець. Через це фабрична жінка постійно ходить на роботу побита, скривавлена. Одвічна сімейна драма озлоблює її безмежно.

3. Ознайомтеся з уривком з історичного дослідження. Проаналізуйте, які позитивні зміни відбулися в побутовому житті унаслідок промислової революції.

Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 роках

(уривок)

Найжвавіші шляхи сполучення пролягали між Європою і Америкою. В один бік лилися потоки переселенців та промислових товарів, в інший — сировина, продукти харчування, особливо пшениця, якою засівалися цілинні землі, що освоювалися залежно від будівництва залізниць та переміщення кордонів усе далі на захід. Із зростанням вантажопотоків ціна перевезення знижувалася з фантастичною швидкістю.

Дешевий імпорт «перевів» використання дорогих земель Європи з виробництва зернових на виробництво фруктів та овочів, які швидко псувалися <...> Завдяки доставці молока у цистернах залізницями поліпшилося постачання міст <...> Здешевів одяг <...> За рахунок доходу, що збільшився, поліпшилися також харчування. Недавнє соціальне завоювання — короткий робочий день по суботах — сприяло тому, що люди змогли відвідувати мюзик-холи, які з’являлися на той час, чи спортивні видовища <...> Різноманітнішим ставало харчування найманих робітників. Швидкісні морські перевезення дали змогу доповнити фруктами зростаюче внутрішнє виробництво сільськогосподарської продукції. Майже на кожному столі з’явилося варення.

4. Прочитайте уривок із Маніфесту Комуністичної партії Карла Маркса та Фрідріха Енгельса (1848). Поміркуйте, які запропоновані заходи можна вважати демократичними, а які суперечать принципам демократії. Порівняйте принципи боротьби, висловлені Марксом та Енгельсом у Маніфесті, та висловлювання їхніх сучасників Фердинанда Лассаля та Карла Каутського. Поміркуйте, чиї ідеї та чому набули популярності серед соціал-демократів Європи.

Карл Маркс, Фрідріх Енгельс

Маніфест Комуністичної партії

(уривок)

Пролетаріат використає своє політичне панування для того, щоб крок за кроком вирвати в буржуазії весь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто організованого в пануючий клас пролетаріату, і якомога швидше збільшити масу продуктивних сил <...> Ці заходи, звичайно, будуть у різних країнах різні.

Проте в найбільш передових країнах можна буде майже скрізь вжити таких заходів:

1) експропріація земельної власності й повернення земельної ренти на державні видатки;

2) високий прогресивний податок;

3) скасування права спадкування;

4) конфіскація власності всіх емігрантів і бунтівників;

5) централізація кредиту в руках держави за допомогою національного банку з державним капіталом і виключною монополією;

6) централізація всього транспорту в руках держави;

7) збільшення кількості державних фабрик, знарядь виробництва, перетворення земель на орні й поліпшення їх якості за загальним планом;

8) однакова обов’язковість праці для всіх, утворення промислових армій, особливо для землеробства.

<...> Місце старого буржуазного суспільства з його класами та класовими протилежностями посідає асоціація, у якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх.

<...> Комуністи вважають зайвим приховувати свої погляди й наміри. Вони відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягнуті тільки шляхом насильного повалення всього суспільного ладу, що існував досі. Нехай пануючі класи тремтять перед комуністичною революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх кайданів. А здобудуть вони цілий світ.

* * *

«Загальне і пряме виборче право — це не лише ваш політичний, а й основний соціальний принцип, основна умова будь-якого соціального покращення. Ось прапор, під яким би ви перемогли, й іншого для вас немає!»

Фердинанд Лассаль

«В боях за <...> політичні права виникає сучасна демократія, зріє пролетаріат; разом з тим виникає новий фактор: охорона меншини, опозиції в державі. Демократія означає панування більшості. Але не меншою мірою вона означає охорону меншини».

Карл Каутський

РОЗДІЛ 3. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА США В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX СТ. «ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ»

1. Пригадайте особливості перетворення Індії на колонію Великої Британії. Які з них описує історик та економіст Шарль де Сісмонді? Якою була реакція індійського населення на дії британського уряду?

Шарль де Сісмонді

Нариси з політичної економії

(уривок)

Правилом <...> було відбирати гроші у будь-кого і будь-яким чином. Директори [Ост-Індійської компанії] у своїх листах не радили і не схвалювали жодних злочинів: навпаки, усі ці листи сповнені прекрасними, милосердними правилами політики, тільки всі закінчуються вимогою: «Надішліть нам грошей; керуйте милостиво, але надсилайте більше грошей; будьте справедливі й помірковані, але надсилайте більше грошей». Більше, більше грошей, — ось девіз тієї влади, до рук якої доля кинула мільйони народів Індії. Цей девіз <...> пояснює <...> чому так мало уваги приділялося освіті народу <...> пояснює він і те, чому у країні таке тяжке становище, чому зникли її фабрики, чому зменшилася родючість ґрунту: фабрики її могли заважати метрополії, для підтримки ґрунту треба було витрачати багато грошей, на що компанія не могла зважитися...

2. Прочитайте свідчення письменника Артура Конан-Дойла, свідка та учасника подій, про причини англо-бурської війни. Про що свідчить уривок із книги відомого письменника? Які ще країни реалізовували схожу політику щодо своїх колоній?

Артур Конан Дойл

Причина і ведення війни в Південній Африці

(уривок)

1. Обкладання високими податками — вони становили приблизно сім восьмих національного доходу країни. Річний дохід Південно-Африканської Республіки (що становив 154 000 на 1886 році, коли були відкриті родовища золота) виріс в 1899 році до чотирьох мільйонів фунтів стерлінгів, і країна стараннями новоприбулих перетворилася з бідної в найбагатшу у світі (на душу населення).

2. Відсутність виборчого права у тієї більшої частини жителів країни, яка принесла їй процвітання, але жодним чином не могла впливати на розподіл великих сум, які нею надавалися. Подібного прецеденту — справляння податку без представництва — ще не існувало.

3. Відсутність права голосу при підборі посадових осіб і призначення їм заробітної плати. Люди із самими огидними особистими якостями могли отримати необмежену владу над великими капіталовкладеннями. Одного разу міністр гірничодобувної промисловості спробував захопити рудник, коли йому за родом діяльності стало відомо про відсутність його назви у документах. У 1899 році сукупні офіційні виплати досягли суми, достатньої для плати по 40 фунтів усім чоловікам з бурського населення.

4. Відсутність контролю над освітою. Пан Джон Робінсон, керівник відділу освіти Йоганнесбурга, виділив на школи ойтландерів [переселенців з Великої Британії] 650 фунтів із загальної суми в 63 000, відведеної для цієї мети. Відповідно на одну дитину ойтландерів припала сума в один шилінг десять пенсів на рік, а на дитину бура — вісім фунтів шість шилінгів, тоді як ойтландерів, як завжди, внесли сім восьмих цільового капіталу...

3. Прочитайте уривок із листа керівника повстання племен череро Самуїло Махареродо до вождів інших племен. Які риси колоніальної політики описано у цитаті?

Лист Самуїло Махареродо до вождів племен

(уривок)

Уся наша слухняність перед німцями й наше терпіння нам не допомогли, адже вони щодня кого-небудь розстрілюють ні за що, ні про що; і нехай ваше перше слово не означає відмови від повстання, нехай вся Африка воює проти німців; і краще ми загинемо всі разом, ніж будемо вмирати від нелюдського ставлення у в’язницях чи іншим чином...

РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX — ПОЧАТОК XX СТ.)

Прочитайте уривки з історичних джерел. Про які важливі події в них ідеться? Які слова засвідчують утворення військово-політичного союзу? Які цілі ставили перед собою провідні європейські держави?

«...імператор Німецький і Австрії вирішили укласти союз миру і взаємозахисту.

Стаття. 1. У разі коли б одна з імперій зазнала нападу з боку Росії, то сторони зобов’язані виступити на допомогу».

Із союзного договору між Німеччиною та Австро-Угорщиною 1879 р.

«Ст. 2. У разі якщо Італія <...> зазнала б нападу Франції <...> сторони зобов’язані надати атакованій стороні допомогу. Таке ж зобов’язання ляже на Італію у разі невикликаного прямо нападу Франції на Німеччину».

Із союзного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією 1882 р.

«1. Якщо Франція зазнає нападу з боку Німеччини або Італії, підтриманої Німеччиною, Росія застосує всі війська, які вона може дати, для нападу на Німеччину.

Якщо Росія зазнає нападу Німеччини або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція застосує всі війська, які може дати, для нападу на Німеччину».

Із Військової конвенції між Францією та Росією 1892 р.

«Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на панування, воєнне і політичне <...> Територіальні зміни повинні визначатись за національним принципом. Росія приєднує до себе нижню течію Німану і східну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну Познань, Сілезію та Західну частину Галичини. Франція отримає назад Ельзас-Лотарингію, додавши до неї <...> частину Рейнської Пруссії. Велика Британія, Франція та Японія розподіляють між собою німецькі колонії <...> Німеччина й Австрія виплатять воєнну контрибуцію».

Із виступу міністра закордонних справ Росії Сергія Сазонова про цілі Антанти 14 вересня 1914 р.

«Зближення з Англією важливе тому, що Англія є союзницею Франції, а ми також є союзниками Франції <...> конвенція більш вигідна Англії, ніж нам. Із завоюванням південних частин Кавказу вся північна частина Персії мала б стати <...> частиною великої Російської імперії <...> ми надаємо Англії значний вплив на північну частину Персії. Персію ми в майбутньому втратимо. Російська імперія може там лише грати роль поліцейського, та й то до часу, коли уряд Персії не встановить у країні належний порядок».

Зі «Спогадів» Сергія Вітте про англо-російську конвенцію

«...у Європі існують дві великі непримиренні, спрямовані одна проти одної сили, які прагнуть перетворити весь світ на своє володіння і брати з нього торговельне мито <...> Велика Британія та Німеччина <...> Німецький комівояжер та британський мандрівний торговець навперебій змагаються у кожному куточку земної кулі. Мільйони дрібних сутичок створюють привід до найбільшої війни, яку коли-небудь бачив світ...»

Із британського журналу «Сатердей ревю», 1897 р.

РОЗДІЛ 5. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ (КІНЕЦЬ XVIII — ПОЧАТОК XX СТ.)

Прочитайте уривки зі свідчень очевидців про перші кіносеанси. Пригадайте, кого вважають винахідниками кінематографу. Поміркуйте, чому кіномистецтво швидко завоювало велику кількість прихильників. Чи всі фільми можна зарахувати до масової культури? Чому?

«Ми сиділи перед маленьким екраном <...> за якусь мить на ньому з’явилася нерухома фотографія, що зображує площу Белькур у Ліоні. Трохи здивований, я лише встиг сказати сусідові: “То це через проєкції нас потривожили? Я цим займаюся десять років...” Не встиг я закінчити фразу, як кінь, що тягнув віз, пішов на нас, а слідом за ним — інші екіпажі, потім — перехожі <...> Нам показали “Стіну” з хмарою пилу, “Прибуття поїзда”, “Сніданок дитини” на тлі дерев, які розгойдуються вітром, потім — “Вихід із фабрики Люм’єра”, нарешті — знаменитого “Политого поливальника”. Наприкінці вистави всі були в захваті, і кожен питав себе: як змогли досягти таких результатів?»

Зі спогадів Жоржа Мельєса, французького підприємця, режисера, одного із засновників світового кінематографу, про сеанс, який увійшов в історію саме як «перший кіносеанс», що відбувся 28 грудня 1895 р. в Гранд-кафе на бульварі Капуцинок у Парижі

«У закритому літньому театрі комерційного саду демонструється нині синематограф (жива фотографія), який залучає порівняно багато публіки. Картини, відтворювані синематографом, досить великих розмірів і виходять дуже добре, а деякі з них прямо-таки доводять до ілюзії, примушуючи глядачів забути, що перед ними не реальність, а картини. Особливо нам сподобалися картини, які зображують “Англійських боксерів” і “Пожежу в Лондоні”, де самовідданий пожежник рятує з охопленого з усіх боків полум’ям будинку дитину, тримаючи її однією рукою, а за допомогою іншої спускається сходами. Хороший також “Міст через Темзу”, по якому здійснюється назад і вперед рух пішоходів і екіпажів, “Танець серпантин” тощо».

Відгук у газеті «Південний край». Кін. XIX ст.

ПОМІРКУЙ, ЧИЇ ПОРТРЕТИ ВАРТО РОЗМІСТИТИ В ПУСТИХ РАМКАХ. АРГУМЕНТУЙ СВІЙ ВИБІР.