Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

Інтегроване узагальнення до курсу. «Довге XІX століття» в історії України та світу

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

1. Які особливості модернізації ілюструють карикатури? Як ці два зображення змістом пов’язані одне з одним?

Карикатура з британського журналу «Панч». 1853 р.

Карикатура з британського журналу «Панч». 1882 р.

2. Досліджуючи тему модернізації, ви аналізували інфографіку про важливі винаходи першої половини XIX ст. Яку інформацію слід додати, щоб запропонована інфографіка ілюструвала особливості модернізації усього «довгого XIX століття»?

1. ЯК І ЧОМУ ЗМІНЮВАЛОСЯ ЖИТТЯ ЛЮДСТВА ПРОТЯГОМ «ДОВГОГО XIX СТОЛІТТЯ»

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте за текстом параграфа і стисло запишіть основні риси «довгого XIX століття». Про які важливі процеси чи явища ви додали б інформацію? Чому? Поміркуйте і наведіть приклади, як ці особливості проявляли себе в розвитку українських земель. Обговоріть свої висновки із сусідом / сусідкою по парті.

Працюючи із цим підручником, ви ознайомилися з головними подіями і важливими процесами періоду історії від Французької революції до початку Першої світової війни, тобто «довгого XIX століття». Науковці й науковиці вважають, що в цей час тривали ті суспільні, політичні й культурні зміни, які були започатковані ще в другій половині XVIII ст. Такі перетворення, як розгортання промислової революції, формування нових верств населення, зростання ролі науки та освіти тривали й надалі. У Європі та США ці зміни вплинули на всі сфери життя, тому саме XIX ст. часто трактують як час масштабної модернізації.

А ще цю епоху інколи називають «століттям прогресу», бо нові технології, наприклад, не тільки пришвидшили подорожі й перевезення, а й передавання інформації: винайдення нових засобів комунікації (телеграфу, дешевої преси, згодом телефона) пришвидшило обмін новинами і змінило можливості вплину на суспільну думку. Тепер новини стали важливим інструментом політичної агітації і, як не прикро, маніпуляцій. Масштабні успіхи вчених та винахідників створили враження, що науково-технічний поступ є безмежним. Проте цей процес мав і суттєві недоліки. Індустріалізація розділила світ на дві частини: економічно розвинені держави Західної Європи перетворювалися на виробників промислової продукції, тоді як країни Сходу та Латинської Америки ставали джерелами сировини та ринками збуту. Через цю нерівність XIX ст. часто описують як «європейську добу».

Та пам’ятаймо, що навіть у Європі рівень індустріального розвитку помітно відрізнявся в різних регіонах однієї держави. Так, процес промислового перевороту в Австрійській імперії проходив нерівномірно. Якщо на території сучасної Чехії активно розвивалися промисловість і торгівля, то на сусідніх словацьких землях вони модернізувалися повільніше. Традиційні ремесла співіснували з новими фабриками, хоча при цьому будівництво залізниць сприяло активізації торгівлі та руху населення.

Західні держави, користуючись своєю економічною перевагою, у XIX ст. посилили втручання у справи країн Сходу, перетворюючи їх на колонії, залежні території або «сфери впливу». Найбільші колоніальні імперії створили Велика Британія, Франція та Нідерланди. Народи підкорених територій на посилення утисків відповідали хвилею національно-визвольних рухів. Тільки Японія завдяки рішучим реформам змогла відстояти свою державну незалежність, а от подібні модернізаційні спроби в Османській імперії не дали результатів.

Протягом XIX ст. розпалася стара станова система. Соціальна позиція людини дедалі більше залежала не від походження, а від освіти, професії чи підприємницьких здібностей. Виникли нові соціальні групи — буржуазія, робітництво, середній клас, посилювалася роль інтелігенції. Підприємці домагалися політичних прав і поступових реформ, робітники боролися за поліпшення умов праці й захист своїх прав, організовуючи протести та страйки.

Індустріалізація змінила і повсякденне життя. Величезні потоки мігрантів переміщалися між регіонами та країнами. Наприкінці XIX — на початку XX ст. мільйони європейців та європейок емігрували до Америки, Австралії й інших частини світу. Міста стрімко зростали, та водночас зростали проблеми з їхньою інфраструктурою, адже там, де традиційний уклад розмивався, посилювалася антисанітарія, поширювалися хвороби, зростав рівень правопорушень.

Французька революція започаткувала ідеї громадянської участі в управлінні державою та продемонструвала можливості обмеження абсолютної влади монархів. У державах Західної Європи під впливом нових ідей починається формування правової держави, яка спирається на принципи верховенства закону й політичних свобод. Це спричинило тривалі дискусії та боротьбу за запровадження конституцій. Різні країни йшли своїми шляхами — через реформи або через революції. Початок XX ст. приніс конституційні революції в Ірані, Китаї й Османській імперії, революційний рух прокотився і Російською імперією в 1905-1907 рр.

Зростання політичної активності населення призвело до формування партій — організацій, що прагнули впливати на державну політику. Головними напрямами політичної думки стали консерватизм, лібералізм, соціалістичний радикалізм і націоналізм.

XIX ст. було і століттям боротьби жінок за емансипацію — за подолання правових та соціальних обмежень. Попри опір суспільства, ці процеси тривали й у XX ст.

Паралельно активно розвивалися національні рухи. Французька революція, війни Наполеона, «Весна народів», національні держави в Латинській Америці, об’єднання Італії та Німеччини — усе це сприяло формуванню нових націй.

Отже, «довге XIX століття» стало переломним етапом світової історії. Старі суспільні порядки руйнувалися, натомість виникав новий устрій — з більшою роллю демократії, розвиненою промисловістю, новими соціальними групами та усвідомленням прав людини. Тиск Заходу на Схід поєднувався з поступовим пробудженням національних рухів — і саме цей складний комплекс процесів сформував модерний світ.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте фото на с. 179 і 180. За їх допомогою складіть стислу розповідь про вплив науково-технічної революції на повсякденне життя людей.