Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 6. Початок українського національного відродження в Наддніпрянській і Слобідській Україні

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Що таке українське національне відродження? Чому, на вашу думку, народ, який тривалий час жив під владою інших імперій, раптом починає «відроджуватися»? Які чинники могли цьому сприяти? Яку роль відіграють освічені люди у цьому процесі? Чому? Які «сліди» (явища, події, твори) у житті українців XIX ст. могли б указувати на те, що вони починають усвідомлювати себе єдиним народом?

1. Що розуміємо під українським національним відродженням

ПОМІРКУЙТЕ

Що таке українське національне відродження? У чому відмінності між його окремими етапами?

Протягом XIX ст. національне відродження в різних країнах пройшло шлях від поширення народної мови, історії і традицій у середовищі освічених верств населення до початку національного визволення. Учені вважають, що поштовхом до національного відродження українців стали загальноєвропейські історичні зміни. Саме вони спонукали українську еліту до пошуків власної національної ідентичності (приналежності). Особливості історичного розвитку українських земель, які опинилися під владою Російської імперії, спричинили активізацію національного руху, опозиційного до політики царизму. У сукупності ці процеси отримали назву українського національного відродження XIX — початку XX ст. — пробудження національної самосвідомості народу, що не мав власної державності.

Лідером цього поступу стала національна інтелігенція, що почала формуватися саме в XIX ст. Вона тепер уособлювала культурну еліту, яка зберігала й розвивала національні традиції, мову та культуру.

Сучасні історики й історикині виділяють у розвитку національних рухів Східної Європи три етапи, які можна простежити і в історії України.

ДОСЛІДІТЬ

1. На основі схеми визначте етапи українського національного відродження та поясніть, у чому полягали їх відмінності.

Фольклорно-етнографічний

Культурницький

Політичний

(кінець XVІІІ — 40-ві роки XIX ст.)

збирання та вивчення історичних документів, етнографічних і фольклорних пам’яток

(40-ві роки XIX от. — кінець XIX ст.)

боротьба за розширення сфери вжитку української мови, стрімкий розвиток української літератури, науки, шкільництва, театру

(кінець XIX ст. — початок XX ст.)

поява та зміцнення політичних організацій, боротьба за національне визволення

2. Визначте, про який етап національного українського відродження (перший, другий чи третій) ідеться в уривках із сучасних історичних досліджень. Які нові відомості щодо цих етапів повідомляють дослідники?

«...культурницький етап був періодом несподіваного відродження місцевих мов, їх дедалі ширшого використання в літературі та освіті...»

Із: Субтельний О. Україна. Історія

«...поступово формуються, зростають і набирають сили національно-патріотичні організації, які поряд із культурницькими завданнями починають висувати і політичні вимоги, спрямовані на розвиток місцевого самоврядування. В цих політичних вимогах простежується неприховане бажання поневолених народів досягти спочатку хоча б обмежених автономних прав, а в перспективі й поборотися за створення власної незалежної держави <...> на так званому академічному етапі, характерному насамперед ностальгічними настроями, невелика група вчених інтелектуалів в основному збирала історичні документи, фольклор, предмети старовини, при цьому вважаючи, що незабаром неповторність і самобутність їхнього народу зникне під суцільною навалою імперської культури».

Із: Шевчук В., Тараненко М. Історія української державності

У зв’язку з багатоетнічністю населення українських земель, зокрема Наддніпрянщини та Слобожанщини, тут одночасно існувало три напрями суспільної думки: проукраїнський, проросійський і пропольський.

2. Які явища свідчили про початок українського національного відродження

ПОМІРКУЙТЕ

Які чинники обумовили розвиток національного руху? Чому «Енеїду» пов’язують із цим рухом?

Початок українського національного відродження позначився низкою взаємопов’язаних чинників та явищ.

ЧИННИКИ ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ

• Активність нащадків козацької еліти — діячів першої хвилі національного відродження, які пов’язували власну історію з Козацькою державою.

• Творчість Івана Котляревського, харківських письменників-романтиків Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Євгена Гребінки

* Національна ідентичність — відчуття людиною належності до свого народу.

ДОСЛІДІТЬ

1. Як Ярослав Грицак оцінює «Енеїду»? Яку ідею відображають ілюстрації до неї на с. 37? Що спільного між ілюстраціями й думкою історика?

«...“Енеїда” була <...> явищем української культури <...>, закоренілим у <...> козацькій добі. Сам факт, що Котляревський переодягнув персонажів Вергілія — римських героїв й богів Олімпу — в українські шаровари, вишивані сорочки і свитки, свідчив про тісний зв’язок “Енеїди” з народною пам’яттю про козацтво».

Із: Грицак Я. Нариси з історії України: формування української модерної нації

Анатолій Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.

2. Який вплив, на думку історика Ігоря Гирича, здійснила Французька революція на українську еліту? У чому ця еліта вбачала основи національної ідентичності?

«Коли на зміну володарському типу держави в результаті Французької революції прийшли держави національні, українська еліта у своїх поглядах на державу обрала національний вимір. <...> Поширювалась думка, що народ сам написав власну історію у створених ним думах, піснях тощо. Науковцям лишається тільки деконструювати голос народу, вивчивши його фольклор. <...> Народ — це не гурт православних вірян або козацької старшини. Народ — це спільнота на певній території, де говорять однією мовою, і до народу належать усі, хто спілкується цією мовою. Україна — це територія від Сяну до Дону та Кубані».

Із: Гирич І. Наддніпрянські внутрішні фронтири в «довгому XIX столітті»

3. Як пов’язані, на думку історика, український національний рух і європейський романтизм як культурна течія?

«Романтики прославляли народ, його культуру, традиції як вияв своєрідного духу. Кожна народна культура має свою самостійну вартість і по-своєму спричиняється до духовного багатства світу. Світ уявлявся їм як велетенська арфа, де кожний народ становить окрему струну. Зникнення окремого народу порушувало всесвітню гармонію і було рівнозначно трагедії».

Із: Грицак Я. Нариси з історії України

3. Чому ми пам’ятаємо про діяльність Новгород-Сіверського автономістського гуртка

ПОМІРКУЙТЕ

Складіть і запишіть план розповіді «Новгород-Сіверський гурток в історії України». Розкажіть про діяльність гуртка за вашим планом.

Наприкінці XVIII ст. верхівку козацької старшини було зрівняно в правах із російським дворянством. Але дрібна козацька старшина ще мусила довести свою належність до шляхетського стану. Її представники стали називати себе автономістами (тобто патріотами рідного краю). Автономістський рух ґрунтувався не лише на соціальних потребах, а й на почуттях місцевого патріотизму. Його учасники здебільшого діяли задля ствердження шляхетського стану в Україні. Ця частина освіченої української знаті й утворила в м. Новгород-Сіверський патріотичний гурток українських автономістів, який існував у 80-90-х роках XVIII ст. на території Чернігово-Сіверщини. Їхня діяльність ґрунтувалася і на соціальних інтересах, і на місцевому патріотизмі.

Невідомий художник. Григорій Полетика. XIX ст.

До нього входили представники відомих козацьких родів — державні, військові, культурні та духовні діячі, зокрема Григорій Полетика, Мелхіседек Значко-Яворський, Григорій Долинський, Михайло Миклашевський. Ідеологом Новгород-Сіверського товариства був Григорій Полетика, якому належало кілька праць, де він відстоював автономний устрій Лівобережної України і права українського шляхетства. Це було не таємне товариство, а коло однодумців, які досліджували історію, обстоювали права української шляхти й виступали за автономний устрій Лівобережжя. Гуртківці працювали над проєктами розвитку освіти та культури — мріяли заснувати гімназію, університет, академічне зібрання, збирали джерела з історії України, вивчали генеалогії козацьких родів.

Погляди гуртка відбилися в трактаті «Історія Русів», що подає картину минулого України до 1769 р. Рукопис знайдено на Чернігівщині в 1828 р., а його авторство та місце створення залишаються невідомими.

ДОСЛІДІТЬ

• Чому, на вашу думку, час, місце написання й автор «Історії Русів» залишилися невідомими? Яке значення мала поява «Історії Русів» для розвитку національно-визвольного руху на українських землях?

«“Історія Русів” <...> являла собою <...> політичний трактат <...>. Вона <...> прославляла козацьку минувшину, і хоч автор не виступав за негайну незалежність України, він убачав в українцях окремий від росіян народ і закликав надати йому певну форму самоврядування. Він також доводив, що Україна, а не Росія, є спадкоємницею Київської Русі. “Історія Русів” сповнена почуття національної гідності».

Із: Субтельний О. Історія України

«Тяжко відшукати в історії не тільки України, а й інших країн твір, який мав би такий величезний вплив на сучасне та наступні покоління, як “«Історія Русів», і який був би так «засекречений»”, як ця книга <...> й досі її поява залишається такою ж таємницею, якою була на початку XIX століття».

Із: Полонська-Василенко Н. Історія України

«Ця праця <...> зробила важливий внесок в історію українського націотворення, перетворивши історію козацького стану на розповідь про зростання козацької спільноти».

Із: Плохій С. Брама Європи

Палітурка першого видання «Історії Русів». 1846 р.

4. Як діяв харківський осередок українського національного відродження

ПОМІРКУЙТЕ

Доведіть, що протягом першого етапу національного відродження відбувався розвиток української мови, преси та книгодрукування.

Важливим осередком поширення ідей національного відродження стала Слобожанщина. У Харківському університеті, відкритому в 1805 р., до викладання запросили найвідоміших європейських учених. Так, наприклад, професор філософії Йоган Баптист Шад, читаючи лекції з природного права, ознайомлював слухачів із міркуваннями про права людини, заперечував рабство, виступав проти деспотії влади монарха.

У 1812 р. у Харкові почала виходити перша українська газета «Харьковский еженедельник», що була українською за тематикою, проте російською мовою. А в 1816 р. побачив світ заснований при Харківському університеті журнал «Украинский вестник», на сторінках якого вперше було надруковано українською мовою твори Петра Гулака-Артемовського та Григорія Квітки-Основ’яненка.

Тогочасні дослідники української минувшини активно вивчали українську історію та культуру:

• історик Яків Маркович у 1793 р. написав працю «Записки о Малороссии», яка стала справжньою енциклопедією історії, мови, поезії, природи України;

• мовознавець Олексій Павловський у Санкт-Петербурзі в 1818 р. видав першу наукову граматику української мови — «Грамматика малороссійскаго наречія», яка заклала основи наукового опису української мови;

• один із перших дослідників і видавців української народної поезії Микола Цертелєв у Санкт-Петербурзі видав у 1819 р. збірку «Опыт собрания старинных малороссийских песен»;

• філолог, славіст, етнограф та історик Ізмаїл Срезневський сприяв виданню в Харкові у 1831 р. «Українського альманаху» — збірки народних пісень і поезій, а в 1833-1838 рр. — шести випусків фольклорної та історико-літературної збірки «Запорожская старина»;

• у 1822 р. вийшла друком «Історія Малої Росії» Дмитра Бантиш-Каменського;

• Микола Маркевич у 1842-1843 рр. опублікува п’ятитомну «Історію Малоросії», у якій обґрунтовував правомірність державної незалежності України;

• у дослідженнях Миколи Костомарова українську народнопоетичну творчість розглянуто як важливе джерело достовірних відомостей про історичне минуле України.

Такі праці стали важливим етапом формування модерної української національної свідомості.

Активно долучився до українського національно-культурного відродження Київський університет, заснований у 1834 р. Перший його ректор — Михайло Максимович, відомий український філолог та етнограф — видав три збірки українських пісень.

ДОСЛІДІТЬ

• Прочитайте відгук історика Дмитра Дорошенка про діяльність Михайла Максимовича. Чи можемо ми вважати Максимовича типовим представником першого етапу українського національного відродження? Чому?

«Передмова Максимовича до цієї збірки [«Малоросійські пісні», 1827 р.] <...> була прапором, на якому було виписане магічне слово для тих часів: “народність”. “Настав, здається, той час, — так починалася ця передмова, — коли вже пізнають справжню ціну народності. <...> Найкращі наші поети беруть чужоземні твори вже не як основу й зразок для своїх власних писань, а тільки як помічний засіб для повнішого розвитку самобутньої поезії, яка вродилася на рідному ґрунті й яку довго заглушували чужо-земні прищіпки. І от з цього погляду великої уваги заслуговують пам’ятки, в яких найповніше виявляється народність: це — пісні, в яких звучать дума, перейнята почуттям, і казки, в яких відсвічується народна фантазія».

Із: Дорошенко Д. Нарис історії України

Палітурка першого видання «Малоросійських пісень» М. Максимовича. 1827 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які факти свідчать про початок українського національного відродження?
2. Які прояви національного відродження були характерні для Слобожанщини в першій половині XIX ст.?
3. Чим характеризувалася діяльність Новгород-Сіверського автономістського гуртка?
4. Як діяльність харківського осередку вписується в загальний контекст першого етапу національного відродження України?
5. Чому на початковому етапі національного відродження було важливо зберегти історичні, етнографічні матеріали та народну мову?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Склади коротку довідку для Вікіпедії щодо однієї із запропонованих книжок. Опиши, коли й за яких обставин її написано, яке її значення в історії України.

2. Виконай завдання 6.1-6.6 до § 6 в е-додатку.

Зміст