Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 7. Кирило-Мефодіївське братство — новий етап українського національного відродження

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Які риси характерні для фольклорно-літературного етапу українського національного відродження? Як ви гадаєте, чи було достатньо зосередження на мові та культурі для того, щоб змінити становище українців у Російській імперії? Чому? Які завдання могли виникнути в українських патріотів? Які нові форми боротьби могли б шукати українці? Порівняйте ваші думки з матеріалом параграфа.

1. Що таке «українське питання»

ПОМІРКУЙТЕ

Поясніть, що означає термін «українське питання». Чому українське питання загострилось у першій половині XIX ст.?

У першій половині XIX ст. термін «українське питання» означав комплекс проблем, пов’язаних зі статусом українських земель у складі Російської імперії, прагненнями українців до самовизначення, а також ставленням до української мови, культури та історії.

ДОСЛІДІТЬ

Поясніть на основі схеми, у чому полягала сутність політики російської влади в запроваджені централізації, асиміляції та русифікації українських земель.

ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ВЛАДИ ЩОДО УКРАЇНИ — ОСТАТОЧНА ІНКОРПОРАЦІЯ В ІМПЕРІЮ (ПЕРША ПОЛ. XIX СТ.)
1. Ліквідація автономії (згортання залишків Гетьманщини, козацтва), централізація	3. Русифікація (освіта, Церква, обмеження мови та культури)
2. Уніфікація адміністративно-територіального устрою (поділ на губернії та повіти)	4. Соціальна політика (підтримка кріпацтва), асиміляція

Більшість російської інтелігенції, дворянства та чиновництва бачила Україну невід’ємною частиною імперії, а українців — гілкою «єдиного російського народу».

Великі землевласники колишньої Гетьманщини визнавали царський уряд, аби він підтверджував їхні права на землі. Козацька старшина переважно перетворилася з джерела автономізму на опору московській владі. Більшість буржуазії в підросійській Україні підтримувала імперію, уважаючи себе політичними росіянами незалежно від походження. Навіть представники незаможних верств російського населення, які переселялися до українських міст і промислових селищ, нерідко демонстрували зневагу до місцевого українського населення та посилювали русифікаторські впливи. Дрібна шляхта, яка прагнула не відриватися від свого етнічного середовища, була нечисленною.

Саме в таких умовах — посиленого тиску та роз’єднаності національних сил — зростали ідеї, що лягли в основу діяльності Кирило-Мефодіївського братства, знаменуючи собою новий етап українського національного відродження.

2. Які були ознаки нового покоління українських патріотів

ПОМІРКУЙТЕ

Чим характеризувався новий етап українського національного відродження? Хто входив до складу Кирило-Мефодіївського братства? Якою була діяльність братчиків?

У 40-х роках XIX ст. фольклорно-етнографічний етап національного відродження, що тривав майже пів століття, змінився культурницьким. Українська ідентичність почала формуватися не лише через фольклор, а й через літературу. Для тодішніх діячів історія народу була нерозривною з етнографією, яку вважали майже політичною наукою: дослідження розселення та культури етносів у Східній Європі підтримували ідею про західний шлях розвитку України та утверджували її як цілісну етнотериторіальну спільноту.

На противагу політиці Російської імперії, що прагнула злиття всіх підвладних народів у «єдиний російський народ», українські інтелектуали проголошували принцип «Український народ — від Сяну до Дону», наголошуючи на окремішності та власних кордонах українців. Це стало важливим кроком у формуванні національної самосвідомості.

Піднесення руху в першій половині XIX ст. пов’язане з діяльністю першої української таємної організації — Кирило-Мефодіївського братства, що виникло в Києві в 1845 р.

ДОСЛІДІТЬ

Зробіть припущення, хто входив до Кирило-Мефодіївського братства. Чому його учасники так назвали своє товариство? Якою була їхня мета?

Історія братства пов’язана з появою в Київському університеті Миколи Костомарова. Він згуртував навколо себе молодь, захоплену ідеями романтизму. Серед друзів та однодумців Костомарова наприкінці 1845 р. зародилася думка про перетворення їхнього гуртка на таємне товариство з метою пропаганди ідей слов’янської єдності. Його засновниками та учасниками стали здебільшого викладачі та вихованці Київського і Харківського університетів: Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркович та інші.

Петро Сулименко. Кирило-мефодіївці. Друга пол. XX ст.

ДОСЛІДІТЬ

На основі фактів біографії Миколи Костомарова поясніть, чому саме він став ідейним провідником Кирило-Мефодіївського братства й українського національного руху загалом. Які особисті та ділові якості дослідника сприяли цьому?

Кілька фактів про людину

Петро Борель. Микола Костомаров. 1870 р.

Микола Костомаров (1817-1885) — український історик, етнограф, письменник і громадський діяч. Народився в сім’ї поміщика та кріпачки, навчався в Харківському університеті. Він одним із перших системно досліджував український фольклор, збирав і публікував пісні, думи й казки, пов’язуючи їх з ідеєю культурного та політичного відродження України.

Костомаров був співініціатором і провідним ідеологом Кирило-Мефодіївського братства (1845-1846), автором його програмних документів. Його авторитет і переконання визначили ідейне підґрунтя діяльності братства. У 1847 р. його заарештували й заслали до Саратова. Після повернення він продовжив викладацьку та наукову роботу в Санкт-Петербурзі й Києві. У своїх численних працях про українську історію XVI—XVIII ст. («Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Гетьманство Виговського», «Павло Полуботок» та ін.) він обстоював окремішність української історії та її демократичні традиції.

Своє товариство братчики назвали на честь святих Кирила та Мефодія — перших слов’янських релігійних просвітителів. До організації приймали представників слов’янства незалежно від станового походження.

За ескізами засновників братства було виготовлено його символи: персні з вигравіюваними іменами Кирила й Мефодія, що свідчили про належність їх власників до таємної організації. Братство мало печатку, на якій було зазначено вислів: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас».

Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко стали представниками нової генерації українського руху. На відміну від попередників — нащадків козацької старшини, усі троє походили із соціальних низів: Куліш із сім’ї селян, мати Костомарова була кріпачкою, Шевченко народився в сім’ї кріпаків і до 24 років був кріпаком. Та попри походження, усі вони стали високоосвіченими інтелектуалами та фахівцями.

ДОСЛІДІТЬ

1. Розгляньте сторінку списку «Книги буття українського народу» Миколи Костомарова, вилученого в українського вченого Миколи Гулака під час обшуку в Олексіївському равеліні (тюрма-фортеця в Санкт-Петербурзі) 2 квітня 1847 р. Про що свідчив факт такої знахідки? Прокоментуйте його з точки зору сучасного історика.

2. Чи були правильними ваші міркування про склад Кирило-Мефодіївського братства? Підтвердьте свої думки фактами. Дізнайтесь із відкритих джерел інформацію про братчиків, чиї портрети наведено.

Василь Білозерський. Фото. XIX ст.

Микола Гулак. Фото. XIX ст.

Опанас Маркович. Фото ХІX ст.

3. Якими були ідейні основи Кирило-Мефодіївського братства

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте, у чому полягало історичне значення Кирило-Мефодіївського братства в історії України.

Програмовим документом братства була «Книга буття українського народу». Суспільний устрій кирило-мефодіївці вбачали у створенні держави — федерації слов’янських народів (на зразок Сполучених Штатів Америки). «Книгу буття українського народу» доповнював Статут Кирило-Мефодіївського братства, що визначав його організаційні засади та завдання.

ДОСЛІДІТЬ

Прочитайте уривки з документів і дайте відповіді на запитання:

1. Яким братчики бачили майбутнє України? Як ви розумієте вислів: «От камінь, відкинений будівничим, — а він ліг основою всього»?
2. На яких основах мало ґрунтуватися об’єднання слов’янських держав? Чому братчики вважали неможливим окреме існування України як самостійної демократичної держави, а тільки в союзі з іншими слов’янськими народами?
3. Як мало бути організовано управління Слов’янською Федерацією? Чому в переліку слов’янських племен, які мали увійти до Слов’янської Федерації, українці стоять на першому місці?

«І встане Україна зі своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні в сербів, ні у болгар. Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в союзі слов’янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою на те місто, де на карті буде намальована Україна: “От камінь, відкинений будівничим, — а він ліг основою всього”».

Із: Костомаров М. Книга буття українського народу

«Брати українці! <...>

1. Ми приймаємо, що всі слов’яни повинні між собою поєднатися.

2. Але так, щоб кожен народ створив свою Річ Посполиту й управлявся окремо від інших, так, щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу і свою справу суспільну. Такі народи, по-нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорутани, ілліро-серби й болгари.

3. Щоб був один сейм або рада слов’янська, де б сходились депутати од всіх Речей Посполитих і там порішали такі діла, котрі б належали до цілого союзу слов’янського».

Із: Костомаров М. Відозва «Брати українці»

«<...> ясно, що окреме існування її [України] неможливе: вона буде між кількома огнями, буде під натиском і може підпасти гіршій долі, ніж яку потерпіли поляки. Один спосіб для привернення прав <...> полягає в об’єднанні слов’янських племен в одну сім’ю, з охороною закону і свободи кожного».

Із записів Василя Білозерського (1846)

«Розділ І. Головні ідеї

1. Визначаємо, що духовне і політичне об’єднання слов’ян є тією метою, до якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що під час об’єднання кожне слов’янське плем’я повинне мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів [українців], північно-русів [росіян], білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліро-сербів з хуруганами [хорватами] і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем’я повинне мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський собор з представників всіх племен».

Зі Статуту Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія

Братчики перебували під впливом творчості й поглядів Тараса Шевченка, який перекладав основну вину за поневолення України на Росію та її правителів. Тож його заклик до одночасного національного й соціального визволення став ідеологічним орієнтиром українського суспільства модерної доби.

Братчики поширювали свої ідеї на лекціях у навчальних закладах, через листівки, у художніх та публіцистичних творах. Вони проводили збори, де дискутували та обговорювали програмні документи, визначали плани діяльності, розподіляли доручення.

Тарас Шевченко. Автопортрет. 1845 р.

Проте у березні 1847 р. братство розгромили жандарми. Поліції вдалося виявити дванадцятьох членів цієї законспірованої організації (за свідченням самих братчиків, у ній налічувалося майже 100 осіб). Слідство розцінило програмні документи братства як загрозу самодержавству. Заарештованих було допитано й покарано. Зокрема, Гулака ув’язнили на три роки, Костомарова — на рік із подальшим засланням, а Тараса Шевченка відправили на десять років у солдати до Оренбурзького краю, заборонивши писати й малювати. Решту арештантів було заслано до віддалених куточків Росії без права повернення до України.

ДОСЛІДІТЬ

• Яку думку дослідник Ігор Гирич називає українським національним міфом? Чому він є противагою імперським російському й польському міфам? Якою ідеєю запалювали братчики наступні покоління? Як ви розумієте цитований на с. 48 вислів Михайла Грушевського?

«У програмі братчиків вперше викристалізовується український національний міф на противагу імперському російському і польському міфам. Братчики поширювали ідеї українського слов’янофільства і федералізму, запалюючи ними наступні покоління. Не випадково М. Грушевський називав Кирило-Мефодіївське братство “лабораторією української суспільної думки”».

Із: Гирич І. Наддніпрянські внутрішні фронтири в «довгому XIX столітті»

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що називають українським питанням?
2. Якою була політика російської влади щодо українських земель?
3. Коли й де виникло Кирило-Мефодіївське братство? Хто були його засновники? Що братчики ставили за мету своєї діяльності?
4. Якою була доля членів організації?
5. Які ідеї братчиків (наприклад, Слов’янська Федерація, ліквідація кріпацтва) були нездійсненними, а які мали потенціал для втілення? Чи могли вони досягти своїх цілей у тогочасних умовах Російської імперії? Чому?
6. Наскільки ідея «слов’янської спільноти» відповідала інтересам української нації? Чи були у братчиків чіткі уявлення про незалежну українську державу, чи лише про автономію в межах ширшого об’єднання?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Проаналізуй документ і дай відповіді на такі запитання:

• Яку основну проблему обговорює граф Орлов?

• Які причини він вбачає для занепокоєння (назви хоча б дві). Як цей документ ілюструє ставлення російської влади до українського національного відродження середини XIX ст.?

«Уряд <...> не може допустити <...> і думок українофілів про відновлення народності їхньої батьківщини, бо це поведе малоросіян, а за ними й інші підвладні народи до бажання існувати самостійно.

Для запобігання шкоді належить бути обережними щодо Малоросії. Там від молодих українофілів, подібних Шевченку та Кулішу, ідеї про окреме існування поширюються навіть серед людей більш поважних, ніж самі українофіли, але суворі заходи зроблять для них ще дорожчими заборонені думки і можуть малоросіян, досі покірних, поставити в роздратований проти нашого уряду стан».

Із пропозицій графа Олексія Орлова російському імператору щодо українського питання після ліквідації Кирило-Мефодіївського братства

2. Виконай завдання 7.1, 7.3-7.7 до § 7 в е-додатку.