Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 31. Політичне та громадське життя на українських землях у 1905-1907 рр.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Уважно прочитайте тему уроку і зробіть передбачення щодо характеристик політичного та громадського життя українців: накресліть таблицю за зразком і позначте в ній «Так» або «Ні». Презентуйте свої думки класу. Під час опрацювання матеріалу перевірте ваші передбачення.

1. Якою була участь українців у російській революції 1905-1907 рр.

ПОМІРКУЙТЕ

У чому полягала роль різних соціальних груп (робітництва, селянства, студентства, військових) у революційних подіях в Україні? Які вимоги висували учасники революційного руху в Україні і чим вони відрізнялися від загальноросійських? Як поява Маніфесту 17 жовтня вплинула на суспільство та політичні сили? Чому реакція на нього була різною?

Наростання економічних, соціальних і політичних протиріч на початку XX ст. завершилося в Російській імперії революцією 1905-1907 рр., яку в історії часто називають першою російською революцією. Ці події мали вплив на суспільно-політичне життя в українських губерніях. Українці як частина багатонаціонального населення імперії долучалися до загальноросійського революційного руху, виступаючи за політичні свободи, конституційний лад і обмеження самодержавства. У підросійській Україні учасники протестів висували і власні вимоги — досягнення політичної й культурно-національної автономії українських земель.

У січні 1905 р. страйкували робітники Києва, Харкова, Одеси та інших міст.

Основні події революції в січні - грудні 1905 р. в Україні

Січень - листопад 1905 р. Страйки робітників Києва, Харкова, Одеси, інших міст. Підтримка з боку селян Лівобережжя, які знищували маєтки поміщиків і підприємців. Долучення українських студентів, службовців і частини інтелігенції

Червень 1905 р. Повстання матросів панцерника «Потьомкін», незадоволених якістю харчування та жорстокістю командування корабля. Серед організаторів повстання — українці Григорій Вакуленчук і Опанас Матюшенко. Здійснивши рейд з Одеси до Феодосії, а потім до румунського порту Констанци, команда панцерника здалася місцевій владі. Повстання фактично зазнало поразки

Жовтень 1905 р. Загальноросійський страйк, до якого долучилося понад 120 тис. українських робітників.

Оприлюднення царським урядом Маніфесту 17 жовтня, що проголошував свободу слова, друку, зібрань і скликання Державної думи Російської імперії.

Маніфест відкрив шлях до легальної політичної діяльності.

Утворилися нові політичні партії, які готувалися до виборів до Державної думи, а більшовики*, маючи підтримку промислових робітників, — до нового збройного повстання. Створення монархістами «Союзу російського народу» та Російської монархічної партії, що формували загони «чорна сотня» для придушення революційних виступів

Для посилення впливу Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) приєдналася до Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) на правах окремої національної організації. Українська радикально-демократична партія (УРДП), відстоюючи культурно-національну автономію, ініціювала зближення з російською Конституційно-демократичною партією (кадети).

Самостійницькі позиції мала лише Українська народна партія (УНП), закликаючи українські партії створити міжпартійний блок для посилення національного характеру революції

Листопад 1905 р. — нове повстання на чорноморському флоті — на крейсері «Очаків» під керівництвом лейтенанта Петра Шмідта. Повстання було придушено, а Шмідта і його найближче оточення страчено.

Тим часом у Києві до протестних акцій долучилися солдати саперної бригади, яких очолив підпоручник Борис Жаданівський. Виступ було придушено

* Більшовики — радикальне крило російської соціал-демократії, очолюване Володимиром Леніним. яке виступало за революційне повалення самодержавства й установлення влади робітників і селян шляхом диктатури пролетаріату.

ДОСЛІДІТЬ

• Чому українські національні партії виявилися в 1905 р. не готовими до політичних змін?

Проголошення Маніфесту 17 жовтня збудило надії на лібералізацію політичної системи. Українські діячі через свою нечисленність і організаційну роздробленість виявилися не готовими скористатися з політичних змін. Найбільшим антагонізмом було національне питання, а саме чи потрібна окрема політика і політичні партії взагалі. Ці дискусії паралізували український національний рух, і тому він не справляв помітного впливу на розвиток революційних подій 1905 р.

За: Грицак Я. Нарис історії України: формування української модерної нації

Значним досягненням українського руху стала поява української преси на Наддніпрянщині. Після Маніфесту 17 жовтня 1905 р., який проголосив свободу слова, обмеження на українську мову, запроваджені Емським указом 1876 р., втратили силу. Формально цей указ не було скасовано, але в 1905-1906 рр. уряд припинив його застосовувати, що дало змогу відновити українське книговидання, пресу й культурну діяльність. У листопаді 1905 р. вийшла перша українська газета — «Хлібороб», яку видавала українська громада Лубен. Наклад, доставлений до Києва, розповсюджували на вулицях, і його швидко розкупили.

Того ж року в Києві почала виходити перша щоденна українська газета — «Громадська думка» (згодом перейменована на «Раду»). Її видавцем був відомий громадський діяч і меценат Євген Чикаленко, а фінансову підтримку надавав промисловець Василь Симиренко.

Наприкінці 1906 р. на Наддніпрянщині вже діяло близько 15 українських видавництв і виходило майже 20 періодичних видань — наукових, політичних, літературних, сатиричних і дитячих. За зразком Галичини почали створювати осередки «Просвіти», які поширювали освіту, книжки й українське слово серед населення.

ДОСЛІДІТЬ

Прокоментуйте наведені фото. Які події вони відображають? Що їх об’єднує?

1 — Панцерник «Потьомкін». Висадка команди на берег у порту Констанци. Липень 1905 р.

2 — Оратор закликає до страйку робітників Брянського заводу в Катеринославі. Жовтень 1905 р.

3 — Матроси «Очакова» під час суду над ними. 1906 р.

4 — Політв’язні в Холодногірській в’язниці Харкова. 1905 р.

2. Яку роль відігравало українське представництво в Російській Державній думі

ПОМІРКУЙТЕ

Яким був соціальний і партійний склад українських депутатів у Державній думі? За що боролися українські громади в І і II Державних думах?

Прагнучи заспокоїти суспільство, розбурхане революційною боротьбою, царська влада пішла на поступки. Вона погодилася надати населенню певні політичні права та можливість взяти участь у виборах до Державної думи — першого в історії Росії представницького законодавчого органу (парламенту).

Наприкінці лютого - на початку березня 1906 р. відбулися вибори до І Державної думи, що діяла 72 дні (з 27 квітня до 8 липня). Від України увійшло 102 депутати, серед яких переважали селяни та представники міської інтелігенції, 45 із них створили власну українську парламентську громаду. Головою її був адвокат і громадський діяч із Чернігова Ілля Шраг.

Програмними вимогами Української думської громади були три найгостріші для українського суспільства питання: політична автономія України в її етнічних межах; запровадження української мови в навчальних закладах, судових і місцевих адміністративних органах; вирішення аграрного питання. Але проголосити свою програму в І Державній думі українські депутати не встигли, бо за день до запланованого виступу цар розпустив її й видав наказ про нові вибори до парламенту.

Вибори до II Державної думи (працювала 103 дні) відбулися в січні-лютому 1907 р. У її складі знову почало діяти українське парламентське об’єднання із 47 учасників, яке входило до загальноросійської фракції трудовиків і тому назвало себе Українською трудовою громадою.

ДОСЛІДІТЬ

• У чому сутність політичних вимог Української трудової громади? Чиї інтереси вона захищала? Чому, незважаючи на її заяви про бажання залишити Україну в складі Російської держави, її діяльність негативно сприймалася в урядових колах?

«Не витворювати нові держави за старими зразками повинні тепер народи Росії <...> [а] йти до такого перероблення Російської держави <...> щоб кожному народові була забезпечена свобода самостійного розвитку і життя на своїй землі <...> Один тільки єсть вихід з цього становища <...> це рішуча переробка державного урядування на національну і територіальну (краєву) автономію всіх країн Російської імперії, котрих людність повинна одержати права самоврядування <...> Щодо економічних справ, то <...> ми ставимо здобуття народові землі, которою користувалися б тільки ті, що прикладають до неї свою працю. <...> Щодо робітницької справи, то <...> вимагатимемо восьмигодинного робочого дня, оборони праці жінок та дітей...»

Із програми Української трудової громади 1907 р.

Громада видавала часопис «Рідна Справа — вісті з Думи», що виходив двічі на тиждень. У ньому друкували промови учасників Української трудової громади.

II Державна дума виявилася ще радикальнішою, ніж І, і тому протрималася також недовго. З червня 1907 р. її було розпущено, і цар підписав новий виборчий закон. Ухвалення закону без участі Державної думи було порушенням Маніфесту 17 жовтня. До того ж царат проігнорував парламентську недоторканність депутатів, заарештувавши декількох із них. Тож події 3 червня 1907 р. стали державним переворотом і завершенням російської революції.

У виборах до III Державної думи українським політичним партіям (таким як УРДП чи УНП) не вдалося провести своїх представників до парламенту Російської імперії (1907-1912). У цій ситуації УРДП зробила акцент на співробітництві з кадетами, аби мати вплив на окремих українських депутатів — переважно селян і священників. У березні 1908 р. ці депутати внесли законопроєкт про дозвіл викладання «в початкових школах місцевостей з малоруським населенням» рідною українською мовою. Але його було відхилено.

У IV Державній думі, де українські губернії представляли 96 депутатів, українське питання поставало двічі. Так, у червні 1913 р. розглядали запит про переслідування на Наддніпрянщині українських громадських організацій, у 1914 р. — про урядову заборону відзначати 100-річчя від дня народження Шевченка. Під час цих обговорень у Державній думі депутати висвітлювали проблеми українства.

3. Як українці відстоювали власні національні інтереси в Австро-Угорській імперії

ПОМІРКУЙТЕ

За яких умов відбувалася виборча реформа та в чому вона полягала? Які події розгорнулися навколо відкриття українського університету? Чому, на вашу думку, боротьба набула такого гострого характеру?

Революційні події в підросійській Україні сприяли активізації соціально-політичного руху на західноукраїнських землях. Під їх впливом місцеве населення посилило вимоги до австрійської влади щодо розширення виборчих прав.

Українці вважали, що представництва у Віденському парламенті й Галицькому сеймі дадуть їм змогу захищати свої права. Проте відповідно до закону на Галичині у виборах фактично брало участь лише близько 7 % українського населення, а на Буковині — 4,9 %. Окрім того, для забезпечення переважання представників заможних верств польського населення в парламенті та сеймі польські політики вдавалися до системних правопорушень на виборах: фальсифікації списків виборців, підкупу та погроз, зміни місць і часу проведення виборів за кілька годин до їх початку, викрадення виборчих урн. Тому кількість українських депутатів, попри зміцнення українського руху, була дуже малою.

Тиск на владу призвів до того, що, усупереч спротиву польської верхівки, у Відні та на Галичині у 1907 р. було запроваджено загальне виборче право, щоправда недосконале. Ці зміни ще не забезпечували національної рівноправності, однак після їх уведення в дію українське представництво отримувало шанс перетворитися на впливову парламентську силу. Хоча уряд Галичини й продовжував фальсифікувати результати виборів, кількість українських депутатів у віденському парламенті істотно зросла: якщо в 1879 р. українці мали трьох представників, то в 1907 р. до нього потрапили 27 депутатів-українців від Галичини та 5 — від Буковини. Українці домагалися поступок в економічній і культурній сферах та постійно висували основну вимогу — надання українським землям політичної автономії у складі Австро-Угорщини.

Активна боротьба тривала і навколо Галицького сейму, де домінували польські партії. Під час виборів 1908 р. адміністрація Галичини вдалася до прямого підтасовування виборчих бюлетенів і масового побиття в день виборів жандармами українських селян.

ДОСЛІДІТЬ

• Які події описує у статті на с. 212 журналістка і краєзнавиця Ірина Пустиннікова? Про що свідчать ці факти?

«У 1907-му <...> селянина Марка Каганця, активіста Української радикальної партії з містечка Коропець на Тернопільщині, громада висунула кандидатом до сейму. Ця новина так переполохала графа Бадені, господаря села і маршалка Галицького сейму, що той <...> запропонував 15 моргів [майже 8 га] поля і лісу як відступні. Каганець відповів, що за землю не продається. Незабаром листи з проханнями залишити думки про вибори прийшли до нього і від намісника Галичини Анджея Потоцького. Але ідейну <...> людину не зупинили і вони. Тоді в хід пішли фальсифікації <...> 6 лютого 1908 року Каганець вирушив у канцелярію <...> Але за 50 м від рідного дому <...> його закололи багнетами <...> жандарми <...> Але на цьому історія не закінчилася. Смерть земляка обурила 20-річного студента-третьокурсника Мирослава Січинського, сина посла Галицького сейму. 12 квітня 1908-го з криком “За вибори! За Каганця!” він чотири рази вистрілив у Потоцького в його ж кабінеті, після чого дав себе заарештувати».

Із: Пустиннікова І. Чужорідний вибір. Фальсифікації на виборах українці болісно переживали ще на початку XX ст.

Мирослав Січинський стріляє в намісника Галичини Анджея Потоцького. Ілюстрація з краківської газети «Nowosci Illustrowane» за 18 квітня 1908 р.

Попри підтасовки українське представництво в Галицькому сеймі ставало не лише більшим, ніж раніше, а й складалося в основному з українофілів. Якщо в 1908 р. було обрано 12 українських патріотів і 8 москвофілів, то в 1913 р. — 30 представників національного табору й лише 1 москвофіла. Перебуваючи в меншості в Галицькому сеймі, українські делегати рішуче обстоювали свої позиції, удаючися за потреби до демонстративного залишення зали засідань або навіть до тактики протесту голосом, що зупиняло хід дебатів.

Українці, особливо галицькі, продовжували боротися за реформу сеймової виборчої системи, де зберігалися курії. У 1914 р. цісар таки санкціонував новий виборчий закон, за яким українцям було гарантовано 61 мандат із 225 депутатів. Однак нові можливості не були реалізовані через початок Першої світової війни.

Прагнення західних українців захищати національні інтереси виходило за межі виборчої реформи — важливим стало створення українського університету як центру науки й культури та захисту від асиміляції.

На початку XX ст. у Львівському університеті (засновано в 1661 р.) українці становили близько 30 % студентів. Попри дозвіл 1861 р. викладати польською чи українською, фактично домінували польська й німецька мови. Це спричинило боротьбу за окремий український університет.

У 1901 р. студенти на вічі вимагали створення українських груп у всіх факультетах. Конфлікти з адміністрацією завершилися виключенням 5 студентів-українців. У відповідь інші демонстративно залишили університет, привертаючи увагу уряду, але без результату.

У 1907 р. протести активізувалися — 150 студентів силоміць вигнали реакційних викладачів, зокрема ректора. Рух підтримали студенти Чернівців, які вимагали кафедру історії України та навчання українською. Польська преса розгорнула антиукраїнську кампанію, а польські студенти переслідували тих, хто говорив українською.

Особливо драматичною стала подія 1910 р., коли під час сутички загинув студент Адам Коцко. Чимало студентів отримали поранення, а 49 осіб було відраховано. Похорон загиблого студента перетворився на масову антиурядову акцію. Ці події викликали мітинги та парламентські звернення українських депутатів.

У 1912 р. влада пообіцяла відкрити український університет протягом п’яти років, але цьому завадила Перша світова війна.

ДОСЛІДІТЬ

• Як оцінює історик боротьбу за університет? Чи погоджуєтеся ви з його оцінками? Чому?

Події у Львівському університеті 1901 р. — конфлікт студентів-українців з університетською владою за права української мови і подальший їх колективний вихід з університету — мали відгомін у широких колах української суспільності. Бажання українського університету обговорювали тоді на селянських вічах оратори з народу. На допомогу українським студентам на університетську справу складалися не тільки інтелігенція, а й селяни. Такі явища свідчать про те, що «українське питання» не може зводитися ані лише до прагнення політичних свобод, ані до економічного покращення, а обіймає загалом усі потреби і прагнення, з якими пов’язана повнота національного життя й розвитку.

За: Грушевський М. Утраквізація чи розділ університету?

Костел Святого Миколая і колишня (до 1923 р.) головна будівля Львівського університету. Поч. XX ст.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які події розгорталися у підросійській Україні під час революції 1905-1907 рр. у Російській імперії?
2. Що тобі відомо про діяльність українських політичних партій в Україні під час революції?
3. Що тобі відомо про діяльність українців у Державних думах Росії?
4. Розкажи про боротьбу українців Галичини за загальне виборче право.
5. Схарактеризуй національні вимоги українців у революції 1905-1907 рр. Хто їх формулював і наскільки вони були реальними?
6. Чому піднесення українського національного руху почалося після Маніфесту 17 жовтня, а не до нього?
7. Чому, на твій погляд, селянські депутати Державної думи дуже швидко сприйняли ідею автономії України, з якою виступали депутати-інтелігенти?
8. Якими були основні форми боротьби українських громадсько-політичних діячів Галичини за здобуття нових політичних прав для свого народу?
9. Чому такою важливою для галичан була проблема відкриття українського університету?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Які тенденції в українському русі ілюструє наведена таблиця? Поясни свою думку кількома реченнями.

Загальний політичний поділ депутатів Віденського парламенту всіх скликань

	1870-1876	1877-1882	1883-1889	1889-1895	1895-1901	1901-1908	1908-1913	1913-1914
Москвофіли	35	17	5	8	-	6	9	1
Народовці	3	1	5	11	1	6	16	27
Радикали	-	-	-	1	3	1	3	6
Християнсько-суспільний рух — «Руська громада»	-	-	-	-	13	1	-	-
Безпартійні	3	1	5	3	5	6	-	-
Соціал-демократи	-	-	-	-	-	1	-	-

2. Виконай завдання 31.1-31.5 до § 31 в е-додатку.

Зміст