Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 25. Суспільно-політичне життя у 60—80-х роках XIX ст. на західноукраїнських землях

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

• Уявіть: ви живете на Галичині в другій половині XIX ст. Довкола активно обговорюють питання майбутнього українського народу. Проаналізуйте подані далі висловлювання, що відображають думки тогочасних українців та українок і дайте відповіді на такі запитання: у чому різниця в позиціях? чому одні українці й українки прагнули об’єднання з Росією, а інші — відстоювали ідею окремої української ідентичності? як би ви зараз, не знаючи подробиць, одним реченням відповіли на запитання: «Чи можлива спільна українська держава для різних українських земель?»?

1. «Галицькі русини — частина російського народу, і наш шлях — зберігати єдність із братами-слов'янами на сході» (Львівська газета «Слово», 70-ті роки).

2. «Ми українці. Наше завдання — відродити рідну мову та культуру і об’єднати всіх українців, де б вони не жили» (З виступу О. Барвінського, 80-ті роки).

3. «Одна-єдина українська нація — по обидва боки Дніпра та Карпат» (Зі звернення галицьких народовців до наддніпрянських українців, 1885 р.).

1. Кого й чому називають москвофілами

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте причини появи в українському русі двох течій та схарактеризуйте діяльність москвофілів.

Революція 1848-1849 рр. в Австрійській імперії сприяла реформуванню економіки й запровадженню ринкових відносин. Однак залишилися невирішеними політичні питання: уцілів імперський режим, не задоволені були національні вимоги пригнічених народів. Тому національне питання залишалося центральним у суспільно-політичному житті Заходу України.

У 60-х роках XIX ст. на тлі утисків української мови в Російській імперії та посилення польського впливу на Галичині активізувалася співпраця інтелігенції Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Це пришвидшило процеси національного самовизначення, але водночас загострило поділ серед галицьких русинів, у середовищі яких виокремилися три течії: старорусини, москвофіли та народовці.

Старорусини відстоювали консервативну традицію, церковнослов’янську культуру й власну окремішність між поляками та австрійцями. Саме серед них у 60-х роках сформувалося москвофільство — течія, що заперечувала існування окремого українського народу, проголошуючи русинів «частиною великого російського народу». Після розчарування подіями 1848-1849 рр., коли Галичину фактично перетворили на польську автономію, частина інтелігенції почала шукати опори в Росії. Москвофіли стверджували, що порятунок від полонізації можливий лише завдяки опорі на Росію, її мову, культуру й православну традицію.

Навколо цих ідей згуртувалася частина греко-католицького духовенства та інтелігенції Галичини, Буковини й Закарпаття, які сподівалися на підтримку російського уряду. У другій половині XIX ст. москвофіли розгорнули широку політичну й культурницьку діяльність. У 1870 р. вони заснували політичну організацію Руська рада, яка проголошувала себе спадкоємицею ідей Головної руської ради 1848 р. Рух отримував щедру фінансову підтримку із Санкт-Петербурга, оскільки Росія вбачала в ньому засіб впливу на західноукраїнське суспільство.

Основою москвофільської ідеології була відмова визнавати українську народність і мову. Москвофіли поширювали теорію «єдиного руського народу від Карпат до Камчатки» та використовували у своїх виданнях штучну змішану мову — язичіє.

Осередки москвофільства діяли й поза Галичиною. На Закарпатті його представляло Товариство Святого Василія Великого (газета «Світ»), а провідниками були Олександр Духнович та Адольф Добрянський. На Буковині вплив москвофілів відчували товариства «Руська бесіда» (1869) та учнівське «Согласіє» (1870). Значну роль у підтримці проросійських настроїв відігравало російське консульство в Чернівцях.

2. Яку роль відіграли у формуванні національної української самосвідомості народовці

ПОМІРКУЙТЕ

Чим різнилися погляди народовців і москвофілів? Яку діяльність вони провадили?

Інших поглядів дотримувалося молоде покоління світської інтелігенції Галичини — народовці (українофіли). Вони формувалися під впливом ідей і творів Тараса Шевченка та залучали західноукраїнську інтелігенцію до всеукраїнського національно-визвольного руху, маючи за ідеал відродження самостійної соборної Української держави.

Протягом 60-х років XIX ст. народовці та їхні лідери, зокрема Володимир Шашкевич, Ксенофонт Климкович, Данило Танячкевич, проводили значну культурницьку роботу. Вони виступали за єдність українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі, обстоювали ідею окремішності українського народу. Але водночас залишалися лояльними до австрійської влади.

Народовський напрям перетворився на впливову силу українського національного руху. Народовці видавали книжки та часописи народною мовою. На сторінках їхніх видань друкували твори як наддніпрянських, так і галицьких та буковинських письменників. Народовці були засновниками низки громадських організацій у Львові, як-от «Руська бесіда», при якій згодом організували український театр, товариство «Просвіта». У 1873 р. з ініціативи й за матеріальної підтримки діячів підросійської України створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка (з 1892 р. реорганізовано в Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ)).

1 — Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича). Друга пол. XIX ст.

2 — Ксенофонт Климкович. Друга пол. XIX ст.

3 — Данило Танячкевич. Друга пол. XIX ст.

Завдяки народовцям Східна Галичина стала центром українського друку. У 60-70-х роках органом народовців була «Правда», а осередком українофільства Іван Франко вважав журнал «Вечерниці» (1862-1863). Ці видання активно співпрацювали з київськими громадівцями.

Від початку 80-х років діяльність народовців ставала дедалі політичнішою. Поштовхом були вибори до Галицького сейму 1879 р., коли українці під проводом москвофільської Руської ради здобули лише три мандати. Щоб посилити вплив на суспільство, народовці заснували політичні газети: «Діло» (1880, Володимир Барвінський) для інтелігенції та «Батьківщина» (1879, Юліан Романчук) для селян. У 1880 р. за ініціативи Барвінського у Львові відбулося перше українське народне віче, яке започаткувало вічевий рух.

Прагнучи політичного лідерства, у 1885 р. народовці створили товариство «Народна рада», до якого увійшли Олександр Барвінський, Іван Белей, Стефан Качала, Кость Левицький, Василь Нагірний, Юліан Романчук та інші.

ДОСЛІДІТЬ

З якими змінами у діяльності народовців пов’язані ілюстрації?

1 — Фрагмент сторінки газети «Діло». 1880 р.

2 — Володимир Барвінський. 80-ті роки XIX ст.

Народовський рух поступово охопив і Буковину, започаткувавши там національне відродження. Важливим осередком формування свідомої інтелігенції стала кафедра української філології в новоствореному Чернівецькому університеті (1875), яку очолив народовець Гнат Онишкевич. Товариство «Руська бесіда» в Чернівцях (1869), що спершу орієнтувалося на москвофілів, із 1884 р. перейшло під вплив народовців. Їхнім друкованим органом стала «Буковина» — перша українська політична газета краю (1885), перший редактор — Юрій Федькович. Від середини 80-х років рух на Буковині очолив Степан Смаль-Стоцький, який головував у громадсько-політичному товаристві «Руська рада» і зробив його провідною українською організацією Буковини.

На Закарпатті успіхи народовців були скромнішими: вони не змогли послабити москвофільських позицій через активну мадяризацію краю.

3. Яку діяльність провадили культурно-освітнє товариство «Просвіта» та Товариство імені Т. Шевченка

ПОМІРКУЙТЕ

Порівняйте діяльність «Просвіти» з діяльністю громад Наддніпрянщини. Запишіть їхні спільні та відмінні риси. Визначте роль Товариства імені Т. Шевченка в розвитку українського національного руху.

Головною метою заснованого народовцями в 1868 р. українського культурно-освітнього товариства «Просвіта» було поширення грамотності й загальної освіти. У відозві про його заснування було зазначено, що товариство мало «спомагати народну просвіту в напрямах моральнім, матеріальнім і політичнім». За характером своєї діяльності «Просвіта» нагадувала громади Наддніпрянщини, але на відміну від них діяла легально.

Корнило Устиянович. Анатоль Вахнянин. 1887 р.

Першим головою товариства був композитор і педагог Анатоль Вахнянин. Якщо на перших загальних зборах «Просвіти» були присутні 64 її учасники, то за десятиліття їхня кількість зросла до 800. Згодом завдяки клопотанням Лаврівського «Просвіті» стали надавати державну дотацію. Допомагали внесками й самі народовці.

Зібрання товариства «Просвіта». 1868 р.

Основні напрями діяльності «Просвіти». До товариства належав Іван Франко. «Просвіту» цінували Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Юрій Федькович, Василь Стефаник

Книгодрукування. Книги видавали українською мовою без польських, російських і церковнослов’янських слів у простому, доступному стилі. Першу книгу — «читанку для сільських людей» під назвою «Зоря» — уклав історик Омелян Партицький.

Відкриття на Галичині сільських читалень. До кінця XIX ст. у краї їх діяло вже 816

Видання шкільних підручників і методичної літератури. Співпраця з київською інтелігенцією, яка допомагала з виданням і поширенням підручників та популярних брошур у підросійській Україні.

Відкриття філій читалень, що збирали предмети старовини, етнографії, фольклору та засновували музеї в Косові, Самборі, Сокалі, Яворові

Улаштовування вечорів на честь Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка, театральних вистав, лекцій з історії, літератури, економіки тощо. Будівництво Народного дому, конкурси художньої творчості, спільні Святвечори. Безкорислива праця гімназистів та гімназисток, студентів і студенток, священників, учителів й учительок, інших галицьких інтелігентів й інтелігенток

З ініціативи народовців і за підтримки діячів Сходу України у Львові у 1873 р. було створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка. За статутом головною його метою був розвиток української словесності, відтак насамперед переважала культурно-просвітня праця. Тож для своїх потреб Товариство ім. Т. Шевченка в 1874 р. придбало друкарню і видало понад 50 книг і брошур різної тематики, зокрема побутово-господарської та загальноосвітньої. Після Емського указу 1876 р., який у Російській імперії заборонив друкування текстів українською мовою, частина рукописів і видань Наддніпрянщини виходила у Львові та Женеві (за посередництва Драгоманова).

Ініціатором перетворення Товариства ім. Т. Шевченка на наукову інституцію став Олександр Кониський. У 1892 р. ухвалили новий статут, за яким воно стало об’єднанням фахових учених і науковців-аматорів. Сформували три відділи: філологічний, історико-філософський і математико-природничо-медичний. Відтоді організація отримала назву Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ).

Було започатковано також низку періодичних видань — перших в історії українськомовних журналів з історії, філології, права, демографії, математично-природничих наук. Провідне місце з-поміж них посідали «Записки НТШ», які були органом української науки. Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, Олександр Кониський налагодили з НТШ співпрацю як автори і кореспонденти.

Найвищий розквіт НТШ припав на період головування Михайла Грушевського (1897-1913 рр.). У ситуації, яка випала на долю України, поділеної на Східну й Західну, принципово важливим було показати історичну територію українського народу, а водночас — єдність мови, культури, побуту. НТШ створювало власну концепцію національної історії, орієнтовану на зародження ідеї соборної України.

На зламі століть ідею єдності українських земель все частіше проговорювали як «соборність»: у публіцистиці «Діла», у «Киевской старине» та в збірниках НТШ утвердилася формула соборної України — єдності підросійської та підавстрійської частин — спільного культурного й політичного простору.

ДОСЛІДІТЬ

• На основі інформації із джерела опишіть напрями, основні риси та масштаб діяльності НТШ.

«Цілею Товариства є розвивати науку і штуку [мистецтво] в українсько-руській мові, збирати різні наукові предмети та пам’ятки старовини України-Руси. До сеї ціли мають вестися:

1) наукові досліди: а) з філології і етнографії — руської і слов’янської, з історії українсько-руського письменства і штуки [мистецтва]; б) з історії, географії, археології України-Руси, а такожз наук філософічних, економічних і правничих; в) з наук математичних, природоописних і лікарських;

2) відчити і розмови наукові;

3) з’їзди учених, літераторів і артистів, наукові подорожі і екскурсії;

4) видавання наукових видавництв періодичних і неперіодичних;

5) премії і підмоги ученим і літераторам;

6) удержування бібліотеки і музея;

7) удержування власної друкарні і книгарні».

Зі Статуту НТШ 1898 р.

Діячі та діячки «Просвіти» й НТШ. 1898 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Хто такі москвофіли та народовці?
2. У чому полягала діяльність народовців?
3. Схарактеризуй діяльність товариства «Просвіта».
4. Коли і як було створено НТШ?
5. Якби ти жив / жила в тогочасному суспільстві, то прибічником / прибічницею якого руху був би / була б? Чому? А що ти хотів би / хотіла б внести нового до діяльності своєї течії?
6. Яку роль відігравало товариство «Просвіта» в розгортанні національного руху на західноукраїнських землях?
7. Яке значення мала діяльність НТШ?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. У 1993 р. вулицю Дарвіна у Львові (колишню Кармелітську) перейменували на вулицю Просвіти. У 1994 р. з нагоди 125-річчя діяльності товариства неподалік від цієї вулиці відкрили пам’ятник «Просвіті». Як ти гадаєш, про що свідчать ці факти?
2. Виконай завдання 25.3-25.6 до § 25 в е-додатку.

Зміст