Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 22. Український національний рух у 70—90-х роках XIX ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Уявіть життя в Україні понад 100 років тому, коли українська мова й культура були обмежені. Які труднощі чекали тих, хто їх відстоював? Чому молодь усе ж об'єднувалася з однодумцями? Сформулюйте гасло, що могло б надихати на таку боротьбу.

1. Як розвивався громадівський рух на початку 70-х років XIX ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте нові риси діяльності учасників і учасниць українського руху порівняно з 60-ми роками XIX ст.

На початку 70-х XIX ст. у Києві виникла Стара громада — таємна організація української інтелігенції, що об’єднала переважно професорів, учителів і вчительок, діячів та діячок культури. На відміну від відкритого товариства 60-х років, вступ до неї був суворо регламентований і вимагав одностайної підтримки її учасників і учасниць. Стара громада уникала політики, зосереджуючись на розвитку науки, освіти й культури: створювала наукові товариства, редакції, об’єднання, педагогічні установи й підтримувала тісні зв’язки з подібними організаціями в Харкові, Одесі, Чернігові, Полтаві.

Завдяки зусиллям громадівців у 1873 р. в Києві засновано Південно-Західний відділ Російського географічного товариства на чолі з Павлом Чубинським. Серед його фундаторів були відомі науковці: Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Федір Вовк, Микола Лисенко. Відділ не лише вивчав етнографію та статистику регіону, а й легалізував діяльність Старої громади. Як писав Федір Вовк, «ми одержали те, на що за здоровим глуздом мали право: збиратись і відкрито займатись науковою діяльністю про Україну».

Південно-Західний відділ організовував проведення етнографічно-статистичних експедицій, оброблення зібраних матеріалів, проведення засідань Російського географічного товариства та обговорення наукових доповідей. За ініціативи самого Товариства в 1874 р. у Києві було проведено перепис населення.

Важливим досягненням Товариства стала участь в археологічному з’їзді 1874 р., видання фундаментальних наукових праць: двох томів «Записок», «Народних південноруських казок», «Історичних пісень малоруського народу», збірника «Чумацькі народні пісні» (з нотами Лисенка) і «Кобзаря» Шевченка. Та найвагомішим було багатотомне видання «Праці етнографічно-статистичної експедиції» Чубинського, за яке він отримав відзнаку на виставці в Парижі.

За підтримки Товариства почала виходити газета «Київський телеграф». Її редакція мала власну друкарню, тож видавала дешеві книжки, які продавали в місцевій книгарні. Так, у першій половині 70-х років XIX ст. було видано значну кількість популярних книжок, присвячених історії, природі, господарству, культурі України. У «Київському телеграфі» друкували дослідження Драгоманова, Вовка, Подолинського та інших кореспондентів на гострі соціально-економічні й політичні теми.

2. Як реагувала влада на дії української інтелігенції

ПОМІРКУЙТЕ

Порівняйте Емський указ 1876 р. з Валуєвським циркуляром 1863 р. і запишіть висновки.

Піднесення громадівського руху, зростання громадсько-політичної та революційної активності суспільства викликали незадоволення царської влади. Тож у 1875 р. Олександр II наказав створити спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільською діяльністю». Ця комісія дійшла висновку, що «допустити окрему літературу на простонародному малоросійському наріччі значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекому майбутньому, України від Росії». Тому чиновники пропонували закрити Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в Києві, припинити видання «Київського телеграфу» і застосувати персональні покарання щодо окремих українських діячів.

На підставі пропозицій комісії цар, який тоді відпочивав у німецькому місті Емс, підписав розпорядження про фактичну заборону української мови в публічній сфері. Цей документ, що забороняв друк, увезення та сценічне використання української мови, увійшов в історію як Емський указ 1876 р.

ДОСЛІДІТЬ

• Як пояснюється у документі поява Емського указу Олександра II? Які заходи він передбачав? Які цілі переслідував?

Емський указ 1876 р.

<...> Государ імператор у 18 (30) день минулого травня височайше наказав:

1. Не допускати ввозу в межі Імперії без окремого на те дозволу Головного управління <...> будь-яких книг і брошур, що видають за кордоном на малоросійському наріччі.

2. Друкування та видання в імперії оригінальних творів і перекладів тим же наріччям заборонити, за винятком: а) історичних документів і пам’яток, б) творів красного письменства. Але з тим, що при друкуванні історичних пам’яток безумовно додержувати правопису оригіналів, у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головному управлінні <...>

3. Заборонити також різні на тому ж наріччі сценічні вистави, тексти до нот <...> читання <...>

5. Заборонити газету «Київський телеграф»...

Сторінка Емського указу

Політика Російської імперії в контексті Емського указу, або Реалізація Емського указу	Заборонено використовувати українську мову в судах, державних установах
	Заборонено використовувати українську мову в початкових школах. Зі шкільних бібліотек вилучено українськомовні книги, а вчителів-українофілів і вчительок-українофілок звільнено
	Звільнено низку професорів Київського університету. Українських викладачів стали поступово переводити до російських губерній, а українські навчальні заклади поповнювати викладачами з Росії
	Закрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Окремим пунктом Емського указу Михайлу Драгоманову й Павлу Чубинському заборонено жити на Наддніпрянщині

ДОСЛІДІТЬ

Історик Орест Субтельний стверджував, що після 1876 р. «намагання паралізувати український рух ставали більш систематичними, ніж заходи, передбачені Валуєвським циркуляром». Чи погоджуєтеся з такою думкою? Чому?

3. Чим характеризувався громадівський рух наприкінці 70 — на початку 90-х років XIX ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Як Емський указ відобразився на українському русі?

Особливе невдоволення російських можновладців викликала діяльність Михайла Драгоманова.

ДОСЛІДІТЬ

Висловіть своє ставлення до діяльності Михайла Драгоманова. Яке значення вона мала для українського відродження?

Кілька фактів про людину

Михайло Драгоманов. 1895 р.

Михайло Драгоманов (1845-1895) — історик, літературознавець, філософ, суспільно-політичний діяч. Народився у м. Гадяч у сім’ї дворянина козацького походження. Закінчив Київський університет, здобув науковий ступінь магістра історії і працював доцентом кафедри античної історії. Діяч Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, Старої громади. Імперські чиновники звинувачували Михайла Драгоманова в належності до «партії українофілів-сепаратистів», пропаганді соціалізму та інших «проступках». Як політично неблагонадійного у 1875 р. його звільнили з посади доцента Київського університету, і він емігрував за кордон. Заснував у м. Женева українську друкарню і за домовленістю зі своїми товаришами-громадівцями видавав політичний журнал «Громада». У цьому часописі, який нелегально доставляли в Україну, Драгоманов сформулював політичну програму українського руху. Закликав до боротьби за автономію України у складі Росії. Викладав у Софійському університеті, не припиняючи громадсько-політичної діяльності, через що царський уряд вимагав видати його Росії. Помер у Болгарії.

На сторінках журналу «Громада» Драгоманов викладав ідею українського громадівського соціалізму. Він поєднав принципи західноєвропейського соціалізму з прагненням українців до національного визволення. Драгоманов уважав, що справді вільними можуть бути тільки невеликі держави, громади або їх об’єднання — федерації. Він бачив майбутнє України у здобутті права на самостійний культурний і національний розвиток у складі федеративної держави, подібної до Швейцарії чи США. Гасла повної незалежності України він не висував, бо вважав, що українці на той час не мали достатньо сил для його втілення.

Утиски з боку влади послабили громадівський рух, але не припинили його. Наприклад, громадівці брали участь у роботі Історичного товариства Нестора Літописця, заснованого в Києві у 1873 р., яке видавало наукові збірки, що містили праці з історії України і Південної Росії, філології, археології й інших історичних дисциплін.

А в 1882 р. громадівці зосередилися навколо відкритого в Києві історико-етнографічного й літературного журналу «Київська старовина». Тут публікували праці з історії, етнографії, археології, літературознавства України, історичні джерела. Читачі й читачки ознайомлювалися з дослідженнями Дмитра Багалія, Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Олександри Єфименко, Івана Франка, а також із творами Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка та інших.

4. Як діяли молоді громади і «Братство тарасівців»

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості студентського руху 90-х років XIX ст.? У чому його спільні та відмінні риси у порівнянні з рухом 60-80-х років?

Наприкінці XIX ст. поміркована позиція старших громадівців у національному русі не мала відгуку серед молоді, яка прагнула радикальних дій. Тож чимало української молоді почало долучатися до антиімперського революційного руху.

Так, У 1891 р. харківські студенти на чолі з Іваном Липою та студентом Київського університету Віталієм Боровиком заснували в Каневі національну українську таємну організацію «Братство (братерство) тарасівців». Його учасники співпрацювали з просвітницьким гуртком Софії та Олександра Русових, поширювали свої ідеї серед молоді інших міст України: осередки діяли в Києві, Одесі, Полтаві, Олександрії.

Радикальний (від латин. radicalis) — докорінний, рішучий. У політиці — схильність до рішучих методів і засобів вирішення суспільних справ.

ДОСЛІДІТЬ

• Яких поглядів дотримувалися автори програмного документа «Братства тарасівців»? Що нового в цих положеннях ви бачите порівняно з поглядами діячів українського руху попередніх років?

«...Україна під гнітом і <...> піднімає свій національний прапор. Ми <...> як сини свого народу <...> дбаємо, щоб дати <...> волю національну. <...>

Україна Австрійська і Україна Російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу і <...> нас не можуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї духу не розірвати <...>

...дбаємо про те, щоб українська мова запанувала скрізь у Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і суспільних, у громаді, у літературі. <...>

...працюватимемо в дусі такого ладу, у якому немає місця ні панові, ні мужикові <...>, а є місце ціловкраїнській національній родині...»

Символ віри для молодих Українців. 1893 р.

Учасники «Братства тарасівців» у Харкові. 1891 р.

Більшість тарасівців уважала, що ідея самостійної України є нереальною. Тому вони погодилися, що кінцевою метою організації має бути цілковите визнання українців як окремого народу в межах демократичної федеративної Росії. «Тарасівці» визначили своїм гаслом слова «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!».

Оприлюднення програми дало підстави поліції визначити учасників «Братства тарасівців» як небезпечну групу і встановити за ними нагляд. А коли у 1893 р. гуртківці Харкова й Херсона отримали зі Львова заборонену літературу, почалися арешти. Більшість лідерів опинилася у в’язниці. Організація припинила існування у 1898 р., проте її ідеї не зникли. Колишні «тарасівці» згодом стали засновниками українських політичних партій (зокрема, РУП — Революційної української партії).

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Коли і як було створено Стару громаду?
2. Коли з’явився і які положення містив Емський указ?
3. Які напрями існували в українському русі наприкінці 70 — у 90-х роках XIX ст.?
4. На яких питаннях національного руху зосередилася Стара громада?
5. Уяви себе молодим співробітником / молодою співробітницею газети «Київський телеграф» у 1875-1876 рр. Склади розповідь про газету тих років.
6. Які були особливості студентського руху 90-х років XIX ст.?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ