Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 21. Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини наприкінці 50 — на початку 60-х років XIX ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Як ви гадаєте, наскільки реформи в Російській імперії могли сприяти розвитку української культури й мови? Оцініть вірогідність цього від 1 до 10 і прокоментуйте свої думки. Працюючи з текстом параграфа, перевірте свої передбачення.

1. Які витоки та особливості академічно-громадівського етапу українського руху

ПОМІРКУЙТЕ

Як і чому український рух перейшов від фольклорно-культурницького до академічно-громадівського етапу?

У другій половині XIX ст. в українському національному русі підросійської України почався академічно-громадівськиий етап.

Сутність і зміст академічно-громадівського етапу визначали:

наступність культурницької традиції — зосередження на мові, освіті, літературі й народній творчості, а не на політичній боротьбі;
лібералізація суспільного життя та зростання інтелігенції, яка, прагнучи модернізації імперії, дедалі частіше входила в опозицію до влади;
орієнтація на легальну просвітницьку діяльність завдяки реформам 60-х років XIX ст., урбанізації, розвитку шкільництва та появі земств;
усвідомлення потреби у створенні наукової основи національної ідентичності — опрацювання джерел, статистики, архівів, видання наукових праць, словників і підручників як бази для освіти та публічного вжитку української мови.

ЗМІСТ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЧНО-ГРОМАДІВСЬКОГО ЕТАПУ

Академічний етап: систематичні дослідження історії, мови та культури	Перехід від емоційного утвердження «ми є» до аргументованого доведення «чому і як ми маємо розвиватися»	Громадівський етап: створення громад — груп інтелігенції, які координували наукову та просвітницьку роботу
Підтримка молоді, збирання коштів на видання, організацію публічних читань — відкритих заходів для доступного пояснення історії, літератури, суспільних явищ тощо		Відкриття недільних шкіл, бібліотек, курсів для дорослих рідною мовою

У цей період український рух трансформується під впливом ліберальних реформ 60-х років XIX ст. та стрімкої урбанізації. Нове покоління інтелігенції, прагнучи модернізації імперії, дедалі частіше входило в опозицію до влади, але замість відкритої політичної боротьби зосередилося на культурницькій праці. Головною метою стало створення наукового підґрунтя для національної ідентичності: опрацювання архівів, статистики та видання словників, які мали стати базою для народної освіти.

Цей перехід від романтичного захоплення минулим до системної роботи отримав назву «академічно-громадівський етап». Його суть полягала у поєднанні глибоких наукових досліджень із практичним просвітництвом через мережу громад.

Попри заборони, саме поєднання науки і громадської самоорганізації дало руху стійкість. Коло активних прихильників розширювалося: від вузьких інтелігентських гуртків до вчителів, учнів, ремісників, міщан.

2. Як розпочався громадівський рух

ПОМІРКУЙТЕ

У яких організаційних формах існував цей рух і які були його особливості?

Одним із центрів відродження національного руху стала столиця Російської імперії Санкт-Петербург, де мешкала чимала українська громада. У 1859 р. українські діячі Санкт-Петербурга створили першу Українську громаду — культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книжок, журналів, проведення літературних вечорів.

Обкладинка першого випуску часопису «Основа»

Започаткований у 1861 р. часопис «Основа» друкував твори художньої літератури, історичні праці, документи, спогади, публіцистику як українською, так і російською мовами. Незважаючи на своє недовге 22-місячне існування (влада журнал заборонила), він істотно сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.

ДОСЛІДІТЬ

• Як історик Олександр Бойко характеризує виникнення й цілі громади в Санкт-Петербурзі?

«Повернувшись після амністії і заслання, колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства у 1859 р. створили у Петербурзі першу українську громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис «Основа» <...> навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко і весь громадівський рух».

Із: Бойко О. Історія України

У 1861 р. з’явилися громади в Києві, згодом у Харкові, Полтаві, Чернігові та Одесі. Їх учасники опікувалися недільними школами, що існували в 1859-1862 рр., науковими установами та видавничою справою.

Одним із проявів громадівського руху став рух хлопоманів у Києві (від пол. chlop — «селянин») — українофільський рух Правобережжя України кінця 50 — початку 60-х років XIX ст.

Українофільство — термін, поширений із другої половини XIX ст. в українському національному русі, на позначення любові до України, українського народу, української культури. Українофілами називали українських діячів 60-х років XIX ст.

Здебільшого студенти-хлопомани походили з польських і спольщених українських шляхетських родин. Вони одягалися в народний одяг, спілкувалися й писали українською мовою, дотримувалися народних звичаїв. Ідейним

натхненником хлопоманства був Володимир Антонович. Серед активних його діячів були також Тадей Рильський (батько відомого поета), Павло Чубинський, В’ячеслав Липинський.

Під час студентських канікул учасники молодіжного руху пішки мандрували Україною: обійшли Волинь, Поділля, Київщину, Холмщину, — аби краще «пізнати її людність». Студенти вивчали селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле України. Така діяльність тривала до 1860 р., але ходіння в народ було малоефективним. Сільська влада й поліція переслідували хлопоманів.

3. Як діяла Київська громада

ПОМІРКУЙТЕ

У чому полягало значення діяльності Київської громади?

Уже в 1861 р. колишні діячі гуртка хлопоманів разом із викладачами та студентами Київського університету — серед них Павло Чубинський, Павло Житецький, Іван Касьяненко, Михайло Драгоманов — утворили нову українську Київську громаду. У 1862 р. вона налічувала майже 200 осіб і діяла легально, зосереджуючись на культурницькій роботі. Громади, що виникали слідом у різних містах, об’єднували людей різних поглядів, але всіх їх єднало прагнення працювати для свого народу.

Така діяльність привертала увагу імперської адміністрації. У рапорті 1861 р. каневський справник Котляров повідомляв про існування «товариства малоросів», яке намагалося «зблизитися з простим народом, навчити його грамоті й навести на думку про колишню славу Малоросії». У документі наголошувалося, що громади поширюють «малоросійські пропаганди», а молоді українці «виїжджають у різні місця України» з просвітницькою метою. Очевидно, що навіть культурницьку діяльність громад влада сприймала як політичну загрозу.

Громадівці активно працювали в українських школах, організовували публічні лекції та бібліотеки, виступали ініціаторами створення гімназій і шкіл народних учителів. Важливим напрямом стало підготовлення українських підручників та популярних книжок для народу. Вони поширювали твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка та інших письменників, брали участь у суспільному житті.

Активними діячами українофільства були члени Полтавської громади Дмитро Пильчиков і Володимир Лобода. У березні 1862 р. вони звернулися до громад інших міст із закликом «розповсюджувати грамотність серед місцевого сільського населення його власного мовою». Це звернення надрукували й чернігівські громадівці у своєму часописі «Чернігівський листок», поширюючи ідею народної освіти українською мовою.

ДОСЛІДІТЬ

Які факти біографії Володимира Антоновича вас зацікавили? Як ви оцінюєте його діяльність?

Кілька фактів про людину

Володимир Антонович. 1908 р.

Володимир Антонович (1834-1908) — український історик, археолог, етнограф, археограф. Народився на Вінниччині в родині польського шляхтича. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Працював учителем латини в Першій київській гімназії. Згодом викладав у Київському університеті та був деканом історико-філологічного факультету. У 1861 р. приєднався до хлопоманів, став одним з організаторів Київської громади. У 1863-1880 рр. — головний редактор Київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Один із фундаторів і голова (1881-1887) Історичного товариства Нестора Літописця. Автор численних праць з історії України, археології та етнографії.

4. Що таке Валуєвський циркуляр

ПОМІРКУЙТЕ

Чому реакція російської влади на діяльність громад була такою жорсткою? Чи можна вважати Валуєвський циркуляр* виявом шовіністичної політики** російського самодержавства? Чому?

Спершу влада терпимо ставилася до громад, але в 1862 р. звинуватила їх у «сепаратизмі»: почалися арешти, розгромлено Полтавську й Чернігівську громади, закрито недільні школи й журнал «Основа», у пресі розгорнули кампанію проти українофілів.

Розпочате слідство завершилося тим, що міністр внутрішніх справ Петро Валуєв 20 липня 1863 р. видав таємний циркуляр, у якому зафіксовано узгоджену із царем позицію російського уряду щодо українства.

* Циркуляр (від лат. circularis — «круговий») — письмове розпорядження наказового змісту для підлеглих.

** Шовінізм — проповідування національної винятковості одних націй і цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами.

ДОСЛІДІТЬ

• Визначте основні положення наведеного документа та їх можливі наслідки. Накресліть таблицю і запишіть їх.

«Останнім часом питання про малоросійську літературу набуло політичного характеру <...> прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на неосвічених <...> взялися під приводом поширення освіти за видання книжок для початкового читання, букварів, граматик <...>

<...> питання про вживання в школах малоросійського наріччя не вирішене, а розгляд його сприйнято більшістю малоросів з обуренням <...> Вони <...> доводять, що малоросійської мови не було, немає і бути не може і що наріччя, вживане простолюдом, є російською мовою, зіпсованою впливом Польщі <...> Особам, які доводять протилежне, більшість малоросів докоряє сепаратистськими задумами, ворожими до Росії <...> Зважаючи <...> на стан суспільства <...> та беручи до уваги, що питання про навчання місцевими говірками не отримало <...> вирішення міністр внутрішніх справ визнав за необхідне <...> до майбутнього розгляду [цього питання] <...> надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки твори <...> які належать до літературного письменства; пропуск же книг як малоросійською мовою духовного змісту, так навчальних і <...> призначених для початкового читання народу, призупинити».

Із Циркуляра Петра Валуєва Київському, Московському, Петербурзькому цензурним комітетам від 18 липня 1863 р.

Сторінка Валуєвського циркуляра

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які події свідчили про піднесення українського руху наприкінці 50 — на початку 60-х років?
2. У чому полягало значення журналу «Основа» для розгортання українського руху?
3. Хто такі хлопомани і яку роль вони відіграли в становленні українського руху на Наддніпрянщині?
4. Чим було викликане видання Валуєвського циркуляру?
5. Які причини викликали піднесення українського руху наприкінці 50 — на початку 60-х років?
6. Які були особливості цього руху?
7. Яку мету мав царський уряд, видаючи Валуєвський циркуляр?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Створи ескіз постера про одного з діячів українського національного руху кінця 50 — початку 60-х років XIX ст.
2. Виконай завдання 21.1-21.5 до § 21 в е-додатку.

Зміст