Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)
§ 7. Франція в період Реставрації Бурбонів і Липневої монархії
Пригадайте
• Якими були причини й наслідки політичних і соціально-економічних змін у Франції в 1789-1815 рр.?
1. Франція в період Реставрації
Переможена, принижена, окупована, утомлена від революцій і воєн. Такою побачили свою батьківщину представники династії Бурбонів, які поверталися з еміграції після бурхливих років Французької революції та епохи Наполеона І.
Оскільки їхню владу було відновлено, тобто реставровано, то нетривалий період їхнього правління називають періодом Реставрації.
Словник
Реставрація — період в історії Франції, коли на королівський престол повернулися представники династії Бурбонів. Тривав від зречення Наполеона І Бонапарта в 1814 р. до 1830 р.
Невідомий художник. Король Людовік XVIII повертається до Парижа (3 травня 1814 р.)
Після першого зречення Наполеона на французький престол було запрошено Людовіка XVІІI з династії Бурбонів — брата страченого революціонерами короля Людовіка XVI.
Ставлення багатьох французів до повернення Бурбонів дотепно відображено в карикатурі на картину «Присяга Гораціїв» Ж.-Л. Давида. На ній художник зобразив трьох братів, які хоробро простягнули руки вперед, засвідчивши готовність пожертвувати собою заради батьківщини.
Натомість на карикатурі зображено троє миршавих офіцерів, які мляво вітають погруддя Людовіка XVIII, що демонструє їхню нерішучість і сумнівну відданість королю.
Ж.-Л. Давид. Присяга Гораціїв
Політична карикатура на «Присягу Гораціїв». 1810-ті роки
4 червня 1814 р. було ухвалено конституцію Франції — так звану Хартію 1814 року. Документ затвердив основні результати Французької революції: обмеження влади короля, знищення пережитків феодалізму, новий Цивільний кодекс, зміни щодо земельної власності й адміністративного поділу країни.
Хартія також містила положення про рівність французів перед законом, незалежно від чину й титулів, про вільне сповідування релігії. Роль короля була обмежена, хоча монарх залишався главою держави й призначав урядовців, був командувачем збройних сил, мав право оголошувати війну й укладати мирні договори. Було засновано дві палати парламенту: верхню палату — палату перів (призначав король) і нижню палату — палату депутатів (обирало обмежене коло виборців, які могли сплатити високий майновий ценз).
Людовік XVIII посів трон за підтримки союзних держав — переможниць Наполеона, і це справило на французів гнітюче враження. Спочатку на вимогу країн-переможниць Людовік XVIII призначив прем’єр-міністром відомого дипломата Ш. Талейрана, однак за кілька місяців замінив його герцогом А. де Рішельє. До того Рішельє жив в Одесі й обіймав посаду очільника міста, керував спорудженням морського порту.
• Розгляньте фото пам’ятника Арману де Рішельє в Одесі (установлений у 1828 р.).
• З якою метою, на вашу думку, одесити обклали пам’ятник мішками з піском? Які події відбувалися в цей час у місті й в Україні загалом?
м. Одеса. Березень 2022 р.
Разом із Бурбонами до країни повернулися із закордону тисячі дворян. Вони вимагали розправи над політичними діячами часів революції та Наполеона, відновлення своїх феодальних прав і привілеїв.
У країні, особливо на півдні, розпочався терор проти тих, кого вважали якобінцями й лібералами. Однак повне повернення до минулого було вже неможливе. Режим Реставрації визнав зміни в розподілі землі, що відбулися, починаючи із часів революції 1789 р. Поверталися титули, зокрема й отримані за правління Наполеона І.
Засновані Наполеоном установи продовжували діяти й у період Реставрації. На своїх місцях залишалися керівники провінцій, зберігалися міністерства, поліція, засади оподаткування, Кодекс Наполеона, суди й навіть орден Почесного легіону. Також залишилися «наполеонівська» система організації армії, шкільної та університетської освіти, угода з Папою Римським і багато іншого.
Загалом період Реставрації Бурбонів був досить суперечливим. У ці роки відбулися позитивні зрушення в економіці, зокрема відновлено престиж Франції за кордоном, створено чимало визначних творів у французькій літературі й мистецтві. Однак спроби Бурбонів поєднати відновлену монархічну форму правління з революційними надбаннями французів зазнали невдачі. На поступливого й поміркованого Людовіка XVIII тиснули прихильники відновлення необмеженої монархії на чолі з молодшим братом короля — графом д’Артуа.
Проте їхні плани виявилися нездійсненними, адже зміни, що відбулися в країні внаслідок революції, епохи Наполеона та подальших подій, унеможливили нав’язування французам влади, яка б ігнорувала їхні громадянські права.
Восени 1824 р. Людовік XVIII помер, і трон посів його брат, граф д’Артуа, під іменем Карл X. Новий король виявився справжнім лихом для країни. Не надто розумний, але вольовий, він свого часу спільно з Марією-Антуанеттою плів інтриги проти революції, а після втечі з Франції очолював емігрантів із числа дворян і духівництва.
Ж.-П. Франк. Карл X. 1838 р.
Після повернення з еміграції д’Артуа разом із затятими прихильниками відновлення абсолютної монархії вимагав помсти учасникам революції та прибічникам Наполеона.
Навесні 1825 р. було оприлюднено королівський закон, який установлював майже необмежене панування церкви в царині освіти й культури. Розпочалося вилучення та спалення «шкідливих» книжок. Хвилю обурення викликав у французів закон про грошову винагороду колишнім землевласникам, яка у двадцять разів перевищувала дохід від відібраних у них під час революції земель.
Також було ухвалено закон про жорстку цензуру й судове переслідування преси. Політичні утиски відбувалися на тлі економічної кризи. Невдоволення Бурбонами охопило широкі верстви населення і навіть нижню палату парламенту. Уряд розпустив «бунтівну» палату депутатів, але нові вибори забезпечили ще більшу перевагу опозиції. Король вирішив тимчасово відступити й неодноразово міняв уряд. Також було обмежено вплив церкви на освіту, послаблено цензуру.
Тепер королем були незадоволені й ліберальна опозиція, і прихильники необмеженої монархії. На початку 1830 р., після тривалого зволікання короля, нарешті зібрався парламент. У своїй промові Карл X погрожував критикам уряду й остаточно пересварився з опозицією. Роздратований та наляканий монарх у травні видав указ про розпуск палати депутатів і призначив нові вибори.
2. Революція 1830 р.
Проте Карл X укотре помилився: вибори знову виграла опозиція. Король оголосив їхні результати недійсними й запровадив жорстку цензуру в пресі. Було введено в дію новий виборчий закон, що надавав виборче право тільки великим землевласникам і позбавляв його промисловців і торгівців (кількість виборців зменшувалася втричі). Палату депутатів позбавили законодавчої влади, відтепер вона мала тільки дорадчий голос. Ліберальна опозиція сприйняла рішення короля як державний переворот.
Карл X та його оточення були переконані, що масових протестів не буде. Проте щойно парижани дізналися про королівські укази, місто збурилося. Вулиці столиці, де майже не було військ, заполонили рішуче налаштовані люди. 27 липня 1830 р. в Парижі розпочалося стихійне збройне повстання, що стало початком Липневої революції. На вулицях з’явилися триколірні прапори республіки та барикади. До вечора того ж дня війська зуміли розігнати майже беззбройних і неорганізованих повстанців. Уряд був упевнений, що виступ придушено.
Ж.-В. Шнетц. Бій за міську ратушу (28 липня 1830 р.). 1833 р.
Однак уже наступного дня боротьба відновилася. До повстанців долучилася національна гвардія. Після запеклих боїв повстанці захопили висоти Монмартра й підняли там триколірний прапор. Захопивши ратушу, вони розпочали наступ на королівський палац.
Жінки боролися пліч-о-пліч із чоловіками: улаштовували перев’язочні пункти, витягали поранених, билися на барикадах. До повстанців почали приєднуватися ветерани, студенти, адвокати, журналісти; подекуди на їхню сторону переходили солдати. Майже кожний десятий житель Парижа брав участь у боях.
На третій день виступу парижани атакували Лувр, який захищали швейцарські найманці, і захопили палац. Місто опинилося в руках повстанців. Того ж дня Карл X скасував свої укази, однак було вже запізно: повстанці захопили останній оплот монархії — палац Тюїльрі.
Колишні депутати й члени ліберальної опозиції обрали муніципальну комісію, яка виконувала функції тимчасового уряду. Найкращим кандидатом на трон вони вважали Луї Філіппа — герцога Орлеанського, найближчого родича Бурбонів.
2 серпня Карл X зрікся престолу й відплив до Англії. Влада перейшла до тимчасового уряду, створеного депутатами ліберальної опозиції.
Хоча більшість учасників революції боролася за республіку, у країні було встановлено конституційну монархію. Луї Філіппа Орлеанського спочатку проголосили намісником, а згодом на об’єднаному засіданні обох палат парламенту — королем Луї Філіппом І. «Королю-громадянину», як його називали, судилося бути останнім королем в історії країни. Того ж дня ухвалили конституцію, яку назвали «Хартією 1830 року».
Ф. Жерар. Луї Філіпп І. 1834 р.
3. Липнева монархія
Три славні дні, як образно назвали революцію французи, поставили крапку в історичному змаганні між дворянством і буржуазією. Дворянство (у минулому — другий стан) остаточно поступилося місцем на політичному олімпі буржуазії. Уособленням нової ситуації був сам Луї Філіпп І — великий фінансист і лісопромисловець, «король-буржуа». Через особливості тілобудови карикатуристи часто зображали його у вигляді груші.
Політичний устрій Франції за Хартією 1830 р.
• Проголошено свободу преси й зібрань.
• Король — голова виконавчої влади.
• Король править не через «божественне право», а з волі французького народу.
• Короля позбавлено повноважень скасовувати закони або призупиняти їхню дію, а також дарувати спадкове звання пера.
• Членів палати перів мають обирати так само, як і членів нижньої палати парламенту.
• Знижено майновий і віковий цензи (право обирати — з 25 років, бути обраними депутатами — з 30 років).
• Католицька релігія втратила статус державної.
За часів правління Луї Філіппа І фінансова аристократія отримала високі державні посади, пільги й привілеї. Це стало тягарем для бюджету, у якому бракувало грошей, через що неухильно зростав державний борг. Серйозним випробуванням для влади стали повстання робітників і дрібних ремісників, зайнятих у шовкоткацькому виробництві м. Ліона (1831 і 1834 рр.). Перший виступ спричинила мала платня за тяжку працю. Повстанці на кілька днів вибили з міста урядові війська, але зрештою повстання було придушено.
Натомість друге повстання висунуло переважно політичні вимоги: демократичні свободи, установлення республіки, право на створення робітничих організацій. Цей виступ, так само як і в інших містах, було придушено урядовими військами.
• Розгляньте французьку карикатуру, на якій діти малюють на стіні грушоподібні зображення Луї Філіппа І. Про яке сприйняття суспільством чи принаймні його частиною короля свідчить малюнок?
• Чи вважаєте ви, що точка зору художника є неупередженою, тобто достовірним історичним джерелом, з якого можна зробити правдивий висновок про політика чи будь-яку іншу людину?
О. Буке. Політична карикатура. 1833 р.
У другій половині 1840-х років у Франції, як і в інших промислових країнах світу, розпочалася економічна криза. Товарів вироблялося більше, ніж люди могли придбати. Зупинялися фабрики — і робітники втрачали роботу. Розорювалися банки, знецінювалися гроші, процвітали спекуляція та шахрайство.
• Проаналізуйте наведені в діаграмі статистичні показники. Наскільки, на вашу думку, серйозною постає із цих показників криза? Які верстви населення зазвичай зазнають найдошкульнішого удару внаслідок економічної кризи?
Прояви економічної кризи у Франції в середині XIX ст.
(на скільки відсотків відбулося скорочення)
У зовнішній політиці Липнева монархія відновила розпочате за Карла X завоювання Алжиру. Хоч алжирці виявилися завзятими воїнами, перевага французької армії в сучасному озброєнні призвела до того, що в 1847 р. країна стала однією з найбільших колоній Франції.
В опозиції до режиму Липневої монархії опинилися ліберальна інтелігенція, робітники, фермери, значна частина підприємців. Опозиція, що гуртувалася довкола впливових ліберальних газет, улітку 1847 р. розпочала широку кампанію публічних політичних бенкетів. Замість тостів, на них виголошували промови з вимогою політичних і соціальних реформ. Бенкетна кампанія охопила всю країну й посилила боротьбу за виборчу реформу. У 1848 р. Франція опинилася на порозі третьої, починаючи з кінця XVIII ст., революції.
Основні події
1814-1830 рр. — період Реставрації Бурбонів.
Липень 1830 р. — Липнева революція у Франції.
1830-1848 рр. — Липнева монархія.
Запитання та завдання
1. Поясніть історичне поняття «Реставрація Бурбонів» і назвіть часові межі цього періоду в історії Франції.
2. Які політичні сили переважали у Франції в період Реставрації Бурбонів?
3. Якими були причини революції 1830 р.? Що спільного й що відмінного, на вашу думку, між причинами Французької революції XVIII ст. та Липневої революції 1830 р.?
4. Французький історик і художник, сучасник Липневої революції Леон Коньє символічно зобразив «три славні дні» революції 1830 р. Чому, на вашу думку, змінювався вигляд прапора? Які події революції символізує перший прапор, які — другий, а які — третій?
Л. Коньє. Три славні дні революції. 1830 р.
5. Які ви можете назвати досягнення та втрати, що випали на долю Франції в період Липневої монархії?
6. Перегляньте відеосюжет про пам’ятник Арману де Рішельє в Одесі. Про які заслуги перед містом і про яке ставлення містян до Рішельє свідчить той факт, що його бронзова статуя — перший пам’ятник, установлений в Одесі?
7. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.
