Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

§ 6. Велика Британія

Пригадайте

• Які важливі події в політичному й суспільному житті Великої Британії відбулися в ранній Новий час?

1. Велика Британія — «майстерня світу»

Велика Британія невипадково стала батьківщиною індустріальної революції.

Чому індустріальна революція розпочалася саме у Великій Британії

Політичні та колоніальні війни в Європі	У середині XVIII ст. багато європейських країн стали колоніальними державами. Зокрема, Британська імперія мала величезні території по всій земній кулі. Крім того, великі війни (Семирічна війна, Війна за незалежність США та наполеонівські війни) спонукали Велику Британію шукати нові методи господарювання для прискорення промислового розвитку.
Аграрна революція у Великій Британії	Із середини XVIII й до кінця XIX ст. сільськогосподарське виробництво в Британії зросло завдяки новим методам землеробства: сівозміна, закриті поля, селекційне розведення тварин і рослин, використання добрив.
Збільшення кількості населення	Завдяки успішному сільськогосподарському виробництву населення Великої Британії протягом XVIII ст. швидко збільшувалося. У результаті було вдосталь робочої сили для промислового зростання.
Наукова революція	Поширення просвітниками вільнодумних ідей. Наукові знання проклали шлях до наукових винаходів і відкриттів Галілео Галілея, Рене Декарта, Ісаака Ньютона й інших видатних людей того часу.
Винаходи й нововведення	Винаходи й нововведення зумовили підвищення продуктивності праці, зростання міст і збільшення міського населення спочатку в Британії, а згодом у Європі та Сполучених Штатах Америки. Найбільшою перевагою Великої Британії були великі запаси вугілля та заліза. Зокрема, завдяки винайденню парового двигуна, що працював на вугіллі, у Британії виникла найпотужніша чавунна промисловість у світі.

Оскільки Велика Британія першою розпочала й успішно здійснила індустріальну революцію, то в останні кілька десятиліть XIX ст. її промислові товари переважали у світовій торгівлі. До того ж на світовому ринку панували не тільки британські товари, а й британські кораблі, гроші та банки.

Використання парових машин уможливило значні досягнення в гірничій промисловості, металургії, сільському господарстві, транспорті, виробництві товарів широкого вжитку тощо.

Парова машина

Економіка країни працювала за принципом сполучених судин: нововведення в одній її ланці спричиняли успіх в іншій і, урешті-решт, забезпечували фінальний результат — збільшення прибутків та усунення конкурентів.

Під час індустріальної революції і впродовж кількох наступних десятиліть частка Великої Британії у світовому промисловому виробництві зросла більше ніж удесятеро. Країна отримала неофіційний статус «майстерні світу». Її приклад наслідували інші країни. Британські товари, виготовлені на найсучаснішому обладнанні, були якіснішими й дешевшими за іноземні. Тому Великій Британії була вигідна вільна торгівля, її товари переміщали та продавали без сплати мита. Хоч експорт товарів приносив Британії великі багатства, усе ж основою її процвітання залишався внутрішній попит.

Британська крамниця, що торгує хлібопродуктами, сіллю, цукром, чаєм, прянощами тощо на Різдво. 1850 р.

Це стало можливим завдяки тому, що в багатьох британців, насамперед представників середнього класу та кваліфікованих працівників, наприклад інженерів, була досить висока зарплата. Також у країні зросла народжуваність, що збільшувало кількість споживачів.

Словник

«Майстерня світу» — образна назва Великої Британії в середині XIX ст., що наголошувала на її лідерстві в промисловому розвитку.

Завдяки підвищенню зарплати жінок і неповнолітніх родини могли витрачати більше грошей. Зокрема, купували різноманітні текстильні вироби, одяг, взуття, предмети домашнього вжитку (порцеляну, столове приладдя, дзеркала, книжки, годинники, меблі, штори й постільну білизну, а також різний дріб’язок: пряжки, стрічки, ґудзики тощо). Більше споживали масла, хліба, молока, м’яса, овочів, фруктів, риби й інших харчових продуктів. Раніше їх вирощували чи виготовляли самостійно, а тепер британці могли придбати їх у крамниці або на ринку.

Країна посідала чільне місце за обсягами торгівлі, їй належала майже половина світового торговельного флоту, а зарубіжні капіталовкладення були більшими за показники Франції та Німеччини разом. Англійський фунт стерлінгів залишався основною світовою валютою, а Лондон — головним торговельним і фінансовим центром світу.

Символом досягнень Великої Британії стала Всесвітня виставка промислових товарів 1851 р. в Лондоні, яку відвідало кілька мільйонів людей. Асортимент і якість британських товарів вражали. Виставка символізувала настання «золотого віку» Великої Британії, засвідчила про її економічне зростання.

У 1870-х роках економічний розвиток Великої Британії сповільнився, інші країни, зокрема Німеччина та США, поступово наздоганяли її. Вони мали багатші й дешевші запаси енергії та сировини, розгалужену мережу залізниць, якими ввозили дешевий хліб. До того ж у них, а не в Британії розвивалися нові галузі промисловості, наприклад хімічна в Німеччині.

2. Парламентські реформи 1832 і 1867 рр.

Політичний устрій Великої Британії ґрунтувався на конституційному «Біллі про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. Згідно із цим актом, тільки парламент мав право ухвалювати чи скасовувати закони, установлювати нові податки та розподіляти державний бюджет.

Парламент, до повноважень якого належало формування уряду, був двопалатним. У складі верхньої палати — палати лордів — були представники знатних родин країни. Титул лорда, який успадковувався, могли присвоїти лише король чи королева. Нижню палату — палату громад — обирали голосуванням.

Виборча система країни була архаїчною і не відповідала потребам країни. Її вади були очевидними: право голосу людини залежало від статі (жінок не допускали до участі у виборах), місця проживання, доходу, суми сплачених податків тощо. Промислових робітників також не допускали до виборів. Великі промислові міста могли взагалі не мати своїх депутатів у парламенті. Натомість маловідоме містечко, у якому було 2-3 будинки й до 10-ти виборців, могли представляти в парламенті кілька депутатів.

У суспільстві виникла потреба проведення парламентської реформи. Торі й віги — дві партії країни, що конкурували ще із часу їхнього утворення наприкінці XVII ст., мали різні підходи до способу обрання депутатів до парламенту. Очільники партії торі, що перебувала тоді при владі, були противниками парламентської реформи. Проте рядові партійці підтримували ідею внесення змін до виборчого законодавства в інтересах середнього класу.

• Перегляньте відеосюжет про будівлю британського парламенту (англ.). Наскільки, на вашу думку, для сучасних британських парламентарів важливо те, що вони ухвалюють закони в будівлі Вестмінстерського палацу, у якій парламент Великої Британії засідає з XIII ст. ?

• Як ви вважаєте, які переваги чи, можливо, труднощі має проведення засідань у залі, який за кілька сотень років майже не зазнав змін?

Наприкінці 1830 р. уряд відправили у відставку, і до влади прийшли віги — прихильники реформи. У країні проводили громадянські акції на підтримку нового виборчого закону. З третьої спроби віги домоглися позитивного голосування за реформу в парламенті, і в 1832 р. король підписав закон про парламентську реформу, або Закон про велику реформу. Це була перша виборча реформа в історії країни. Вона полягала в перерозподілі місць у палаті громад парламенту й збільшенні кількості виборців.

Парламентська реформа 1832 р.
Прогресивні нововведення • Позбавлено представництва майже сотню містечок і сіл. Натомість десятки великих і середніх міст отримали право обирати своїх депутатів; • створено багато нових виборчих округів (переважно в промислових районах); • надано виборче право фермерам та орендарям, які сплачували високу щорічну орендну плату.	Половинчастість реформи • Виборче право не отримали жінки; • деякі малонаселені містечка й селища все ж зберегли привілей обирати своїх депутатів; • зберігався високий майновий ценз, що унеможливлювало обрання представників середнього класу й робітників до парламенту; • більшість депутатів і надалі обирали від сільських округів (хоча більше ніж половина населення проживала в містах).

Реформа, незважаючи на її вади, мала велике значення. По-перше, вона засвідчила, що під тиском громадської думки в країні можливі політичні зміни. По-друге, кількість виборців майже подвоїлася. По-третє, унаслідок реформи значно посилився вплив палати громад, адже відтепер уряд формувався з представників парламентської більшості. По-четверте, реформа започаткувала поділ у партійному середовищі на лібералів (реформаторів) і консерваторів.

Словник

Парламентська реформа — парламентський акт, яким було внесено зміни до виборчої системи Великої Британії.

На карикатурі «Напад реформаторів на старе, трухляве дерево» зображено прихильників парламентської реформи 1832 р., які викорінюють політичну корупцію.

Другу парламентську реформу було проведено в 1867 р. Її прийняття відбувалося набагато спокійніше. Право голосу було надано дрібним власникам і кваліфікованим робітникам, однак зберігся майновий ценз — власне помешкання. У результаті реформи кожний другий британець мав право брати участь у виборах. Однак жінки й надалі були позбавлені такого права.

3. Чартизм (чартистський рух)

Перша парламентська реформа збільшила кількість людей, які виступали за подальше реформування політичного устрою країни. В умовах тяжкої праці, низької зарплати й високих цін особливо пожвавився масовий політичний робітничий рух — чартизм. Він виник у середині 1830-х років і був доволі активним упродовж наступного десятиліття. Підтримка чартизму досягла піку за часів економічного спаду й голоду. Зокрема, великий картопляний голод в Ірландії, спричинений, на думку одних, зумисними діями британського уряду щодо Ірландії, на думку інших — захворюванням картоплі, призвів до того, що чверть ірландців (понад 2 млн осіб) або померла, або мусила виїхати до сусідніх країн.

Словник

Чарти́зм, або чарти́стський рух (від англ. charter — хартія, петиція), — перший оформлений робітничий рух в Англії. Назва походить від петиції до парламенту, так званої «народної хартії» (1838), у якій було викладено політичні вимоги чартистів.

У великих містах відбувалися масові заворушення і страйки через безробіття, проти скорочення заробітної плати.

Вимоги чартистського руху

• Щорічні вибори до парламенту.
• Виборче право для всіх чоловіків, які досягли 21-річного віку.
• Скасування майнового цензу на виборах до парламенту.
• Таємне голосування.
• Виборчі округи однакового розміру.
• Оплата депутатства.

Чартисти подали до парламенту три хартії (письмові вимоги), під якими стояли підписи понад 10 млн англійців. Проте всі вони були відхилені. Щоразу, коли парламент відмовлявся задовольнити викладені в хартіях вимоги, відбувалися заворушення, які уряд або вгамовував обіцянками, або придушував силою. Велику чартистську хартію 1848 р. планували подати до парламенту після масового мирного мітингу в Лондоні. Уряд відправив кілька тисяч солдатів, але холодного, дощового дня на мітинг зібралося не більше двох десятків тисяч чартистів. Відхилення парламентом цієї (як виявилося, останньої) хартії ознаменувало згортання чартистського руху.

Чартистська демонстрація в Лондоні 10 квітня 1848 р.

Та все ж чартисти відіграли важливу історичну роль: на початку XX ст. п’ять із шести (окрім щорічного проведення парламентських виборів) вимог чартистів було задоволено.

4. Зовнішня та колоніальна політика

Найважливішою метою Великої Британії в зовнішній політиці після завершення наполеонівських воєн було збереження миру в Європі та забезпечення сприятливих умов для британської торгівлі.

Напрями зовнішньої і колоніальної політики Великої Британії в XIX ст.

Підтримання миру в Європі

Британія була зацікавлена в мирній ситуації на континенті, адже виживання «майстерні світу» залежало від торгівлі. Колонії забезпечували країну сировиною та ринком збуту товарів, а війна руйнувала безпеку шляхів судноплавства. Тому Британія прагнула вирішувати суперечки засобами дипломатії, а не зброї.

Підвищення статусу Великої Британії на Європейському континенті

Велика Британія, доклавши зусиль для перемоги над Наполеоном, виявилася єдиною, чия політична система залишалася недоторканною під час воєн із Францією. Британці вважали, що тільки їхня країна спроможна знову об’єднати Європу. Крім того, Велика Британія не мала територіальних зазіхань у Європі, тому могла діяти як «чесний брокер».

Збереження рівноваги сил у Європі

Британія прагнула запобігти пануванню в Європі будь-якої однієї держави. Вона хотіла зберегти ситуацію, що виникла після 1815 р.: Франція ослаблена, а роздроблені німецькі держави, навіть Пруссія, ще не набрали сил.

Стримування Франції

Британія мала на меті запобігти французькому експансіонізму та втримати Францію в межах її кордонів. Водночас британці нерозважливо не помічали піднесення Пруссії, яка становила більшу загрозу для миру в Європі, ніж Франція.

«Обережне» колоніальне розширення

На початку XIX ст. британські володіння або території, де вона мала вплив, збільшилися від Африки до Далекого Сходу. Зокрема, Велика Британія включила до сфери своїх інтересів Мальту, Іонічні острови, Цейлон. В Африці британці визнали новоутворені південноамериканські республіки й мали сприятливі можливості для торгівлі з африканськими країнами.

Утримання сильного військово-морського флоту

У зовнішній політиці Великої Британії головною силою був Королівський флот. Британські інтереси за кордоном були найкраще захищені саме в тих районах, куди міг дістатися флот.

Просування британських конституційних порядків у Європі

Британія була зацікавлена, щоб інші європейські держави (а надто прибережні, такі як Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Португалія, Італія, Греція) мали конституції, подібні до британської. Вона вважала, що конституційні уряди мають подібні погляди й ідеї і тому з ними буде легше вести переговори. Британія допомагала в цьому порадами та навіть військовими засобами.

Стримування Росії. Збереження цілісності Османської імперії

Османська імперія в XIX ст. ослабла, і головною загрозою в протоках Босфор і Дарданелли, а також у Середземному морі стала Росія. «Російський ведмідь» проводив щодо турків агресивну політику, а це загрожувало британській торгівлі в Середземному морі. Зокрема, сповненим ризиків ставав сухопутний шлях до Індії — країни, що мала велике значення для Британії як ринок сировини та збуту товарів.

У середині століття продовжилося формування Британської колоніальної імперії. Велика Британія закріпила контроль над Індією, Канадою, Австралією і Новою Зеландією. Британці активно проникали до Південної Африки, Китаю та Японії.

Свідчення

• Чи потрібно, на вашу думку, сприймати наведене висловлення лорда Солсбері як істину? Чиї інтереси відображала ця заява?

«Там, де з’являються влада англійців та англійський вплив, відновлюється мир і порядок, панує процвітання та багатство, і тому перспективу встановлення британського правління підтримують представники кожної раси й кожної віри».

Солсбері, англійський лорд (Uzoigwe Y. N. Britain and the Conquest of Africa 1862-1902. Ann Arbor: University of Michigan press, 1974. P. 56)

У 1839-1842 рр. відбулася перша британсько-китайська «опіумна» війна. Вона була спричинена вилученням китайською владою опіуму, який британці нелегально ввозили до Китаю. Велика Британія захопила під час війни о. Сянган (Гонконг) і здобула перемогу у війні. За договором Китай був змушений відкрити для торгівлі з іноземцями кілька своїх портів.

Завдяки прибуткам від колоній і наявності потужного військового та розвиненого торговельного флоту Велика Британія мала змогу активно вивозити гроші за кордон та отримувати від цього надприбутки.

Основні події

1832 р. — перша парламентська реформа у Великій Британії.

1836-1848 рр. — чартистський рух.

1867 р. — друга парламентська реформа.

Запитання та завдання

1. Дайте визначення поняття «парламентська реформа». Наскільки нагальним, на вашу думку, було реформування виборчої системи у Великій Британії? Які соціальні верстви не задовольняла чинна система виборів до парламенту? Чи вважаєте ви їхні претензії обґрунтованими? Аргументуйте вашу точку зору.

2. Коли в 1834 р. в будівлі англійського парламенту сталася пожежа, принцеса Аделаїда зауважила, що це, мовляв, кара божа за прийняття закону про велику реформу. Що, на вашу думку, могло не задовольняти представницю королівської династії в парламентській реформі 1832 р.? Чи мав король повноваження заборонити реформу?

3. Охарактеризуйте переваги й недоліки першої та другої парламентських реформ у Великій Британії.

4. Поясніть поняття «чартизм». Як ви оцінюєте роль чартистського руху в становленні парламентської демократії в Британії?

5. Наскільки, на вашу думку, був закономірним перехід від протекціонізму до політики вільної торгівлі? У чому полягали переваги політики вільної торгівлі для Великої Британії?

6. «Велика Британія — “майстерня світу”» — це, на вашу думку, вишукана фраза чи влучна характеристика місця та ролі Великої Британії у світі в середині XIX ст? Наведіть аргументи на підтвердження вашої точки зору.

7. Якими й чому саме, на вашу думку, були основна мета та головні напрями зовнішньої і колоніальної політики Великої Британії в середині XIX ст?

8. Як ви вважаєте, у чому полягав інтерес Великої Британії, щоб са́ме прибережні держави ухвалили конституції, подібні до британської?

9. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.