Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

Узагальнення до розділу V «Розвиток культури й повсякденне життя наприкінці XVIII — на початку XX ст.»

• «Довге» XIX ст. — час великих змін у всьому світі. Вони були настільки значними, що спричинили поступове відмирання традиційних суспільств та утвердження індустріального. Обом типам суспільств притаманні як сильні, так і слабкі сторони.

• Індустріальна революція, що супроводжувалася видатними науковими відкриттями й технічними винаходами, докорінно змінила не тільки економіку, а й повсякденне життя людей. Вона також зумовили перегляд уявлень про навколишній світ та отримала назву революція в природознавстві.

• Досягнення науки справили значний вплив на розвиток суспільства в XIX — на початку XX ст. У цей період було зроблено найбільші наукові відкриття. Завдяки розвитку торгівлі й міжнародних відносин, дослідженню та освоєнню нових територій було отримано багато інформації, яка свідчила про взаємопов’язаність природних явищ.

• Стрімкий технічний прогрес проявився у швидкому впровадженні різних технічних винаходів. Досягнення в галузях математики, фізики, хімії, біології, електрики та металургії стали підґрунтям для технічного прогресу наступних століть. Людство донині використовує новації кінця XVIII — початку XX ст., зокрема парову машину, залізницю, двигун внутрішнього згоряння, електричну лампочку, радіо, телефон.

• Досягнення в біології дали потужний поштовх розвиткові медицини. Вагомим здобутком стало відкриття наприкінці століття українським ученим І. Пулюєм і німецьким фізиком В. Рентгеном променів, які допомагають лікарям виявляти хвороби, правильно ставити діагноз та успішно лікувати хворих. Завдяки досягненням у медицині зменшилася смертність, припинилися масові епідемії, збільшилася середня тривалість життя.

• Зазвичай, коли йдеться про повсякденне життя людей у XIX ст., то в уяві виринають заводські труби, сірі промислові міста й інші притаманні добі індустріальної революції споруди та предмети.

Насправді ж «довге» XIX ст. було багатоликим. Люди пройшли тернистий шлях від первісного страху перед паровими двигунами до активного використання в побуті небачених раніше механічних пристроїв. Попередня епоха, коли життя плинуло повільно й спокійно, змінилася пробудженням у людях прагнення до споживання якісних і доступних харчів і товарів, рішучих змін у своєму житті.

• Передумовою і водночас результатом індустріальної та науково-технічної революцій став розвиток освіти. Саме в «довгому» XIX ст. держава почала брати активну участь у справах освіти. Фінансована державою шкільна освіта поступово змінила уявлення попередніх століть, що освіта — справа необов’язкова, приватна й суто індивідуальна.

• Державна освіта замінила релігійно забарвлену освіту попередніх двох століть. Утручання держави в освіту сприйняли не всі. Деякі церкви та релігійні групи застерігали щодо державного контролю над школами. Недовіра до участі держави в освіті зумовила появу багатьох приватних шкіл.

• Ще однією особливістю тогочасної освіти була її демократизація. Освіта перестала бути привілеєм для дітей зі знатних і заможних родин; залучення до освіти всіх дітей, незалежно від їхнього соціального та майнового стану, стало ознакою століття.

• Освіта дедалі більше перебудовувалася в напрямі навчання та виховання з метою особистого й суспільного успіху освіченої людини та суспільства загалом. Зміни спонукали як державні, так і приватні школи розширити навчальні програми. Школи мали навчити дітей не тільки читати та писати, а й критично мислити; формувати моральність і риси свідомого громадянина. Хоча методи навчання залишалися орієнтованими на запам’ятовування змісту підручників і жорстку дисципліну, проте вже тоді поширювалося більш людяне й прихильне ставлення до дітей.

• У літературі й мистецтві творчо змагалися неокласицизм і романтизм. Митці-реалісти відображали у своїх творах повсякденне життя, вплив буття на формування свідомості людини, критикували вади соціального устрою суспільства. Послідовники ж романтизму змальовували світ таким, яким він мав би бути, аби людина почувалася щасливою.

• Помітним явищем у мистецтві другої половини XIX ст. стало формування нового художнього напряму — імпресіонізму. Його основна особливість — прагнення передати враження від побаченого. Митці зображали не реальний предмет або явище, а людське сприйняття, психологічний стан, який вони викликали.

• Зростання економіки й добробуту людей, науково-технічний прогрес сприяли досягненням у царині мистецтва. У XIX ст. мистецтво стало більш демократичним, перестало бути забаганкою і привілеєм обраних. Підвищення освіченості населення сприяло тому, що з новітніми творами письменників, поетів, драматургів ознайомилося набагато більше людей; відкривалися численні публічні музеї, галереї та виставки.

Україна у світі

• Вагомим був внесок українців у загальноєвропейську культурну спадщину. Усупереч проблемам, спричиненим поділом українських земель між різними державами та русифікацією, тривали становлення і розвиток української культури нарівні з культурами інших європейських націй.

• Зокрема, Україна збагатила європейську літературу творами І. Котляревського, Т Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Марка Вовчка, П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, В. Стефаника та ін. Також І. Франко переклав українською мовою твори Й. Ґете, Г. Гейне, Дж. Байрона й інших європейських авторів, а Леся Українка — Гомера, Г. Гейне, В. Шекспіра, Дж. Байрона, В. Гюго, італійські народні пісні.

• Українська музична культура, представлена творами М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Лисенка, П. Сокальського, також увійшла до золотого фонду європейської та світової музики.

• Досягнення українських архітекторів, особливо в стилі модерн наприкінці XIX — на початку XX ст. (готель в Одесі архітектора Л. Влодека; Будинок із химерами В. Городецького й будівля цирку Е. Брадтмана в Києві та ін.), стали б окрасою будь-якої європейської архітектурної школи.

• В образотворчому мистецтві серед найкращих європейських майстрів — українські художники А. Маневич, М. Бурачек, Ф. Кричевський, К. Малевич.

Отже, культура «довгого» XIX ст., невід’ємним складником якої є українська культура, не лише віддзеркалювала всі найважливіші явища в житті людей, а й давала надію на краще майбутнє.

Запитання та завдання

Підготуйте есе на одну з поданих тем (на вибір):

• «Відмінність масової культури від народної»;

• «Мода як прояв масової культури».