Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

§ 2. Від якобінської диктатури до режиму Директорії. Завершення та історичне значення Французької революції

1. Якобінська диктатура

Республіка опинилася у складній ситуації, чим скористалися якобінці-монтаньяри. У травні-червні 1793 р. вони захопили владу в Парижі й установили у Франції якобінську диктатуру. Якобінці проголосили, що за селянами закріплюється земля, яку вони обробляють, обмежили ціни на продукти й ухвалили декрет про збільшення заробітної плати робітникам. Також було прийнято закони про розподіл між біднотою майна «ворогів революції». Проте якобінська диктатура виявилася недовговічною і багато їхніх обіцянок залишилося на папері.

Словник

Диктатура — форма правління, коли одна людина чи група людей мають необмежену владу, яку утримують за допомогою репресій та обмеження свобод.

К. Т. фон Пілоті. Останні хвилини жирондистів (31 жовтня 1793 р.). 1880 р.

Хоча якобінці підтримували гасла Декларації прав людини та громадянина, насправді діяли всупереч їм. Вони контролювали промислове виробництво й сільське господарство, фінанси та торгівлю, навіть свята й приватне життя людей.

Якобінці намагалися повністю порвати з минулим і створити нове суспільство, очищене від християнства. Натомість було проголошено «релігію розуму». Вона визнавала найвищим обов’язком і прагненням громадян прихильність до держави.

Також якобінці запровадили новий календар із десятьма днями тижня, а 1792 р. проголосили першим роком Республіки.

Надзвичайними повноваженнями був наділений Комітет громадського порятунку, очолюваний М. Робесп’єром, революційні трибунали й інші каральні органи. Було ухвалено декрет про «підозрілих», якими оголосили всіх противників диктатури.

Восени 1793 р. якобінці розпочали революційний терор, який тривав майже рік.

По всій Франції було встановлено гільйотини. «Ворогами народу» оголосили не тільки колишню королеву Марію Антуанетту (страчена того ж року), а й усіх підозрілих, з погляду М. Робесп’єра та якобінців, або звинувачених за доносом. Терору й страти не уникнули навіть деякі вожді революції, зокрема Жорж Дантон, чий авторитет і заслуги перед нею були не менші, ніж М. Робесп’єра.

Така ж доля спіткала й жирондистку Олімпію де Гуж (1748-1793) — захисницю прав людини й рівності жінок і чоловіків. У відповідь на «Декларацію прав людини та громадянина» вона написала «Декларацію прав жінки і громадянки» (1791), яку Конвент відхилив. За опозицію до якобінської диктатури її було страчено на гільйотині восени 1793 р. Нині ім’ям Олімпії де Гуж названо площі та заклади в багатьох містах Франції.

Тільки в Парижі за кілька тижнів якобінці стратили майже півтори тисячі людей. Точних даних кривавої статистики якобінського терору немає, історики зазначають від 18 до 40 тис. жертв.

Одним із натхненників терору вважають Жана-Поля Марата.

Розправившись зі справжніми й уявними ворогами, М. Робесп’єр зосередив у своїх руках необмежену владу. Однак масові репресії призвели до ізоляції «непідкупного», як називали Робесп’єра, і його найближчих сподвижників у Конвенті. Винищення опонентів та успіхи армії на фронті позбавили політику терору виправдання.

Особистості

Жан-Поль Марат (1743-1793) — лікар, журналіст і політичний діяч, один із вождів Французької революції. Після взяття Бастилії в 1789 р. за власні кошти заснував газету «Друг народу». Саме так Марат підписував свої статті. Його вважали чесною і скромною людиною. Він наполягав на революційному терорі та став його символом. Загинув від руки молодої дворянки Шарлотти Корде.

• Проаналізуйте діаграму й визначте, яке з тверджень найкраще характеризує наведену в ній інформацію.

1) Духівництво жодною мірою не постраждало від терору.

2) Якобінський терор однаково вплинув на всі класи французького суспільства.

3) Терор не зачепив представників колишнього третього стану.

4) Найчастіше жертвами терору ставали селяни та робітники.

Соціальний статус людей, страчених під час терору

(Діаграму складено за виданням: Dennis Sherman et. al. World Civilizations: Sources, Images, and Interpretations (illustrated edition). Paperback, published 1993.)

2. Франція в термідоріанський період

Ліві, праві й «болото» Конвенту об’єдналися заради повалення якобінської тиранії. 27 липня 1794 р. вони здійснили державний переворот, який поклав край якобінській диктатурі й терору.

За революційним календарем цей день припав на 9 термідора II року Республіки, тому переворот називають термідоріанським, а тих, кого він привів до влади, — термідоріанцями.

Словник

Термідоріанці — супротивники якобінців, які 27 липня 1794 р. (9 термідора II року Республіки за революційним календарем) здійснили переворот і заарештували М. Робесп’єра та його прибічників.

А. Муяр. Робесп’єра везуть на гільйотину. 1884 р.

Переворот ознаменував згасання революції. М. Робесп’єра та його прибічників заарештували й відправили на гільйотину. «Революція пожирає своїх дітей», — так висловився один із революціонерів.

У термідоріанський період (1794-1795) відновив роботу Конвент — той самий, що голосував за всі рішення в період якобінської диктатури, зокрема й за терор. Закони, на підставі яких здійснювали терор, було скасовано, а революційний трибунал видозмінено. Термідоріанський Конвент віддав до суду й стратив кількох активних прибічників терору й оголосив амністію.

3. Режим Директорії

У серпні 1795 р. Конвент ухвалив нову конституцію: республіка зберігалася, однак було скасовано загальне виборче право; відновлено майновий ценз; вибори стали двоступеневими. Вищою владою проголосили двопалатний парламент, а виконавча влада від Конвенту перейшла до Директорії (фактично — уряду) у складі п’ятьох осіб.

Члени французької Директорії в офіційному вбранні. Ілюстрація із журналу. XVIII ст.

П’ятірку членів Директорії обирали з 10-х кандидатів і щороку одного з них змінювали шляхом жеребкування. За задумом: щоб не допустити повторення узурпації влади й диктатури. П’ять перших членів Директорії вважали царевбивцями, адже вони голосували за смерть короля Людовіка XVI.

Упродовж наступних чотирьох років існування режиму Директорії товари дорожчали, паперові гроші знецінювалися, серед чиновників процвітала корупція, дедалі більше людей ледь зводили кінці з кінцями.

Через невдоволення Директорією в Парижі виникла таємна організація на чолі з Гракхом Бабефом, яка прагнула повалити владу. Змову викрили, а її ватажка засудили до страти.

Водночас Франція продовжувала вести затратні «революційні» (а насправді вже загарбницькі) війни на західних землях Німеччини, в Італії і навіть в Африці. У 1798 р. молодий французький генерал Наполеон Бонапарт вирушив у похід до Єгипту, сподіваючись досягти Індії — багатої британської колонії.

Особистості

Наполеон І Бонапарт (1769-1821) — французький полководець (переможець у 56-ти битвах) і державний діяч, реформатор і законодавець Європи, Перший консул (1799-1804) та імператор Франції (1804-1814/15). Одна з найвідоміших постатей у світовій історії. Народився на о. Корсика в багатодітній родині дрібного дворянина. Завдяки королівській стипендії здобув військову освіту й служив в артилерії. У період Французької революції став генералом.

4. Переворот 18 брюмера. Завершення Французької революції

Невдовзі авторитет Директорії зійшов нанівець. Нові багатії, які «стомилися» від революційного безладу, прагнули «сильної руки». На роль військового диктатора було обрано генерала Бонапарта, який залишив свою армію в Єгипті й повернувся на батьківщину.

За революційним календарем, 18 брюмера VIII року Республіки (9 листопада 1799 р.) відбувся державний переворот. Наполеон Бонапарт скасував Директорію і змусив колишніх депутатів ухвалити закон про передання йому та ще двом консулам влади. Сам він отримав у тріумвіраті звання першого консула й став фактичним правителем Франції.

Наполеон оголосив, що революція закінчилася. Оскільки його правління давало надію на безпеку та стабільність, то захоплення Наполеоном влади французи сприйняли загалом добре.

Здобутки й історичне значення Французької революції (1789—1799)

• Ґрунтувалася на просвітницьких ідеях волі, свободи, братерства.

• Феодалізм було ліквідовано. Селяни отримали землю та майно, які раніше належали тільки дворянам і духівництву.

• Монархію як форму правління було ліквідовано. Революція запровадила конституцію, а потім республіку, що зумовило ослаблення інших монархій у Європі.

• Революційні події у Франції посилили прагнення до свободи в Європі та започаткували епоху революцій. На межі століть абсолютні монархії були повалені одна за одною революціями.

• Французька революція стала поштовхом до осучаснення всієї Європи. Революціонери висували вимоги демократичних перетворень і національного самовизначення.

• У Європі революція сприяла національному пробудженню. Люди почали ототожнювати себе більше зі своєю нацією, ніж із місцевими громадами чи феодалами. Зміна мислення відіграла вирішальну роль в об’єднанні Італії та Німеччини в XIX ст.

• У Латинській Америці ідеї Французької революції вплинули на війни за незалежність, що відбувалися на початку XIX ст. Як результат, низка латиноамериканських країн здобула незалежність від Іспанії і прийняла конституції та інші закони на основі французького законодавства.

• Справила значний вплив на розвиток політичної думки, кинула виклик «божественному праву» королів, пропагувала ідею, що влада належить народу.

• Французька революція також просувала ідею відокремлення церкви від держави.

Україна у світі

Революційна Франція виявляла інтерес до визвольного руху в Україні, де мала таємну агентуру. У Конвенті не виключали ймовірність повстання українців проти російської окупації, у разі якого в Україну могли бути направлені не тільки французькі офіцери-інструктори, а й морська ескадра та сухопутні війська революційної Франції.

Французька революція справила значний вплив на Україну. На українських землях посилилися антимонархічні й антикріпосницькі настрої, порушувалося питання про національну та соціальну свободу українців. Наприкінці XVIII ст. на Поділлі й Волині виникли таємні організації, на Полтавщині розповсюджували французькі революційні видання, перекладали документи революційної Франції та твори філософів епохи Просвітництва. У Львові професори й студенти поширювали ідеї Французької революції. У середовищі військових і службовців утворилися численні гуртки та групи прихильників ідей Французької революції, найвідомішим із яких було в 1840-х роках Кирило-Мефодіївське братство.

Також наприкінці XVIII ст. в Україні помітно збільшилася кількість французьких аристократів із числа емігрантів, які були противниками революції 1789 р. та емігрували з Франції після її початку. Чимало з них осіло в українському Причорномор’ї і навіть на Волині, куди з Німеччини було переведено французький емігрантський корпус, у якому служили прибічники Бурбонської монархії.

Отже, спадщиною Французької революції стала докорінно інша Франція, де назавжди утвердилися республіканські ідеали. Революція визначила подальший розвиток Європи, зокрема й України, змінила світову історію.

Основні події

1793 р. — установлення якобінської диктатури.

Липень 1794 р. — термідоріанський переворот; повалення якобінської диктатури.

1794-1795 рр. — термідоріанський період у Франції.

1795-1799 рр. — режим Директорії.

9 листопада 1799 р. (18 брюмера) — державний переворот.

Запитання та завдання

1. Максиміліан Робесп’єр та якобінці найбільш відомі

А установленням режиму терору
Б захистом свободи віросповідання
В підтримкою правління короля Людовіка XVI
Г відправленням французьких військ на підтримку Американської війни за незалежність від Великої Британії

2. Головним результатом Французької революції стало / став

А повернення королю необмеженої влади
Б зміцнення духівництва як привілейованого стану
В перехід політичної влади до буржуазії
Г перекладання податкового тягаря на низи

3. Порівняйте одну зі статей Декларації прав людини та громадянина з висловленням М. Робесп’єра. У чому, на ваш погляд, полягають особливості тлумачення впливовим якобінцем законності й справедливості? Яке з двох наведених тверджень ви вважаєте правильним? Чому?

• «Закон установлює лише ті покарання, які безумовно й очевидно необхідні; ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, ухваленого й оприлюдненого до скоєння злочину та правомірно застосованого» (ст. 8 Декларації прав людини та громадянина).

• «Терор — це швидка, сувора й непохитна справедливість; отже, він є проявом чесноти» (з промови М. Робесп’єра 5 лютого 1794 р.).

4. Поясніть, що означають історичні поняття «конституційна монархія», «праві» та «ліві», «болото», «якобінська диктатура», «революційний терор», «термідоріанці».

5. Покажіть на історичній карті (с. 23) перебіг подій Французької революції в 1789-1794 рр.

6. Складіть хронологію основних подій Французької революції — від скликання Генеральних штатів до піднесення Наполеона.

7. Робота в групі. Поділіться в класі на групи, які представлятимуть різні політичні течії (наприклад, якобінців, жирондистів, монархістів). Обговоріть основні питання революції (особисті свободи людини, власність, ставлення до терору; чи мала революція якісь (які саме?) негативні наслідки тощо).

8. Порівняйте Французьку революцію з іншими революціями (наприклад з Англійською революцією середини XVII ст. чи Американською революцією XVIII ст.). У чому подібність причин, мети й наслідків? Чим вони відрізняються?

9. Складіть коротку розповідь «Один день із життя» про вигаданого представника певного соціального класу, який жив за часів революції (священник, дворянин, солдат, селянин, робітник тощо).

10. Дискусія. Обговоріть імовірні сценарії, пов’язані з можливим розвитком Французької революції. Наприклад: «Що було б, якби Людовік XVI утік із Франції?» або «Що було б, якби не було якобінського терору?» Визначте потенційні ризики й наслідки кожного зі сценаріїв.

11. Обговоріть, наскільки ідеї Французької революції (наприклад свобода, рівність, братерство) актуальні й важливі нині.

12. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.