Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

§ 3. Консульство й імперія у Франції

1. Франція в період Консульства (1799-1804)

Наприкінці 1799 р. у Франції було ухвалено чергову конституцію. Згідно з нею, законодавчу владу в країні розподілили між Державною радою, Законодавчими зборами й сенатом. Виконавча влада належала першому консулу, тобто Бонапарту. Громадянам надали виборче право, однак жінки не отримали його й цього разу. На чолі департаментів і районів Бонапарт поставив своїх представників. Для зміцнення фінансової системи країни він ініціював створення Французького банку.

Зважаючи на невдалий досвід якобінців у подоланні впливу релігії, перший консул уклав із Папою Римським Пієм VII конкордат (угоду): держава визнавала християнство римо-католицького обряду релігією більшості французів, натомість духівництво повинно було складати присягу республіці й консулам.

Майже п’ятирічний період Консульства у Франції позначився важливими змінами, які вплинули на подальший розвиток країни.

Внутрішня політика

Зовнішня політика

• Відновлено суспільний спокій і стабільність у країні, суттєво ослабленій революцією та війнами.

• Політика була спрямована на розвиток промисловості й торгівлі, сприяла економічному зростанню Франції.

• Проведено адміністративну реформу та налагоджено державне управління.

• На період Консульства припав розквіт французької культури й мистецтва.

• Водночас було запроваджено цензуру, поширилася практика призначення на високі державні посади родичів Наполеона.

• Успішно завершено війну з Другою антифранцузькою коаліцією у складі Великої Британії, Австрійської, Російської та Османської імперій, Швеції і ще низки країн, укладено мирні договори з першими двома.

• Зростання авторитету Франції та особисто Наполеона в Європі.

На окрему увагу заслуговує прийняття у Франції в період Консульства Цивільного кодексу, або Кодексу Наполеона. Цей звід законів донині є основою цивільного права Франції. Він був взірцем для розроблення демократичних законів в інших країнах Європи. Невипадково Наполеон казав: «Моя справжня слава не в тому, що я виграв 40 битв... Про це можуть забути, а мій Цивільний кодекс житиме вічно».

Кодекс Наполеона. 1810 р.

Кодекс ґрунтувався на Декларації прав людини та громадянина й складався з трьох частин.

Перша частина була присвячена правоздатності, шлюбу, розлученню, опіці й усиновленню. У ній проголошено рівність громадян перед законом, забезпечено збереження і недоторканність власності сім’ї, головна роль у якій належала чоловікові. Дружина не могла самостійно розпоряджатися майном.

Урегулюванню питання власності присвячена друга частина. У третій частині йшлося про договори: успадкування, дарування, купівлі-продажу, найму тощо.

Словник

Ко́нсульство — період з 9 листопада 1799 р. до 18 травня 1804 р., коли влада фактично належала Наполеону Бонапарту, хоча й була обмежена законом.

Ко́декс — зібрання правил і законів.

Ко́декс Наполео́на (офіційно — Цивільний кодекс Франції) — великий звід цивільного права, розроблений групою юристів за часів правління Наполеона Бонапарта та за його участі.

Робота з документом

• Ознайомтеся зі змістом окремих статей Кодексу Наполеона й дайте відповіді на запитання.

Номер статті	Основний зміст
8	Кожний француз користується цивільним правом. (Повна рівність не була передбачена, зокрема її не мали заміжні жінки й іноземні громадяни.)
144-148	Шлюб — це договір, укладення якого можливе в разі дотримання певних вимог: досягнення шлюбного віку (для чоловіків — 18, для жінок — 15 років); взаємна згода подружжя; відсутність іншого шлюбу; надання дозволу батьків дітям, які не досягли певного віку (син — 25 років, донька — 21 року); майбутні чоловік і дружина не повинні бути близькими родичами. Закріплено громадянську форму шлюбу, його реєстрацію державними органами, а також визнання права на розлучення.
203	Батьки зобов’язані годувати, утримувати й виховувати дітей; діти повинні перебувати під владою батьків до досягнення повноліття (21 рік) або до укладення власного шлюбу.
213	Чоловік зобов’язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — виявляти послух чоловікові.
522	Власність на землю включає право власності на те, що знаходиться на поверхні, і на те, що знаходиться в землі.
544	Власність передбачає право користування та розпорядження речами, окрім забороненого законами.
711	Власність на майно набувають і передають через успадкування, дарування, за заповітом або внаслідок зобов’язань.

• Порівняйте зміст ст. 522, 544 і 711 Цивільного кодексу зі змістом ст. 12 Декларації прав людини та громадянина (див. с. 19-20). Що спільного, а що відмінного в урегулюванні питання власності в обох документах?

• Проаналізуйте зміст ст. 8, 144-148, 203 та 213 Цивільного кодексу. Чиї інтереси захищали ці законодавчі приписи?

• Які групи населення піддавали дискримінації?

• Чи можуть такі правила існувати в сучасному світі?

2. Франція в період імперії. Наполеонівські війни

У 1804 р. Бонапарта урочисто проголосили імператором Наполеоном І. На зміну Першій республіці, проголошеній у 1792 р., прийшла Перша імперія.

Опинившись на вершині влади, Наполеон правив одноосібно. За віддану службу імператор винагороджував, а на критиків його правління чекало покарання. Відтоді жорстке самовладне правління Наполеона Бонапарта, а згодом і його послідовників, називають бонапартизмом. Та загалом політику імператора підтримували промисловці, банкіри, торгівці й селяни. Французи добре пам’ятали Францію за часів правління Бурбонів і не хотіли повернення «старого порядку».

У країні розвивалися промисловість і сільське господарство, що сприяло зростанню добробуту багатьох людей. Водночас французи сплачували значні кошти на забезпечення військових потреб Наполеона.

У зовнішній політиці Наполеон прагнув поширити французькі порядки на інші країни Європи та світу. Він заявляв, що мріє про вільну й мирну «європейську асоціацію» з однаковими принципами правління, системою вимірювання, валютою та Цивільним кодексом. Через півтора століття деякі із цих його намірів було втілено в Європейському Союзі (ЄЄ).

Наполеонівські війни стали продовженням революційних воєн між Францією та союзами інших європейських держав. Незважаючи на опір кількох коаліцій європейських монархій, Наполеон зумів установити контроль над більшою частиною Італії, Нідерландами, Бельгією, Люксембургом, а також частиною Німеччини й Австрії, де він створив Рейнський союз із понад півтора десятками німецьких держав. Пруссія також потрапила в залежність від Франції, а її територію було зменшено.

З-поміж великих держав боротьбу з Наполеоном продовжувала лише економічно сильніша за Францію Британія з її потужним флотом. Не маючи власної сухопутної армії, британці потребували союзників для війни проти французів на континенті.

1805 р. Британія знайшла таких союзників — Росію та Австрію, і війна відновилася як на морі, так і на суходолі. Того ж року англійська ескадра під командуванням адмірала Гораціо Нельсона майже повністю знищила об’єднаний франко-іспанський флот біля мису Трафальгар в Іспанії. Адмірал Нельсон був смертельно поранений, а французький адмірал потрапив у полон. Ця перемога у війні з Францією забезпечила Британії панування на морі.

Словник

Імперія — велика держава, очолювана, як правило, імператором, що має у своєму складі різні території і народи, часто підкорені силою.

Наполеонівські війни — кілька великих воєн у період із 1803 по 1815 р., у яких Французька імперія на чолі з Наполеоном Бонапартом та її союзники протистояли коаліціям європейських держав, фінансованим і зазвичай очолюваним Великою Британією.

Натомість на суходолі Наполеона супроводжував успіх. На початку грудня 1805 р. французька армія здобула важливу перемогу над австро-російськими військами в битві під Аустерліцем (нині територія Чехії).

Імператор вважав цю перемогу найблискучішою з-поміж здобутих ним. Австрія мусила просити миру й поступилася Франції певними територіями. Успіхи Наполеона занепокоїли Пруссію, і вона вступила у війну проти Франції. Невдовзі Пруссія зазнала нищівної поразки, і французька армія ввійшла в її столицю Берлін.

Тепер майже вся Європа, крім острівної Британії, лежала біля ніг Наполеона. Щоб економічно підірвати могутність Великої Британії, імператор Франції оголосив про запровадження так званої Континентальної системи (або блокади), тобто заборони французам і союзним чи залежним від Франції європейським країнам торгувати з Британією.

Однак блокаду виявилося важко здійснити. До того ж вона шкодила самій Франції. Заборонами часто нехтували, процвітала контрабандна торгівля, а разом із нею і корупція на митницях. Навіть дружина Наполеона Жозефіна Богарне не гребувала контрабандними товарами. За кілька років Наполеон розчарувався в дієвості Континентальної системи.

• Розгляньте англійську політичну карикатуру. Її персонажі — пересічний англієць і Наполеон Бонапарт.

• Який настрій в одного та в іншого? У якій фізичній формі вони перебувають? Які страви й напої на їхніх столах? Як ви вважаєте, яку думку обстоює художник своїм малюнком?

Блокада проти блокади. Ілюстрація із журналу. 1807 р.

Наполеон переніс воєнні дії на територію Східної Пруссії, розбив розміщені там російські війська й захопив половину прусської території. Оскільки французька армія також була виснажена, у 1807 р. в м. Тільзиті Франція підписала з Росією договір. Росіяни визнали всі завоювання французів у Європі й зобов’язалися приєднатися до Континентальної системи. З польських земель, які перебували під контролем Пруссії, з волі Наполеона було утворено Варшавське герцогство.

Наступного року він завоював Іспанію і посадив на іспанський трон свого брата. Однак через партизанську війну повністю підкорити країну Наполеону не вдалося.

Натомість війна 1809 р. проти Австрії була блискавичною. Розбивши австрійців, Наполеон змусив їх приєднатися до блокади Британії.

У результаті успішних воєн станом на 1812 р. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності, а він став володарем майже всієї Європи. На підвладних Франції територіях проводили реформи, скасовували середньовічні пережитки та феодальні порядки.

Наполеон також хотів контролювати Індію, яка була тоді британською колонією. Оскільки Велика Британія панувала на морях, єдиною можливістю завоювати Індію був похід суходолом, на шляху якого була Росія. Отже, щоб здійснити задумане, Наполеон мав спочатку встановити контроль над Росією — ненадійним союзником, який таємно готував напад на Францію. Росію дратувала політика Наполеона щодо відродження незалежності Польщі й дух Французької революції загалом. Натомість Наполеона насторожували загарбницькі наміри росіян у Східній Європі та Середземномор’ї.

До то ж Росія порушувала Континентальну систему й торгувала з Англією. Наполеон використав це як привід для вторгнення. Він не мав на меті завоювати чи зруйнувати Росію, а лише хотів примусити царя Олександра І виконувати підписані ним договори та не шкодити Франції. До літа 1812 р. обидві держави завершили підготовку до нової війни: Франція уклала союз із Пруссією та Австрією, Росія — зі Швецією та Османською імперією.

У червні 1812 р. Наполеон із понад 600-тисячною багатонаціональною «великою армією» розпочав російську кампанію. Він планував розгромити основні сили супротивника в головній битві поблизу кордону й посадити Олександра І за стіл переговорів.

Здобувши перемогу в кількох боях, Наполеон швидко просувався вперед, намагаючись схилити ворожу армію до вирішального бою. Однак російське військо, яке мало значну чисельну перевагу, уникало великої битви й відступало в глиб країни. При цьому росіяни застосовували тактику випаленої землі: спалювали села й міста, знищували худобу та посіви, щоб позбавити наполеонівську армію житла й продовольства.

Відступаючи перед армією Наполеона, у вересні 1812 р. росіяни опинилися під Москвою. Поблизу с. Бородіна вони нарешті наважилися на великий бій, який завершився тактичною перемогою французів. Зазнавши великих втрат, росіяни знову відступили. Чимало вояків дезертирувало до довколишніх міст і сіл, де займалися грабунками та мародерством.

Наполеон без бою ввійшов у підпалену росіянами Москву. Пожежа не лише знищила будівлі, які були в місті переважно дерев’яними, а й поглинула тисячі покинутих напризволяще російськими військами поранених солдатів і мешканців сиротинців.

Свідчення

«Сьогодні я оглянув головні квартали. Це було вражаюче місто; я кажу “було”, тому що сьогодні понад половину міста спалено».

З листа Наполеона, 18 вересня 1812 р. (https://techno.nv.ua/ukr/popscience/listi-napoleona-zi-spalenoji-moskvi-vistavili-na-aukcion-50370637.html)

Царя, з яким Наполеон планував укласти мир, та його оточення в місті не було: Олександр І, як і його військо, завчасно втік. У наступні тижні брак їжі та корму для коней, а надто переохолодження призвели до великих втрат у війську Наполеона.

• Розгляньте репродукцію картини. Яким видається вам настрій Наполеона та його війська? Які в переможців переважають емоції: ейфорія від здобуття ворожого міста, стурбованість чи ще якісь? Як ви вважаєте, про що думав Наполеон, коли він споглядав Москву, яку охопила пожежа?

А. Альбрехт. Наполеон у палаючій Москві. 1841 р.

Наполеон вирішив повертатися назад. Зворотний шлях французів через сильні грудневі морози й голод був трагічним: менше шостої частини «великої армії» вціліло й перетнуло кордон. На теренах України опинилося чимало військовополонених із числа вояків наполеонівської армії, яких перемістила на українські землі російська влада.

Наполеон на півдорозі залишив армію і подався на батьківщину, аби зібрати нове військо для продовження боротьби.

Причини невдачі Наполеона в російській кампанії

1. Украй складні погодні умови: спекотне літо, дощова осінь і люті морози взимку.
2. Погане забезпечення війська озброєнням, теплим одягом, продовольством і кормом для коней, адже Наполеон не готувався до тривалої війни.
3. Відсутність у Росії нормальних доріг і мостів, якими військо могло б швидко просуватися, а надто в умовах непогоди.
4. Хвороби (зокрема тиф і кишкові захворювання) серед вояків, спричинені інфекціями, морозом і недоїданням.
5. Злиденність селян, у яких французи не могли купити чи відібрати харчі (як вони робили це в Європі), бо селянам-кріпакам самим не було чого їсти.
6. Падіння дисципліни у війську (грабунок місцевих селян, непідкорення командирам) унаслідок зазначених вище причин.

Вочевидь, шансів на перемогу в нього було небагато. Пруссія та Австрія розірвали з Францією договори й перейшли на сторону ворогів Наполеона. Скориставшись ситуацією, навесні 1813 р. Росія, Велика Британія, Пруссія, Швеція, Іспанія, Португалія, згодом і Австрія об’єдналися і розпочали війну проти Франції.

У жовтні 1813 р. Наполеон зазнав поразки в «битві народів» під м. Лейпцигом. На початку наступного року союзні армії вступили на територію Франції, а наприкінці березня 1814 р. ввійшли в Париж і переможно завершили війну.

Переможці змусили Наполеона зректися престолу й відправили його в «почесне» вигнання на о. Ельба. Французька імперія розпалася, адже країну змусили відмовитися від усіх територій, завойованих під час наполеонівських воєн. Переможці дозволили зайняти французький королівський престол Людовіку XVIII з династії Бурбонів. Проте невдовзі Наполеон залишив о. Ельба й тріумфально повернувся до Франції. У березні 1815 р. він знову посів французький престол. Розпочалися так звані Сто днів Наполеона.

Після остаточної поразки в червні 1815 р. від військ антифранцузької коаліції під бельгійським містом Ватерлоо Наполеон удруге зрікся престолу. Останні роки життя він провів як полонений англійців на о. Свята Єлена в Атлантичному океані. Там він і помер за загадкових обставин у 1821 р. Згодом його прах перепоховали в Парижі. Епоха Наполеона Бонапарта й наполеонівських воєн добігла кінця.

Свідчення

• Ознайомтеся, як оцінюють Наполеона його сучасник і нинішній історик. Яким він постає в цих висловленнях? Чому він справляє настільки різне враження? Як особисто ви оцінюєте постать Наполеона?

«Надмірний його вплив на долі народів порушував загальну рівновагу. ...Надлишок життєвої сили людства, зосереджений в одній голові, цілий світ, представлений, зрештою, мозком однієї людини, стали б згубними для цивілізації, якби це тривало далі. ...річки крові, переповнені кладовища, материнські сльози — усе це грізні обвинувачення. ...Скарга на імператора досягла небес, і його падіння було неминуче. Він заважав Богу».

Віктор Гюго, французький письменник XIX ст. (Знедолені. — Харків : Фоліо, 2015. — С. 42)

Словник

Сто днів — період другого правління імператора Наполеона І (20 березня — 22 червня 1815 р.) після його втечі з о. Ельба.

«Він був більш успішним як політик, ніж як полководець, тому що, урешті-решт, він програв. Але політичні досягнення та проведені ним реформи тривали. Вони й нині визначають більшою мірою суспільне життя Франції та впливають на закони в усьому світі. ...Він був політичною твариною. Він любив владу. Зазнав краху в зовнішній політиці, оскільки не дуже вмів іти на компроміси... Йому доводилося домінувати над усім, що ставало на його шляху. Керував або Наполеон, або ніхто».

Рейф Блауфарб, сучасний американський історик (https://artsandsciences.fsu.edu/article/political-animal-fsu-history-professor-discusses-reign-and-impact-napoleon-bonaparte)

• Знайдіть в інтернеті відеосюжет про відтворення битви під Ватерлоо (Battle of Waterloo 2025 Full Reenactment). На які особливості одностроїв та озброєння, що використовували понад два століття тому, ви звернули увагу?

• Чим, на вашу думку, приваблюють історичні реконструкції тисячі учасників і глядачів? Наскільки вони можуть бути пізнавальним історичним джерелом для сучасної людини?

3. Віденський конгрес (з’їзд). Створення Священного союзу

Віденський конгрес (вересень 1814 — червень 1815 р.) був першим міжнародним зібранням представників усіх (окрім Османської імперії) великих європейських країн. Його скликали, щоб вирішити долю Франції, узгодити територіальні зміни й нові кордони в Європі, а також домовитися про те, якою буде післявоєнна Європа.

У червні 1815 р. було підписано заключний документ Віденського конгресу. Він зафіксував територіальний переділ у Європі, а також правила, на яких мають будуватися міжнародні відносини в усьому світі.

Рішення Віденського конгресу щодо Франції

• Відновлення влади Бурбонів.

• Позбавлення Франції всіх завойованих нею територій і повернення країни до довоєнних кордонів 1792 р.

• Виплата переможцям багатомільйонної контрибуції.

Територіальні зміни в Європі внаслідок Віденського конгресу

• Із численних німецьких держав і частини австрійських володінь утворено Німецький союз. Провідними й приблизно рівними в ньому були Австрія та Пруссія.

• Італія залишилася роздробленою.

• Відновлено Папську область і Неаполітанське королівство.

• Утворено Швейцарську Конфедерацію.

• До Голландії приєднано Бельгію та Люксембург, які разом утворили Королівство Нідерландів.

• До Швеції приєднано Норвегію.

У результаті Віденського конгресу в Європі склався новий міжнародний порядок, який отримав назву Віденська система. Цей порядок тримався на двох засадах.

По-перше, держави — учасниці Віденського конгресу прагнули відновити в Європі стан речей, який існував до Французької революції і Наполеона. Ідея збереження рівноваги сил на континенті була головною при перекроюванні кордонів держав.

По-друге, великі держави, зокрема й переможена Франція, мали взяти на себе спільну відповідальність за мир і спокій у Європі.

Ці ідеї було підкріплено створенням восени 1815 р. Священного союзу між австрійським, прусським і російським монархами. Невдовзі до нього приєдналися Франція та ще кілька держав.

Метою Священного союзу було забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу. Однак суперечності між європейськими державами розхитували його. На початку 1830-х років це крихке об’єднання, по суті, розпалося.

Свідчення

• Розгляньте карикатуру британського художника, створену ще до ухвалення рішень Віденського конгресу. На карті Європи танцюють тваринні символи Австрії (двоголовий орел), Росії (ведмідь) і Пруссії (одноголовий орел). Російський ведмідь пританцьовує на Польщі, австрійський орел — на Саксонії, а прусський — на Італії. Чому, на вашу думку, художник саме так розмістив «танцівників»?

Ч. Вільямс. Віденські забави, або Гармонія союзників на Віденському конгресі, тобто плата за музику. 1815 р.

Основні події

1799-1804 pp. — період Консульства.

1804-1814 pp. — Перша імперія у Франції (імперія Наполеона).

1814-1815 рр. — Віденський конгрес.

1815 р. — створення Священного союзу.

Словник

Священний сою́з — союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії з метою гарантування непорушності рішень Віденського конгресу та придушення можливих революцій у Європі.

Запитання та завдання

1. Які були передумови встановлення у Франції Консульства та яку роль відігравав у владі Наполеон Бонапарт?

2. Якими були напрями внутрішньої і зовнішньої політики Франції в період Консульства? Яких було досягнуто результатів?

3. У чому, на вашу думку, полягає історичне значення Кодексу Наполеона як для Франції, так і для Європи загалом?

4. Які причини й обставини зумовили термідоріанський переворот і прихід до влади Бонапарта?

5. Більшість французів підтримувала Наполеона Бонапарта, бо сподівалася, що він

А продовжить справу протестантської Реформації
Б відновить владу Людовіка XVI
В забезпечить для нації стабільність і достаток
Г поширюватиме ідеї демократії у світі

6. Охарактеризуйте наполеонівські війни та їхні наслідки.

7. Покажіть на карті атласу основні події наполеонівських воєн.

8. Які, на вашу думку, причини краху наполеонівської імперії? Обґрунтуйте вашу відповідь.

9. Яку мету переслідували держави — переможниці Наполеона на Віденському конгресі?

10. Імператори, які уклали Священний союз, запевняли, що їх «об’єднують узи справжнього й нерозривного братерства» та вони «простягають руку безкорисливої допомоги». Із часу підписання союзу міждержавні відносини потрібно підпорядковувати Божим законам, а у світовій політиці керуватися «заповідями любові, правди й світу». Чого, на вашу думку, у цих словах більше — щирості чи намагання приховати справжню мету й наміри? Обґрунтуйте вашу точку зору.

11. Поясніть, що означають історичні поняття «абсолютизм», «революція», «революційні війни», «диктатура», «Консульство», «імперія»; «Кодекс Наполеона», «Сто днів Наполеона», «Священний союз».

12. Головною метою Віденського конгресу (1815) було

А повернення Європи до умов, які існували до Французької революції
Б сприяння об’єднанню Італії
В відновлення могутності Священної Римської імперії
Г поширення ідей Французької революції на всю Європу

13. Хронологічно правильний порядок французьких правителів поданий у рядку

А Людовік XVI → Наполеон → Робесп’єр
Б Робесп’єр → Наполеон → Людовік XVI
В Людовік XVI → Робесп’єр → Наполеон
Г Наполеон → Людовік XVI → Робесп’єр

14. Одним із головних наслідків правління Наполеона у Франції було

А посилення влади Римо-католицької церкви
Б масова еміграція французів до Америки
В вигідні для Франції торговельні угоди з Великою Британією
Г відновлення політичної стабільності

15. Дискусія. Знайдіть додаткову інформацію про історичну постать Наполеона Бонапарта та проведіть диспут на тему «Наполеон був героєм чи лиходієм?».

16. Обговоріть гіпотетичний сценарій «У якому напрямі могла б розвиватися історія Європи та світу, якби Наполеон виграв битву при Ватерлоо?».

17. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.