Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

Розділ І. Європа в час Французької революції та наполеонівських воєн

§ 1. Французька революція наприкінці XVIII ст.

Пригадайте

• Що таке абсолютизм та які порядки існували у Франції за часів правління Людовіка XIV та Людовіка XV?

• Які верстви населення Франції були опорою монархії?

• Коли у Франції виникли Генеральні штати та яку роль вони відігравали в суспільстві?

• Хто такі енциклопедисти та які ідеї вони поширювали в епоху Просвітництва?

1. Французьке суспільство наприкінці XVIII ст. Криза «старого порядку»

Наприкінці XVIII ст. у Франції склалися сприятливі передумови для економічного розвитку, проте країну стримували абсолютизм і феодальні пережитки: необмежена влада монарха (з 1774 р. — правління Людовіка XVI), відсутність політичних прав і бідність більшості населення.

Надходження до скарбниці від промисловості й торгівлі зменшувалися, оскільки англійські товари були дешевші та кращої якості, ніж французькі.

Загалом це було характерно для багатьох країн тодішнього світу й згодом отримало від французьких революціонерів назву «старий порядок».

Від часів середньовіччя французьке суспільство поділялося на три стани.

Словник

Абсолюти́зм — форма правління, за якої вся влада зосереджена в руках монарха — короля, імператора чи царя.

• Порівняйте чисельність, внесок у загальносуспільні справи, права та привілеї кожного з трьох станів. Чи були, на вашу думку, такі порядки справедливими?

ПЕРШИЙ СТАН: ДУХІВНИЦТВО

(архієпископи, єпископи, абати, абатиси, парафіяльні священники, ченці, черниці)

• 0,5 % населення;

• 10 % національного багатства;

• 10 % землі.

Роль у суспільстві:

• духовний і моральний орієнтир.

Дохід:

• десятина (податок — майже 10 % сільськогосподарської продукції), дохід від оренди землі, пожертви, церковні збори; звільнені від більшості податків (за бажанням робили «добровільні внески»).

Відносини з королем:

• забезпечували релігійну законність влади короля, отримували від короля особливі привілеї.

ДРУГИЙ СТАН: ДВОРЯНСТВО

(герцоги, князі, маркізи, дворяни, судові дворяни (вихідці зі старовинних родів, які мали спадкові права на посади в судах), вищі офіцери)

• 1,5 % населення;

• 25-30 % національного багатства;

• 20-30 % землі.

Роль у суспільстві:

• військове, адміністративне керівництво, землеволодіння.

Дохід:

• феодальні повинності, дохід від оренди землі; майнові права (експлуатація млинів, пекарень), висока урядова платня; військові були звільнені від більшості податків.

Відносини з королем:

• займали провідні позиції при королівському дворі, суперники короля за владу.

ТРЕТІЙ СТАН: РЕШТА СУСПІЛЬСТВА

(купці, банкіри, юристи, ремісники, фермери-орендарі, пайовики, поденники, фабричні робітники, домашня прислуга)

• 98 % населення;

• 60-65 % національного багатства;

• 40-50 % землі.

Роль у суспільстві:

• праця, торгівля, надання професійних послуг.

Дохід:

• сільське господарство, продаж продукції, орендна плата, заробітна плата; доходи від бізнесу, торгівлі, банківської справи (буржуазія); професійні гонорари (адвокати, лікарі, учителі). Сплачували великі податки й різні збори.

Відносини з королем:

• забезпечували більшість податкових надходжень, були незадоволені своїм статусом, прагнули політичних реформ.

Вважали, що король має владу безпосередньо від Бога, тому він був над станами, міг скликати й розпускати дорадчі Генеральні штати.

Людовік XVI спирався на перші два стани, нехтуючи інтересами решти французів. У той час, коли більшість людей злидарювала, він зі своєю родиною і найближчим оточенням розкошував у Версалі поблизу Парижа. Така показова нерівність дедалі більше обурювала французів.

Третій стан, тобто ті, хто своєю працею, зусиллями й грошима наповнювали державну скарбницю, дедалі гучніше вимагали скасування абсолютної монархії та ліквідації пережитків феодального минулого.

Отже, передумови революційних змін, що назрівали у Франції, крилися у вадах «старого порядку», підтримуваного монархією, його неспроможності вирішувати суспільні проблеми.

Передумови Французької революції

Економічні

Соціальні й політичні

• Матеріальна скрута більшості населення;

• відсутність державної допомоги ветеранам та особам з інвалідністю внаслідок воєн;

• погана економічна ситуація, значний національний борг, несправедливі податки;

• додатковий податок, який стягувала церква на сільськогосподарські культури; багато селян недоїдало або й голодувало;

• розкошування дворян, а надто при дворі Людовіка XVI у Версалі, на тлі зубожіння народу;

• високий рівень безробіття і високі ціни на продукти в містах;

• злидні, хвороби, висока смертність серед знедолених верств населення.

• Невдоволення всевладдям короля;

• невдоволення порядками в країні, бездіяльністю короля і його міністрів;

• незгода більшості французів із дворянськими привілеями й пануванням родової знаті;

• заперечення права на привілеї духівництва, прагнення свободи віросповідання;

• нездатність Людовіка XVI та його радників вирішувати нагальні суспільні проблеми;

• прагнення до влади верхівки третього стану.

В опозиції до монархії Бурбонів перебували різні соціальні групи французького суспільства. Їх очолювали лідери, на політичні погляди яких значний вплив справили просвітники й Американська революція (Війна за незалежність США) 1775-1783 рр.

У XVIII ст. окремі мислителі та філософи Просвітництва довели, що багато колишніх уявлень про світ природи та людське суспільство були хибними. Зокрема, Джон Локк в Англії та Вольтер у Франції передбачили, що людство стоїть на порозі епохи розуму.

Словник

Революція — докорінна зміна, переворот у суспільному, політичному або економічному устрої, зазвичай шляхом насильницького повалення чинної влади та встановлення нового порядку.

Монархія — форма правління, коли на чолі держави стоїть одна особа — монарх, владу якого зазвичай передають у спадок у межах однієї династії.

• Розгляньте тогочасну французьку політичну карикатуру. Визначте, до якого стану належала кожна із зображених на ній жінок. Обгрунтуйте свій вибір. Як художник розподілив ролі в житті французького суспільства наприкінці XVIII ст. між селянкою, черницею і дворянкою?

Французька політична карикатура. 1789 р.

Просвітники доводили, що люди від народження наділені «природними правами»: на життя, свободу, щастя, рівність перед законом незалежно від соціального походження. Єдиним джерелом влади є народ. Саме він надає королям право керувати й може будь-коли позбавити короля влади. Хоча просвітники часто не погоджувалися одне з одним, проте були переконані, що люди за допомогою розуму здатні змінити світ на краще.

Отже, існував причинний зв’язок між ідеями епохи Просвітництва, кризою «старого порядку» та революцією у Франції. Як наслідок, виникли передумови для політичного перевороту. Через економічну й фінансову кризи, що супроводжувалися неврожаєм, голодом, зростанням цін, спорожнінням державної скарбниці внаслідок витрат на війни та розкошування королівського двору, несправедливі податки Франція опинилася в політичній безвиході.

За таких обставин король був змушений скликати в 1789 р. Генеральні штати. До того французькі монархи обходилися без них понад півтора століття.

У своїй промові на першому засіданні Генеральних штатів (майже шістсот представників третього стану й приблизно стільки ж від дворянства та духівництва) Людовік XVI засудив «бунтівників», які вимагали реформ, і наполягав на запровадженні нових податків.

Л. Кудер. Відкриття Генеральних штатів у Версалі (5 травня 1789 р.). 1839 р.

Однак Генеральні штати не тільки не пішли назустріч королю, а й на дванадцятий день роботи проголосили себе Національними зборами. Вони перебрали на себе верховну владу в країні, утіливши в життя ідеали Просвітництва про передання влади від монарха до представників народу.

У відповідь на заборону короля впускати депутатів до зали засідань вони зібралися в залі для гри в теніс і вирішили не розходитися до ухвалення конституції. Цей сміливий учинок спонукав частину депутатів від духівництва й дворянства приєднатися до депутатів від третього стану, утворивши більшість. Вони зважилися на цей крок переважно для того, щоб зберегти свій вплив і запобігти більш різким змінам і кривавим подіям. Наприкінці червня король зробив невдалу спробу розігнати Національні збори. Після цього до «бунтівників» приєдналося ще більше депутатів — представників другого й першого станів.

9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими зборами. Це означало, що вони перебрали на себе право ухвалити конституцію і змінити державний устрій.

2. Початок революції. Декларація прав людини та громадянина

Опинившись у пастці, король почав стягувати до Версаля додаткові війська. У столиці розпочалося повстання. Озброєні парижани встановили контроль над містом, відтіснивши війська. 14 липня вони взяли штурмом фортецю-в’язницю Бастилію у східній частині Парижа, яка була символом королівської сваволі. Цей день вважають початком революції у Франції і відзначають як національне свято.

• Перегляньте відеосюжет про парад у Парижі з нагоди Дня взяття Бастилії. Яке враження справили на вас урочистість і масштаб військового параду?

• Яку роль Французької революції в історії країни підкреслює проведення такого заходу?

Країною прокотилася революційна хвиля, унаслідок чого було сформовано нові виборні органи міського управління. Національну гвардію очолив маркіз Жильбер де Лафаєт. У селах вибухнули повстання: селяни палили дворянські замки, знищували документи феодального права й архіви. Установчі збори оголосили про ліквідацію феодальних порядків і скасування найдавніших прав і привілеїв. Налякана знать тікала з країни.

26 серпня 1789 р. Установчі збори ухвалили Декларацію прав людини та громадянина. На її зміст значний вплив справили ідеї французьких просвітників XVIII ст. та Декларація незалежності США. Вона також повторювала ідеї Великої хартії вольностей XIII ст. — першої «неписаної» конституції Англії: верховенство закону над владою монарха й ідею про те, що податки можна підвищувати тільки за суспільною згодою.

Н. Вален. Декларація прав людини та громадянина 1789 р. Алегорія Свободи. Гравюра. 1794 р.

Основним автором Декларації прав людини та громадянина був герой Війни за незалежність США маркіз Ж. де Лафаєт. Документ мав велике значення не тільки для Франції, а й для всього світу, адже в ньому викладено засади передового для своєї епохи суспільного та державного ладу, визначено новий правопорядок.

Водночас Декларація не мала статусу закону, тому багато її положень не могли бути втілені в тогочасній Франції. Шлях до цього пролягав через створення громадянського суспільства й утвердження демократії.

Декларація проголошувала повновладдя народу, загальне братерство, свободу та рівність усіх людей. Були визнані непорушними право власності, свобода слова, віросповідання, право на опір гнобленню — усе те, що не втратило цінності й донині.

Робота з документом

• Ознайомтеся зі змістом окремих статей Декларації прав людини та громадянина й дайте відповіді на запитання.

Номер статті

Основний зміст

1

Люди народжуються та залишаються вільними й рівними в правах. Нехтування правами людини є причиною суспільних лих і вад урядів.

2

До природних прав належать свобода, власність, безпека, опір гнобленню.

3

Джерелом суверенітету є народ.

4

Свобода — можливість робити все, що не завдає шкоди іншій людині.

5

Усе, що не заборонено законом, дозволено. Нікого не можна примушувати до дій, не передбачених у законі.

6

Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у створенні законів. Усі громадяни мають рівний доступ до всіх державних посад залежно від здібностей.

8

Ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, належно застосованого, ухваленого й оприлюдненого до вчинення правопорушення.

9

Будь-яку особу вважають невинуватою, поки не доведено протилежне.

10

Кожна людина має право вільно висловлювати свої погляди, зокрема релігійні.

11

Кожна людина має право вільно висловлюватися, писати й друкувати.

12

Право на власність є недоторканним і священним. Ніхто не може бути позбавлений власності інакше, як у випадку, установленому законом, відповідно до суспільної потреби за умови справедливого відшкодування.

13-14

Довільні королівські побори, зокрема й на утримання армії, заборонені; установлено загальні принципи податкової системи: рівномірний розподіл загальних внесків, стягнення їх лише за згодою самих громадян або їхніх представників.

15

Суспільство має право вимагати від посадовців і чиновників звіту про довірену їм ділянку управління.

16

Суспільство, у якому не забезпечено дотримання прав і не здійснено розподіл влади, не має конституції.

• Як ви оцінюєте закладений у ст. 1-2 Декларації принцип, що всі люди народжуються і залишаються вільними та рівними в правах?

• Порівняйте права, передбачені в ст. 1-2 Декларації, з правами, передбаченими в ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантування визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Який висновок ви можете зробити на основі порівняння двох документів?

• Порівняйте зміст ст. 3 і 6 Декларації зі змістом ст. 5 Конституції України: «Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади й органи місцевого самоврядування». Як це характеризує Декларацію прав людини та громадянина в контексті її історичної спадщини й значення?

• Яке, на вашу думку, значення мали положення ст. 8-9 Декларації? Чи втратили вони своє значення в сучасному світі?

• Чому в Декларації важливе місце належить захисту права власності та податковій політиці (ст. 12-14)? Які суспільні верстви стояли біля витоків Французької революції? Наскільки вони могли бути зацікавленими у вирішенні цих питань?

• Чи погоджуєтеся ви зі змістом ст. 15 Декларації? Чи важливе питання звітності влади перед народом для сьогодення, зокрема для нашої країни?

3. Революційний шлях від конституційної монархії до республіки

На хвилі революції у Франції затвердили новий територіальний поділ країни на департаменти, запровадили виборність церковнослужителів, обов’язкову присягу священників. Ці закони позбавили католицьку церкву самостійної політичної ролі. Захоплення церковних земель і землеволодінь знаті, яка втекла з країни, володінь короля, випуск паперових грошей зумовили перерозподіл власності на користь третього стану.

Однак розбіжності в поглядах депутатів Установчих зборів на майбутнє країни залишилися. Залежно від того, де сиділи прихильники або противники рішучих заходів — ліворуч від столу голови зборів чи праворуч, — депутати поділилися на лівих — прихильників рішучих заходів і правих — поміркованих діячів.

Водночас стара знать і королівський двір налагоджували зв’язки з європейськими монархіями, сподіваючись на їхню підтримку в придушенні революції. Улітку 1791 р. королівська родина спробувала таємно втекти за кордон, але їх упізнали й затримали. Це підштовхнуло депутатів до більш рішучої політики.

З вересня 1791 р. було ухвалено першу в історії Франції конституцію, вступом до якої була Декларація прав людини та громадянина. Країна стала конституційною монархією, тобто влада короля (монарха) була обмежена конституцією. Вища законодавча влада належала Законодавчим зборам, виконавча — королю і призначеним монархом міністрам, судова — обраним суддям.

Виборче право отримали чоловіки віком від 25-ти років, які мали прибуток, сплачували податки й жили в певній місцевості не менше року. Жінки й чоловіки з низьким доходом виборчого права не отримали. Також конституція не поширювалася на французькі колонії, де навіть зберігалося рабство.

Збори дозволили королю підписати конституцію, після чого призначили нові вибори й саморозпустилися. У Законодавчих зборах нового

скликання на зміну роялістам (прихильникам збереження монархії) і лібералам прийшли прихильники конституційної монархії — фельяни та якобінці (назви походять від монастиря ордену фельянів і монастиря Святого Якова, де проходили їхні зібрання). Якобінці були непримиренними революціонерами. Натомість фельяни були прихильниками більш поміркованих дій.

Обидві ці революційні течії об’єднували демократичну середню і дрібну буржуазію, селянство та міську бідноту — санкюлотів.

Санкюлот. Ілюстрація із журналу. 1793 р.

Серед якобінців виникало дедалі більше суперечностей, що зрештою спричинили розкол на жирондистів і монтаньярів. Монтаньяри, тобто «горяни», сиділи в залі засідань на верхніх лавах, а жирондисти згрупувалися довкола депутатів від департаменту Жиронда. Жирондисти були поміркованими республіканцями, підтримували революційну війну та вважали, що до революції потрібно залучити всю націю, а не обмежуватися тільки Парижем.

Натомість на монтаньярів більший вплив мали жителі Парижа, зокрема санкюлоти, налаштовані дуже рішуче. Лідером монтаньярів був Максиміліан Робесп’єр — колишній депутат Законодавчих зборів, обраний прокурором кримінального суду.

Ж. Дюкре. Максиміліан Робесп’єр. 1793 р.

Більшість же депутатів не мала сталих політичних переконань. Вони ситуативно підтримували тих, хто краще виступав на трибуні чи був сильнішим у певний момент. Їх називали «болотом».

Зовнішньополітичне становище країни суттєво погіршилося. Навесні 1792 р. Франція оголосила Австрії, яку невдовзі підтримала Пруссія, війну. Проте французька армія була розбита й австро-прусські війська вторглися на територію Франції.

Економічна розруха, знецінення грошей і зростання дорожнечі викликали невдоволення санкюлотів. Кульмінацією стали серпневі події 1792 р. в Парижі, коли містяни й рішуче налаштовані національні гвардійці захопили королівський палац і заарештували монарха та його родину.

Унаслідок цих подій Законодавчі збори було розпущено й проведено вибори до Конвенту — вищого законодавчого органу.

Склад національного Конвенту (1792)

У вересні 1792 р. Конвент скасував монархію, і Франція вперше стала республікою (Перша республіка).

Під тиском депутатів-монтаньярів Людовіка XVI звинуватили в «змові з ворогами Франції» і на початку 1793 р. стратили на гільйотині (механічний пристрій для відтинання голови).

Страта короля загострила боротьбу між жирондистами та монтаньярами. Улітку 1793 р. будівлю Конвенту оточили тисячі прибічників монтаньярів. Під їхнім тиском жирондистів, які розпочали й очолили революцію, вигнали з Конвенту й оголосили «ворогами революції». Декого із жирондистів було заарештовано, дехто втік із Парижа, а два десятки найвпливовіших жирондистів восени того ж року відправили на гільйотину.

Словник

Республіка — форма державного правління, де влада належить обраним представникам народу, а не спадковому монарху.

Невідомий художник. Страта Людовіка XVI (21 січня 1793 р.)

Французька революція наприкінці XVIII ст.

Ці драматичні події збіглися в часі з тимчасовими успіхами французьких військ у революційних війнах проти антифранцузької коаліції. Бойові дії навіть перенесли на лівий берег Рейну, на територію супротивника. Однак для ведення війни були потрібні нові сили. Призов до армії сотень тисяч новобранців, постійне вимагання від селян продовольства й фуражу для потреб армії, збільшення податків призвели до того, що у Вандеї і Бретані на заході країни, а також на південному сході й у містах Тулоні та Марселі спалахнули повстання проти революції.

Основні події

14 липня 1789 р. — падіння Бастилії. Національне свято Франції.

Серпень 1789 р. — прийняття Декларації прав людини та громадянина.

Вересень 1791 р. — ухвалення першої в історії Франції конституції.

Вересень 1792 р. — установлення у Франції республіки.

Запитання та завдання

1. Поясніть зміст історичних понять «монархія», «абсолютизм», «революція», «республіка».

2. До революції народ у Франції був поділений на три стани за

  • А рівнем освіти
  • Б місцем проживання
  • В належністю до соціального класу
  • Г релігійними переконаннями

3. За «старого порядку» у Франції тягар оподаткування лягав переважно на

  • А королівський двір
  • Б духівництво
  • В дворян
  • Г простолюдинів (третій стан)

4. Французька буржуазія підтримала революцію, бо вона

  • А вірила в «божественне право» короля
  • Б не мала права власності за «старого порядку»
  • В потерпала через відсутність політичної влади за «старого порядку»
  • Г хотіла всіх зрівняти в правах і можливостях

5. Причини початку Французької революції — це

  • А несправедливість у стягуванні податків
  • Б націоналізація церкви
  • В зарозумілість короля і його оточення
  • Г політична безправність третього стану

Словник

Революційні війни — серія воєн, що відбувалися в Європі з 1792 по 1802 рік за участю революційної Франції, яка прагнула захистити молоду республіку й поширити ідеали революції за межі Франції.

6. Висновок, який можна зробити з анонімної карикатури 1789 р., подано в рядку

  • А Один стан сплачував великі податки, які підтримували інші два стани.
  • Б Наполеглива праця, молитва й знатне походження — запорука стабільного суспільства у Франції.
  • В Селяни та професіонали мали в суспільстві значну політичну й економічну владу.
  • Г Французьке суспільство наголошувало на важливості дотримання законів і соціальної рівності.

7. Подія, що стосується Французької революції, яка відбулася першою, подана в рядку

  • А Наполеон став імператором Франції.
  • Б Видано Декларацію прав людини та громадянина.
  • В Людовік XVI скликав сесію Генеральних штатів.
  • Г Францію проголошено республікою.

8. Коли було прийнято Декларацію прав людини й громадянина та які права людини закріплено в ній? Які історичні події та ідеї надихнули на її створення?

9. Автором Декларації прав людини та громадянина є

  • А Джон Локк
  • Б Максиміліан Робесп’єр
  • В Жильбер де Лафаєт
  • Г Наполеон Бонапарт

10. Виберіть на власний розсуд кілька статей із Декларації та висловте свою оцінку, чи реалізовані вони в нашій країні. Чи є, на вашу думку, підстави вважати, що в усіх країнах сучасного світу є непорушними права людини, проголошені в Декларації?

11. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст

buymeacoffee