Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

Розділ IV. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

§ 22. Міжнародні відносини наприкінці XIX ст.

1. Геополітична ситуація у світі

Кінець XIX ст. ознаменував драматичну зміну геополітичної ситуації у світі. Через досягнення індустріальної революції, посилення націоналізму та невситимий голод до ресурсів і панування великі європейські держави вступили в жорстку конкурентну боротьбу.

• По-перше, імперіалізм уже досяг на той час зеніту. Конкуренція між державами за колонії і ринки посилювала напруженість між ними.

• По-друге, Європа й Азія були оповиті націоналізмом. Піднесення національного самоусвідомлення, часто разом із вимогами повернути території, які нації вважали «історично їхніми», створило атмосферу підозрілості та суперництва.

• По-третє, індустріалізація змінила способи ведення війни й загалом міжнародні відносини. Країни намагалися випередити одна одну у військовій готовності.

• По-четверте, з’явилися геополітичні теорії, які намагалися пояснити й виправдати таку поведінку держав.

Як наслідок, у Європі запанувала гнітюча атмосфера, коли досягнення національних інтересів за рахунок інших держав або їм на шкоду сприймали як належне.

Словник

Геополітика — політика держави (насамперед міжнародна) у географічному просторі (регіон, континент чи весь світ).

2. Утворення військово-політичних блоків (Троїстий союз та Антанта)

Взаємні претензії європейських держав зумовили утворення супротивних військово-політичних союзів (блоків) — Троїстого союзу й Антанти.

До Троїстого союзу ввійшли, підписавши відповідний договір, Німеччина й Австро-Угорщина (1879), а також Італія (1882, розірвала договір у 1915). Лідером у цьому «трикутнику» була Німеччина.

Власне, створенням союзу трьох держав Німеччина прагнула ізолювати Францію та зберегти незмінною ситуацію в Європі. Австро-Угорщина шукала захисту від російського експансіонізму на Балканах. Італія намагалася зміцнити свій міжнародний статус, розраховуючи на підтримку союзників у своїй колоніальній політиці.

На відміну від Троїстого союзу створення Антанти було оформлено не спільним договором, а серією угод між Францією, Росією та Великою Британією.

• У 1891 р., на противагу Троїстому союзу, було офіційно оформлено франко-російський союз.

• У 1904 р. між Францією та Великою Британією було підписано Договір про сердечну згоду (фр. Entente cordiale), який урегулював колоніальні суперечності між ними та проклав шлях до тіснішої співпраці. Ця угода й дала назву блоку.

• У 1907 р. було підписано британсько-російську конвенцію про врегулювання суперечностей між країнами щодо Персії (нині Іран), Афганістану та Тибету.

Антанта значною мірою була відповіддю на зростання могутності й наступальності Німеччини. Франція шукала союзників проти потенційної німецької агресії, Велика Британія переймалася нарощуванням військово-морських сил Німеччини, що загрожувало британським імперським інтересам, а Росія прагнула захистити свої західні кордони та розширити експансію на Балканах.

Утворення Троїстого союзу

Утворення Антанти

Словник

Військово-політичний сою́з (блок) — своєрідна організація у складі кількох держав, створена з метою об’єднання зусиль для вирішення політичних, економічних і військових завдань.

• Розгляньте зображення. Як вони, на вашу думку, ілюструють франко-британське зближення? Чому на німецькому малюнку Британія та Франція повернулися до німецького імператора спиною і пішли геть? Як ви вважаєте, на що натякає кінчик піхов кавалерійської шаблі, що стирчить із-під німецької військової шинелі?

Британський плакат до четвертої річниці підписання «Сердечної згоди». 1908 р.

«Сердечна згода» з погляду Німеччини. Карикатура із журналу «Punch». 1804 р.

Після утворення Троїстого союзу й Антанти Європою пролягла невидима лінія розмежування між найбільшими європейськими державами. Хоча створення союзів, альянсів і блоків між державами не було чимось новим, однак міжнародна ситуація, коли виникли Троїстий союз та Антанта, зробила ці дві події особливими й потенційно небезпечнішими за попередні союзи.

Троїстий союз та Антанта були не тільки потужнішими за попередні союзи, а й більш войовничими. Крім того, обидва військово-політичні блоки розпочали гонитву, хто виробить більше зброї. Це, своєю чергою, посилювало напруженість і страх у Європі, а також імовірність війни між двома блоками.

3. Початок боротьби за переділ колоніального світу

До середини XIX ст. колоніальний світ охоплював Південну й частину Північної Америки (Канада), а також Бразилію, що належала Португалії. Із часом Іспанія та Португалія перетворилися на другорядні колоніальні держави, а їхнє місце зайняли могутніші європейські країни, насамперед Велика Британія. У XIX ст. британці захопили величезні території в Азії та Африці, їм належали Нова Зеландія, Австралія і Канада.

Володіння колоніями в ті часи було, з одного боку, престижним, а з іншого — метрополії мали з них великий зиск, адже колонії були вигідним ринком сировини та збуту товарів, територією для створення військових баз. Колонії також приймали тисячі емігрантів із Європи.

Словник

Метрополія (від давньогрецьк. metropolis — місто-мати) — зазвичай велика держава, яка має колонії та здійснює над ними політичне, економічне й культурне панування.

• Проаналізуйте подані діаграми та зробіть висновок про те, які континенти були найбільш привабливими для колонізації.

Території, що належали європейським країнам і США на правах колоніальних володінь (1900)

До початку Першої світової війни (1914) колонії становили понад 2/3 площі планети, а їхнє населення — понад половину жителів Землі.

Площа та населення колоніальних володінь найбільших європейських держав наприкінці XIX — на початку XX ст.

Україна у світі

Проникнення європейців на інші континенти супроводжував масовий потік релігійних місіонерів для навернення місцевого населення у християнство. Також здійснювали наукові експедиції з вивчення укладу життя та культури місцевих народів. Дослідження сприяли культурному обміну між народами та їхньому зближенню. Одним із видатних дослідників того часу був нащадок українських козаків із Чернігівщини Микола Миклухо-Маклай, який уславився дослідженнями корінного населення Південно-Східної Азії, островів Тихого океану, Австралії та Океанії.

Зокрема, він здійснив експедиції до берегів Червоного моря, першим із європейців кілька років провів у Новій Гвінеї, ознайомлюючись із культурою та звичаями папуасів. Він став першим європейцем, який так довго жив серед тубільців, вивчаючи їхнє життя зсередини.

Окрім наукових пошуків, М. Миклухо-Маклай, який вважав усіх людей рівними, незалежно від раси й національності, активно захищав корінне населення, виступав проти колоніального гноблення.

Поштова марка, присвячена М. Миклухо-Маклаю. 1996 р.

В останній третині XIX ст. європейських колонізаторів особливо цікавила Африка. Задовго до британців тут з’явилися португальці. Хоча в західній частині континенту й існували держави, проте вони не мали шансів перемогти краще озброєні європейські загони.

Португалія сподівалася розширити свої володіння на півдні Африки, проте втіленню цих планів у життя завадила Велика Британія. На півдні Африки британці володіли Капською областю, а на заході вони здавна вели вигідну торгівлю.

Переважно завдяки Африці стрімко розширилася Французька колоніальна імперія: розпочалося завоювання Алжиру, французьким протекторатом став Туніс. На початку XX ст. територія африканських колоній Франції була у двадцять разів більшою за територію самої Франції.

Коли в боротьбу за колонії в Африці включилася Італія, багато земель уже було поділено між сильнішими європейськими країнами. Отже, Італія мусила обмежитися територією довкола Аденської затоки, відомою як Еритрея, та Італійським Сомалі. Спроба італійців підкорити Абіссинію (Ефіопію) закінчилася їхньою нищівною поразкою.

Часто гору брала звичайна жадібність. Зокрема, незалежна держава Конго, віддана під контроль Бельгії, була багата на каучук і слонову кістку. Бельгійський король Леопольд II, якого за звірства бельгійців прозвали «м’ясником Конго», вирішив одноосібно привласнити всі ці багатства й щороку клав до власної кишені величезні суми грошей.

Дж. Тіссо. Карикатура на Леопольда II Бельгійського. 1869 р.

Місцеві жителі сплачували високі податки, їх примушували працювати провідниками в непрохідних хащах, вирубувати ліс і добувати каучук. Чутки про жорстокість бельгійців у Конго набули розголосу й спричинили гучний міжнародний скандал.

Та поки європейські лідери обговорювали ситуацію, винищення бельгійцями місцевого населення тривало. За півтора десятиліття мільйони аборигенів померли від хвороб, катувань чи були розстріляні. Леопольд II відбувся тим, що продав право на управління Конго парламенту своєї країни.

Для узгодження планів щодо Африки та визначення там сфер впливу німецький канцлер О. фон Бісмарк ініціював Берлінську конференцію (1884-1885), яка визначила правила «боротьби за Африку» між європейськими державами.

Основні рішення конференції

• Принцип «ефективної окупації»: будь-яка претензія на африканську територію має бути підкріплена фактичним контролем та органами управління. Це замінило старе правило, коли просте встановлення прапора європейської держави означало, що територія належить цій державі.

• Вільне судноплавство: річки Нігер і Конго було оголошено відкритими для торгівлі для всіх країн.

• Ліквідація работоргівлі: держави, які підписали конвенцію, погодилися припинити работоргівлю (потім рішення майже не виконували).

• Сфери впливу: європейські держави визначили зони своїх інтересів в Африці.

Конференція пришвидшила колонізацію Африки, що мало руйнівні наслідки для її населення та його самовизначення. Карти, якими користувалися на конференції, виявилися неточними, оскільки часто йшлося про не позначену на карті країну. Африканські держави донині мають кордони, накреслені в Берліні за хибними картами.

Невідомий художник. Учасники Берлінської конференції за поділом Африки. 1885 р.

Африка — яскравий приклад швидкого підкорення цілого континенту. Європейські країни поділили її, провівши кордони по прямій лінії через африканські суспільства, які існували там здавна. Інтересами місцевих народів при цьому нехтували, колоніальна експансія здійснювалася під вигаданим приводом необхідності «цивілізувати варварські народи». Загалом до середини першого десятиліття XX ст. майже весь Африканський континент було поділено між європейськими державами.

З другої половини XIX ст. колоніалізм став важливим складником політики провідних держав, і вони зробили рішучу спробу територіального перерозподілу світу. Упродовж останньої третини століття Британська імперія наполовину розширила свою територію, а кількість підданих королеви Вікторії збільшилася на третину. Велика Британія, яка не брала участі у війнах у Європі, міцно утримувала першість у колонізації інших народів.

Серйозним конкурентом британців із часом стала Німеччина, яку кайзер Вільгельм II активно утверджував на Сході та в Африці. Однак на початок XX ст. Німецька колоніальна імперія все ще була набагато меншою за Британську та Французьку.

• Проаналізуйте діаграму. Які європейські країни на початку XX ст. мали найбільші колоніальні володіння на Африканському континенті? Поясніть чому.

Колоніальні володіння європейських держав в Африці (1914)

Отже, колоніальна система стала світовим явищем, а роль колоній як ринку сировини, дешевої робочої сили, збуту товарів стрімко зростала. Заручниками цього стали народи колоній, які своєю працею і ресурсами територій створювали багатства колоніальним імперіям.

Основні події

1882 р. — оформлення Троїстого союзу.

1884-1885 рр. — Берлінська конференція.

1891-1907 рр. — утворення Антанти.

Запитання та завдання

1. Поясніть історичні поняття «геополітика», «військово-політичний союз».

2. Основні причини утворення Троїстого союзу й Антанти — це

• А боротьба за колонії, мілітаризація, прагнення до переділу сфер впливу
• Б економічне співробітництво, культурний обмін, розвиток науки
• В прагнення до миру, установлення міжнародного права
• Г боротьба з тероризмом

3. Складіть порівняльну таблицю, у якій зазначте країни — учасниці Троїстого союзу й Антанти, роки їхнього входження в блок, а також мету й інтереси.

4. Знайдіть в інтернеті дві політичні карикатури початку XX ст., що зображують Троїстий союз та Антанту. Проаналізуйте їх. Зверніть увагу на те, як, залежно від країни створення, зображено ці блоки, які символи й образи використано та яке ставлення до них авторів.

5. Уявіть себе учасником / учасницею міжнародної конференції початку XX ст., на якій ви представлятимете інтереси однієї з країн Троїстого союзу чи Антанти. Підготуйте коротку промову з обґрунтуванням позиції «своєї» країни та її бачення міжнародної ситуації.

6. Країна, яка НЕ ВХОДИЛА до Троїстого союзу, — це

• А Німеччина
• Б Австро-Угорщина
• В Османська імперія
• Г Італія

7. До складу Антанти НЕ ВХОДИЛА

• А Велика Британія
• Б Франція
• В Росія
• Г Іспанія

8. Утворення військово-політичних блоків

• А сприяло зміцненню миру та стабільності в Європі
• Б призвело до посилення напруженості й збільшення виробництва озброєнь
• В сприяло розвитку міжнародного співробітництва та вирішенню конфліктів мирним шляхом

9. Чому провідні країни світу вели боротьбу за володіння колоніями? Який континент був центром цієї боротьби?

10. Головним результатом Берлінської конференції було

• А офіційне визнання незалежності Африки
• Б започаткування «боротьби за Африку»
• В створення єдиної африканської держави
• Г завершення європейського колоніалізму

11. Виберіть із наведених тверджень неправдиві.

• А У Берлінській конференції взяли участь представники всіх великих африканських держав.
• Б Берлінська конференція мала запобігти конфлікту між європейськими державами через африканські території.
• В «Боротьба за Африку» стала безпосереднім результатом Берлінської конференції.
• Г Берлінська конференція започаткувала тривалий період миру та процвітання в Африці.
• Д Рішення Берлінської конференції були здебільшого проігноровані європейськими державами.

12. Принцип «ефективної окупації» означав, що європейські держави мали

• А встановити свої прапори на територіях, які їм сподобалися
• Б встановити фактичний контроль та управління над заявленими землями
• В отримати згоду населення Африки
• Г поділити порівну території

13. Які докази ви можете навести на підтвердження чи заперечення думки, що до початку XX ст. провідні колоніальні держави завершили територіальний поділ світу? Скористайтеся історичною картою атласу.

14. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.