Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

§ 21. «Пробудження Азії»

1. Національне піднесення на Азійському континенті

Для періоду «пробудження Азії», як його образно назвали, характерне посилення націоналістичних настроїв на Азійському континенті, переважно колонізованому європейськими державами. Там поволі відбувалася індустріалізація за західним зразком, при цьому азійські нації зберігали свої вікові традиції.

Націоналістичний рух в Азії живився антиколоніальними настроями народів та їхнім прагненням до незалежності. Поширенню цих настроїв сприяло й те, що європейці й американці зазвичай поводилися в Азії брутальніше, ніж у власних країнах.

Навіть в умовах колонізації відбувалося впровадження західних моделей управління, освіти та культури, становлення національних промислових еліт і поширення демократичних ідей. Власне, звільнення від іноземної залежності потребувало освічених людей, тому розвивалися національні системи освіти, чимало молодих людей направляли навчатися за кордон.

2. Доба Мейдзі в Японії (1868-1912)

Ще в XVI ст. в Японії було встановлене військове правління роду Токугава, і відтоді країна провадила політику самоізоляції та залишалася закритою для західних країн. Контакти з європейцями було мінімізовано. Військова знать — самураї — становила привілейований прошарок суспільства та була опорою правителя — сьогуна.

У середині XIX ст. до Японії почали прибувати військові кораблі США й інших західних держав, які вимагали відкриття країни для торгівлі. Японія мусила укласти нерівноправний договір із США, а згодом і з іншими країнами.

У 1868 р. націоналістично налаштовані самураї згуртувалися довкола імператора Мейдзі й оголосили про повернення йому всіх владних повноважень. Сьогун спочатку не підкорився, проте за результатами громадянської війни мусив визнати свою поразку.

Імператор Мейдзі (1852-1912) оселився в новій столиці країни — місті Токіо, а політична влада перейшла від сьогунату до невеликого угруповання знатних самураїв.

X. Госеда. Імператор Мейдзі. 1883 р.

В історії Японії настала доба Мейдзі — освіченого правління, яку ще називають реставрацією Мейдзі. У 1889 р. було оприлюднено Конституцію великої Японської імперії, яка встановила конституційну монархію та формально покінчила з феодалізмом. Було сформовано парламентський уряд і законодавство західного зразка. Конституція виявилася сумішшю німецької моделі та традиційного японського авторитаризму. Вона формально запроваджувала парламентаризм, але зберігала провідну роль імператора й обмежувала демократичний устрій.

Реформи Мейдзі

• Конституційна: установлено конституційну монархію, запроваджено виборний парламент.

• Демократизація суспільства: представники будь-якого соціального прошарку тепер могли вільно обирати фах.

• Освітня: освіту реформували спочатку за французьким, а потім за німецьким зразком.

• Територіально-адміністративна: владу князів скасували, країну поділили на губернії та префектури.

• Земельна: запроваджено приватну власність на землю.

• Фінансова: запроваджено нову грошову одиницю — єну.

• Військова: увели загальну військову повинність, створили нову армію за німецьким зразком і військово-морський флот за британським зразком.

Реформи охопили всю країну. Японія почала швидко наздоганяти Захід в економічній та військовій сферах. Країна не залучала іноземний капітал, однак не відмовлялася від допомоги західних експертів і технічних фахівців.

• Знайдіть у мережі «Інтернет» і перегляньте документальний фільм «Погляд на Токіо, Японія, 1913-1915» («Views of Tokyo, Japan, 1913-1915»). Порівняйте Токіо з європейськими й американськими містами з відео на с. 133, 139 і 155. Що в них спільного? Чим вони відрізняються?

• На які ознаки, що свідчать про модернізацію Японії, ви звернули увагу?

Японії іноді закидали, що вона лише наслідувала Захід. Однак працьовиті та дисципліновані японці виявили здатність не тільки швидко опановувати нову техніку, а й постійно її вдосконалювати.

Реформи Мейдзі мали позитивні наслідки й для японських жінок. Новий уряд намагався сприяти їхній участі в житті суспільства, розширенню можливостей щодо здобуття освіти та працевлаштування.

Після кількох десятиліть орієнтації на західні країни японський уряд почав дослухатися до консерваторів і націоналістів. Було відновлено та навіть уключено до програм навчальних закладів релігійні положення конфуціанства й синтоїзму, а також культ імператора як утілення живого божества.

Особливу увагу в Японії приділяли важкій промисловості, зокрема металургії, будівництву військових кораблів і залізниць. Країна переозброювалася, і тому зважали на її інтереси в Тихоокеанському регіоні.

Реформи Мейдзі невпізнанно змінили Японію: уряд згуртувався навколо імператора, країна швидко здійснила індустріалізацію, японці відчули соціальні зміни, покращення якості освіти та розширення прав і можливостей.

Зовнішня політика періоду Мейдзі була зорієнтована на захист цілісності й незалежності Японії від панування Заходу, досягнення рівного статусу з провідними державами завдяки скасуванню нав’язаних ними нерівноправних договорів. Країна також почала проводити активну експансіоністську зовнішню політику. Це було зумовлено відсутністю власних родючих земель, ринків збуту, потребою промисловості в сировині та зростанням чисельності населення і стало відповіддю західному імперіалізмові, що ґрунтувалася на вірі Японії у своє призначення і право «нести цивілізацію» іншим народам Азії.

• Розгляньте ілюстрацію, на якій країни світу зображені як персонажі вистави лялькового театру. Японські фігурки розміщені вгорі, а корейські та китайські ляльки, які схилили голови, унизу. Який зміст, на вашу думку, уклав художник у цей сюжет?

Японський плакат. 1878 р.

Японія поставила собі за мету підкорити Китай. Для початку в 1876 р. японці спрямували війська до Кореї, яку Китай вважав своїм васалом. Після кількох незначних боїв корейський уряд мусив підписати договір, згідно з яким Японія визнавала незалежність Кореї, однак вона ставала відкритою для японської торгівлі на пільгових умовах.

Це розлютило Китай, і в 1894 р., коли в Кореї спалахнуло антиурядове повстання, він відправив свої війська на підтримку корейського уряду. Японія також спрямувала численне військо в Корею для захисту своїх «зон впливу». Бойові дії японсько-китайської війни поширилися на Маньчжурію та Тайвань і завершилися поразкою Китаю.

Згідно з мирним договором, Японія не тільки зміцнила свій вплив на Корею, а й отримала контроль над островом Тайвань і півостровом Ляодун у Маньчжурії. Щоправда, згодом, після протестів Франції, Німеччини та Росії, їй довелося відмовитися від півострова.

Після японсько-китайської війни Японія вже могла вважати себе імперією. Крім того, перемога допомогла їй розірвати несправедливі договори із західними країнами й навіть укласти оборонний військовий союз із Великою Британією проти Росії.

Та справжнім «днем народження» Японської імперії вважають її беззаперечну перемогу над Росією у війні 1904-1905 рр. Ця перемога позбавила японців відчуття меншовартості й офіційно поставила країну в один ряд з імперськими державами. Відтепер Японія вважала себе імперією, рівною за статусом європейським імперіям.

Південно-Східна Азія на початку XX ст.

(червоним кольором позначено територію Японії станом на час закінчення правління Мейдзі)

Після смерті в 1912 р. імператора Мейдзі відійшла в минуле доба, названа його іменем. Наступники виявилися менш дієвими, чим і скористалися впливові військові. Дедалі частіше саме вони визначали внутрішню та зовнішню політику країни.

Україна у світі

Контакти між українцями та японцями розпочалися у XVIII ст. в Причорномор’ї та Сибіру. З огляду на складні відносини між Японією і Росією, вони тривалий час зводилися до участі українців у колонізації японських територій — острова Сахалін і Курильських островів, а також до протистояння під час російсько-японської війни 1904-1905 рр.

Водночас українці, які становили більшість населення території Зеленого Клину («Зеленої України») у Приамур’ї (зовнішня Маньчжурія), налагоджували з японцями торговельні й інші зв’язки. Важливе значення для українців та японців мало відкриття в 1889 р. в Одесі консульства Японії.

3. Синьхайська¹ (Уманська) революція в Китаї

У другій половині XIX ст. через швидке зростання чисельності населення та недостатність оброблюваних земель Китай опинився у важкій ситуації. Країну охопили голод, невдоволення населення та повстання проти маньчжурської династії Цін, яка правила країною із XVII ст. Китай був закритий для західного світу, що дратувало європейських підприємців, які прагнули розширити ринок збуту, аби збільшити прибуток.

Китай у другій половині XIX ст.

¹ Від назви 1911 р. за традиційним китайським календарем.

У XIX ст. британські купці почали активно ввозити з Індії до Китаю опіум, що призвело до поширення наркотичної залежності серед населення. Китайська влада намагалася боротися із цим, що спричинило збройний конфлікт із Великою Британією, відомий як «опіумні війни». У результаті цих воєн Китай зазнав поразки й мусив підписати нерівноправні договори, які відкрили країну для іноземної торгівлі та західного впливу.

У середині століття в Китаї спалахнуло велике Тайпінське повстання, спрямоване проти династії Цін та іноземців. Тайпіни, які сповідували християнство, створили власну державу та намагалися проводити реформи. Повстання було жорстоко придушене за допомогою західних країн, після чого посилилася залежність Китаю від іноземних держав.

Наприкінці XIX ст. відбулося ще одне велике повстання іхетуанів (боксерів), спрямоване проти іноземців і християн (яких було чимало й серед китайців). Повстання також було придушене західними країнами й Росією, що посилило їхній вплив на Китай.

Імператриця Ци Сі, яка з дозволу іноземців повернулася до столиці, виявилася безсилою перед західними державами. Отже, ініціативу взяла у свої руки китайська інтелігенція. У країні виникли таємні націоналістичні організації, такі як «Тунменхой» («Спілка відродження Китаю») на чолі із Сунь Ятсеном.

Політична криза в Китаї ще більше загострилася, коли в 1908 р., після смерті імператриці Ци Сі, було проголошено імператором її онука — дворічного Пу Ї. Реальну ж владу захопила маньчжурська знать.

У відповідь у жовтні 1911 р. в країні спалахнула Синьхайська (Учанська) революція, і вже наприкінці листопада в більшості провінцій імператорську владу було повалено.

Маньчжури, аби врятувати ситуацію, закликали до влади командувача Північної армії генерала Юань Шікая, призначивши його прем’єр-міністром і командувачем усієї армії. Наприкінці року до Китаю повернувся з еміграції відомий опозиційний діяч Сунь Ятсен.

1 січня 1912 р. Китай проголосили республікою, а тимчасовим президентом обрали Сунь Ятсена. Наступного місяця імператор Пу Ї зрікся престолу, що символізувало повалення маньчжурської династії Цін. Аби припинити громадянську війну й уникнути іноземної інтервенції, Сунь Ятсен відмовився від посади президента на користь Юань Шікая, який і очолив країну.

Юань Шікай установив у країні військову диктатуру, тому восени прихильники Сунь Ятсена об’єдналися в партію «Гоміньдан» («Національна партія»). У 1913 р. вони спробували організувати на півдні Китаю «другу революцію», що виявилася невдалою. Сунь Ятсен мусив емігрувати до Японії.

Придушивши «другу революцію», Юань Шікай став повновладним президентом країни й розпустив парламент. Китай опинився на порозі півстолітнього періоду чергової громадянської війни.

Україна у світі

«Український слід» у Китаї має давню історію і пов’язаний з участю українців у дипломатичних, релігійних і торговельних представництвах. Зокрема, у першій третині XIX ст. імператорським послом у Пекіні був уродженець Чернігівщини Іван Коростовець, у Пекіні працював український лікар Йосип Войцехівський.

Наприкінці століття українці брали участь у будівництві Східнокитайської залізниці в Маньчжурії, тому вздовж залізниці виникали українські поселення. Найбільша кількість українських поселенців осіла в м. Харбіні. У Маньчжурії українці створили культурні осередки й гуртки, на початку XX ст. в Харбіні існувала українська просвітницька організація «Український клуб».

4. Спроби модернізації Османської імперії

Як уже згадувалося в § 20, наприкінці XIX ст. Османська імперія переживала кризу. Султан Абдул-Гамід II, який скасував конституцію, проводив деякі реформи, однак його авторитарне правління викликало невдоволення. Європейські держави, зацікавлені в османських територіях, називали імперію «хворою» і поступово захоплювали її володіння.

Абдул-Гамід II

На початку XX ст. активну опозицію султану становили молодотурки — інтелектуали, офіцери й службовці, які прагнули модернізації та демократизації країни. У 1908 р. вони здійснили революцію і змусили султана відновити конституцію та оголосити парламентські вибори.

Молодотурки, здобувши більшість у парламенті, спочатку не поспішали брати владу, але після придушення контрреволюційного заколоту в 1909 р. змінили свою позицію. Абдул-Гаміда II усунули від влади, султаном став Мегмед V, який фактично був конституційним монархом.

Загін молодотурків. Фото. 1908 р.

Реальна влада опинилася в руках молодотурків, які обійняли основні посади в уряді. Вони продовжили реформи, спрямовані на централізацію влади, індустріалізацію країни, розвиток освіти й послаблення релігійного впливу.

Мегмед V, останній султан Османської імперії (1909-1918)

• Перегляньте відеосюжет про Кемаля Ататюрка, одного з лідерів молодотурків, першого президента Турецької республіки. На які сфери діяльності К. Ататюрка як державного діяча звертають увагу автори фільму?

• Чи дотримано, на вашу думку, рівноваги у висвітленні досягнень К. Ататюрка та суперечливих моментів у його діяльності?

Однак Молодотурецька революція не змогла уникнути викликів. Молодотурки зіткнулися з опозицією консервативних сил, а їхня політика не завжди була успішною. Особливо суперечливим було питання національної політики. З одного боку, у розбудові нової турецької держави вони спиралися на турецький етнос і мову, а з іншого — це викликало невдоволення в національних меншин.

Етнічний склад Османської імперії (1914, млн осіб)

Особливо гостро національне питання постане під час Першої світової війни, коли відбулося масове винищення вірменського населення.

Опинившись у складній ситуації, Османська імперія зазнала серйозних територіальних втрат. Під тиском європейських держав і внаслідок націоналістичних рухів вона позбулася майже всіх своїх європейських володінь (Болгарії, Сербії, Греції, Боснії, Герцеговини, Чорногорії, Албанії; загалом було втрачено 4/5 території та понад 2/3 населення європейських провінцій імперії), а також володінь в Африці.

На тлі невдач у внутрішній і зовнішній політиці молодотурки втратили популярність, а в 1912 р. — і владу внаслідок державного перевороту. Наступного року стався ще один переворот, у країні було встановлено військову диктатуру генерала Енвера-паші. Ці події стали завершенням Молодотурецької революції.

Генерал Енвер-паша

Україна у світі

Наприкінці XVIII — у XIX ст. відносини між українцями й Османською імперією, які мають багатовікову історію, залишалися тісними та водночас суперечливими. Вони включали як періоди боротьби проти османів на стороні Російської імперії, так і часи, коли українці пліч-о-пліч з Османською імперією протистояли російській експансії.

Зокрема, після знищення російською правителькою Катериною II Запорозької Січі тисячі українських козаків заснували на території сучасної Румунії нову Задунайську Січ. Під час воєн Османської імперії проти Росії (1806-1812, 1828-1829) більшість козаків Задунайської Січі воювала разом з османами проти росіян.

Традиційно активними були зв’язки кримських татар з Османською імперією. Чимало з них брали безпосередню участь у Молодотурецькій революції та інших важливих подіях.

Основні події

1867-1912 рр. — доба (реставрація) Мейдзі в Японії.

1905 р. — перемога Японії у війні з Росією.

1908 р. — Молодотурецька революція в Османській імперії.

1911-1912 рр. — Синьхайська (Уманська) революція в Китаї.

Запитання та завдання

1. Під час реставрації Мейдзі було відновлено

• А владу імператора
• Б сьогунат
• В заборону міжнародної торгівлі
• Г демократію

2. Коротко охарактеризуйте основні реформи, здійснені в Японії в період реставрації Мейдзі.

3. Основні впливи, під дією яких відбувалася реставрація Мейдзі, — це

• А західні ідеї та японські традиції
• Б китайські ідеї та японські традиції
• В західні традиції і західна філософія
• Г давньояпонська філософія і давньогрецька література

4. Мета реформ доби Мейдзі —

• А ізолювати Японію від іноземного впливу
• Б налагодити мирне співіснування зі своїми азійськими сусідами
• В посилити владу імператора завдяки поверненню Японії до феодального політичного устрою
• Г осучаснити економіку країни для гідної конкуренції із західними країнами
• Д заохотити європейські держави активізувати торговельні відносини з Китаєм
• Е запозичити наукові, технічні й культурні досягнення в Заходу

5. У чому полягали причини японської територіальної експансії та якою була її головна мета?

6. Чому, на вашу думку, перемога над Росією була для Японії настільки важливою?

7. Охарактеризуйте причини й результати Синьхайської (Учанської) революції в Китаї.

8. Використовуючи історичну карту атласу, охарактеризуйте становище Османської імперії наприкінці XIX — на початку XX ст.

9. Європейські лідери назвали тогочасну Османську імперію «хворою». Як ви вважаєте, чому за країною закріпилася така назва? Якими «хворобами» була уражена Османська імперія?

10. Що означає термін «молодотурки»? Охарактеризуйте причини, перебіг і наслідки Молодотурецької революції 1908 р.

11. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.