Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ

На власному життєвому досвіді ви вже пересвідчилися, що підручник відіграє важливу роль в успішному навчанні й самоосвіті. Він стане вам добрим помічником, якщо будете дотримуватися певних правил.

Попередній перегляд тексту розділу чи параграфа допоможе вам зорієнтуватися, що в ньому найважливіше. Перегляньте заголовки й назви пунктів параграфа, ілюстрації та діаграми. Зверніть увагу на дати й слова, виділені жирним шрифтом, переконайтеся, що ви їх розумієте. Прочитайте запитання та завдання до ілюстрацій і діаграм, уміщених у тексті, а також наприкінці параграфа.

Перетворіть кожний заголовок і підзаголовок на запитання. Наприклад, заголовок «Стратегічні плани ворожих сторін» можна перетворити на запитання: «Якими були стратегічні плани ворожих сторін?»

Ще кілька порад допоможуть вам краще зрозуміти та запам’ятати інформацію під час опрацювання матеріалу підручника.

• Переглядаючи заголовки розділів і параграфів, а також виділені слова й дати, перевірте, про що ви вже дізналися;
• дайте відповіді на запитання, які ви сформулювали на підставі назв заголовків;
• спробуйте спрогнозувати відповіді на ці запитання.

Текстова частина підручника складається зі вступу та п’яти розділів. Кожний розділ закінчується «Узагальненням», у якому стисло викладено основні тези вивченого матеріалу.

Залежно від складності й обсягу матеріалу розділи поділено на параграфи. Зверніть увагу на запитання перед параграфом, які допоможуть вам повторити й узагальнити матеріал, вивчений у 8-му класі.

Важливим складником підручника є рубрика «Свідчення» — висловлення істориків / історикинь, відомих політиків / політикинь, військових діячів / діячок, митців / мисткинь, пересічних людей, котрі були свідками описаних подій. Історичний опис минулого не завжди є фотографічною копією подій. Певні події було забуто чи спотворено, деякі — міфологізовано. У підручнику наведено суперечливі, а подеколи й протилежні оцінки фактів чи історичних постатей. До висловлень подано запитання та завдання.

На проблемні запитання зазвичай немає однозначних відповідей. Тому їх називають «відкритими». Використовуючи вміщені в підручнику матеріали, ви дійдете власних висновків щодо подій минулого й зможете перевірити свої навички критичного оцінювання історичних джерел, навчитеся переконливо захищати власну думку не тільки на заняттях, а й у багатьох життєвих ситуаціях.

Спрямування більшості запитань і завдань вищого рівня складності, які починаються словами: «Чи вважаєте ви, що ...», «Як, на вашу думку,..», «Висловте власне ставлення ...» та ін., також є пошуковим і проблемним.

Кожний параграф завершується запитаннями та завданнями різного ступеня складності — від простих до складніших. Усі вони сприятимуть закріпленню набутих вами знань, навичок і компетентностей.

У підручнику вміщено історичні карти. Вони допоможуть вам сформувати географічне уявлення про події, а також краще засвоїти історичні факти.

У таблицях, схемах і діаграмах подано різноманітний статистичний матеріал, який не обов’язково запам’ятовувати. Він допоможе вам виробити навички аналізування статистичних даних та їхнього застосування. Також статистичні дані є джерелом додаткових аргументів на підтвердження або спростування певних оцінок чи поглядів.

Фотографії, малюнки, зокрема й карикатури, фотокопії історичних документів є самостійним джерелом інформації. До них також подано запитання та завдання проблемно-пошукового характеру. Для зручності опрацювання змісту того чи того параграфа пояснення понять наведено не наприкінці підручника в окремому словникові, а безпосередньо в тексті кожного параграфа.

Найважливіші факти, події, дати й імена виділено в тексті іншим шрифтом. До історичних термінів і понять, розуміння та застосування яких передбачено навчальною програмою і вимогами до НМТ/ЗНО, подано пояснення.

Спеціальні блоки «Україна у світі» містять матеріал, пов’язаний із подіями, що відбувалися на теренах України. Це сприятиме формуванню цілісного бачення місця та ролі нашої країни в європейській і світовій історії.

До частини параграфів подано відеоматеріали — короткі фрагменти документальних і художніх фільмів, інші зображення. Вони позначені QR-кодом. Для перегляду ви зможете використовувати камеру або зчитувач кодів на своєму гаджеті.

Наприкінці підручника вміщено хронологічну таблицю, до якої в часовій послідовності включено всі важливі дати, передбачені навчальною програмою.

Для успішного вивчення історії бажано використовувати не лише підручник, а й інші джерела з історії Нового часу: писемні (офіційні документи, зокрема укази, закони, договори, мемуари, газети, журнали); речові — знаряддя праці, посуд, зброю, ювелірні вироби, представлені в музеях, предмети побуту, мистецькі твори (картини, скульптури), музичні інструменти, машини й інструменти; візуальні джерела (фотографії, відеозаписи, картини, історичні та географічні карти).

Оцінювання достовірності й повноти історичної інформації — непроста, але важлива справа. Потрібно враховувати такі мірила:

• звертати увагу, хто є автором джерела (його походження, політичні погляди, релігійні переконання, можливі причини бути упередженим тощо);
• коли та з якою метою було створене джерело;
• чи узгоджується інформація в ньому з іншими відомими фактами;
• чи представлені в джерелі різні точки зору на описані події.

Завжди корисно порівнювати інформацію з різних джерел, і якщо вони підтверджують факти, то це підвищує їхню достовірність.

Успіхів вам у навчанні!

Автор

Вступ. «Довге ХІХ ст. в історії світу»

Пригадайте

• Що означають поняття «Новий час», «ранній Новий час», «ранньомодерна доба»?

• Якими були основні здобутки раннього Нового часу в господарюванні, науці, мистецтві, повсякденному житті людей?

• Які держави внаслідок великих географічних відкриттів і технічних досягнень раннього Нового часу стали провідними у світі?

1. Місце Модерного (Нового) часу в історії світу й України

У 9-му класі ви вивчатимете період Нового часу (або Модерної доби). Його, з легкої руки одного британського історика, також називають «довгим» XIX століттям. Історики «подовжують» століття тому, що важливі, пов’язані між собою події розпочалися у XVIII ст., а завершилися на початку XX ст.

Хронологічні межі Модерної доби (Нового часу)

З-поміж розмаїття варіантів періодизації «довгого» XIX століття найпоширенішим є поділ його на три основні етапи:

2. Ознаки культурно-історичної епохи Модерну (Нового часу) як періоду історії європейського суспільства

Основні ознаки епохи Модерну, що відрізняють її від попередніх епох

• Швидкий науковий і технічний розвиток, зокрема, розвиток фізики, хімії, біології та інших природничих наук зумовив виникнення нових технологій. Завдяки широкому впровадженню в промисловість під час індустріальної революції машин і механізмів можна було швидше, якісніше й більше виробляти та споживати.

• Гострі соціальні конфлікти й політичні революції стали відповіддю на соціальну нерівність між заможними верствами, середнім класом і промисловими робітниками.

• Глибокі соціальні перетворення передбачали законодавчий захист прав працівників, поліпшення умов праці та якості життя.

• Посилення контактів та обмінів між народами, країнами й континентами відбувалося на тлі конкуренції між великими державами за колонії і водночас утвердження національної самосвідомості та права націй на самовизначення, створення національних держав.

• Поширення ідей демократії і рівноправності сприяло усвідомленню важливості прав людини, розширенню політичних прав, зокрема прав жінок, виникненню парламентських систем державного управління.

«Довге» XIX ст. було часом, коли відбувалося формування сучасних політичних націй як спільнот людей, які усвідомлюють свою відмінність від інших народів та об’єднані спільною історією, культурою, мовою і прагненням до самовизначення в межах власної держави.

Іншою, пов’язаною з націями ознакою було творення національних держав. Піднесення національного руху та міжнародна ситуація в Європі зумовили появу об’єднаних Німеччини й Італії. Здобули державність Сербія, Румунія, Греція, а на Американському континенті — Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі та ін.

Національна держава стала основною формою політичного устрою в Європі. З одного боку, це створило сприятливі умови для зміцнення державності народів, розвитку національних економік і культур, а з іншого — не усунуло національні конфлікти, створило проблеми для національних меншин.

З плином часу абсолютні монархії поступилися місцем конституційним монархіям, а деякі країни (Швейцарія, Франція) навіть обрали республіканський устрій. По суті, тільки Росія та Османська імперія залишалися острівцями абсолютизму з необмеженою владою монарха. Натомість у Великій Британії королівська влада була обмежена парламентом. Власні парламенти мали Австрія та Угорщина, які об’єдналися в єдину монархію.

Пережитком минулого залишалися колоніальні імперії: Велика Британія, Франція та Бельгія розширювали сфери свого впливу в Америці, Індії, Індокитаї, Австралії, Африці. Згодом до захоплення заморських територій долучилися також Німеччина й Сполучені Штати Америки.

Колоніальна політика викликала спротив колоніальних народів. На початку XIX ст. вибороли незалежність більшість країн Латинської Америки; унаслідок повстання греків у першій третині XIX ст. проти Османської імперії постала незалежна грецька держава; Британську імперію в середині століття сколихнуло повстання в Індії; тривала боротьба за незалежність ірландців і народів Африки.

3. Особливості розвитку Європи й України в «довгому» XIX ст.

Україна є історично невід’ємним складником європейської цивілізації. Її розвиток у добу Модерну суголосний подіям, які відбувалися в решті країн Європи. Проте, зважаючи на відсутність у ті часи незалежної Української держави, були також деякі особливості. З одного боку, на українських землях поширювалися ідеї Просвітництва й Французької та індустріальної революцій, а з іншого — розвиток гальмувало перебування у складі відсталої Російської імперії. Унаслідок панування на теренах сучасної України Російської та Австро-Угорської монархій різні частини України розвивалися з різною швидкістю.

Колоніально становище українських земель стримувало розвиток української культури й мови — важливої ознаки кожної державної нації.

Отже, глибина та швидкість змін на українських землях обмежувалися іноземною імперською владою, котра не була зацікавлена в економічному піднесенні України. Таке піднесення зробило б її самодостатньою і створило передумови для відновлення Української держави.

На відміну від Америки та Європи, де політичне життя зосереджувалося довкола утвердження демократичних форм державного управління, в Україні головним завданням спочатку було згуртування національного визвольного руху заради відновлення державності.

Свідчення

• На які важливі події періоду «довгого» XIX ст. звертає увагу український історик?

• Наскільки вони, на вашу думку, суголосні подіям та явищам, що відбувалися в той період в інших країнах світу?

«Його (“довгого” XIX ст. — Ред.) початок традиційно пов’язують із появою в 1798 р. «Енеїди» Івана Котляревського (1769-1838) — першого твору, написаного розмовною українською мовою, а кінець — з Першою світовою війною, у якій український чинник відіграв велику роль. ...Початок “довгому” XIX ст. заклав великий поділ між Україною “старою” і “новою”. Найперше зійшли зі сцени три старі актори української історії: українське козацтво, Річ Посполита та Кримське ханство. Після трьох поділів Польщі (1772-1795) більшість українських земель (85 %) потрапила під владу Російської імперії, решта (15 % — Галичина, Буковина, Закарпаття) опинилася під владою Австрійської (з 1867 року — Австро-Угорської) імперії. Такий уклад без великих змін зберігся аж до 1914 року».

Ярослав Грицак. Подолати минуле: Глобальна історія України. (https://portalhistoryua.com/cpt_timeline/dovge-19-stolitia/)

Пригадайте

• У 8-му класі ви ознайомилися з історичними поняттями «капіталізм», «капіталіст», «буржуазія», «найманий робітник». Що вони означають?

4. Просвітництво й ослаблення ролі церкви в суспільному житті

Ідеї Просвітництва, що зародилися у XVIII ст. й активно впливали на суспільство в XIX ст., сприяли значним змінам у політиці, культурі та релігії. Зокрема, відбувалося поступове ослаблення ролі церкви в суспільному житті.

Звернення просвітників до розуму й науки, поширення ідеї природних прав людини були замахом на віру та релігійні приписи, на яких ґрунтувався авторитет церкви. Особливу загрозу для статусу церкви становили заклики діячів Просвітництва до відокремлення її від держави. Наслідком цього стало б обмеження її впливу на політику, суспільне життя і культуру.

Відокремлення церкви від держави та націоналізація церковних земель у Франції, ослаблення католицької церкви в Німеччині, зменшення впливу англіканської церкви у Великій Британії свідчили, що церква мусила шукати своє місце у світі, що стрімко змінювався. При цьому вона й надалі зберігала значний вплив на життя багатьох людей, а надто в питаннях моралі та духовності.

5. Формування концепції (основної думки, ідеї) прав людини

Формування ідеї прав людини в XIX ст. стало важливим періодом для розвитку демократії. Ідеї просвітників впливали на політичні, соціальні й економічні події в Європі та за її межами. У XIX ст. концепція прав людини набула новизни, порівняно з попереднім століттям.

Розвиток концепції прав людини в ХІХ ст.	Вона не обмежувалася захистом прав окремих людей і поширилася на соціальні групи: робітників, жінок, дітей, національні меншини тощо. XIX ст. — це час зародження фемінізму — руху жінок за рівні із чоловіками права.
	З розвитком промисловості ідея прав людини поширилася на соціально-економічні права: право на працю, соціальне страхування і пенсійне забезпечення, право на освіту за державний кошт тощо.
	В умовах творення національних держав право націй на самовизначення, як невід’ємний складник прав людини, набуло особливого значення.

Упродовж «довгого» XIX ст. ідею прав людини було закріплено в конституціях і деклараціях прав людини багатьох країн.

• Розгляньте подані зображення і визначте, у якій сфері життя обстоює рівноправність кожне з них.

Д. Веджвуд. Медальйон Британського товариства проти рабства. 1795 р.

Плакат із закликом до робітників прийти на акцію протесту. м. Чикаго (США). 1886 р.

Британський плакат за надання жінкам права голосу. 1915 р.

Упродовж XIX ст. громадянська рівноправність, а також парламентська демократія утвердилися в більшості європейських країн і США.

6. Індустріальна (промислова) революція

XIX ст. — період великих змін, який називають індустріальною революцією. Це був час переходу від ручної праці до машинного виробництва. Його символами стали парова машина, фабрики й залізниці. Вплив індустріальної революції ми відчуваємо донині.

Після її завершення в провідних країнах Європи та в США утвердилося індустріальне суспільство. У XIX ст. провідну роль стали відігравати верстви людей, які вирізнялися не соціальним походженням чи успадкованими титулами, як було раніше, а важливою роллю в суспільстві. На відміну від попередньої епохи, коли хорошими громадянами вважали людей релігійних і відданих церкві, у XIX ст. основною ознакою таких чеснот стала прихильність до держави.

Удосконалення виробництва зумовило урізноманітнення товарів, покращення їхньої якості, що сприяло розвиткові торгівлі. Однак XIX ст. також посилило суперечності між власниками підприємств і найманими робітниками / робітницями. З’явився середній клас — матеріально забезпечені й освічені люди, які досягли успіху завдяки наполегливому навчанню та праці.

В епоху феодалізму більшість населення становили селяни, фермери й рибалки. Землею володів невеликий прошарок дворян та аристократів. Поява ж великої промисловості зумовила кількісне зростання робітничого класу (пролетарів) і середнього класу (чиновників, підприємців, юристів, лікарів, учителів, письменників, художників та інших представників творчих професій).

Селяни, позбавлені землі й роботи, у пошуках заробітку переїжджали із сільських районів до міст і поповнювали лави промислових робітників. Тяжко працюючи, вони отримували мізерну платню, не відчували турботи ні від уряду, ні від своїх роботодавців.

Водночас чимало представників буржуазії заробляли великі гроші. Банкіри, купці, власники фабрик і капіталісти могли дозволити собі купувати нові промислові товари. Цілком природно, що робітники сприймали буржуазію як окрему, відмінну від них групу людей, з якими їм ніколи не випаде нагода спільно обідати, розважатися, дружити чи брати шлюб.

Це визнання відмінності, усвідомлення, що суспільство поділене на «ми» й «вони», поглиблювалося і зміцнювалося в міру того, як багаті ставали багатшими, а бідні злидарювали. Усвідомленню робітниками / робітницями своєї класової належності сприяли зростання рівня безробіття та низька заробітна плата. Як результат, це призвело до загострення відносин між робітничим класом і буржуазією.

Індустріальна революція та суспільні зміни під її впливом

• Фабричне виробництво забезпечувало людей товарами у великій кількості. Телеграф, залізниця і пароплав єднали людей набагато тісніше й швидше, ніж раніше. Міста освітлювали за допомогою електрики.

• Посилилася взаємодія між народами. Промислове виробництво й торгівля поширювалися світом, пов’язували людей із різних країн і континентів міжнародною торгівлею та підприємництвом.

• Зросло значення міст. Сотні тисяч людей переселялися із сіл і ферм у міста, що розвивалися по всій Північній Америці та Європі. Це суттєво змінило спосіб життя всіх груп населення багатьох країн.

• Право на життя, свободу, право голосу, права жінок, права власності, право на працю і гідну оплату за неї та інші залишалися важливими протягом усього «довгого» XIX ст. Було скасовано рабство в США та Бразилії.

• Пояснити тогочасний світ і запропонувати кращі моделі суспільного устрою намагалися поширені в XIX ст. ідеології — лібералізм, консерватизм, націоналізм, соціалізм, анархізм, комунізм.

Отже, незважаючи на всі виклики й суперечності, руйнівні війни та революції, страйки й катастрофи, «довге» XIX ст. було періодом поступального розвитку, значних політичних та економічних змін, наукових відкриттів і розвитку культури.

Основні події

1789-1914 рр. — хронологічні рамки «довгого» XIX ст.

Запитання та завдання

1. Визначте на історичній карті, уміщеній на першому форзаці підручника, провідні країни Європи та світу на початку XIX ст.

2. Які особливості політичного й економічного розвитку світу були притаманні періоду кінця XVIII — початку XX ст.?

3. Чому час від кінця XVIII до початку XX ст. називають «довгим» XIX ст.? Назвіть хронологічні межі та періодизацію Модерного (Нового) часу в історії людства.

4. Наскільки особисто для вас є важливими такі поняття, як «права людини», «рівноправність», «демократія»? Чи доводилося вам захищати свої права?

5. Чи зберегло, на вашу думку, своє значення гасло Французької революції «Свобода. Рівність. Братерство»? Чи панують ці цінності в сучасному світі?

6. Використавши схему (с. 12), оберіть одну чи кілька суспільних змін, що відбулися під впливом індустріальної революції. Висловте власні судження щодо її / їхньої важливості.

7. Як ви вважаєте, наскільки важливі свобода, рівність і згуртованість для нас, українців, у XXI ст.? А для вас особисто?

8. Які ознаки мала культурно-історична епоха Модерну (див. таблицю «Основні ознаки епохи Модерну...» на с. 8)? Як ви вважаєте, чи зберігаються якісь із цих ознак у сучасному українському суспільстві? Аргументуйте свою точку зору.

9. Доберіть аргументи на підтвердження / спростування твердження, що розвиток українських земель у період «довгого» XIX ст. відбувався суголосно з розвитком решти країн Європи. У чому полягали особливості проявів тієї епохи в Україні?