Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Полянський (2026)

§ 15. Німецька імперія. Перехід Німеччини до «світової політики»

Пригадайте

• Які основні етапи об’єднання Німеччини? (Використайте матеріал § 10.)

1. Політичний лад і внутрішня політика за часів канцлерства О. фон Бісмарка

Період німецької історії 1871-1918 рр. визначають як «рубіж часу». Наприкінці XIX — на початку XX ст. Німеччина продовжувала жити за конституцією 1871 р. Канцлер О. фон Бісмарк проводив жорстку внутрішню політику, балансував між різними політичними силами та соціальними групами.

Державний устрій Німецької імперії за конституцією 1871 р.

Збентежений Паризькою комуною, яка спробувала запровадити у Франції соціалізм, О. фон Бісмарк виявляв нетерпимість до членів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), партії католицького Центру та Прогресивної партії. Він називав опонентів «ворогами імперії» і «щурами», яких треба знищити. Бездоказово звинувативши соціал-демократів у двох невдалих замахах на імператора, О. фон Бісмарк домігся ухвалення в рейхстазі закону проти соціалістів, який на певний час заборонив СДПН.

• Розгляньте німецьку політичну карикатуру, на якій О. фон Бісмарк простягає керівникам двох партій, представлених у рейхстазі, яйця, які він узяв із двох кошиків... На одному яйці напис «Розпуск» (рейхстагу), на іншому — «Антисоціалістичний закон».

• Як малюнок характеризує методи й прийоми, до яких вдався О. фон Бісмарк заради перемоги над опонентами?

Німецька політична карикатура. 1884 р.

Бісмарк: «Ось, панове, цього разу вибір невеликий! Ви маєте обрати одне з двох».

«Залізний канцлер» розумів, що самими тільки репресіями проти Соціал-демократичної партії не вдасться відвернути від неї робітників, які підтримали партію на виборах. Тому другою частиною його стратегії були реформи, спрямовані на зміцнення імперії, протидію соціалізмові та забезпечення громадянського миру в суспільстві.

Внутрішні реформи О. фон Бісмарка	Розроблено універсальні цивільний і кримінальний кодекси.
	Запроваджено єдину грошову систему, засновано Імперський банк.
	Запроваджено митні тарифи для захисту німецьких виробників від конкуренції іноземних товарів.
	Проведено пенсійну реформу. Німецька пенсійна система є чи не найкращою у світі, пережила дві світові війни. Грошова реформа в удосконаленому вигляді існує в Німеччині донині.
	Покращено умови праці, запроваджено лікарняні каси й кілька видів соціального страхування для робітників. Законодавчо обмежено дитячу працю.
	Запроваджено обов’язкову військову службу.

Однак стратегія О. фон Бісмарка, покликана привернути робітників на свою сторону, не мала успіху. Підтримка соціал-демократів зросла настільки, що на виборах 1890 р. партія католицького Центру, соціал-демократи та прогресисти отримали понад половину місць у новому рейхстазі. Того самого року закінчилася дія закону про заборону соціал-демократів, і вони знову діяли легально. Це стало справжньою катастрофою для канцлера. Свою війну проти соціал-демократії він остаточно програв.

Оскільки третина німців були римо-католиками, то для обмеження впливу партії Центру на початку 1870-х років О. фон Бісмарк запровадив політику «культуркампф» (Kulturkampf — боротьба за культуру).

• Розгляньте політичну карикатуру. Як оцінював боротьбу за культуру німецький художник? На малюнку зображені Папа Римський Лев XIII, О. фон Бісмарк і керівник партії Центру.

• Яка, на вашу думку, ідея цього малюнка?

• Як ви вважаєте, чому керівник партії Центру напружено стежить зі шпарини за розмовою?

В. Шольц. Політична карикатура на завершення «культуркампфу». 1878 р.

Папа простягає О. фон Бісмарку ногу для поцілунку й каже: «Будь ласка, не соромтеся!» Канцлер: «Ви також!»

Насправді це була боротьба не так за культуру, як за встановлення державного контролю над Римо-католицькою церквою — опорою партії Центру.

О. фон Бісмарк належав до протестантів і не довіряв католикам. Водночас католики були незадоволені тим, що в імперії головну роль відігравала протестантська Пруссія, і часто виступали проти політики канцлера.

Заходи, ужиті О. фон Бісмарком для послаблення впливу Римо-католицької церкви й партії Центру

• Спочатку від представників католиків очистили прусське міністерство культури. Потім уряд заборонив священникам висловлюватися в храмах на політичні теми.

• Було перевірено всі релігійні школи, з державних шкіл звільнили вчителів релігії та заборонили діяльність католицького єзуїтського ордену.

• Німецька імперія розірвала дипломатичні відносини з Ватиканом.

• Держава запровадила жорсткий контроль за школами, призначеннями на церковні посади, відносинами між духівництвом і паствою.

• Цивільний шлюб став обов’язковим на всій території Німеччини.

• Єпархії, які не йшли на поступки державі, позбавляли державної допомоги. Непокірних священників навіть висилали з країни.

Проте остаточно позбавити римо-католиків і партію Центру їхньої політичної ваги канцлеру не вдалося. Натомість він зміцнив провідну роль Пруссії в Німецькій імперії. Прусські політичні, військові й економічні порядки було поширено на всю Німеччину, прусська армія стала ядром німецького війська.

2. Економічний розвиток

Характерною ознакою розвитку німецької економіки на початку XX ст. стало зростання темпів виробництва та зміцнення монополій. Це було важливо, оскільки більшість німців була зайнята в промисловому виробництві, а не в сільському господарстві. За перше десятиліття в країні вдвічі збільшилася кількість великих заводів і фабрик, які становили майже половину німецьких підприємств. У промисловості активно впроваджували нові технології. Це допомогло Німеччині швидше завершити індустріальну революцію і стати економічно сильною державою.

Німеччина обігнала інші країни Європи за темпами розвитку й на початку XX ст. посіла друге місце у світі за обсягом продукції після США. У промисловості першість належала металургійним концернам «гарматних королів» Круппа й Тіссена, хімічному концерну «І. Г. Фарбен індустрі», електротехнічному концерну «Загальна електрична компанія (АЕГ)», Рейнсько-Вестфальському вугільному синдикату та ін. Німеччина випереджала Велику Британію за основними економічними показниками, особливо в передових на той час хімічній та електротехнічній галузях.

• Перегляньте відеосюжет про німецькі міста XIX ст. Якою постає на фото Німеччина наприкінці XIX ст. ? Що вас найбільше вразило в архітектурі німецьких міст?

У сільському господарстві важливу роль відігравали великі землевласники, що володіли майже третиною землі, яку обробляли. Використання хімічних добрив і передових технологій дало змогу вдвічі збільшити врожайність зернових культур і картоплі. Зростали також німецький експорт і грошові вкладення за кордоном.

• Завдяки чому, на вашу думку, Німеччині вдалося за три десятиліття майже подвоїти свою частку у світовому промисловому виробництві?

Частка Німеччини у світовому промисловому виробництві

3. Закінчення епохи О. фон Бісмарка

Формально завершення епохи О. фон Бісмарка пов’язують із його відставкою в 1890 р., однак передумови до цього виникли після сходження на престол Вільгельма II. У «Залізного канцлера» відразу не склалися стосунки з молодим імператором. О. фон Бісмарк хотів, як і раніше, усе та всіх контролювати, але новий імператор не бажав бути слухняною лялькою в його руках.

Особистості

Вільгельм ІІ Гогенцоллерн (1859-1941) — останній німецький імператор і прусський король (1888-1918). Син німецького імператора Фрідріха III й англійської принцеси Вікторії, онук Вільгельма І. Вивчав право в Берлінському університеті; проходив стажування в різних військових частинах і міністерствах. Після відсторонення від посади рейхсканцлера О. фон Бісмарка зосередив у своїх руках усю повноту влади. Один з ініціаторів початку Першої світової війни. Після революції 1918 р. втік до Нідерландів, де зрікся престолу.

Вільгельм II недвозначно натякнув канцлеру про неминучість його відставки. У березні 1890 р. О. фон Бісмарк мусив подати у відставку. Він отримав титул герцога та звання генерала. Решту життя «Залізний канцлер» нещадно критикував імператора та його міністрів, захищав свою політику на посаді канцлера.

Свідчення

• Ознайомтеся зі спогадами наближеної до О. фон Бісмарка людини. Що могло, на вашу думку, викликати сльози в «Залізного канцлера», зважаючи на його досягнення і невдачі в політиці? Яким він міг бачити майбутнє Німеччини?

«Його не просто звільнили, а він потрапив у немилість. Ніхто його не підтримав у протистоянні з кайзером. Бісмарк говорив, що “кайзер зажене гарного німецького коня в багно”. Так і сталося. Мене часто викликали до нього вночі, і він був у сльозах. Він бачив майбутнє Німеччини».

Рудольф Грізандер, колишній лікар і секретар Бісмарка (Німецькі портрети: Отто фон Бісмарк — Сайт німецької державної радіостанції «Deutsche Welle» («Німецька хвиля»).

• Розгляньте політичну карикатуру на відставку О. фон Бісмарка. Зверніть увагу: канцлер залишає імператора сам на сам із загрозою соціалізму. На задньому плані за сценою спостерігає знервована «Німеччина».

• Як ви вважаєте, що хотів висловити художник своїм малюнком? Кому з трьох зображених персонажів, на вашу думку, він симпатизує? Поясність ваш вибір.

Політична карикатура «Отто фон Бісмарк іде у відставку». 1890 р.

Дедалі більше робітників голосували за СДПН. Соціал-демократи сподівалися, що кайзер поділиться частиною своєї влади й дозволить рейхстагу ухвалити закони про соціальні реформи та захист прав і поліпшення умов життя робітників. У той час приблизно кожний третій німець голосував за СДПН. Наприклад, у 1887 р. партія мала лише 11 місць у рейхстазі, а вже до 1903 р. їх стало 81.

Формування робітничого класу та поширення ідей соціалізму ускладнювали правління Вільгельма II. Вищі класи, на які розраховував кайзер, боялися соціального вибуху, що загрожував їхньому багатству та соціальному статусу. Зі зростанням популярності СДПН міцнішали крайні націоналістичні групи.

Через це кайзеру було складно керувати державою. Він, з одного боку, перебував під тиском вимог щодо впровадження соціальних реформ, а з іншого — знав, що, пішовши на поступки соціалістам, ризикує розлютити своїх прихильників. До того ж радикальні соціалістичні організації закликали німців до революції, повалення влади кайзера й передання її робітничим радам. Щоб зменшити невдоволення робітників, кайзер під тиском СДПН погодився на певні обмежені соціальні реформи. Наприклад, для підвищення безпеки на робочому місці набув чинності закон про захист працівників.

4. Перехід Німеччини до «світової політики»

Перехід Німеччини наприкінці XIX — на початку XX ст. до агресивної експансіоністської «світової політики» став значним зрушенням у її зовнішній політиці й ознаменував відхід від обережнішого, орієнтованого на Європу підходу епохи О. фон Бісмарка. Амбітний Вільгельм II прагнув перетворити Німеччину на велику світову державу, здатну конкурувати з Великою Британією. І це був поворотний момент не тільки в історії Німецької імперії, а й в історії Європи.

«Світова політика» Німеччини

Витоки

• Економічне зростання та індустріалізація Німеччини наприкінці XIX ст. зумовили потребу в нових ринках, корисних копалинах, а також бажання посісти головне місце у світі, яке відповідало б її економічній могутності.

• Об'єднання Німеччини в 1871 р. загострило в німців почуття національної гордості й бажання утвердити свою імперію у статусі світового лідера. Німці керувалися ідеєю «пангерманізму», згідно з якою вони мали «історичне право» панувати над іншими народами.

• Наслідуючи приклад інших європейських держав, які проводили імперіалістичну політику, Німеччина прагнула завоювати колонії в Африці, Азії та Тихоокеанському регіоні. Кайзер також хотів «місця під сонцем». Мовляв, Німеччина заслуговує і має право створити власну заморську імперію.

Прояви

• Експансіонізм, що виявлявся в агресивному прагненні до захоплення колоній і поширенні свого впливу в усьому світі.

• Нарощування військово-морського флоту з метою кинути виклик британському домінуванню на морі. Гонка морських озброєнь посилила напруженість і зумовила зростання суперництва в Європі.

• Агресивна дипломатія. Порівняно з епохою Бісмарка, Німеччина стала проводити більш наступальну міжнародну політику, не зупиняючись ні перед чим в обстоюванні своїх інтересів і впливу.

• Використання пропаганди для підтримання німцями «світової політики» та формування почуття національної згуртованості.

Наслідки

• Посилила напруженість між європейськими державами, а надто між Німеччиною та Великою Британією, створила атмосферу підозрілості й суперництва.

• Зростання могутності й амбіцій Німеччини сприяло формуванню нових союзів держав, зокрема між Великою Британією, Францією та Росією.

Свідчення

• Як ви оцінюєте погляди німецького видавця щодо місця Німеччини у світі? Наскільки такі погляди відповідають лібералізму як ідеології?

«Ми хочемо стати світовою силою і проводити колоніальну політику в повному сенсі цього слова. Це не піддається сумніву й назад вороття немає. Від цього залежить майбутнє нашого народу, який бажає зберегти своє місце серед великих націй. Ця політика можлива як усупереч Англії, так і в союзі з нею. Перше означає війну, друге — мир».

Ганс Дельбрюк, ліберальний видавець (Kehr Е. Schlachtflottenbau und Parteipolitik, 1894-1904. Berlin. 1930. S. 309)

Німецький лінкор «Бранденбург». Фото. 1902 р.

Німеччину приваблювали Балканський півострів і Схід — райони, куди був спрямований «похід на схід» («Drang nach Osten»). На Близькому Сході німецький уряд активно будував Багдадську залізницю, яка мала забезпечити німецькі інтереси на Близькому й Середньому Сході та прокласти шлях до Індії. Далекий Схід і Китай також становили неабиякий інтерес. Зокрема, у Китаї німці захопили кілька важливих територій.

Німеччина дедалі наполегливіше вступала в боротьбу за вже поділені колоніальні території та сфери впливу, наприклад за англійські володіння в Африці. Продукція німецьких фірм почала завойовувати ринки країн Південної та Центральної Америки, потіснивши там Велику Британію.

Колоніальні настрої в Німеччині підігрівали Пангерманський союз, Флотський союз та інші войовничі організації. Німеччина демонструвала прагнення і готовність розпочати боротьбу за переділ світу.

Основні події

1890 р. — відставка О. фон Бісмарка з посади канцлера Німеччини.

Запитання та завдання

1. Використовуючи схему «Державний устрій Німецької імперії за конституцією 1871 p.» (c. 136), а також матеріал параграфа, охарактеризуйте державний і політичний устрій Німеччини.

2. Наскільки, на ваш погляд, демократичною була конституція Німеччини 1871 р. порівняно з французькою 1875 р.?

3. Охарактеризуйте важливі реформи, здійснені в Німеччині за часів канцлерства О. фон Бісмарка, і наскільки вони, на вашу думку, були успішними.

4. Заходи, яких уживав О. фон Бісмарк для зменшення впливу соціал-демократів у Німеччині, — це

А призначення на відповідальні посади, щоб вони не впоралися і знеславили себе
Б заборона діяльності їхньої партії та інших організацій соціалістичного спрямування
В запровадження прогресивних реформ в інтересах робітників
Г здійснення політики «культуркампфу»
Д мілітаризація суспільного життя країни
Е переманювання до політичних партій, які підтримували політику О. фон Бісмарка

5. Якими методами й заради чого в період 1870-х років О. фон Бісмарк проводив політику «культуркампфу»? Оцініть її вплив на відносини між державою та римо-католицькою церквою в Німеччині.

6. Використавши додаткову інформацію з відкритих джерел, охарактеризуйте діяльність О. фон Бісмарка як державного діяча. Які чесноти й вади мав, на вашу думку, Бісмарк-політик?

7. Найкраще, на вашу думку, характеризує «світову політику» Німеччини

А політика мирної співпраці з іншими народами
Б політика агресивної експансії та прагнення до глобальної влади
В політика ізоляціонізму та невтручання в зовнішні справи
Г політика, зосереджена лише на європейських справах

8. Основні мотиви «світової політики» Німеччини — це

А страх опинитися в оточенні ворожих сил
Б прагнення до економічної та колоніальної експансії
В віра в німецьку культурну й расову перевагу
Г усе вищезазначене

9. Дії, які НЕ БУЛИ пов’язані з німецькою «світовою політикою», — це

А нарощування німецького флоту
Б прагнення мати колонії в Африці та Тихоокеанському регіоні
В союз із Великою Британією
Г агресивна дипломатія

10. Як ви розумієте вислів місце під сонцем і як він пов’язаний зі «світовою політикою»?

11. Порівняйте «світову політику» Німеччини з колоніальною експансією Франції наприкінці XIX — на початку XX ст. Що в них було спільного, а чим вони відрізнялися?

12. Дискусія. Поділіться на дві групи. Обговоріть із різних точок зору переваги й недоліки «світової політики», розподіливши ролі так, що одна група захищатиме «світову політику», а інша — її критикуватиме.

13. Як ви вважаєте, чи могла б Німеччина досягти своєї мети мирними засобами? Аргументуйте свою точку зору.

14. Чи вбачаєте ви якусь паралель між «світовою політикою» Німецької імперії та зовнішньою політикою деяких сучасних держав? Назвіть цю державу / ці держави й поясніть ваш вибір.

15. Виконайте завдання, розміщені в електронному додатку.

Зміст