Узагальнення до курсу «Основні ідеї, здобутки й виклики “довгого” XIX ст.»

«Довге» XIX ст., яке відділяють від нас усього кілька поколінь, багато в чому вплинуло на сучасний світ, заклало підвалини змін у науці, мистецтві й культурі, у відносинах між культурами народів різних континентів.

• В останній третині XIX ст. в основному завершився процес оформлення нової політичної системи суспільства. Вона ґрунтувалася на свободі підприємництва, торгівлі, розширенні політичних прав і встановленні конституційного ладу. Однак ліберальні порядки утвердилися не відразу. Лише після парламентської реформи 1832 р. в Англії, революцій 1848-1849 рр. в Європі, об’єднання на початку 1870-х років Німеччини й Італії до влади прийшла буржуазія. Установилися такі форми державного правління: конституційна монархія, президентська республіка й парламентська республіка.

• Упродовж століття у провідних країнах світу сформувалося індустріальне суспільство. Це був час піднесення середнього класу й класу найманих робітників.

• Поява спочатку у Франції, а потім і в Англії, Італії та Німеччині середнього класу — людей із грошима, певним рівнем освіти й бажанням відігравати провідну роль в управлінні державою та в бізнесі — було важливим чинником створення індустріального суспільства й утвердження нових форм управління державою. Середній клас, налаштований на використання нових форм господарювання, переваг індустріальної революції, був носієм ідеалів Американської та Французької революцій.

• Друга половина XIX — початок XX ст. — це також період пошуку порозуміння між робітниками й роботодавцями. Кількість робітників зі зростанням виробництва постійно збільшувалася. У середині XIX ст. у світі налічувалося майже 10 млн робітників, а наприкінці його стільки ж було в самих лише США. Важливим новим явищем стало виникнення профспілкового руху.

• На тлі загострення відносин між робітниками й капіталістами набирали популярності політичні партії, які називали себе захисниками людей праці. Поширилася утопічна ідея побудови безкласового комуністичного суспільства.

• Французька революція 1789 р. і наполеонівські війни дали потужний поштовх пробудженню національної самосвідомості народів. Найбільший відгук ідея створення власних національних держав знаходила серед народів, позбавлених державності, зокрема українців.

• Імперіалізм і колоніалізм також стали невід’ємними атрибутами «довгого» XIX ст. Формувалися національні ринки, стрімко розвивалася міжнародна торгівля. До кінця століття завершився процес утворення світового ринку, у якому велике значення мав економічний і територіальний поділ світу. Монополізація зовнішнього ринку передбачала захоплення колоній, які були гарантованими ринками збуту товарів і джерелом сировини. Наукова, технічна й військова перевага європейських країн полегшувала завоювання колоній.

• Одним із наслідків індустріальної революції у «довгому» XIX ст. стала зміна світової розстановки сил. Загальна картина цієї зміни відображена на діаграмі, що показує наростання розриву у виробництві та багатстві, породженого різною залученістю країн до індустріалізації.

Вироблено продукції на душу населення (ам. дол.)

• В останнє десятиліття XIX ст. на міжнародній арені з’явився новий потужний гравець — США, які витіснили Англію з лідерських позицій. Сполучені Штати проводили гнучку зовнішню політику, яка полягала в збереженні політичної незалежності зарубіжних країн, у яких були зацікавлені США, за умови їхньої економічної залежності від Америки.

• Докорінно змінилися погляди на призначення науки, на роль науковців у суспільстві. Наука стала виробничою сферою, а науковці — важливими постатями в індустріальному суспільстві. Наукові відкриття і технічні досягнення зумовили появу нових галузей виробництва — хімічної, електротехнічної та ін. Зароджувалися обчислювальна техніка, автоматизація, виробництво штучних матеріалів, використовувалися властивості атома. Ці досягнення багато в чому стали основою виробництва вже у XX ст. Темпи змін істотно пришвидшилися, різко скоротився час упровадження відкриттів і технічних винаходів у виробництво.

• Змінилася роль релігії та церкви. Захоплення природничими науками зумовило розмивання релігійних поглядів. Релігію вже не розглядали як головний показник прихильності громадян до держави.

• Освіта стала доступнішою і масовою. Майже одночасно у Великій Британії, Франції та Німеччині було створено світські системи освіти, що фінансувалися і контролювалися безпосередньо державою. Уперше більшість громадян отримала доступ до освіти.

• Взаємодія держав світу сприяла взаємовпливу й взаємозбагаченню культур різних країн, народів і континентів. Урізноманітнилися мистецькі течії і напрями.

Загалом «довге» XIX ст. було жвавим і важливим етапом у розвитку людської цивілізації. Люди не створили ідеальне для всіх суспільство, але саме тоді було зроблено важливі кроки на шляху до більш справедливого світу.

Зміст