Узагальнення до розділу V «Розвиток культури й повсякденне життя наприкінці XVIII — на початку XX ст.»

• Зазвичай, коли йдеться про повсякденне життя людей у XIX ст., то в уяві найперше постають заводські труби, сірі промислові міста та інші притаманні добі індустріальної революції споруди і предмети. Насправді «довге» XIX ст. мало багато «облич», було колискою сучасної культури і змін у повсякденному житті. Люди пройшли непростий шлях від первісного страху перед паровими двигунами до активного використання у побуті небачених раніше механічних пристроїв, що полегшували повсякденне життя. Попередня епоха, коли повільно й спокійно плинуло буржуазне життя, змінилася пробудженням у людях прагнення до споживання якісних і доступних харчів і товарів, рішучих змін у своєму житті.

• Головна особливість освіти протягом «довгого» XIX ст. полягала в активній участі держави у справах освіти. Фінансована державою шкільна освіта поступово змінила уявлення попередніх століть, що нібито освіта - справа необов’язкова, приватна й суто індивідуальна.

• Державна освіта замінила релігійно забарвлену систему освіти попередніх двох століть. Утручання держави в освіту сприйняли не всі. Так, деякі церкви та релігійні групи застерігали щодо державного контролю над навчальними програмами. Недовіра до участі держави в освіті зумовила появу багатьох приватних шкіл.

• Ще однією особливістю тогочасної освіти була її демократизація. Освіта перестала бути привілеєм для дітей зі знатних і заможних родин; залучення до освіти всіх дітей, незалежно від їхнього соціального та майнового стану, стало прикметою століття.

• Освіта дедалі більше перебудовувалась у бік навчання і виховання задля особистого й суспільного успіху освіченої людини та суспільства загалом. Соціальні та економічні зміни спонукали державні й приватні школи розширити свої цілі та навчальні програми. На школи покладали місію не тільки навчити дітей читати та писати, а й критично мислити, формувати моральність і риси доброго громадянина. Хоча методи навчання все ще залишались орієнтованими на запам’ятовування змісту підручників і сувору дисципліну, проте поширювалося більш людяне й прихильне ставлення до дітей.

• Досягнення освіти й науки справили значний вплив на розвиток суспільства в XIX — на початку XX ст. У цей час було зроблено найбільші наукові відкриття, які зумовили перегляд уявлень про навколишній світ і отримали назву революція в природознавстві.

• Завдяки розвитку торгівлі й міжнародних відносин, дослідженню та освоєнню нових територій було отримано багато інформації, яка свідчила про взаємопов’язаність природних явищ. Так, досягнення біологічних наук дали потужний поштовх розвиткові медицини. Вагомим здобутком стало відкриття наприкінці століття німецьким фізиком В. Рентгеном променів, які й донині допомагають лікарям виявляти хвороби, правильно ставити діагноз і успішно лікувати хворих. Завдяки досягненням у медицині скоротилася смертність, припинилися масові епідемії, збільшилася середня тривалість життя.

• Стрімкий технічний прогрес проявився у швидкому впровадженні різних технічних винаходів. Учені домоглися значних результатів у розробленні засобів зв’язку: телеграфний апарат, телефон, радіоприймач.

• У другій половині XIX ст. було створено перший двигун внутрішнього згоряння. Загалом технічні новинки стали доступнішими, вони охопили всі сфери життя.

• У літературі й мистецтві творчо змагалися неокласицизм і романтизм. Митці-реалісти відображали у своїх творах повсякденне життя, вплив буття на формування свідомості людини, критикували вади соціального устрою суспільства. Послідовники ж романтизму змальовували світ таким, яким би він мав бути, щоб людина почувалася щасливою.

• Помітним явищем у мистецтві другої половини XIX ст. стало формування нового художнього напряму — імпресіонізму. Його основна особливість — прагнення висловити враження від побаченого. Предметом зображення був не реальний предмет або явище, а людське сприйняття, психологічний стан, який вони викликали.

• Зростання економіки і добробуту людей, науково-технічний прогрес — усе це сприяло досягненням у сфері мистецтва. У XIX ст. мистецтво стало більш демократичним, перестало бути забаганкою і привілеєм обраних. Зростання освіченості населення сприяло тому, що з новітніми творами письменників, поетів, драматургів ознайомилося набагато більше людей; відкривалися численні публічні музеї, галереї та виставки.

Отже, культура й мистецтво «довгого» XIX ст. віддзеркалювали всі найважливіші явища в житті тогочасних людей.

Зміст