Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Полянський (2024)

§ 23. Становлення постіндустріальної цивілізації

Пригадайте

• Які зміни в соціальній структурі суспільства відбулися в останній третині XIX — на початку XX ст.?

1. Зміна змісту й характеру праці, соціальної структури суспільства

Протягом другої половини XX ст., незважаючи на періоди економічного спаду й кризи, у світі тривало економічне зростання. Рівень життя більшості людей підвищився завдяки впровадженню у виробництво досягнень НТР.

У сучасному світі провідні країни створюють національне багатство насамперед завдяки ефективному переробленню сировини, заміні виробів із металу на вироби зі спеціально створених високотехнологічних штучних матеріалів. Промислове виробництво більше не є визначальним складником економіки, дедалі більше людей зайнято в торгівлі, сфері послуг.

Останнім часом у високорозвинених країнах люди, які працюють у великих містах, вважають за краще жити в передмісті чи в сільській місцевості. Змінюється також структура суспільства: зменшується частка людей, що займаються некваліфікованою фізичною працею, натомість зростає частка висококваліфікованої та творчої праці. Збільшуються витрати на навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікацію працівників. Зокрема, в «економіці знань» у США зайнято 2/3 усієї робочої сили.

У постіндустріальному суспільстві основним засобом виробництва є кваліфікація працівників. Поступово в компаніях керівні функції починають виконувати не власники компаній, а наймані працівники. До того ж в умовах цифровізації опрацюванням інформації займається більше людей, ніж обробленням сировини й матеріалів. Оскільки вартість користування інформаційними послугами постійно знижується, вони стали загальнодоступними.

Пригадайте

• Які якісні зміни відбулися в житті людей у розвинених країнах світу після завершення формування індустріального суспільства?

2. Якісні зміни в житті людей

Упровадження інформаційних технологій, розвиток соціальної структури суспільства безпосередньо позначилися на якості життя людей. Сучасні заможні люди та представники середнього класу прагнуть для відпочинку й усамітнення виїхати за межі міста з його шаленим темпом життя. Працювати в мегаполісах і постійно жити за містом стає дедалі престижнішим.

Автобани, лінії метро й автобусне сполучення підштовхують жителів мегаполісів до пошуку зручних місць для проживання поза межами міста. Водночас у центрі міст зводять хмарочоси з офісами й торговельними центрами, на околицях — нові житлові масиви.

В історичній частині міст почали реставрувати й відтворювати старовинні будівлі, що збільшує потік туристів і забезпечує містам прибуток. В історичних містах нерідко перекривають рух транспорту вузькими середньовічними вуличками, що зробило їх значно привабливішими (і дорожчими) для розміщення магазинів та оренди помешкань.

Показовою є історія з реконструкцією кварталу Ле-Аль у Парижі. Колись це була багниста місцевість, городи й поля. Згодом тут збудували величезний Центральний ринок. До 1960-х років у кварталі цілодобово вирувало життя, а відомий французький письменник Еміль Золя образно назвав Ле-Аль «черевом Парижа». У 1960-х роках Центральний ринок через антисанітарію та неможливість прокладання сучасних доріг вирішили перенести за місто. На місці ринку з’явилися парк, підземний чотирирівневий комерційний центр, басейн, кінотеатри, дитяча бібліотека, музична школа-консерваторія, транспортна розв’язка. Квартал Ле-Аль став першим пішохідним кварталом Європи.

Квартал Ле-Аль у Парижі до та після реконструкції

3. Розвиток систем соціального забезпечення

Право на соціальний захист — одне із загальновизнаних соціально-економічних прав людини. У післявоєнні десятиліття покращилися соціальне забезпечення, рівень життя західноєвропейських та американських працівників. Нерівність у доходах пом’якшують високі стандарти соціального забезпечення, уведена безкоштовна освіта (у більшості країн Європи існують програми безкоштовного навчання в університетах) і доступна якісна медична допомога. Споруджують житло для малозабезпечених сімей.

Свідчення

«Кожна людина має право на певний життєвий рівень, зокрема їжу, одяг, житло, медичний огляд і соціальне обслуговування, який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту людини та її сім’ї, а також право на допомогу у випадку безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від людини обставини».

Ст. 25 Загальної декларації прав людини (1948) (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015)

Наприкінці XX ст. майже третину нового житла в Німеччині зводили за державні кошти, у Великій Британії — половину, у Швеції та Франції — дві третини. Розробляють програми піклування про людей похилого віку, частка яких серед населення постійно зростає завдяки покращенню якості життя, медичного забезпечення, що сприяє збільшенню тривалості життя.

Швидке економічне зростання зумовило високі соціальні стандарти в західному світі.

• Проаналізуйте діаграму з показниками індексу соціального прогресу у світі у 2022 р. (ці тенденції зберігатимуться також найближчими роками) і зробіть висновок про те, за якими показниками досягнуто найбільшого поступу, а які сфери потребують невідкладного «підтягування».

Джерело: Social Progress Imperative (https://www.socialprogress.org/global-index-2022-results/)

У комуністичних країнах партійна еліта й чиновники жили в набагато кращих умовах, ніж решта населення. Комфортного житла там споруджували мало, існували великі черги на отримання тісних і незручних для проживання квартир. При цьому плата за комунальні послуги й транспорт була відносно невеликою.

Запроваджене ще в XIX ст. соціальне страхування, яке певною мірою захищало людину від наслідків матеріальної та соціальної нерівності, було важливою підтримкою багатьом людям. Бюджетні видатки на державні соціальні програми невпинно зростали.

У розвинених країнах основну відповідальність за фінансування соціальної сфери несе держава. З метою збереження високих стандартів соціального забезпечення в багатьох країнах критично переглядають соціальні бюджети, шукають нові способи забезпечення соціальних гарантій, які б стимулювали людей до якомога тривалішої трудової діяльності.

Пригадайте

• Пригадайте з курсу «Громадянська освіта», як інформацію можуть використовувати з маніпулятивною метою.

• Що таке приватність і конфіденційність у віртуальному світі в умовах інформаційного суспільства, цифрова ідентичність, соціальні мережі, права людини в інтернеті, безпека й етика поведінки в мережі, кіберзлочинність?

4. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства

Визначальним чинником сучасної цивілізації стала інформація, зокрема її накопичення, оновлення, передання та використання. Сучасне суспільство настільки складне й суперечливе, що вчені ще не дійшли згоди щодо того, як його називати: постіндустріальне, інформаційне чи перехідне від одного стану до іншого.

У сучасному світі знання оновлюються швидше, ніж відбувається зміна поколінь. Під впливом інформаційних технологій змінилися майже всі сфери життєдіяльності суспільства: робота, управління та статистика, освіта, культура, охорона здоров’я, побут і дозвілля.

На сьогодні Україна — один зі світових лідерів у цифровізації, а українці — активні користувачі інтернету: майже все населення підліткового й дорослого віку користується інтернетом та соціальними мережами.

5. Культура «віртуальної реальності»

Реальність сучасної людини певною мірою штучна й віртуальна. В інформаційну епоху формується культура, яка за змістом відрізняється від культури індустріального суспільства. Її називають культурою віртуальної реальності. Віртуальна реальність (VR) — це технологія, яка створює захопливі штучні світи, комп’ютерне моделювання, делюди можуть взаємодіяти в 3D-середовищі за допомогою електронних пристроїв.

VR є також важливою технологією для підвищення якості освіти та розширення доступу до неї. Віртуальні класи й аудиторії здатні долати географічні відстані, забезпечувати рівний доступ до якісних освітніх ресурсів. При цьому важливо, щоб усі мали необхідні гаджети та стабільний доступ до інтернету.

Технологія занурення може бути використана для створення інтерактивних експонатів, персоналізованих розповідей і віртуальних турів. Використовуючи віртуальну реальність, заклади культури мають можливість перетворити традиційні візити на захопливі інтерактивні враження відвідувачів.

• Перегляньте відео про використання сучасних технологій у художній творчості.

https://gramota.kiev.ua/qr/vshistory/241_1.html

Застосування цих технологічних досягнень із метою збереження та представлення спадщини може забезпечити змістовніший зв’язок між минулим і сьогоденням.

• Перегляньте відео про застосування VR-технології для реконструкції історичних подій.

https://gramota.kiev.ua/qr/vshistory/241_2.html

Віртуальна спадщина — це одна з комп’ютерних інтерактивних VR-технологій, що дає змогу візуально представляти пам’ятки, артефакти, будівлі тощо. Це може, наприклад, допомогти учням і студентам аналізувати історичні події.

Наближеною до технології віртуальної реальності є технологія доповненої реальності (або AR — від Augmented Reality). Коли ми використовуємо доповнену реальність, то цілком і повністю занурюємося в неіснуючий віртуальний світ. Усе, що нас оточує, не справжнє, а віртуальне. У доповненій реальності віртуальні об’єкти розміщують у реальний світ, з яким вони іноді взаємодіють. На сьогодні найчастіше AR-технологію використовують у «розумних» окулярах, смартфонах і планшетах.

Віртуальна реальність запрошує в захопливий інтерактивний світ, революціонізує музейну та виставкову сфери. Майже всі, хто бував у музеї, слухаючи чудового екскурсовода, інколи хотіли б залишити його й перейти до наступного експоната. Підключившись за допомогою спеціальної гарнітури або звичайного смартфона до екскурсії на основі технології доповненої реальності, відвідувачі зможуть дізнатися набагато більше, ніж просто споглядаючи музейний експонат. Для музеїв, виставок та інших культурних об’єктів це чудова можливість залучити більше відвідувачів.

• Перегляньте відео про приклад доповненої реальності зі світу історії та мистецтва — 3D-модель динозавра. Доісторична тварина є точною копією рептилії, яка колись жила на нашій планеті.

https://gramota.kiev.ua/qr/vshistory/241_3.html

• Перегляньте AR-екскурсію Національним художнім музеєм України.

https://gramota.kiev.ua/qr/vshistory/242.html

Доповнену реальність дедалі більше використовуватимуть також в освіті.

6. Освітні системи. Університети як автономні осередки науки й освіти

Сучасне суспільство потребує вищого рівня освіти. За останні півтора століття освітні системи пройшли шлях від освіти як механічного передання наступним поколінням знань і досвіду попередників до освіти, де основним є вироблення навичок самостійно здобувати й аналізувати знання, формувати життєво важливі для особи, суспільства й держави компетентності.

У XXI ст. регіональна та загальнонаціональна освітні системи конкурують між собою. За своїм призначенням регіональна система освіти має враховувати місцеві особливості й задовольняти освітні запити населення певної території. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки кожний штат має право формувати свою освітню систему. Суттєві регіональні відмінності існують також в освітній системі Канади. Відповідальність за керування початковими й середніми школами повністю покладено на місцеві виборні шкільні ради або комісії.

У Бельгії в системі освіти офіційно існують чотири мовні регіони: франкомовна Валлонія; Фландрія, де населення спілкується переважно нідерландською мовою; двомовний Брюссель і німецькомовні райони на сході Валлонії. Бельгійське міністерство освіти контролює тільки шкільну освіту, яка є обов’язковою, а решту питань вирішують мовні спільноти різних регіонів країни.

Шкільною освітою в Німеччині опікуються уряди федеральних земель, що координують освітню політику з регіональними міністрами культури та освіти. Власне, кожна школа в Німеччині підпорядкована лише уряду своєї землі. Тому навчальні плани, програми, підручники й тривалість шкільного навчання у федеральних землях відрізняються.

Систему освіти у Франції вважають однією з найкращих у Європі. Основна її особливість — доступність, переважання державних закладів освіти. Безкоштовна освіта обов’язкова для дітей 6-16-ти років. У державних вищих навчальних закладах освіта також безкоштовна, зокрема й для іноземців.

Важливою ознакою освіти XXI ст. є академічна мобільність — переміщення на певний період студентів і викладачів до іншої освітньої установи у своїй країні (внутрішня мобільність) або за кордон (міжнародна мобільність; навчання і стажування в зарубіжних університетах та організаціях).

Автономними осередками науки й освіти є університети. Відповідно до сучасних світових рейтингів, найкращими університетами світу вважають: Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет, Гарвардський університет, Університет Чикаго, Каліфорнійський технологічний інститут — США; Оксфордський університет, Кембриджський університет, Імперський коледж Лондона, Університетський коледж Лондона — Велика Британія; Швейцарський федеральний технологічний інститут та ін.

Види й показники університетської автономії

Освіта XXI ст. має сформувати навички, необхідні для досягнення успіху в сучасному світі й набуття впевненості для їхнього застосування. Спочатку епідемія Covid-19, а потім загарбницька війна Росії проти України спонукали до застосування відмінних від звичного навчання в класі форм здобуття освіти. Насамперед ідеться про поширення онлайн-навчання. У час, коли вчителі й учні не можуть відвідувати очні заняття, онлайн-навчання є чи не єдиним доступним способом продовжувати здобувати освіту.

Також набуло поширення дистанційне навчання. Воно подібне до онлайн-навчання, проте відбувається без особистої взаємодії учнів і вчителів. Змішане навчання поєднує методи очного й електронного навчання, домашнє навчання полягає в тому, що батьки навчають своїх дітей удома, а не віддають їх до державної чи приватної школи.

Отже, метою навчання у XXI ст. стає розвиток людини освіченої — homo educatus, а основна ідея полягає в тому, що освіта людини триває впродовж усього її життя.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «культура віртуальної реальності». Які нові можливості вона створює?

2. Чим, на вашу думку, відрізняються вимоги до рівня освіченості й кваліфікації працівників у часи індустріального й інформаційного (постіндустріального) суспільства?

3. Як ви вважаєте, яке місце належить освіті в інформаційному суспільстві?

4. Якими, з вашого досвіду, є переваги й недоліки української освіти? Аргументуйте свою точку зору.

5. Охарактеризуйте тенденції розвитку сучасних систем соціального страхування.

6. Проаналізуйте, як у другій половині XX — першій чверті XXI ст. змінилися зміст і характер праці. Як змінилися соціальна структура суспільства та якість життя людей?