Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Полянський (2024)
§ 20. Міжнародні відносини наприкінці XX — у першій чверті XXI ст.
1. Вплив «нового політичного мислення» і розпаду СССР на міжнародні відносини наприкінці XX — у першій чверті XXI ст.
Нестача ресурсів для продовження гонки озброєнь і внутрішні труднощі змусили керівництво СССР шукати нові підходи до вирішення міжнародних проблем. За цих обставин Михайло Горбачов заявив про «нове політичне мислення».
СССР визнав, що світ взаємозалежний і настав час відмовитися від його штучного поділу на «капіталістичний» та «соціалістичний»; правильним способом вирішення міжнародних питань є врівноваження інтересів, а не сили, як це було в часи «холодної війни». Також совєтське керівництво визнало, що комуністична ідея «пролетарського інтернаціоналізму» застаріла, і виявило готовність замінити її поважанням загальнолюдських цінностей.
Словник
«Нове політичне мислення» — поняття, що з’явилося в період «перебудови» в СССР. Основна його ідея полягала у визнанні того, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, ідеологічних та інших цілей; деідеологізація зовнішньої політики, відмова від так званої «класової боротьби».
На Заході «нове політичне мислення» сприйняли як закінчення диктату СССР щодо його сателітів, а також як свідчення перемоги демократії над тоталітаризмом. Совєтська імперія вже не мала економічних ресурсів, щоб продовжувати військове протистояння із Заходом, тому СССР погодився на взаємне скорочення військ та озброєнь. У 1991 р. було укладено договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
Керівництво СССР мусило відмовитися від збройного втручання чи дипломатичного тиску під час демократизації країн Східної Європи, а також погодилося не перешкоджати об’єднанню Німеччини. Декомунізація Європи наприкінці 1980-х років привела до розпуску Організації Варшавського договору та виведення совєтських військ із східноєвропейських країн. Розпад СССР завершив «холодну війну» та сприятливо вплинув на ситуацію у світі.
Пригадайте
• Якими часовими межами визначають початок і завершення «холодної війни» у XX ст.?
• Які міжнародні кризи відбулися у XX ст. в період «холодної війни»?
2. Від біполярного до багатополюсного світу
У XIX та в першій половині XX ст. світ був однополярним, у якому панувала спочатку Велика Британія, а потім США. Тому ці століття ще називають відповідно «британським» та «американським». Після завершення Другої світової війни й до розпаду СССР і совєтського блоку світ був біполярним (двополюсним): домінували Сполучені Штати Америки та Совєтський Союз.
Свідчення
• Чи погоджуєтеся ви з думкою американського президента, що поширення демократії у світі є запорукою стабільності й миру? Аргументуйте вашу точку зору щодо цього питання.
«Найкраща стратегія для гарантування нашої безпеки й збереження миру — розвиток демократії в усьому світі. Демократії не нападають одна на одну. Краще бути торговельними партнерами й вирішувати проблеми дипломатичним шляхом, ніж воювати одне з одним. Ось чому ми підтримали демократичні реформи в... країнах Східного блоку.
З виступу президента США Білла Клінтона (1994) (US Policy&Texts. 1994. January, 26)
У XXI ст. світ стає багатополюсним. Європейський Союз — один із центрів багатополюсного світу, що вибудовується. Після розпаду СССР, об’єднання Німеччини та вступу до ЄС більшості східноєвропейських держав Європейський Союз претендує на роль самостійного гравця на міжнародній політичній арені. Західна Європа діє дедалі самостійніше, зберігаючи союзницькі відносини зі США. Ще одним центром багатополюсного світу намагається стати Китай.
Словник
Багатополюсний світ — світ, у якому існує кілька центрів політичного й економічного впливу; світовий порядок, заснований на рівноправній співпраці, а не на протистоянні блоків держав.
Десятиліття, коли США почувалися доволі безпечно, завершилося 11 вересня 2001 р. Того дня захоплені терористами-смертниками пасажирські літаки зруйнували вежі Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку. Загинуло майже 3 тис. осіб. США звинуватили в терористичних атаках міжнародну ісламістську організацію «Аль-Каїда» й персонально її очільника — Усаму бен Ладена. Після подій 11 вересня 2001 р. американські спецслужби отримали інформацію, згідно з якою керівник «Аль-Каїди» переховувався в Афганістані. США ввели війська в цю країну, проте Усаму бен Ладена не знайшли.
Навесні 2003 р. США атакували Ірак. Приводом для воєнної операції стала інформація про наявність у режиму Саддама Хусейна зброї масового знищення. Однак доказів так і не було знайдено. Загалом воєнна операція в Іраку не була успішною. Згодом Саддама Хусейна затримали й за рішенням іракського суду стратили.
Отже, у першій чверті XXI ст. триває процес формування багатополюсного світу. Дедалі активніше до цього процесу долучаються країни, які раніше не були впливовими гравцями на міжнародній арені (наприклад, Індія, Бразилія, держави Південної Африки). У разі посилення їхньої економічної та військової потужності навколо них будуть гуртуватися сусідні країни.
Атака терористів 11 вересня 2001 р. в США
3. Проблема міжнародного тероризму
Після закінчення «холодної війни» європейське та світове безпекове середовище зазнало глибоких змін. У сучасному світі одну з головних загроз становить міжнародний тероризм. У XXI ст. він вийшов за межі державних кордонів і не тільки несе із собою смерть і руйнування, а й негативно позначається на міжнародних відносинах, зокрема завдає шкоди міжнародній торгівлі: порушуються торговельні шляхи, зменшуються іноземні інвестиції тощо.
По суті, це новий тип війни, який потребує інших, ніж класичні війни, підходів у законодавстві, військовій стратегії і тактиці, взаємодії держав.
У Європі відбулися сплановані терористичні напади в Мадриді у 2004 р., унаслідок яких загинуло майже дві сотні людей, а також скоординовані атаки смертників у Лондоні у 2005 р., що призвели до загибелі понад пів сотні людей. У 2015 р. в Парижі було здійснено відразу кілька жорстоких терористичних атак, відповідальність за які взяли на себе бойовики «Аль-Каїди» й ІДІЛу. Під час цих атак загинули та зазнали поранень сотні мирних людей. Наступного року ІДІЛ улаштувала криваві вибухи із численними жертвами в бельгійській столиці м. Брюсселі.
На тлі терористичних атак у європейській політиці почали лунати заклики до більш прискіпливого ставлення до переселенців із Близького Сходу, аж до закриття кордонів усередині Євросоюзу. Також терористичні напади в Європі в останні роки загострили питання безпеки в країнах континенту й інших регіонах світу.
• Проаналізуйте діаграму та визначте, які мотиви терористичних актів переважали в різні періоди 2000-х років.
Динаміка терористичних актів на Заході за мотивами їхнього вчинення (2007-2022)
Словник
Міжнародний тероризм — насильницькі злочинні дії в міжнародному масштабі, учинені окремими особами, організаціями та/чи терористичними державами, спрямовані на досягнення політичної мети засобами терору, наслідками яких є загибель людей, руйнування інфраструктури, завдання іншої шкоди.
Терористичні організації неодноразово вчиняли жахливі терористичні акти. Проте в сучасному світі з’явились і держави-терористи. Провідною терористичною державою XXI ст. є Росія, яка не тільки системно спонсорує акти міжнародного тероризму, а й безпосередньо вчиняє їх як держава. Ідеться не лише про неспровоковану агресію проти України, а й про жорстоке підкорення Росією Чечні, війну проти Грузії і Молдови, воєнні дії в Сирії.
Міжнародний тероризм в епоху цифрових технологій та інформаційного суспільства не обмежується тільки використанням вибухівки й вогнепальної зброї. Посилення ролі комунікацій та інформаційних технологій означає, що онлайн-сфера стала цікавою для зловмисників, що породило нові форми тероризму (кібератаки, кібервійни та кібертероризм). Зокрема, на форумах НАТО вже розглядали питання про визнання кіберпростору також простором бойових дій, а кібератаку — потенційною підставою для застосування ст. 5 Статуту НАТО, яка передбачає, що атака на одного члена альянсу є нападом на всіх членів Північноатлантичного блоку.
За останнє десятиліття в усьому світі кількість терористичних кібератак значно зросла, а надто з початком російсько-української війни. Хоча російські терористичні кібератаки були спрямовані проти України, їхній вплив відчули також у США, Великій Британії та Австралії.
Важливу роль у терористичній діяльності Росії відіграють медіа. Вони не тільки психологічно «обробляють» росіян, є інструментом поширення терористичних повідомлень, забезпечують зв’язок із виконавцями терористичних актів, а й відстежують дані на основі штучного інтелекту та здійснюють віртуальний тероризм.
Для успішної боротьби проти міжнародного тероризму необхідно створити всесвітню систему попередження терактів, яка включатиме посилення контролю на кордонах, упорядкування правил продажу й придбання приватними особами зброї, ускладнення переміщення зброї між країнами, попередження і своєчасне реагування на кібертероризм та інші заходи безпеки.
4. Рецидиви «холодної війни» у XXI ст.
Розрядка міжнародної напруженості час від часу переривалася проявами «холодної війни». Причому «холодна війна» у XXI ст. суттєво відрізняється від «холодної війни» минулого століття. По-перше, у XXI ст. її прояви не обмежуються протистоянням двох держав, наприклад США та Росії, Китаю і США чи США та Північної Кореї. По-друге, у сучасному світі існують не тільки ризики ядерних, біологічних і хімічних воєн, успадковані від XX ст., а й з’явилися нові, зокрема кібератаки терористичних груп. Розроблення та впровадження життєздатної моделі запобігання таким нападам є вкрай важливим завданням у сучасних умовах.
Пригадайте
• Пригадайте обставини розпаду Югославії та пов’язані із цим події в Косово (див. п. 1 § 12).
У XXI ст. поглибилася Балканська криза, оскільки напруженість у Косові між албанцями (становлять 92 % населення краю) і сербами (6 %) триває. Випадки насильства трапились у 2004 р., коли відбулися антисербські заворушення в багатьох містах Косова. Вони забрали життя трьох десятків і спричинили переміщення кількох тисяч сербів і представників інших меншин. На початку 2008 р. Косово проголосило свою незалежність, але Сербія відмовилася її визнати.
Симпатії Росії в цій ситуації були на стороні сербів, а НАТО направило до Косова додаткові сили миротворців.
Постійним джерелом міжнародного напруження і воєн у першій чверті XXI ст. є Росія.
Після двох чеченських воєн (1994-2009) у межах власних кордонів у серпні 2008 р. вона здійснила акт агресії проти Грузії. Використавши як привід збройне протистояння влади із сепаратистами в Південній Осетії, регулярні російські війська без оголошення війни вторглись у Грузію. Танкові підрозділи, артилерія та авіація росіян атакували грузинську армію і військові бази, бомбардували грузинські міста й об’єкти життєзабезпечення. Російські війська окупували кілька великих грузинських міст, танкові колони рушили до м. Тбілісі. У найбільш напружений час на вимогу США та інших західних держав, за посередництва президента Франції наступ було зупинено. Проте російські війська й донині окуповують частину грузинської території.
Цивільне населення Грузії рятується від російського вторгнення. 2008 р.
• Перегляньте відеосюжет про початок і головні події російсько-грузинської війни 2008 р. У чому, на вашу думку, були причини цієї, першої в Європі після 1945 р., війни, а що стало приводом до неї?
https://gramota.kiev.ua/qr/vshistory/208.html
• Як росіяни розуміли вислів «примушування до миру»?
Уторгнення у 2014 р. Росії в Україну, утручання в громадянську війну в Сирії на стороні правлячого режиму відновили атмосферу «холодної війни» між Заходом і Росією. Росіяни застосували силу, демонстративно протиставляючи РФ Сполученим Штатам Америки та Європейському Союзу.
Періодично посилюється напруженість в американсько-китайських відносинах. Незважаючи на санкції ООН, продовжує озброюватися Північна Корея, яка до того ж постачає зброю Росії для ведення загарбницької війни проти України. Залишаються напруженими відносини між Північною Кореєю (КНДР) і Південною Кореєю (РК). Збройні зіткнення між двома країнами неодноразово загрожували масштабним воєнним конфліктом на півострові.
Ці й інші конфлікти та зіткнення в дусі «холодної війни» свідчать, що для досягнення миру людству належить докласти чимало зусиль.
Пригадайте
• Пригадайте з курсу всесвітньої історії 10-го класу, у чому полягала політика «умиротворення» демократичних держав у 1930-х роках щодо держав «Осі Берлін-Рим-Токіо» та до яких наслідків вона призвела.
5. Недієвість політики «умиротворення агресора»
Після Другої світової війни, що частково сталася через політику «умиротворення», у міжнародній політиці досі спостерігаємо намагання під різними приводами вгамувати агресора несиловими методами.
Історія доводить, що політика «умиротворення» щодо експансіоністського тирана не тільки не працює, а, навпаки, заохочує до подальшої агресії. Міжнародна спільнота вже двічі (у випадках Грузії та України) не змогла зупинити Росію. Обидві країни зверталися по допомогу до міжнародної спільноти через ООН, однак відсутність дієвої реакції була, по суті, проявом того самого «умиротворення». У 2014 р. Україна звернулася до Ради Безпеки ООН із проханням про допомогу у війні проти Росії, однак усе, на що тоді зважилося міжнародне співтовариство, — це посередництво в підписанні «Мінських угод», які не припинили російську агресію. Крім того, Росія здійснила численні кібератаки на об’єкти критичної інфраструктури України. Міжнародна спільнота нічого не зробила, продовжуючи політику «умиротворення», яка фактично потурала анексії Росією грузинських регіонів — Південної Осетії та Абхазії, тимчасовій окупації українських територій у Криму, Донецькій і Луганській областях.
Навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 р. політика «умиротворення» щодо агресора продовжилася, незважаючи на звернення України до Ради Безпеки ООН по допомогу. Міжнародна спільнота не відповіла на це звернення. Як і напередодні Другої світової війни, гору взяв страх перед агресором.
Отже, політика «умиротворення» експансіоністських режимів зазнала краху історично, вона неодмінно провалиться і у XXI ст. Мир може відновити тільки своєчасне та належне застосування міжнародною спільнотою законної сили проти агресора.
6. Проблеми гарантування безпеки й тенденції в міжнародних відносинах у першій чверті XXI ст.
Повномасштабна війна Росії проти України вже суттєво змінила картину світу й зумовить подальші зміни безпекової політики, підходів до запобігання війнам і реагування на них. Боротьба України прискорила формування двох цивілізаційних угруповань — демократичного й автократичного. Російсько-українська війна, по-перше, загострила питання про необхідність швидкого військового втручання міжнародних сил ООН для захисту країни, яка зазнає неспровокованої зовнішньої агресії. По-друге, засвідчила, що авторитарні країни готові будь-коли розпочати не тільки «гібридну», а й класичну війну проти країн, які, на думку агресора, проводять «недружню» політику.
Проблеми в міжнародній системі безпеки, що проявились у зв’язку з агресією Росії проти України
• ООН та інші безпекові міжнародні організації потребують докорінного реформування. Практика використання права вето в Раді Безпеки ООН (РБ) гальмує або й унеможливлює ухвалення рішень з урегулювання конфліктів, які безпосередньо чи опосередковано зачіпають інтереси постійних членів РБ. Неприпустимим є те, що у випадку російсько-української війни Росія — постійний член РБ — є визнаним агресором, який зловживає правом вето й блокує рішення, пов’язані з розв’язанням нею війни.
• Система безпеки не продемонструвала здатності примусити дотримуватися міжнародних норм і взятих зобов’язань.
• ООН не зважилася вдатися до передбаченої її статутом військової операції з примушення Росії як держави-агресора до миру, віддавши перевагу спробам урегулювання в дусі політики «умиротворення» .
• Розв’язана Росією війна проти України, висування росіянами ультиматумів ООН і НАТО, ядерний шантаж нею США та європейських країн засвідчили про необхідність розроблення засобів завчасного виявлення ризиків, запобігання загрозам, належного реагування не тільки безпосередньо на агресію, а й на погрози нею.
Глобальні виклики, що постали перед людством, потребують нових підходів у сучасних міжнародних відносинах.
Тенденції в міжнародних відносинах у першій чверті XXI ст.
• Посилення невизначеності в міжнародних відносинах, непередбачуваності та нервозності поведінки окремих держав, ускладнення прогнозування майбутнього, взаємодії країн у подоланні криз і запобігання новим війнам.
• Згуртування колективного Заходу після початку російської агресії проти України: приєднання до НАТО Фінляндії (2023) і Швеції (2024), посилення збройних сил Німеччини, Великої Британії, Польщі, інших європейських країн з огляду на ймовірне розширення російської агресії в Європі, швидке погодження масштабних санкцій проти Росії та скоординований тиск на неї в Раді Безпеки OOH, G20 тощо, постачання зброї та інші програми підтримки України.
• Амбіції Індії, Індонезії, Туреччини, Саудівської Аравії, Південної Африки, Бразилії, Аргентини, Мексики та деяких інших країн стати регіональними лідерами й впливати на світовий порядок.
• Зростання у світі кількості гібридних режимів із їхніми претензіями на панування у «своєму» регіоні та ворожістю щодо Заходу.
• Посилення протистояння Заходу з Китаєм, Росією та Іраном, зокрема в Південно-Східній і Центральній Азії, на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці.
Основні події
- 11 вересня 2001 р. — терористична атака на США.
- 2008 р. — агресія Росії проти Грузії; російсько-грузинська війна.
- 2014 р. — агресія Росії проти України; початок російсько-української війни.
Запитання та завдання
1. Поясніть історичні поняття «нове політичне мислення», «багатополюсний світ», «міжнародний тероризм».
2. Якими, на вашу думку, були причини появи «нового політичного мислення»? Як воно вплинуло на міжнародні відносини наприкінці XX ст.?
3. Чи вважаєте ви закономірним перетворення світу з біполярного на багатополюсний? Аргументуйте вашу точку зору. Яке місце в багатополюсному світі має, на вашу думку, посідати Україна?
4. Охарактеризуйте причини проявів «холодної війни» на межі ХХ—ХХІ ст.
5. Які події наприкінці XX — у першій чверті XXI ст. свідчать про те, що «холодна війна», яка нібито завершилася, періодично нагадує про себе?
6. Ознайомтеся зі спогадами Ізабелі Боудері, яка була свідком терористичного акту. Як ви можете охарактеризувати стан людини, котра стала об’єктом терористичної атаки? Якими можуть бути наслідки пережитого людиною стресу?
«Це був звичайний вечір, п’ятниця, рок-концерт. Атмосфера була така приємна, усі танцювали й усміхалися. ... Коли чоловік зайшов через центральний вхід і почав стріляти, ми наївно подумали, що це — частина шоу. Це була не терористична атака, а бійня. ... Мені неймовірно пощастило — я вижила, але багато людей загинуло. Вони хотіли, як і я, відпочити того вечора, але їх розстріляли».
7. Які загрози несе міжнародний тероризм? Яких нових форм він набув останнім часом і які заходи, на вашу думку, могли б запобігти міжнародному тероризму?
8. Порівняйте політику «умиротворення» 1930-х років із її проявами в наш час. Як ви вважаєте, що споріднює політику «умиротворення» різних епох і чим вона в першій чверті XXI ст. відрізняється від своєї «попередниці»?
