Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Полянський - Нова програма

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ

Перед Вами — підручник із всесвітньої історії, створений відповідно до нової програми (2017 р.) на засадах компетентнісного підходу, який використовують у багатьох країнах світу.

У сучасному динамічному й комп’ютеризованому світі вже недостатньо засвоїти тільки певний обсяг знань. Завдання школи — допомогти Вам підготуватися до майбутнього дорослого життя, набути потрібних умінь і навичок, вибрати майбутню професію, знайти місце в суспільстві.

Компетентність у будь-якій справі означає поєднання знань, умінь і практичних навичок, а також морально-етичних цінностей і громадянських якостей. Компетентнісний підхід полегшить Вам на нинішньому етапі навчальну, а в майбутньому й професійну діяльність. Компетентність включає обізнаність, комунікацію, самовираження, ініціативність і практичність, роботу з цифровими носіями, соціальні й громадські навички, а також уміння вчитися. Завдяки компетентнісному підходу Ви ввійдете в доросле життя з міцним запасом знань, зможете застосувати на практиці свої вміння, з’ясуєте, які завдання здатні виконувати.

Отже, оволодівши компетентнісним підходом, Ви зможете зробити усвідомлений життєвий вибір.

Підручник складається зі вступу та п’яти розділів, які поділені на параграфи. Кожен розділ починається з блоку інформації про те, яких навичок Ви набудете, опрацювавши навчальний матеріал. Наприкінці кожного розділу подано «Узагальнення», у якому стисло викладено основні тези вивченого матеріалу.

Важливе місце в підручнику належить поняттям — історичним термінам і визначенням, які Вам, можливо, трапляються вперше, обов’язковість знання, розуміння й застосування яких передбачено навчальною програмою й вимогами до зовнішнього незалежного оцінювання. Для зручності опрацювання змісту того чи того параграфа пояснення понять подано не наприкінці підручника, а безпосередньо в тексті як словник.

Рубрика «Погляд сучасника (дослідника)» — це висловлювання істориків, відомих політиків, військових діячів, митців та ін. У багатьох випадках наведено суперечливі, а часто й протилежні погляди на ті самі явища, події чи історичних осіб. До висловлювань подано запитання й завдання.

На проблемні, або «відкриті», запитання та ситуації зазвичай немає однозначних «чорно-білих» відповідей. Це не повинно Вас насторожувати. Навпаки, Ви можете розмірковувати, аналізувати, шукати нестандартних рішень для нетипових ситуацій. У житті кожного з нас нерідко виникає проблема пошуку оптимального рішення. У ситуації, коли можливі різні оцінки й трактування подій минулого, Ви робитимете власні висновки й матимете нагоду перевірити свої навички критичного оцінювання історичних джерел.

Ви також навчитеся переконливо захищати власну точку зору в процесі обговорення на уроці чи в позаурочний час.

Зрештою, формування цих компетентностей (готовність застосовувати свої знання, навички й уміння на практиці) якраз і є однією з основних цілей вивчення історії.

У підручнику є чимало історичних карт, які допоможуть географічно уявити описувані події, а також краще засвоїти історичні факти.

Наведені таблиці, схеми, графіки й діаграми містять статистичний матеріал, який не обов’язковий для запам’ятовування. Він допоможе Вам виробити навички аналізування різноманітних даних, дійти на їх основі висновків і зробити узагальнення. Також ці матеріали можуть стати джерелом додаткових аргументів на підтвердження або спростування певних оцінок чи поглядів.

Фотографії, малюнки, зокрема й карикатури, є самостійним джерелом історичної інформації, що ілюструють і доповнюють авторський текст. До них також подано запитання й завдання проблемно-пошукового характеру.

У підручнику розкрито місце й роль відомих історичних постатей, а також пересічної людини у вирі історичних подій. Найважливіші факти, події, дати й імена позначено в тексті іншим шрифтом.

Кожен параграф завершується рубрикою «Основні події».

Запитання та завдання наприкінці параграфа — різні за рівнем складності: від простих (на знання хронології, застосування історичних понять, уміння відтворити історичні факти тощо) до складних, спрямованих на виявлення Вашого вміння аналізувати суперечливі факти, події та інформацію, працювати з історичними джерелами.

Також у підручнику вміщено матеріали до практичних занять, у яких використано, зокрема, уривки з історичних джерел та ілюстративний матеріал. Поставлені запитання спонукатимуть Вас замислитися над тими чи іншими подіями, теоріями та явищами, порівняти їх, систематизувати й узагальнити.

Плідної Вам роботи й добрих результатів!

Автор

Вступ

• Що означають поняття «Новий час», «ранній Новий час», «ранньомодерна доба»?

• Які хронологічні межі епохи Середньовіччя й Нового часу? Яка періодизація цих епох?

• Назвіть основні здобутки раннього Нового часу.

• Назвіть держави, які внаслідок великих географічних відкриттів і технічних досягнень раннього Нового часу стали провідними країнами світу.

1. Місце Нового часу в історії

У 9 класі Ви вивчатимете період Нового часу, який з легкої руки британського історика Е. Гобсбаума також називають «довгим» XIX століттям (натомість XX ст. називають «коротким»). Формально, тобто згідно з календарем, XIX ст. тривало з 1801 до 1900 р., однак історики «подовжують» його, узявши за основу періодизації логічно поєднані важливі події. Історики майже одностайні в тому, що «довге» XIX ст. завершилося з початком Першої світової війни. Однак щодо дати початку «довгого» століття в історичній науці одностайності немає.

Різні погляди на початок «довгого» XIX ст. існують не тому, що в історії «нічого не можна знати напевно», а тому, що за основу періодизації можна брати ті або інші значущі події та явища минулого.

• На поданій схемі зазначені альтернативні дати початку Нового часу. Пригадайте, у чому полягає історична значущість цих (крім Французької революції XVIII ст.) подій. Чому, на Вашу думку, саме ці події частина істориків вважає рубіжним періодом початку Нового часу?

«Довге» XIX ст. — історичний період, що тривав від Французької революції (1789- 1799) до Першої світової війни (1914-1918); другий період Нового часу.

Ф-О. Біар. Скасування рабства. 1849 р.

Найпоширенішими й найменш дискусійними є такі хронологічні межі «довгого» століття — від Французької революції (1789-1799) до Першої світової війни (1914-1918). У підручнику використано саме цю періодизацію.

Новий час, який охоплює «епохи» водяного, парового, а також електричного двигунів, — це час докорінних змін у всіх сферах життя: соціальній, економічній, політичній. Порівняно з доісторичними часами, стародавнім світом чи середньовіччям це короткий період, однак він відіграв важливу роль у європейській і світовій історії.

Упродовж «довгого» XIX ст. відбулося чимало доленосних подій: почався розпад іспанської та португальської колоніальних імперій, а також Османської імперії; Священна Римська імперія та імперія Великих Моголів узагалі зникли з карти світу. Натомість провідне місце у світі посіла Британська імперія. Вона контролювала чверть населення земної кулі й володіла третиною суходолу. Британський флот панував на морях, він успішно відбивав напади піратів і сприяв розвитку міжнародної торгівлі.

Було завдано серйозного удару рабоволодінню: наприкінці XVIII ст. відбулося успішне повстання рабів на Гаїті; Велика Британія поклала край викраденню європейців піратами на півночі Африки й перетворенню їх на рабів; скасовано рабство в Сполучених Штатах Америки (США) і Бразилії. У Російській імперії в 1861 р. скасовано кріпацтво.

Широке використання електрики, збільшення виробництва сталі й видобутку нафти стали початком другої індустріальної (промислової) революції. Завдяки їй Німеччина, Японія та США перетворилися на великі держави. Водночас Росія та Китай (за правління династії Цин) ішли своїм шляхом, відмінним від інших світових держав.

Для другої половини XIX — початку XX ст. характерне становлення в Європі національних держав; розквіт, а потім криза абсолютистських монархій; тяжіння до парламентських форм правління. У цей період в основному утворилися загальноєвропейська та загальносвітова системи міжнародних відносин. У XIX ст. було закладено основи сучасного світу, це століття подарувало чимало наукових відкриттів і технічних винаходів, видатних творів мистецтва й культури.

А. фон Менцель. Залізопрокатний завод. (Фрагмент). 1872-1875 рр.

• У 8 класі Ви ознайомилися з історичними поняттями «капіталізм», «капіталіст», «буржуазія», «найманий робітник». Що вони означають?

2. Утвердження індустріального суспільства

Після завершення індустріальної революції змінилася соціальна структура народів Європи та США, утвердилося індустріальне суспільство.

У XIX ст. провідну роль в історії відігравали класи, чий статус визначався не соціальним походженням чи успадкованими титулами, як було раніше, а їхньою важливою роллю в індустріальному суспільстві.

На відміну від попередньої епохи, коли лояльність громадян визначалася переважно їхнім ставленням до релігії, у XIX ст. основною ознакою лояльності стало ставлення громадян до держави.

Удосконалення технології виробництва зумовило зростання асортименту товарів, покращення їхньої якості, а також сприяло розвиткові торгівлі. Усе це формувало, висловлюючись сучасними поняттями, світову економіку.

Однак XIX ст. також посилило суперечності й спричинило конфлікти між капіталістами та робітничим класом.

У результаті появи середнього класу - матеріально забезпечених та освічених людей — постали питання про права та свободи людини, розмежування повноважень і відповідальності влади й громадян.

Сучасна карикатура на світову економіку

Індустріальне суспільство — суспільство, сформоване в процесі й у результаті індустріалізації, появи нових форм організації праці. Характеризується масовим потоковим виробництвом, механізацією й автоматизацією праці, розвитком ринку товарів і послуп формуванням громадянського суспільства. Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, зокрема в промисловості.

Використання дитячої праці на склозаводі в штаті Іллінойс (США). 1908 р.

3. Формування громадянської рівноправності й парламентської демократії

У XIX ст. не тільки стрімко розвивалась економіка, а й докорінно змінилося ставлення до освіти й науки, прийшло усвідомлення важливості й практичної користі прогресу для кожної людини. Завдяки майже одночасному створенню у Великій Британії, Франції та Німеччині систем освіти, що фінансувалися й контролювалися державою, більшість громадян уперше отримала доступ до освіти. Поступово зросла кількість освічених людей, які почали вимагати від влади рівноправності й демократії.

Принцип громадянської рівноправності образно втілений у гаслі Французької революції наприкінці XVIII ст.: «Свобода, рівність, братерство» і впродовж «довгого» XIX ст. був закріплений у конституціях і деклараціях прав людини багатьох країн.

Парламентська демократія виникла у Великій Британії й була прийнята в деяких колишніх британських колоніях. Вона передбачала вільні вибори, участь громадян у політичному житті країни (особисто або через представників в органах влади). Суттєвою ознакою парламентської демократії є розподіл влади на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд) і судову.

Утвердження громадянської рівноправності, а також парламентської демократії впродовж XIX ст. характерне для більшості європейських країн і США. Відбувалася боротьба нового світогляду з пережитками минулого.

Незважаючи на всі труднощі, «довге» XIX ст. було періодом зростання й оптимізму, наукових досягнень та економічних змін. Соціальні, політичні й бізнесові сектори суспільства тісно переплелися між собою. Вони взаємодіяли, конкурували й навіть конфліктували. Однак подолання суперечностей, що виникають повсякчас, є запорукою суспільного прогресу.

Демократія — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою.

Громадянська рівноправність — офіційно визнана державою рівність громадян (підданих) перед державою, законом і судом.

Парламентська демократія — це демократична форма правління, за якої партія (або коаліція партій), що перемогла на виборах до парламенту (законодавчого органу), формує уряд, який очолює її лідер. Парламентська меншість перебуває в опозиції до більшості. Виконавча влада належить уряду.

Плакат, який агітує за розширення прав жінок

Дедалі більше людей почали свідомо брати участь у суспільно-політичному житті, наповнюючи його своєю інтелектуальною енергією, намагаючись збагнути своє місце серед інших людей та у світі загалом.

«Довге» XIX ст. можна умовно поділити на три періоди:

• 1789-1848 («епоха» революцій);

• 1848-1875 («епоха» капіталу);

• 1875-1914 («епоха» імперій).

Отже, період Нового часу — «довге» XIX ст. — це дуже цікавий період, для якого характерні, з одного боку, суперечності, боротьба, міжкланові й міжнародні конфлікти, а з іншого — прогрес, зростання й успіх.

Світ, у якому ми нині живемо, значною мірою був сформований у Європі й Америці в період між Просвітництвом і Першою світовою війною. Це час появи й утвердження нових соціальних, економічних і культурних ідей та теорій, зміни звичного способу життя, посилення взаємозв’язку й взаємовпливу між різними країнами та континентами. «Довге» XIX ст. охоплює безліч різноманітних подій, зокрема війни й революції, страйки та катастрофи. Водночас — це століття величезних досягнень людського розуму, збагачення світової скарбниці літератури та мистецтва.

Це також час, коли, так само як і сьогодні, люди народжувалися, страждали й раділи, давали раду собі та своїм рідним і близьким, залишали після себе певний слід у пам’яті інших людей або й в історії. Кожне покоління проходить свою дистанцію на марафоні історії, щоб передати естафету нащадкам.

Ми — також їхні нащадки. Це тільки здається, що події «довгого» XIX ст., які Ви вивчатимете впродовж року, були дуже давно. Насправді ж, 150 або й 200 років — це лише 2-3 покоління до нас.

1789-1914 рр. — хронологічні межі «довгого» XIX ст.

1. Покажіть на історичній карті, уміщеній на першому форзаці підручника, провідні країни Європи та світу наприкінці XVIII ст.

2. Охарактеризуйте особливості політичного й економічного розвитку світу наприкінці XVIII — на межі ХІХ-ХХ ст.

3. Назвіть хронологічні межі «довгого» XIX ст. й поясніть його особливості.

4. Поясніть, що означають історичні поняття «індустріальне суспільство», «демократія», «громадянська рівноправність», «парламентська демократія».

5. Чи актуальне, на Вашу думку, гасло Французької революції «Свобода, рівність, братерство»? Як Ви вважаєте, наскільки важливі свобода, рівність і згуртованість для українців XXI ст.?

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст