Здоров’я, безпека та добробут. 7 клас. Поліщук

§ 20. Інфекційні захворювання, що набули соціального значення. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції

На цьому уроці ви дізнаєтеся про:

вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) і синдром набутого імунодефіциту (СНІД);
шляхи інфікування та профілактику ВІЛу;
те, як протидіяти дискримінації щодо ВІЛ-інфікованих;
основні положення законодавства України щодо ВІЛу / СНІДу.

Пригадайте, що таке вірус. У чому полягає небезпека ВІЛ-інфікування?

Вірус імунодефіциту людини та синдром набутого імунодефіциту

Ви вже знаєте, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) розвивається та розмножується в організмі людини й призводить до повної втрати його захисних механізмів і розвитку синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу).

Вірус — це особлива форма життя, якій для життєдіяльності необхідно проникнути в живу клітину. В організмі людини ВІЛ проникає в специфічні імунні клітини, що містяться в крові. СНІД — це глибоке ураження імунної системи та її недостатність, спричинена ВІЛом. Останнім часом учені відкрили й інші чинники, що пригнічують імунітет людини. Тому для зручності стан людини, хворої на СНІД, який спричинив ВІЛ, називаємо ВІЛом / СНІДом. Після того як учені відкрили ВІЛ, вони почали шукати засоби боротьби з ним.

Як визначають, інфікована людина ВІЛом чи ні? Для цього досліджують кров людини. Адже саме в крові утворюються антитіла, які прагнуть подолати «чужинця». Наявність антитіл до ВІЛу в крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція.

Носії ВІЛу впродовж тривалого часу можуть почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються ознаки, що нагадують застуду. Потім настає період, коли вірус себе не проявляє. Упродовж цього часу інфікована людина не підозрює, що в неї ВІЛ-інфекція. Із часом вірус набирає сили, дедалі більше руйнує імунну систему, і людина починає хворіти на СНІД.

Проміжок часу між інфікуванням і захворюванням у кожної людини різний. Що відбувається далі? Організм людини втрачає здатність опиратися різним інфекціям — грипу, ангіні, застуді тощо. У навколишньому середовищі вірус швидко руйнується, а от у крові може жити досить довго.

Шляхи інфікування та профілактика ВІЛу

Не можна інфікуватися ВІЛом (мал. 43, с. 132):

через рукостискання, обійми, поцілунки, піт, слину, сльози, кашель і чхання;
від комах (комарів, кліщів, блощиць) і домашніх тварин;

Мал. 43. Ситуації, що не загрожують зараженням ВІЛом

при спільному користуванні фонтанчиком для води, посудом, туалетом, душем, басейном, верхнім одягом, натільною та постільною білизною, продуктами харчування, спортивним знаряддям; унаслідок контактів у громадському транспорті, через монети й паперові гроші.

Поясніть, чи правильні висловлювання: «Людина заразилася на СНІД», «ВІЛ спричиняє СНІД», «СНІД передається через кров», «ВІЛ-інфікована людина».

Людина може інфікуватися ВІЛом через недбалість перукарів, косметологів, лікарів та інших медичних працівників. Тому небезпечно без спеціальних латексних рукавичок контактувати з кров’ю людини.

Потрібно обережно поводитися з предметами (голки, леза, шприци, ножі, заколки), які ви можете знайти в під’їзді, біля свого будинку, під час прибирання території домашнього чи шкільного подвір’їв, спортивних майданчиків.

У жодному разі не беріть їх руками!

ВІЛ / СНІД може загрожувати всім, але якщо людина дбає про своє здоров’я та веде здоровий спосіб життя, ризик заразитися ВІЛом мінімальний.

Чи погодилися б ви на перукарські послуги: проколоти вуха, зробити манікюр, педикюр, пірсинг, якщо інструменти використовували без стерилізації?

Хто найбільше ризикує інфікуватися ВІЛом? Нині більшість хворих — це наркозалежні, які інфікуються ВІЛом через шприци. Часто при введенні наркотику одним шприцом користується кілька наркозалежних, які можуть мати в крові ВІЛ. Може, вони не знають про таку небезпеку? Більшість із них знає. Проте вони ризикують, аби якнайшвидше позбутися нестерпних мук, яких зазнає залежна від наркотику людина, коли не отримує чергову «дозу». Залишені шприци є прихованою загрозою для багатьох людей. Ними можна випадково вколотися, гуляючи парком або граючись у піску. Якщо це трапилося, негайно зверніться до лікаря. Нині створено спеціальну противірусну вакцину. Якщо ввести її в перші години, вірус не розмножуватиметься в організмі людини.

Як людина може використати знання про особливості життєдіяльності ВІЛу для того, щоб запобігти інфікуванню цим вірусом?

Як протидіяти дискримінації щодо ВІЛ-інфікованих

Пригадайте, толерантність — це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, стосунки інших людей, що відрізняються від власних.

Чому потрібно толерантно ставитися до ВІЛ-інфікованих?

Ураженою ВІЛом може стати й дитина, яка народилася від ВІЛ-інфікованої мами (мал. 44). Хтось може постраждати через недбалість медиків. Тож потрібно пам’ятати, що кожна людина може інфікуватися цим вірусом. Чи становить хвора людина небезпеку для своїх близьких? Як поводитися з нею?

Мал. 44. Толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих дітей

Насамперед людина, уражена ВІЛом, потребує психологічної підтримки, уваги батьків або близьких, їхнього піклування. Учені всього світу працюють над ліками проти ВІЛу / СНІДу. Уже створено ефективні ліки, які на тривалий час гальмують розвиток цієї хвороби. Людство сподівається в недалекому майбутньому позбутися її назавжди.

Як ви вважаєте, чи маємо ми право позбавляти уражену ВІЛом дитину свого спілкування? Що вона відчуватиме при цьому?

Які причини та наслідки стигматизації та дискримінації? Іноді із засобів масової інформації ви дізнаєтеся про дискримінацію людини, про те, що порушено її права.

Дискримінація — це обмеження чи позбавлення людини прав через її національність, колір шкіри, стать, релігійні переконання або стан здоров’я.

Мал. 45. Стигма — це бар’єр, який потрібно зруйнувати

Так, упереджене ставлення до людини на підставі її належності до певної групи є дискримінацією. Наприклад, людині, яка має ВІЛ, можуть відмовити в медичній допомозі на підставі ВІЛ-статусу. Таке ставлення до людей називають стигмою (тавром) (мал. 45). Це уявлення, що існує в суспільстві, згідно з яким певні якості людей або їхню поведінку прийнято вважати ганебними й аморальними. Стигма призводить до дискримінації.

Дискримінація дітей за будь-якою ознакою, зокрема за станом здоров’я, є неприпустимою (ст. 2 Конвенції ООН про права дитини).

Законодавство України щодо ВІЛу / СНІДу

Наша держава зобов’язалася в нормах законодавства гарантувати й забезпечувати в рівному обсязі права всім дітям (на повноцінний фізичний і психічний розвиток, освіту, медичне обслуговування, збереження своєї індивідуальності та ін.), серед яких і ВІЛ-інфіковані.

Конституція України визнає життя та здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, кожна людина має невід’ємне право на життя, має право захищати своє життя та здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

В Україні діє Закон «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть із ВІЛом», що визначає порядок правового регулювання питань, пов’язаних із поширенням цього захворювання, відповідно до норм міжнародного права й рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Обговоріть, як невиконання Закону України вплине на епідемічну ситуацію з ВІЛом / СНІДом у країні. Змоделюйте ситуацію, яка може виникнути в раз. порушення кожної із цих статей Закону.

Відомості про зараження тієї чи іншої особи вірусом імунодефіциту людини або захворювання її на СНІД є службовою таємницею, що охороняється законом. Передавати такі відомості можна тільки законним представникам особи, медичним закладам, органам прокуратури, слідства, дізнання, суду й іншим органам та особам, передбаченим законодавством.

Інфіковані вірусом імунодефіциту люди та хворі на СНІД зобов’язані: уживати заходів щодо запобігання поширенню інфекції, передбачених інструкцією та запропонованих лікарем; повідомити осіб, які були з ними в статевих контактах до реєстрації факту інфікованості, про можливість їхнього зараження.

Лікувальні заклади не мають права відмовити людям, інфікованим вірусом імунодефіциту або хворим на СНІД, у прийнятті до лікувальних закладів; у наданні невідкладної медичної допомоги; порушувати інші права осіб на підставі тільки того, що вони є вірусоносіями або хворими на СНІД, порушувати права рідних і близьких інфікованого.

Умисне поставлення в небезпеку зараження іншої особи (або кількох осіб) ВІЛ-інфікованою особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції, тягне за собою кримінальну відповідальність. Винна в цьому особа відшкодовує також збитки, завдані у зв’язку з наданням зараженій особі медичної допомоги, у порядку, установленому законодавством України.

ВІЛ-позитивні діти, як і всі інші діти, мають право на повноцінне життя, наповнене спілкуванням з однолітками та їхньою увагою. Немає жодних підстав ізолювати ВІЛ-позитивну дитину. Вона має ті самі права в суспільстві, що й здорова дитина, але ми часто чуємо із засобів масової інформації про дискримінацію щодо ВІЛ-інфікованих людей. Це відбувається тому, що недостатньо поширюється інформація про ефективне лікування, яке дає змогу на тривалі роки загальмувати розвиток вірусу. Люди, які регулярно отримують таке лікування, живуть повноцінним життям, можуть народити здорове потомство, є безпечними для оточення. Життя з ВІЛом (за умов регулярного вживання спеціальних препаратів) практично нічим не відрізняється від життя без ВІЛу.

Світ проти СНІДу. У 1988 р. відбулася історична зустріч міністрів охорони здоров’я всіх країн, на якій прозвучав заклик до соціальної терпимості до ВІЛ-інфікованих. Тоді ж ООН оголосила 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Символ усвідомлення людьми важливості проблеми СНІДу, прийнятий у всьому світі, — червона стрічка (мал. 46).

Мал. 46. Символ усвідомлення людьми важливості проблем СНІДу

Кроки до успіху

Увесь світ із нетерпінням чекає, коли буде винайдено ліки проти ВІЛу / СНІДу. Перші кроки вже зроблено, і вчені винайшли та застосовують препарати (АРВ-терапію), які на певний час дають змогу утримувати кількість ВІЛу в крові на мінімально допустимому рівні (ця терапія повністю не виліковує людину від ВІЛ-інфекції). Тенденції розвитку ВІЛ-інфікування у світі, на жаль, невтішні. Тому дуже добре, якщо ви будете весь час пам’ятати, що захистити себе від ВІЛ-інфекції нескладно, якщо дотримуватися таких правил:

уникати контакту з кров’ю людей без латексних рукавичок;
користуватися стерильними (індивідуальними) інструментами для медичних і косметичних маніпуляцій;
не брати до рук гострі предмети, які ви знайшли;
відмовитися від статевого життя до шлюбу та зберігати взаємну вірність.

Ви повинні пам’ятати й про те, що серед нас живуть ВІЛ-інфіковані люди, зокрема діти (вони мають такі самі права, як і ви). Їм ніхто не має права дорікати, що вони ВІЛ-позитивні. Навпаки, ви маєте допомогти їм, проявивши розуміння та співчуття.

Дейл Карнегі писав: «...коли ви робите добро іншим людям, то ще більше добра ви робите собі». Запам’ятайте ці слова й намагайтеся кожного дня виконувати ще одну настанову цього письменника: «Щодня здійснюйте хоча б одну добру справу, здатну викликати усмішку радості на чиємусь обличчі».

Запитання та завдання

1. Як у нашій державі захищають права ВІЛ-інфікованих людей?
2. У багатьох країнах світу люди висловлюють свою солідарність жертвам ВІЛу / СНІДу. Як ви це розумієте?
3. Яких правил потрібно дотримуватися, щоб запобігти ВІЛ-інфікуванню?

Разом із батьками або близькими людьми обговоріть вивчене на уроці. Поцікавтеся, які ризики інфікування можуть загрожувати підліткам у вашому населеному пункті.

Знайдіть у засобах ЗМІ повідомлення про наркоманію.

Зміст