Основи здоров'я. 8 клас. Поліщук

§ 5. Визначення стану потерпілого. Домедична допомога в надзвичайних ситуаціях

На цьому уроці ви дізнаєтеся:

• про алгоритм надання домедичної допомоги потерпілому;
• як визначати стан потерпілого;
• про ситуації, у яких треба надати домедичну допомогу.

Пригадайте!

Що таке виправдані та невиправдані ризики?

Що таке домедична допомога. Незважаючи на те, що всі люди знають про потенційні небезпеки й усіляко намагаються їх уникнути, нещасні випадки та надзвичайні ситуації все ж таки трапляються. Причинами можуть бути неуважність, утома, переоцінка власних сил, недостатня підготовка. Також інциденти можуть трапитися через фактори, які знаходяться поза межами контролю постраждалого, — дії інших осіб, природні катаклізми чи техногенні аварії. Тому кожна людина повинна вміти надати домедичну допомогу потерпілому.

Запам'ятайте!

Домедична допомога — це комплекс найпростіших заходів, спрямованих на порятунок життя й збереження здоров'я людини, які проводять до прибуття медичних працівників.

Алгоритм надання домедичної допомоги потерпілому

Щоб урятувати життя та зберегти здоров'я потерпілому, потрібно:

• застосувати засоби індивідуального захисту (залежно від ситуації);
• усунути причини впливу загрозливих факторів (витягнути постраждалого із загазованої зони, потонулого з води, звільнити потерпілого від дії електричного струму);
• терміново оцінити стан потерпілого (візуально оглянути, визначити наявність ознак життя, дізнатися про самопочуття);
• покликати на допомогу людей, які знаходяться неподалік, а також попросити викликати «швидку допомогу»;
• надати потерпілому безпечного для кожного конкретного випадку положення;
• ужити заходів щодо усунення небезпечних для життя станів (провести реанімаційні заходи, зупинити кровотечу тощо);
• не залишати потерпілого без уваги, постійно контролювати його стан, продовжувати підтримувати життєві функції його організму до прибуття медичних працівників.

Як визначати стан потерпілого. На цьому етапі необхідно з'ясувати, наскільки отримані ушкодження загрожують життю чи втраті здоров'я людини, і відповідно до цього розпочинати рятувальні дії.

Найбільшою загрозою для життя людини на етапі домедичної допомоги є порушення дихання та кровообігу (циркуляції крові), масивні крововтрати. Тому завжди починайте надання домедичної допомоги з ліквідації саме цих загроз.

Якщо потерпілий перебуває в непритомному стані, треба визначити, чи є у нього ознаки життя. Ознаками життя є наявність пульсу та дихання, також реакція зіниць на світло (розширені зіниці живої людини звужуються, коли спрямувати на них світло). Якщо цих ознак немає, то жертва перебуває в стані клінічної смерті, і це є сигналом до початку негайних реанімаційних заходів.

Ознаки свідомості в потерпілого виявляють реагуванням на голос і на біль. Больові подразники — натискання на нігтьове ложе пальців рук або міцне стиснення м'яза в складці між великим і вказівним пальцем потерпілого.

За відсутності свідомості, але за наявності самостійного дихання й пульсу, потерпілого краще покласти в стійку позицію на боці (це убезпечить від западання язика) (мал. 12); якщо підозрюється травма хребта й переломи кінцівок, цього робити не треба.

Мал. 12. Стійка позиція на боці

Ознаками біологічної смерті є помутніння та висихання рогівки ока; наявність симптому «котяче око» — при стисканні ока зіниця деформується та нагадує котяче око; охолодження тіла та поява трупних плям; трупна закляклість. При біологічній смерті реанімаційні заходи не проводяться.

(Детальніше про транспортування та евакуацію постраждалих дізнаєтеся з додатка 3).

Запам'ятайте!

Отже, визначати стан потерпілого й надавати йому домедичну допомогу треба в такій послідовності: перевірка ознак свідомості; виявлення пульсу та дихання; обстеження голови, шиї, грудей, живота, кінцівок на наявність кровотеч, переломів; виявлення інших станів.

Я вважаю так. А ти?

Об'єднайтесь у пари. Обговоріть правову складову надання домедичної допомоги потерпілому.

• Надання домедичної допомоги — це ваше право, а не обов'язок.

• Людині без свідомості можна надавати домедичну допомогу.

• Якщо людина перебуває у свідомості, необхідно запитати в неї, чи потрібна їй допомога. Якщо людина відмовляється, допомагати не потрібно.

• Якщо потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані, допомогу краще не надавати.

• Свідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, є аморальним і карається законом.

Найпоширеніші ситуації, у яких треба надати домедичну допомогу. Шок — загальна реакція організму на вплив сильних травмуючих подразників, що є серйозною небезпекою для життя.

Шок організму наступає тоді, коли в потерпілого від травми, кровотечі, опіку, серцевого нападу чи гострої алергічної реакції з'являється: • неприродна збудженість або неспокій, які в подальшому змінюються на пригнічення свідомості, загальмованість; • холодна волога шкіра з блідим або сіруватим забарвленням; • слабкий прискорений пульс; • очі втрачають блиск, погляд може стати нерухомим, іноді спостерігається розширення зіниць.

Під час шоку домедична допомога потерпілому починається з усунення впливу на людину травмуючих факторів (кровотечі, переломи, опіки).

Основним завданням є збільшення притоку крові до головного мозку, для чого необхідно покласти потерпілого на спину так, щоб у нього була опущена голова й підняті кінцівки. При травмі голови піднімати ноги й опускати голову не можна. Якщо шок виник унаслідок серцевого нападу, потерпілому необхідно надати напівсидяче положення, підклавши під голову й плечі, а також під коліна подушки або згорнутий одяг. За наявності спраги — напоїти потерпілого. Забороняється давати пити потерпілим з травмою живота. Обов'язковим заходом профілактики та боротьби з шоком є зігрівання потерпілого. Для цього використовуються гарячі напої, ковдри, теплий одяг тощо. При травматичному шоці треба дати знеболювальне.

Кровотечі за видом ушкоджених судин бувають артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні. Розрізняють зовнішні та внутрішні кровотечі, залежно від того, куди відбувається крововилив — назовні чи у внутрішні органи, тканини тіла людини. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких ураженнях, може призвести до смерті.

Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, унаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, поштовхами, одночасно з поштовхами серця.

Під час венозної кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. Якщо підняти кінцівку догори, кровотеча зменшиться або зупиниться.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини та м'язів. У цьому випадку кровоточить уся поверхня рани.

Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

Запам'ятайте!

Остерігайтеся прямих контактів з кров'ю, намагайтеся одягнути латексні рукавички. Для розрізнення артеріальної або венозної кровотечі найменше уваги звертайте на колір крові — неспеціалісту тут буде важко зорієнтуватися. Головну увагу зверніть на струмінь, яким вона витікає!

При наданні домедичної допомоги потерпілому здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі одним із таких способів (мал. 13, 14):

• накладають тугу пов'язку;
• притискують пальцем магістральну судину вище місця кровотечі;
• притискують і максимально згинають кінцівку;
• накладають джгут.

Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки капілярної чи венозної кровотечі. Туга пов'язка повинна мати такі шари, починаючи знизу: 1) стерильна бинтова серветка; 2) шар вати; 3) круговий хід бинта.

Мал. 13. Пальцеве притиснення артерії: а) притиснення скроневої артерії; б) притиснення зовнішньої щелепної артерії; в) притиснення сонної артерії; г) притиснення плечової артерії.

Мал. 14. Зупинка кровотечі згинанням кінцівки: а) кровотеча з передпліччя; б) кровотеча з плеча; в) кровотеча з гомілки; г) кровотеча зі стегна.

У разі ушкодження великих артерій, особливо магістральних, туга пов'язка не може зупинити кровотечу. У цьому випадку накладають джгут або зупиняють кровотечу згинанням кінцівки.

Щоб зупинити кровотечу при пораненнях кінцівок, можна максимально зігнути кінцівку й зафіксувати її в цьому положенні.

Запам'ятайте!

Джгут для зупинки крові застосовують при сильній артеріальній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани та якомога ближче до неї (на відстані 5-7 см від рани). Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва й розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов'язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, обкручують його навколо попередньо піднятої кінцівки кілька разів від периферії до центру й кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс сповільнюється й кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми чи стрічки. З цією метою дуже зручно використовувати трикутну хустину. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м'якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав'язують нековзаючим (пластовим) вузлом. У кільце, що утворилося, уставляють палицю й закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом. Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану (не джгут!) закривають стерильною пов'язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику паперу й прикріпити його до пов'язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

Улітку джгут накладають на кінцівку не більше ніж на годину, узимку — на півгодини. За потреби залишити джгут ще на деякий час необхідно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє й потепліє, джгут знову затягують. У холодну пору року кінцівку з джгутом треба утеплити. Джгут має бути помітним на хворому!

У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі — раптової блідості обличчя й переохолодження кистей і стоп, збільшення частоти пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — потерпілого потрібно негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур із льодом чи холодною водою.

Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров'ю, важко дихає, це свідчить про кровотечу в легенях. Очікуючи на госпіталізацію, потерпілого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. При цьому йому забороняється говорити й рухатися. Періодично можна давати пити холодну, злегка підсолену воду й ковтати шматочки льоду.

Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю. Потерпілий знаходиться в тому самому положенні, що й при кровотечі з легенів, але ноги згинають у колінах. При значній крововтраті голова для її нормального кровопостачання має бути трохи нижче від тулуба.

Переломи та вивихи. Це два різні стани, які не завжди легко відрізнити. Перелом — це стан, при якому порушена цілісність кістки в результаті раптового падіння чи удару. Переломи бувають двох видів: відкритий перелом — це стан, при якому пошкоджені м'які тканини, зокрема й шкіра, що може бути результатом впливу травмуючої сили ззовні або відламків кісток зсередини; закритий перелом — це стан, при якому шкіра не пошкоджена.

Перелом не завжди можна виявити. Важливо не помилитися в діагнозі перелому й не вважати його за забій або розтягнення. Якщо ви сумніваєтеся, краще перестрахуватися й надавати допомогу, як при переломі.

Типові симптоми перелому:

• швидкий і надмірний набряк;
• у пошкодженій ділянці з'являється деформація;
• пошкоджена кінцівка далі від місця перелому набуває синюшного відтінку, і з'являється відчуття оніміння при дотику;
• навіть невеликий рух або контакт із пошкодженою ділянкою викликає значний біль;
• самостійні рухи ушкодженою кінцівкою практично неможливі.

Домедична допомога. Якщо життю потерпілого нічого не загрожує (кровотеча, утрата свідомості, зупинка дихання, зникнення пульсу), відразу ж починайте знерухомлення зламаної кістки, використовуючи шину. Функціональні шини можуть бути виготовлені майже з будь-якого матеріалу (дерево, пластик тощо), який є достатньо жорстким і більшим за розміром, ніж зламана кінцівка. Покладіть шину вздовж зламаної кістки й прив'яжіть її до кінцівки бинтом, марлею або будь-якою тканиною, починаючи з більш віддаленої від тіла точки. При накладенні шини пам'ятайте, що обов'язково повинні бути зафіксовані два суглоби (вище та нижче перелому), а при переломі стегна чи плечової кістки — три суглоби. Не фіксуйте шину занадто сильно, оскільки це може порушити кровообіг.

Якщо стався перелом кісток передпліччя, обгорніть його журналом або газетою й знерухомте кінцівку за допомогою косинкової пов'язки, ременя, смужки бинта. Так можна знерухомити будь-який перелом верхньої кінцівки чи ключиці.

Під час перелому ноги потрібно накласти дві шини, з кожного боку. Якщо відповідного матеріалу для шини немає, ви можете використовувати здорову ногу потерпілого як імпровізовану шину.

У випадку, якщо є кровотеча, то насамперед зупиніть її за допомогою чистої тканини чи накладенням тугої пов'язки, а при артеріальній кровотечі — накладенням джгута чи пальцевим притисканням. Сильна кровотеча загрожує життю потерпілого, тому саме її треба передусім ліквідувати.

Не намагайтеся рухати зламаною кінцівкою або її частинами, бо це може ускладнити перелом.

Не давайте нічого їсти або пити постраждалому, бо це може призвести до блювоти.

Тримайте потерпілого в теплі, це дасть змогу зменшити вірогідність виникнення шокового стану.

До прибуття «швидкої допомоги», наскільки можливо, оберігайте потерпілого від переміщень, дайте йому знеболювальне.

Запам'ятайте!

Потрібно покласти лід на ділянку перелому. Це дасть можливість запобігти набряку й зменшити біль.

Якщо рана кровоточить, потрібно накласти стерильну пов'язку, щоб зменшити втрату крові.

Намагайтеся тримати травмовану ділянку вище від рівня серця, наскільки це можливо. Це дасть змогу зменшити приплив крові до травмованої ділянки та звести до мінімуму набряки.

Вивих — це стан, при якому в результаті зовнішнього впливу порушується нормальне розміщення кісток у суглобі.

Типові симптоми вивиху:

• деформація кінцівки в ділянці вивиху;
• набряк, біль і підвищена чутливість у ділянці вивиху.

Домедична допомога. Ніколи не намагайтеся вправити вивих кісток силою. Накладіть на ушкоджену кінцівку шину з метою її знерухомлення. Застосовуйте холод на травмоване місце, щоб запобігти подальшому набряку. Негайно зверніться до лікаря, який управить вивих і призначить відповідне лікування.

Випробовуємо себе

Відпрацювання навичок надання домедичної допомоги потерпілому

Об'єднайтесь у групи. Кожна група має розглянути запропоновану ситуацію й пояснити дії, які при цьому треба виконати.

Змоделюйте ситуацію, коли ви надаєте допомогу потерпілому в ДТП, від вибухів, падіння з висоти тощо.

Як ви будете діяти, якщо:

а) кров пульсує з місця травми «фонтанчиками» (їх частота й ритм збігаються з ударами серця й пульсом), її колір яскраво-червоний, червоний;

б) кров із легень виділяється з кашлем (симптом кровохаркання), вона піниста, колір яскраво-червоний;

в) у потерпілого спостерігається:

• блідість шкіри й слизових;
• холодний піт;
• збільшення частоти серцевих скорочень;
• задишка;
• частий слабкий пульс;
• порушення свідомості аж до її втрати.

г) у місці травми порушено цілісність зовнішніх тканин — наявність рани, і з рани стирчать кістки, кров витікає безперервно, явного струменя не спостерігається.

Кроки до успіху

Коли трапляється надзвичайна ситуація, потерпілому треба якнайшвидше надати ефективну допомогу. Від неї часто залежить не тільки тривалість і важливість процесу відновлення його здоров'я, а можливо, навіть і життя. Викликаючи «швидку допомогу», чітко повідомте, що саме сталося, які ушкодження виявлені, особливо небезпечні для життя, кількість і стан потерпілих, чи є серед них діти, люди похилого віку, місце події (вулиця, номер будинку, характерні особливості місцевості), яка була надана допомога. Укажіть своє ім'я, телефон. Пересвідчіться, що диспетчер прийняв надану інформацію й готовий надіслати «швидку допомогу». Дізнайтеся приблизний час, коли очікувати прибуття допомоги. Покладіть трубку тільки після диспетчера.

Після виклику «швидкої допомоги» (та за потреби інших служб) продовжуйте надавати домедичну допомогу до моменту її прибуття: знерухомте уражені кінцівки, зупиніть кровотечу, зігрівайте та заспокоюйте потерпілого.

Приступаючи до надання домедичної допомоги, завжди пам'ятайте, якщо ви не впевнені, що не заподієте потерпілому шкоди якимось утручанням, краще не робіть його. Пам'ятайте: ваше головне та єдине завдання — передати потерпілого професійним медикам, щоб процес подальшої допомоги був найефективнішим.

Доведіть, що ви знаєте

• 1. Що таке домедична допомога?
• 2. Як визначати стан потерпілого?
• 3. Який алгоритм надання домедичної допомоги?

Домашнє завдання

Обговоріть із батьками, близькими людьми, родичами або сусідами інформацію, яку ви вивчали на уроці. Розпитайте в них, чи надавали вони колись домедичну допомогу. Які були їхні дії?

Шукаємо інформацію до наступного уроку

Використавши засоби масової інформації та Інтернет, підготуйте повідомлення про надання домедичної допомоги потерпілим і рятування людей під час пожежі.