Географія. Повторне видання. 8 клас. Пестушко

§ 52. Регіональні відмінності демографічних процесів. Демографічна політика

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

  • Що таке природний і механічний приріст населення.
  • Адміністративні області України.

Зміна кількості населення у світі та в Україні. Чисельність населення світу не є постійною величиною і з року в рік змінюється. Загалом населення світу постійно збільшується. Однак темпи його зростання не завжди були однаковими (мал. 105). Свого піку вони досягли в період 1965-1970 рр. Тоді після отримання політичної незалежності більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки отримала доступ до досягнень медицини, за рахунок чого рівень смертності в них зменшився у 2 рази. Завдяки передусім країнам, що розвиваються, темпи зростання населення у світі тоді сягали 2 % на рік. Як наслідок, менш ніж за 40 років, з 1960 по 1999 р., населення планети зросло у два рази, а восени 1999 р. перетнуло позначку в 6 млрд. Це явище стрімкого зростання чисельності населення земної кулі отримало назву «демографічного вибуху».

Мал. 105. Динаміка зростання чисельності населення

Проте в 1990-ті роки почала простежуватися тенденція до зростання смертності, здебільшого в розвинутих країнах. Як наслідок, чисельність населення світу продовжує нині зростати, але повільніше - на 1 %, або приблизно на 83 млн осіб. Це означає, що через кожні 12 місяців населення Землі зростає більш як на одну «Францію», «Велику Британію» чи «Італію». За прогнозами, населення світу збільшиться більш ніж на 1 млрд осіб упродовж найближчих 15 років, досягнувши 8,5 млрд у 2030 р., і спостерігатиметься подальше збільшення до 9,7 млрд у 2050 р. і 11,2 млрд до 2100 р.

Європа у прирості населення світу не бере участі, оскільки тут він є нині від’ємним. За прогнозами, кількість населення Європи у 2050 р. буде менша ніж у 2015 р. Більше половини майбутнього приросту населення світу припадатиме на Африку. Другий за величиною внесок у глобальне зростання населення здійснить Азія. Помітно менші прирости покажуть Північна Америка, Латинська Америка і країни Океанії.

Сприятливі для життя і діяльності людей природні умови зумовили давнє заселення й освоєння українських земель. Проте чисельність мешканців тут помітно змінювалась в історичному часі. За деякими припущеннями, наприкінці XIII ст. на наших землях проживало близько 2 млн осіб. Упродовж Середньовіччя і в більш пізні історичні періоди через тривалі війни і спустошливі епідемії населення зростало повільно. Ось чому в XVII ст. кількість населення становила тільки 5 млн осіб.

У подальшому темпи зростання населення на українських землях дещо зросли. У XVIII ст. тут проживало близько 9 млн, а на початку XIX ст. - уже понад 30 млн осіб. У 1913 р. в сучасних державних кордонах України мешкало 35,2 млн осіб. Наступні бурхливі історико-політичні події XX ст. - Перша світова війна 1914-1918 рр., революція, громадянська війна і військова інтервенція 1917-1922 рр., голодомор 1932-1933 рр., Друга світова війна 1939-1945 рр., голод 1947-1948 рр. - спричинили великі втрати населення України. За деякими даними, з 1917 р. загинуло близько 25 млн українців. Попри всілякі негаразди чисельність населення України продовжувала зростати і на 01.01.1993 р. сягнула 52,2 млн осіб. Однак цей рік виявився своєрідним піком зростання чисельності населення нашої країни. Адже після того ця цифра невпинно щорічно зменшується.

Демографічна політика. Зміна кількості населення та його складу створює так звані демографічні проблеми як в окремих країнах, так і загалом на Землі. Назва цих проблем походить від «демографії» - науки, що досліджує закономірності відтворення населення, зокрема завдяки аналізу природного руху та змін статево-вікового складу.

Власне демографічні проблеми є різні, а їхня суть залежить від конкретної країни - небажане скорочення або, навпаки, зростання кількості населення, висока смертність дітей або літніх людей, старіння населення тощо. Сукупність демографічних проблем позначається терміном демографічна криза.

Одна з найважливіших демографічних проблем - це значне скорочення чисельності населення. Подібна ситуація має місце в сучасній Україні, а також низці інших країн Європи. Для цих країн небезпечне насамперед не зменшення кількості громадян саме по собі, а економічні наслідки цього процесу - брак робочих рук, а також старіння населення, що викликає зростання податкового навантаження на працездатних. Причин скорочення населення може бути кілька. Якщо в європейських країнах це передусім скорочення народжуваності, то подекуди, як-от в Росії, до цього додається ще й висока смертність через хвороби, нещасні випадки, злочини проти особистості.

Інша демографічна проблема - старіння населення за збереження його чисельності. Таку ситуацію можна бачити в Японії, у якій було прийнято спеціальний закон про політику в старіючому суспільстві. Цей закон регулює питання зайнятості і доходів з тим, щоб усі члени і членкині суспільства могли реалізувати і за бажання мати можливість працювати навіть у похилому віці. Демографічна криза загрожує і Китаю, де після тривалої «політики однієї дитини» влада зрозуміла, що майбутньому розвитку країни загрожує старіння населення і скорочення робочої сили.

Ще одна демографічна проблема - це різке зростання населення. Вона характерна для країн, що розвиваються, - Індія, країни Африки, Китай, Близький Схід. У цьому випадку вже надлишок молодого населення створює різні проблеми. Виникає безробіття, брак природних ресурсів аж до голоду, і, як результат, політична нестабільність ще більше ускладнює ситуацію.

Для вирішення демографічних проблем держави розробляють власну демографічну політику - систему адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою врегулювання передусім народжуваності.

У країнах, де населення зменшується, державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а у країнах, де чисельність населення стрімко зростає, - навпаки, на скорочення. Так, у багатьох європейських країнах запроваджують грошові субсидії, певні заходи соціального захисту і стимулювання для підтримки сімей і жінок, які мають дітей. Зокрема у Франції, де завдяки системі соціальної допомоги та розвинутій мережі державних дошкільних установ вдалося утримати народжуваність на необхідному рівні. Тепер це одна з небагатьох європейських країн, де спостерігається приріст корінного населення.

Регіональні відмінності демографічних процесів в Україні. Демографічні процеси - безперервні зміни в ході природного і механічного руху населення - змінюються не лише в часі, а й по території України. Темпи природного приросту населення відрізняються за регіонами України. Найгірші показники природного руху населення зареєстровано в індустріально розвинутих областях. У 2019 р. найсумніша ситуація в Дніпропетровській області, де природний приріст свідчить про скорочення населення, оскільки становив -28,4 тис. осіб. Серед регіонів України, які найбільше втрачають населення - Донецька область (-26,4 тис. осіб) і Харківська область (25,5 тис.). І це не випадково, адже крім загальних для всієї країни причин зниження темпів природного приросту надто негативну роль тут відіграли численні «брудні» підприємства. Найменших втрат населення зазнають Рівненська область (-1,8 тис.), Закарпатська область (-2,5 тис.) і Чернівецька область (-2,7 тис.).

Досить довго вищі темпи народжуваності зберігалися на Західній Україні. Утім, останнім часом і там спостерігається стрімке падіння народжуваності. Зокрема, якщо за перші п’ять місяців 2014 року на Волині (Волинська та Рівненська області) народилися 12,8 тис. дітей, то за той самий період у 2019-му - тільки 9,3 тис., на Галичині (Львівщина, Івано-Франківщина й Тернопільщина) відповідно 23,5 тис. та 17,1 тис., на Закарпатті - 7,1 та 5,2 тис., Буковині - 4,6 та 3,4 тис. У центральних регіонах динаміка не краща, а часто, навпаки, значно гірша. Так, на Вінниччині кількість народжень за той самий час зменшилася із 7,1 до 4,9 тис., на сусідній Хмельниччині - від 5,9 до 4,1 тис., Житомирщині - від 6,1 до 4,1 тис., Черкащині - від 4,95 до 3,2 тис. Єдиним регіоном, де кількість народжень за цей період майже не змінилася, є Київ (відповідно 13,8 та 13,4 тис.), проте й тут їх не стало більше.

Помітні відміни між областями України існують і в міграційних потоках. Так, через бойові дії на сході, у Донецькій області має місце найбільший відтік мігрантів, унаслідок чого у 2014 р. чисельність населення області скоротилася більш як на 10,5 тис. осіб. Значним є скорочення населення внаслідок міграцій і в Луганській області, де кількістю вибулих перевищила кількість прибулих (-8 тис. осіб). На третьому місці Херсонська область, у якій унаслідок міграції зрештою було втрачено 858 осіб.

Нині до неблагополучних областей, де чисельність вибулих переважає прибулих, належить більшість регіонів України. Виключення складають передусім Київська область (+27,3 тис.) та м. Київ (+17,1 тис.). Адже тут розташовані провідні навчальні заклади, куди прямує на навчання молодь, вищими є попит на робочу силу та заробітки. Міграційний приріст має місце також у таких регіонах, як Одеська, Харківська, Львівська, Полтавська, Чернівецька та Івано-Франківська області.

ГОЛОВНЕ

• Чисельність населення світу постійно збільшується передусім за рахунок Африки та Азії.

• Чисельність населення України, що помітно змінювалась в історичному часі, нині зменшується.

• Темпи природного приросту населення відрізняються за регіонами України.

• Демографічні проблеми - проблеми, пов’язані зі зміною кількості населення та його складу.

• Для вирішення демографічних проблем держави розробляють демографічну політику - систему спеціальних державних заходів.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

  • 1. Чим відрізняються зміни в чисельності населення в різних регіонах світу?
  • 2. Як змінювалася кількість населення України в історичному часі?
  • 3. У чому полягає суть демографічної політики?
  • 4. Наведіть приклади демографічних проблем у різних областях України.

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ