Географія. Повторне видання. 8 клас. Пестушко

§ 51. Механічний рух населення. Статево-віковий склад населення світу та України

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

  • Які причини переміщень людей територією рідної країни та за її межі?
  • Як розрізняють людей за статтю і віком?

Механічний рух населення. Усі міграційні переміщення поділяють на зовнішню і внутрішню міграції. Зовнішня міграція впливає на загальну чисельність населення країни. Така міграція може бути зумовлена як економічними, так і політичними чинниками. Проте основним видом світової міграції XXI ст. є все ж таки трудова міграція (мал. 103).

Мал. 103. Головні міграційні потоки в сучасному світі

Внутрішня міграція позначається тільки на кількості жителів у різних регіонах однієї країни. Її причинами є, як правило, економічні фактори - незадовільна якість життя та рівень доходів.

Зовнішня міграція - це виїзд населення за межі країни проживання або прибуття до неї населення з інших країн. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. Еміграція (від лат. emigro - виселяюсь) - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання. Імміграція (від лат. immigro - заселяюсь) означає, навпаки, приїзд іноземців до країни на тривале або постійне місце проживання.

Кількість міжнародних мігрантів зростає. У 2000 р. їх було 150 млн, у 2005 р. - 192 млн, а в 2019 р. їхня чисельність уже складала 272 млн. Основні потоки міжнародної міграції спрямовані з Африки, Азії, Латинської Америки і Карибського басейну до економічно розвинених країн Європи, Північної Америки та Океанії.

Серед регіонів світу за кількістю прибулих міжнародних мігрантів лідером є Азія - тут 84 млн мігрантів. Не набагато менше мігрантів в Європі - 82 млн. Серед країн абсолютним рекордсменом за кількістю прибулих мігрантів є США, тут зосереджено 50,5 млн. У Європі найбільше міжнародних мігрантів у Німеччині - 13 млн. В Азії за кількістю мігрантів перше місце посідає Саудівська Аравія - 13 млн. До провідної десятки світу за кількістю міжнародних мігрантів потрапили також Росія (12 млн), Велика Британія - 10 млн, Об’єднані Арабські Емірати - 9 млн, Франція, Канада, Австралія - по 8 млн у кожній, та Іспанія - 6 млн. Загалом у цих десяти країнах проживає майже половина прибулих міжнародних мігрантів.

Однією з характерних тенденцій розвитку міжнародної міграції є неухильне зростання масштабів нелегальної імміграції. За оцінками ООН, щорічно від 2,5 до 4 млн осіб перетинають міждержавні кордони нелегально. Про масштаби нелегальної міграції свідчить той факт, що 2015 р. до Європи лише Середземним морем прибуло близько 1 млн нелегальних мігрантів. З них понад 500 тисяч сирійців, які стали біженцями через війну в країні. У 2019 році збільшилася кількість мігрантів, які намагалися потрапити до Європейського Союзу через його східні кордони - Грецію, Болгарію, Кіпр, а також Хорватію та Угорщину.

Україна тривалий період була країною еміграції. Головні причини виїзду громадян - велика різниця в рівні заробітної плати в Україні і за кордоном, нестабільна політична та економічна ситуація, відсутність безпеки громадян. За різними оцінками, за кордоном сьогодні перебуває від 1 до 5 млн українських працівників-мігрантів, але точних даних щодо трудової міграції практично немає.

Завдяки певному поліпшенню економічної ситуації у 2016-2018 роках та адаптації суспільства до кризових умов обсяги зовнішньої міграції українців стабілізувалися, проте залишаються значними. У 2019 р. з України виїхало близько 27 тис. мігрантів.

Переважна більшість мігрантів з України місцем в’їзду обрали Європу. При цьому більшість тих, хто виїжджає з України, прямують до Росії (40-50 % від загальної кількості мігрантів). Серед інших країн, де наші співвітчизники знайшли собі роботу, - Польща (15-20 %), Чехія (10-12 %), Італія (близько 10 %), Португалія (5-8 %). Характерним є те, що з країни виїздить працездатна частина населення, яка здатна зробити найбільший внесок у національну економіку.

З 2005 р. еміграційні потоки почали дещо поступатися імміграційним. Упродовж наступного періоду щорічний приріст за рахунок іммігрантів коливався від 6 тис. до 805 тис. осіб. Це дуже важлива тенденція для України, економіка якої через міграцію зазнає великих людських і матеріальних втрат.

Частина народу, яка мешкає поза межами своєї історичної батьківщини, тобто країни свого походження, зветься діаспорою (грец. diaspora - розсіяння). Кількість осіб українського походження, які проживають за межами України, у 2019 році становила приблизно від 11 до 13 млн. Якщо усереднити всі наведені цифри, то за кордоном мешкає близько чверті населення країни. Разом з вірменами, ірландцями, євреями, росіянами українців можна віднести до народів, що мають найбільші діаспори на планеті.

Значна частина української діаспори - це жителі країн, що утворилися після розпаду СРСР. При цьому левова частка припадає на Росію, де нині постійно проживає 1,9 млн. Чимало українців живе в Молдові (325 тис.), у Казахстані (271 тис.), у Білорусі (226 тис.) тощо.

Америка є давно освоєною українськими емігрантами частиною світу. Лідером за чисельністю української діаспори є Канада. Тут, переважно на півдні, у більш близьких для себе природних умовах, нині проживає понад мільйон українців. У США мешкає 1 млн осіб українського походження.

Чимало українських емігрантів оселилися в різних західноєвропейських країнах. Найчисельніша вона у Польщі - 2 млн, у Німеччині - 262 тис., в Італії - 234 тис., в Румунії - 200 тис. У багатьох інших європейських країнах українська діаспора помітно менша.

Українська діаспора Австралії (30 тис.) наймолодша. Вона сформувалася переважно в повоєнний період із вихідців західних і східних областей України. Вони оселилися на сході і півдні новообраної країни. Ще 1 тис. «наших» знайшли нову батьківщину у Новій Зеландії. Нарешті, тисячі колишніх наших співвітчизників «загубилися» на теренах велетенської Азії та сповненої екзотики Африки.

Масштаби внутрішньої міграції ще більші. Нині у світі налічують 740 млн внутрішніх мігрантів. Можна виокремити два основні типи внутрішньої міграції. Перший - це переміщення населення із сільської місцевості в міста. Другий - колонізація нових земель. Перший тип характерний для переважної більшості країн світу, другий - для великих за територією країн (Росія, Китай, Бразилія, Австралія).

Залишати рідну оселю і мігрувати українців примушували передусім пошуки роботи. При цьому мігранти нерідко змінювали місце проживання, оселяючись у великих містах, де більше можливостей для застосування своїх здібностей. Особливо багато приїжджих у столиці.

Утім не обов’язково назавжди залишати свій дім. Тисячі жителів України, ніби маятник, що коливається між двома точками, переміщуються двічі впродовж дня - на роботу і з роботи чи на навчання і назад. Це так звана маятникова міграція - регулярне переміщення людей з одного населеного пункту в інший без зміни місця проживання. Маятникова міграція дуже характерна для Донбасу, а також для західних областей України. У Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях у маятникових міграціях найбільше беруть участь сільські жителі.

Крім маятникових, існують ще й сезонні міграції, пов’язані із сезонністю роботи - збирання врожаю, літнє будівництво та ін.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала поштовхом для вимушеної міграції населення з радіоактивно забруднених територій.

З 2014 р. найактуальнішою для України проблемою стало стрімке зростання внутрішньої міграції. Анексія Криму та конфлікт на сході України призвели до численних вимушених переміщень населення, особливо активних у перші роки конфлікту. Лише у 2019 р. кількість внутрішніх мігрантів перевищила 520 тис. Основною її причиною стали не лише традиційні, економічні, фактори, але головним чином воєнні дії, тероризм та посягання на цілісність і суверенність держави. Загальна ж кількість внутрішніх мігрантів (внутрішньо переміщених осіб) переважно з Криму та східної частини країни складає близько 1,5 млн осіб.

З огляду на значні масштаби міграції кожна держава формує власну міграційну політику - систему заходів, спрямованих на регулювання потоків мігрантів, а також на захист та дотримання прав людини.

У міграційних політиках багатьох країн світу спостерігаються значні зміни. Країни, що раніше були зацікавлені в імміграції, джерелі дешевої робочої сили, зіткнулися з новими для них проблемами - загостренням соціальних і міжетнічних протиріч. Як наслідок, такі країни тепер змінюють свою міграційну політику на більш жорстку. Так, уживають рішучих заходів щодо протидії нелегальній міграції, пріоритет надається імміграції висококваліфікованих осіб. В Україні міграційною політикою займається спеціальний орган виконавчої влади - Державна міграційна служба.

Статево-віковий склад населення. Статевий склад населення світу - співвідношення кількості чоловіків і жінок - характеризується незначним переважанням чоловіків над жінками. Трохи більше половини населення (51 %) становлять чоловіки. Однак у найбільш працездатному віці - від 15 до 49 років - жінок, навпаки, дещо більше. До того ж тривалість життя жінок вища, ніж тривалість життя чоловіків, - 73 проти 68 років. Оскільки очікувана тривалість життя жінок, особливо у старшому віці, є вищою, ніж у чоловіків, більшість літніх людей - жінки. Так, у віковій групі 65 років і старше на кожних 100 жінок припадає 81 чоловік.

Більшість населення України становлять жінки - близько 54 % (мал. 104). Причому ця різниця проявляється не одразу при народженні, а тільки в середньому віці, починаючи з 35 років. І що далі за віком, то більша ця нерівність на користь жінок. Адже в Україні так само середня тривалість життя жінок порівняно із чоловіками.

Мал. 104. Розподіл постійного населення України за статтю та віком (на початок 2020 р.)

За віком населення Землі загалом молоде. Середній вік населення планети становить майже 30 років. Більша частина населення - понад 65 % - це молодь і дорослі люди віком від 15 до 65 років. Понад чверті населення - віком до 15 років і більш як 9 % - це літні люди у віці 65 років і старше.

Віковий склад відрізняється в різних регіонах та країнах світу, у більшості країн, що розвиваються, саме молодь нині становить значну і швидко зростаючу групу населення. Таке зростання чисельності молоді спостерігається зокрема у країнах Африки на південь від Сахари, у більшості країн Азії, Латинської Америки і Карибського басейну.

Наймолодше населення Африки, де загалом понад 59 % населення має вік до 25 років. Натомість Північна Америка і Європа пасуть задніх - лише 31 % і 26 % відповідно - від загальної чисельності населення складає молодь.

Якщо порівняти частку літніх людей у загальній чисельності населення країн, то в більш розвинутих країнах на частку літніх людей припадає близько 20 %. Водночас у менш розвинутих країнах частка літніх людей складає лише трохи більше 7 %.

У більшості країн, що розвиваються, і навіть подекуди в більш розвинених країнах, чисельність молодих людей щорічно зростає. Однак простежується тенденція неухильного зниження частки молоді в загальній чисельності світу та більшості країн. Через зниження народжуваності і зростання тривалості життя частка людей похилого віку зростає. Це явище, відоме як старіння населення, відбувається в усьому світі. У 2019 р. кількість людей у віці 65 років і старше становила 9 % світового населення. Серед окремих регіонів світу найбільше літніх людей у Європі - понад 19 %. У Північній Америці таких близько 17 %. Набагато менше людей цієї вікової категорії в Азії, у Латинській Америці та в Карибському басейні (по 9 % у кожному з регіонів). Ще менше літніх людей в Африці, де їх частка складає тільки 3,5 %.

Для України через зниження народжуваності характерна значна частка людей похилого віку: 60 років і старше - 23,9 %, 65 років і старше - 17 %. Водночас кількість дітей і підлітків (0-14 років) з 23 % у 1991 р. знизилася у 2020 р. до 15,3 %. За прогнозами, до 2050 року майже третина населення в Україні буде старше 60 років. Отже, в Україні також відбувається старіння населення. Старіння нації негативно впливає на розвиток господарства, адже частка працездатного населення зменшується, водночас збільшується навантаження на нього через велику кількість людей пенсійного віку, яких треба утримувати.

На віковий склад і загалом кількість населення впливає також середня тривалість життя людей. У більшості країн і регіонів світу тривалість життя збільшується. Нині в багатьох розвинутих державах очікувана тривалість життя перевищує 80 років. Натомість, у найменш розвинутих країнах, дві третини з яких зазнають серйозного негативного впливу епідемії ВІЛ/СНІДу, середній показник очікуваної тривалості життя складає лише близько 50-55 років.

В Україні середня тривалість життя людей упродовж 1991-1997 рр. зменшувалася з 69 до 67,5 років. Лише у 2010 р. середня тривалість життя населення України вперше перевищила показник 1991 р. і досягла нарешті 70 років. Нині середня тривалість життя мешканців України дещо перевищує 72 роки.

ГОЛОВНЕ

• Україна характеризується нині переважанням імміграційних (в’їзних) потоків над еміграційними (виїзними) потоками.

• Міграційна політика - система заходів, спрямованих на регулювання потоків мігрантів, а також на захист і дотримання прав людини.

• Населення світу характеризується незначним переважанням чоловіків над жінками і зниженням частки молоді в загальній чисельності.

• Статево-віковий склад населення України характеризується переважанням жінок і значною часткою людей похилого віку.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

  • 1. Що називають маятниковою і сезонною міграцією?
  • 2. Поясніть причини міграції у світі та в Україні.
  • 3. Визначте відміни у статевому складі населення світу та України.
  • 4. Порівняйте віковий склад населення в різних групах країн.
  • 5. Проаналізуйте причини зменшення чисельності населення в Україні.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11

Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу.