Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Пестушко

§ 34. Третинний сектор національної економіки. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні

ПРИГАДАЙМО!

  • Що входить до третинного сектору економіки?
  • Що таке економічний район?
  • У чому суть сталого розвитку?

• Як розвивається дорожньо-транспортний комплекс України? Цей комплекс включає залізничний, автомобільний та міський, водний, авіаційний транспорт, дорожнє господарство і поштовий зв'язок. На сучасному етапі дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р. Основні її положення: забезпечення доступності та підвищення якості транспортних послуг; інтеграція вітчизняної транспортної системи насамперед до європейської транспортної системи; розвиток транспортної інфраструктури; оновлення рухомого складу транспорту; забезпечення безпеки транспортних процесів; підвищення екологічності та енергоефективності транспортних засобів тощо.

Залізничний транспорт є провідним в дорожньо-транспортному комплексі країни. Він забезпечує понад 80 % вантажних і майже 50 % пасажирських перевезень, здійснених усіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км., з яких 45 % електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень українські залізниці займають четверте місце в Євразії.

Особливістю автомобільних перевезень є переважання приватних перевізників і відсутність державних. Згідно з офіційною статистикою, за 2017 р. частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом України становила понад 43 %, а міським електричним транспортом - близько 53 %. Міністерство інфраструктури здійснює системну роботу щодо реалізації проектів з розвитку міського пасажирського транспорту в різних регіонах країни, залучаючи іноземні інвестиції.

Дopoжнє господарство України - це система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і організацій, що їх обслуговують. Значення автошляхів України в міжнародному сполученні підтверджується проходженням через її територію 4 із 10 Міжнародних транспортних коридорів. Зокрема, це коридор №3: Брюссель - Ахен - Кельн - Дрезден/Берлін - Вроцлав - Катовіце - Краків - Львів - Київ; коридор № 5: Венеція - Трієст/Копер - Любляна - Марибор - Будапешт - Ужгород - Львів - Київ та коридор № 9: Гельсинки - Виборг - Санкт-Петербург - Псков-Москва - Калініград - Київ - Любашівка/Роздольна - Кишинів - Бухарест - Дімітровград - Александруполіс.

Загальна протяжність мереж автошляхів державного та місцевого значення складає близько 170 тис. км, якість яких суттєво впливає на ефективність національного бізнесу та конкурентоспроможність української економіки.

В Україні нині зростає попит на перевезення водним транспортом. Вантажовласники, насамперед зернотрейдери і металурги, в умовах зростання цін на пальне, збільшення випадків перебоїв у роботі залізничного та автомобільного транспорту через конфлікт на Сході країни, намагаються скоротити транспортні витрати та поліпшити логістику перевезень за рахунок перенесення значної частини вантажопотоку саме на водний транспорт як економічніший. Цьому також сприяє Дунайський (водний) міжнародний транспортний коридор, що проходить на півдні території України.

Авіаційний транспорт здійснює перевезення як пасажирів, так і вантажів та пошти. Український ринок авіаперевезень в останні роки демонструє високі темпи зростання. Зокрема, у 2017 р. обсяги пасажирських перевезень вітчизняних авіакомпаній перевищили показник докризового 2013 р. на понад 30 %. Крім авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», лідерство зберігають компанії «Роза вітрів», «Азур Ейр Україна», «Браво». Розширюється географія міжнародних регулярних польотів як вітчизняних, так і іноземних авіаперевізників. Продовжується активізація регулярних авіаперевезень у межах України. Значно збільшилася на ринку авіаперевезень присутність бюджетних (дешевих) авіаперевізників. 98 % загального пасажиропотоку та пошто- і вантажопотоку сконцентровано в семи провідних аеропортах України, а саме: «Бориспіль», «Київ», «Одеса», «Львів», «Харків», «Дніпро» та «Запоріжжя».

• Які особливості розвитку IT-сектору в Україні? Розвиток ІТ-сектору є пріоритетним у економічній стратегії України, оскільки його потенціал дозволяє збільшити ВВП, створити нові робочі місця з високим рівнем заробітної плати, розширити виробництво та експорт інноваційної ІТ-продукції і сприяти виходу на глобальні ІТ-ринки, ліквідувати відставання України за рівнем технологічного розвитку від розвинутих країн. ІТ-галузь включає виробництво, просування на ринку, обслуговування та використання: програмного забезпечення та відповідних сервісів; комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання (апаратне забезпечення); ІТ-послуг (підтримка та сервіс, телекомунікації, консалтинг, системна інтеграція, аутсорсинг тощо).

На українському ІТ-ринку функціонує понад 8500 компаній. За кількістю представництв великих ІТ-організацій провідні позиції належать 25 найбільшим ІТ-компаніям, з яких 22 представлено підрозділами в Києві. За даними дослідження Exploring Ukraine IT Outsourcing Industry, Україна посідає четверте місце у світі за кількістю сертифікованих ІТ-спеціалістів після США, Росії, Індії. У сучасних умовах найбільш розвиненим, порівняно з іншими сегментами ІТ-ринку в Україні, є аутсорсинг (особливо офшорний аутсорсинг), що зумовлено зростанням ролі інтелектуальної праці, необхідністю використовувати нові методи та підходи до організації бізнесу. За різними оцінками в Україні налічується понад 800 аутсорсингових ІТ-компаній, з яких 106 із чисельністю понад 80 спеціалістів кожна. Нині понад 60 % цих компаній мають штаб-квартири в Україні (переважно в Києві, Львові, Харкові, Дніпрі, Одесі), а офіси в більш ніж 50 країнах світу (22 % - у Північній Америці, 13 % - в Європі та 2 % - в Ізраїлі).

• Які особливості рекреаційного комплексу в Україні? Рекреаційний комплекс - це комплекс, який спеціалізується на створенні рекреаційного продукту, здатного задовольняти потреби населення у відпочинку, оздоровленні, туризмі шляхом виробництва та реалізації послуг і товарів рекреаційного призначення. Конкурентними перевагами України в організації рекреаційної діяльності як виду економічної діяльності є наявність різноманітних рекреаційних ресурсів, доступність рекреації для широких верств населення, переважно лікувально-оздоровча спеціалізація і відповідний профіль спеціалізованих рекреаційних закладів, значний досвід та усталені традиції щодо організації і ведення лікувально-оздоровчої рекреаційної діяльності, особливості менталітету українців: високий рівень гостинності, доброзичливість, дотримання традицій (мал. 34.1).

Основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу в Україні в останні роки є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу від рекреаційної діяльності (порівняно з докризовим 2013 р.). Спостерігається суттєвий перерозподіл потоку рекреантів між регіонами України. У зв'язку з анексією Криму спостерігається суттєве його зростання в західних областях України (Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській) та в Північному Причорномор'ї, зокрема в Одеській і Херсонській областях.

Мал. 34.1. Типи курортів України

ГЕОГРАФІЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

В Україні за ресурсами і факторами лікувально-оздоровчої дії функціонують різноманітні курорти - бальнеологічні, кліматичні (приморські, рівнинні і гірські), грязьові та змішані (мал. 34.1). 11 курортів та курортних місцевостей мають міжнародне значення. Серед них Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів та ін. До курортів загальнодержавного значення віднесено 34 курорти, серед яких найбільш популярними є Березовські мінеральні води (Харківська область), Кирилівка (Запорізька область), Верховина та Синяк (Закарпатська область), Ворзель та Конча-Заспа (Київська область), Миргород (Полтавська область), Сатанів (Хмельницька область) і Хмільник (Вінницька область). У цілому за роки незалежності статус курортів було присвоєно понад 260 населеним пунктам України.

Перспективними напрямами розвитку рекреаційного комплексу України є створення фонду земель рекреаційного призначення, забезпечення раціонального використання та відновлення природного та історико-культурного рекреаційно-ресурсного потенціалу. Важливим є також підвищення комфортності й поліпшення сервісу закладів рекреації, перехід на цілорічний режим їхньої роботи, удосконалення рекреаційно-туристичної інфраструктури.

• Яке становище фінансового середовища України? Враховуючи вплив фінансової глобалізації на розвиток української економіки, найбільш вагомим напрямом у цій сфері є залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами (мал. 34.2). За даними Державної служби статистики, у 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій. Найвагоміші обсяги надходжень прямих інвестицій були спрямовані до установ та організацій, що здійснюють фінансову та страхову діяльність, - 26,1 % та підприємств промисловості - 27,3%. До основних країн-інвесторів належать Кіпр - 25,6%, Нідерланди - 16,1%, Російська Федерація - 11,7%, Велика Британія - 5,5%, Німеччина - 4,6 %, Віргінські Острови (Брит.) - 4,1 % і Швейцарія - 3,9 %.

Для подальшого поліпшення інвестиційного клімату законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні основи реалізації державно-приватного партнерства. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Мал. 34.2. Третинний національної економіки

Важливим напрямком фінансової сфери є кредитна історія країни, її взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами. Державний борг - це сукупні боргові зобов'язання держави перед усіма кредиторами (юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями тощо). Державний борг традиційно поділяють на зовнішній та внутрішній. Зовнішній державний борг - заборгованість держави іншим країнам, міжнародним економічним організаціям та іншим особам. Державний зовнішній борг є частиною валового зовнішнього боргу країни. Внутрішній державний борг - заборгованість держави власникам державних цінних паперів та іншим кредиторам. Власне Державний борг виникає внаслідок фінансових запозичень держави, договорів і угод про надання кредитів та позик. Сукупність боргових зобов'язань держави містить також гарантований державою борг, що виникає внаслідок прийнятих на себе державою гарантій за зобов'язаннями третіх осіб або прийнятті на себе державою зобов'язання третіх осіб (табл. 34.1). На кожного українця зараз припадає близько $ 1900 державного боргу. Найбільшими кредиторами України є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Євросоюз. Пікові виплати за боргами припадають на 2019 р.

Таблиця 34.1. Державний та гарантований державою борг України з 2009 по 2018 р. (млн дол. США)

загальний борг

зовнішній борг

внутрішній борг

на 31.12.2009

39 685,0

26 518,7

13 166,3

на 31.12.2010

54 289,3

36,8 %

34 759,6

19 529,7

на 31.12.2011

59 215,7

9,1 %

37 474,5

21 741,2

на 31.12.2012

64 495,3

8,9 %

38 658,8

25 836,4

на 31.12.2013

73 078,2

13,3 %

37 536,0

35 542,2

на 31.12.2014

69 794,8

-4,5 %

38 792,2

31 002,6

на 31.12.2015

65 505,7

-6,1 %

43 445,4

22 060,2

на 31.12.2016

70 970,9

8,3 %

45 604,6

25 366,2

на 31.12.2017

76 305,2

7,5 %

48 989,4

27 315,8

на 31.10.2018

74 316,3

-2,6 %

47 209,2

27 107,0

Однією з форм інтеграції у світовий фінансовий ринок є банківська система країни. Аналіз банківської системи України свідчить про зменшення загальної кількості банків, збільшення державних банків та значну кількість банків з іноземним капіталом. У 2008 р. функціонувало 175 банків (з них: з іноземним капіталом - 47, у т. ч. зі 100 % іноземним капіталом - 17). Станом на 01.11.2017 р. в Україні діяло лише 88 банків (з них: з іноземним капіталом - 38, у т. ч. зі 100 % іноземним капіталом - 18). На сьогодні найбільш впевнено на ринку функціонують державні банки чи банки, які мають значну частку держави у статутному капіталі, адже вони отримують «дофінансування» з бюджету.

ТОП-15 найбільш надійних банків України у 2017 р., рейтинг яких складено на основі статистичних даних Національного банку України (НБУ), очолюють відразу 3 іноземні банки: Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія), Кредит Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція), УкрСиббанк (BNP Paribas Group, Франція). Крім того, до цього списку входять Ощадбанк, у якому держава гарантує 100 % вкладів, Укрексімбанк (державний банк), Кредобанк (PKO Bank Polska, Польша), Сітібанк Україна (Citigroup, США), ПроКредит Банк (ProCredit Bank, Німеччина), Укргазбанк (державний), Альфа-Банк (ABH Holdings, Люксембург), Укрсоцбанк (ABH Holdings, Люксембург), ОТП Банк (OTP Bank, Угорщина), Правекс-банк (Intesa Sanpaolo, Італія), ІНГ Банк Україна (ING Groep, Нідерланди), ПУМБ (СКМ Фінанс, Україна).

Незважаючи на певні позитивні зміни, в банківській системі України існують і проблеми, серед яких зростання недовіри до банків, негативний вплив політичних процесів, суперечність механізму рефінансування українських банків, девальвація національної грошової одиниці, подорожчання кредитних ресурсів та ін.

• Що нового у просторовій організації виробництва товарів і послуг в Україні? Однією з традиційних форм просторової організації господарства в нашій країні були і є економічні райони. Прагнення України стати рівноправним членом Європейської спільноти сприяє розвитку транскордонних регіонів (ТКР) з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою та Білоруссю. На думку вчених, формування ТКР, які включають до свого складу прикордонні райони суміжних держав, є не тільки запорукою підвищення конкурентоздатності прикордонних територій, але й сприятиме прискоренню інтеграції України в європейський економічний простір.

Відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 р. актуальним є питання створення регіональної мережі індустріальних парків і надання державної підтримки суб'єктам, які створюють такі парки, визначені як один із пріоритетних напрямів розвитку регіонів. Розвиток індустріальних парків сприятиме активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, стимулюванню промислового виробництва, створенню нових високотехнологічних виробництв та десятків тисяч високопродуктивних робочих місць, збільшенню обсягів експортоорієнтованої продукції. На початок 2018 р. до Реєстру індустріальних парків було включено 29 індустріальних парків (у 2017 р. - 13 індустріальних парків). Крім того, в Україні функціонують індустріальні парки, які були створені ще до формування законодавчої бази щодо їх підтримки. Це у Білій Церкві на базі авіаремонтного заводу - 2000 р., у смт Малинівка компанія «Олімп» - 2002 р., «Патріот» у Сумах на базі камвольно-прядильної фабрики - 2008 р., «Чексіл» у Чернігові на базі камвольно-прядильної фабрики - 2010 р., у Запоріжжі компанія «Запоріжкран» - 2011 р.

Серед інших нових форм просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні важливе місце займають кластери. Кластер в перекладі з англійської мови означає «гроно», «група», «скупчення». Це дійсно концентрація на певній території підприємств різних галузей і виробництв, які взаємодіють між собою з метою створення нового продукту чи надання послуги. Групи підприємств спільно використовують ресурси, інфраструктуру, ринок праці та взаємодоповнюють одне одного. Перевагами кластерної моделі організації виробництва товарів і послуг є взаємовигідне співробітництво, ефективне використання ресурсів, підвищення привабливості території для інвесторів, розширення асортименту товарів і послуг, підвищення їхньої якості, створення нових робочих місць, розвиток здорової конкуренції.

Кластер може стати ідеальною моделлю для розвитку регіонів України. Нині вже функціонує понад 50 кластерів у різних регіонах країн та виробництвах, серед них Вінницький переробно-харчовий кластер, Львівський кластер ІТ та бізнес-послуг, Закарпатський транспортно-логістичний кластер, Кам'янець-Подільський рекреаційно-туристичний кластер, кластер «Транзитний потенціал України» в Одеській області й багато інших.

Зміна геополітичної ситуації, окупація Росією української території і формування військової доктрини значно підвищують роль меридіональних територіальних утворень. Насамперед зростає роль меридіональної осі, яка умовно проходить уздовж 25 меридіана (Гельсінкі - Таллінн - Рига - Вільнюс - Пінськ - Рівне - Тернопіль - Чернівці - Сучава - Бухарест - Пловдів - Александруполіс). Можна впевнено говорити про необхідність розбудови міжнародного транспортного коридору «25 меридіан».

У зв'язку з актуалізацією проблеми охорони довкілля, підвищенням рекреаційної цінності регіонів України та поліпшення якості життя населення відбувається реалізація положень Європейської ландшафтної конвенції. Це зумовлює необхідність включення до складу просторової організації господарства компонентів національної екологічної мережі, які на макрорівні виступають з'єднуючими елементами із загальноєвропейською екомережею.

• Як реалізується концепція сталого розвитку в Україні? Проблема сталого (збалансованого) розвитку території має чітко виражені географічні аспекти, а саме: інтегральність, яка базується на системному підході до вивчення основних взаємодіючих сфер (економіки, демографічно-соціальної сфери і природного середовища); територіальність, яка пропонує вивчення всіх територіальних аспектів збалансованого розвитку зазначених сфер з урахуванням територіального поділу праці; комплексність, яка відповідає закономірності територіальної організації суспільства і природи, їхньої взаємодії.

Сталий розвиток України означає не тільки збалансований розвиток регіонів, а й держави загалом, враховуючи зовнішнє оточення. Це виявляється насамперед у стабільності поставок ресурсів, розвитку ринків збуту, а також у становленні добросусідських відносин з іншими країнами. Основними напрямами сталого розвитку, які реалізуються в Україні, насамперед є формування демократичного суспільства і зниження рівня соціально-економічної рівності, оздоровлення економіки країни, збалансований розвиток усіх її сфер, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, збалансоване природокористування.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України особливо гостро стоїть завдання раціонального природокористування. Однак знайти правильний шлях його вирішення неможливо без комплексного аналізу розвитку взаємовідносин, які складаються між суспільством і природою з одного боку і між суб'єктами суспільства в процесі виробництва - з іншого.

Для такого комплексного аналізу вчені-географи пропонують використовувати показник інтегрального потенціалу території (ІПТ), який об'єднує не тільки наявні ресурси (природні, демографічні, виробничі, фінансові, інтелектуальні та ін.), але й територію як поле взаємодії суспільно-природних компонентів. Раціональне використання природно-ресурсного потенціалу в поєднанні з іншими чинниками і явищами територіального розвитку є найважливішим напрямом ефективної віддачі території та збалансованого її розвитку.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

МАЄТЕ ЗНАТИ:

  • дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р.;
  • залізничний транспорт є основним видом транспорту в Україні; через територію України прокладено 4 міжнародні транспортні коридори;
  • у сучасних умовах найбільш розвиненим сегментом ІТ-ринку в Україні є аутсорсинг;
  • основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу в Україні є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу від рекреаційної діяльності, суттєвий перерозподіл потоку між регіонами України;
  • іноземні інвестиції до України зростають і складали у 2017 р. 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій;
  • державний борг України значно коливається по роках і почав суттєво зменшуватися в поточному році;
  • у банківській системі України спостерігається зменшення загальної кількості банків, збільшення державних банків, значна кількість банків з іноземним капіталом;
  • сталий розвиток України відбувається за кількома стратегічними напрямами, серед яких важливе місце займає раціональне природокористування.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись офіційним сайтом Міністерства інфраструктури, з'ясуйте, які проекти нині реалізуються в дорожньо-транспортному комплексі України.

2. Користуючись мал. 34.1, визначте, у яких областях зосереджено найбільшу кількість курортів. Яка їх спеціалізація? Чим вона зумовлена?

3. Найбільш надійними банками для фізичних осіб НБУ визначив Ощадбанк (гарантує 100 % вкладів), Укрексімбанк (гарантує 100 % вкладів), Укргазбанк, Райффайзен банк Аваль, Кредіт Агріколь Банк, Укрсиббанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, ОТП Банк, Укрсоцбанк. Користуючись офіційними сайтами цих банків, поясніть, чому ці банки викликають довіру у клієнтів.

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР)

2. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри, компанії.

3. Реалізація планів сталого (збалансованого) розвитку в різних країнах: успіхи та прорахунки.